Страница 21: НПАОП 1.1.23-1.03-2004. Правила безпечної експлуатації магістральних газопроводів (33071)

3. Ширина дільниць забарвлення повинна бути рівною не менше за 4D (діаметрів) труб у разі D<300 мм і не менше за 2D у разі D>300 мм.

4. На паралельно прокладених комунікаціях дільниці забарвлення потрібно приймати однакової довжини і наносити їх з однаковими інтервалами між дільницями.

5. Для позначення небезпечних властивостей речовин, що транспортуються, додатково до розпізнавального забарвлення на трубопровід потрібно наносити попереджувальні кольорові кільця.

6. Для позначення трубопроводу з особливо небезпечними для здоров'я і життя людей речовинами, а також у разі необхідності конкретизації виду небезпеки, додатково до кольорових попереджувальних кілець повинні застосовуватись знаки безпеки згідно з ГОСТ 12.4.026.

7. У випадках, коли від впливу речовин, що протікають по трубопроводу, може статися зміна відтінку відмітних кольорів, трубопровід додатково або замість розпізнавального забарвлення повинен бути позначений за допомогою маркувальних щитів, з нанесеними на них літерними або цифровими написами згідно з ГОСТ 12.4.026. У цифрових написах перша цифра означає групу речовини, а друга його підгрупу (див. таблицю 3 до ГОСТ 12.4.026).

Таблиця 1. Кольори розпізнавального забарвлення

Продовження додатку №1

до п. 7.1.5. Правил безпечної експлуатації

магістральних газопроводів

8. Напрям потоку речовин в трубопроводі позначають гострим кінцем маркованих щитів або стрілками, що наносяться безпосередньо на трубопроводі.

9. Кольори розпізнавального забарвлення наведено у Таблиці 1.

Попереджувальні кольорові кільця

1. У разі нанесення попереджувальних кілець жовтого кольору за розпізнавальним забарвленням трубопроводів для газів і кислот, кільця повинні мати чорну смугу завширшки не менше 10 мм.

2. У разі нанесення кілець зеленого кольору за розпізнавальним забарвленням трубопроводу води, кільця повинні мати білу смугу завширшки не менше 10 мм.

3. Кольори фарбування для попереджувальних кілець наведені у таблиці 2.

Таблиця 2. Кольори фарбування для попереджувальних кілець

4. У випадках, коли речовина володіє рядом властивостей, що означаються різними кольорами, потрібно наносити кільця декількох кольорів.

5. На паралельно розташованих комунікаціях попереджувальні кільця потрібно наносити однакової ширини і з однаковими інтервалами.

6. За ступенем небезпеки для життя і здоров'я людей і експлуатації підприємства речовини, що транспортуються по трубопроводах, означаються різним числом попереджувальних кілець відповідно до табл. 3.

Таблиця 3. Кількість попереджувальних кольорових кілець на трубопроводах в залежності від ступеню небезпечності речовин, що транспортуються

Закінчення додатку №1

до п. 7.1.5. Правил безпечної експлуатації

магістральних газопроводів

7. Ширина (d) попереджувальних кілець і відстань між окремими кільцями в групі приймається у відповідності до таблиці 4., де: L - відстань між місцями розташування попереджувальних кілець (їх групи) і d - ширина кілець і відстань між окремими кільцями в групі.

8. Газовідвідні лінії, зокрема лінії продування в атмосферу, повинні мати розпізнавальне забарвлення, відповідне їх вмісту, і звивисті поперечні кільця відповідного сигнального кольору.

9. На вакуумних трубопроводах, крім розпізнавального забарвлення, потрібно давати напис “Вакуум”.

Таблиця 4. Геометричні параметри попереджувальних кілець

Додаток №2

до п. 8.4.6. Правил безпечної експлуатації

магістральних газопроводів

Властивості природного газу, шкідливих домішок і деяких речовин, що застосовуються під час транспортування газу

1. Природний газ

Природний газ - безбарвний, значно легший за повітря, малотоксичний, якщо не містить шкідливих домішок вище допустимих норм.

Якщо природний газ очищений відповідно до вимог ГОСТ 5542, його властивості мало відрізняються від властивостей метану.

Домішки важких вуглеводнів змінюють властивості природного газу: підвищують його густину; знижують температуру спалахування (НКГС ), а отже, і допустимий об'ємний вміст газу в повітрі робочої зони; у разі значного їх вмісту в газі, вони додають йому запах бензину та знижують мінімальну енергію запалювання. У разі великої концентрації природного газу у повітрі через зменшення вмісту кисню, суміш газу із повітрям діє задушливо. Із підвищенням вмісту в газі важких вуглеводнів їх шкідливі властивості стають помітними при більш низьких концентраціях газу у повітрі.

2. Метан

Відносна густина за повітрям 0,55, густина 0,717 кг/м3. Згідно з санітарними нормами метан відноситься до 4-го класу небезпеки (мало небезпечні шкідливі речовини зі значенням ГДК у перерахунку на С - 300 мг/м3).

Концентраційні границі вибуху у повітрі - 5 -15 % (за об'ємом), температура спалахування 645°С.

3. Газоконденсат

Газоконденсат у газопроводі є нестабільним. Пружність його парів при даній температурі дорівнює тиску в газопроводі.

У разі випуску газоконденсату в місткість з більш низьким тиском або у разі його витоку із газопроводу, насамперед виділяються пари більш легких вуглеводнів, тобто відбувається його часткова стабілізація.

Газоконденсат, що випадає у газопроводі, підвищує гідравлічний опір, а у разі його зливання або витоку, а також у разі ремонтних робіт - підвищує пожежо- і газовибухонебезпечність.

Попадання газоконденсату на вхід до компресора може призвести до порушень його роботи аж до повного руйнування.

Попадання газоконденсату в газорозподільні мережі може викликати їх закупорку, а попадання конденсату в газові пальники - пожежі і вибухи.

Нестабільний газоконденсат містить пропан-бутан і навіть етан і пентан, що визначають високу пружність його парів. Стабільні газоконденсати в основному складаються з важких вуглеводнів (пентан і вище киплячі - С5) та 2-3 % більше низько киплячих вуглеводнів (пропан і бутан).

Газоконденсат, що відокремлюється у сепараторах низького тиску або в продувних місткостях, не повністю стабілізований. У разі подальшого зберігання і нагрівання з нього виділяються пари вуглеводнів, що різко підвищує газовибухонебезпечність. У разі зберігання не повністю стабілізованого газоконденсату у звичайних резервуарах (для легких нафтопродуктів), дихальні клапани, що встановлюються на них, повинні бути розраховані на випуск підвищеного об'єму парів (у 2 - 3 рази більше продуктивності наповнення резервуарів).

Нестабільний і не повністю стабілізований газоконденсат внаслідок виділення з нього у повітря парів важких вуглеводнів, підвищує пожежо- і газовибухонебезпеку.

Висока газовибухонебезпечність газоконденсату характеризується низькими значеннями НКГС їх парів у повітрі, стійкістю до розсіювання важких парів у повітрі і порівняно великою швидкістю поширення полум'я у пароповітряних сумішах.

Продовження додатку №2

до п. 8.4.6. Правил безпечної експлуатації

магістральних газопроводів

Стабільний газоконденсат, що відповідає технічним умовам, можна зберігати у звичайних резервуарах і транспортувати у залізничних і автомобільних цистернах для легких нафтопродуктів. Густина стабільних газоконденсатів різних родовищ Росії та України становить 0,70 - 0,81 г/см3.

За небезпекою стабільні газоконденсати подібні до легких нафтопродуктів типу бензину-гасу, відрізняючись від них більш широкими діапазонами температур випаровування, спалахування та інших характеристик.

Межі спалахування і температура спалахування парів газоконденсату значно нижчі, ніж природного газу; вони тим нижчі, чим більша густина газоконденсату. Пари важких вуглеводнів, що виділяються під час стабілізації, а потім під час випаровування газоконденсату, значно важчі за повітря. Тому у безвітряну погоду вони стеляться по поверхні землі, скупчуються у низьких за рельєфом місцях і повільно розсіюються, створюючи іноді на великій території скупчення вибухонебезпечних сумішей парів і повітря з дуже низьким значенням НКГС. НКГС парів стабільних газоконденсатів як правило дорівнює 1,1 - 1,3 % (за об'ємом).

Шкідливість парів газоконденсату, скраплених газів, якщо вони не містять неграничні вуглеводні, порівняно невелика. За мірою впливу на організм людини, вони відносяться до 4 класу небезпеки (речовини мало небезпечні). Їх ГДК у повітрі складає так само, як для метану - 300 мг/м3 (в перерахунку на С). Внаслідок високої густини по відношенню до повітря, вони можуть скупчуватися у низинах і, знижуючи вміст кисню у повітрі, діяти задушливо.

Газоконденсат може мати шкідливий вплив на шкіру людини, викликаючи захворювання (сухість шкіри, появу тріщин, а іноді дерматити, екземи тощо) Особливо небезпечне його попадання на слизові оболонки. Газоконденсат, що попав на тіло, потрібно змивати теплою водою з милом. Під час витоку нестабільного газоконденсату відбувається сильне місцеве охолодження самої струмини, а також металу і тіл, на які вона попадає.

Попадання струмини газоконденсату на шкіру тіла людини може викликати її обмороження.

Якщо газоконденсат містить також вологу, вуглекислоту і сірчисті з'єднання, він викликає підвищену корозію усередині газопроводів, особливо в низьких місцях за рельєфом траси.

4. Одоранти

В якості одорантів на Україні в даний час використовуються три основних їх типи:

- етилмеркаптан (С2Н5SН),

- суміш природних меркаптанів (СПМ);

- альдегід кротоновий (2-бутеналь);

У деяких країнах Західної Європи для одоризації газу використовують тетрагідротіофен (С4Н8S).

Основні фізико-технічні властивості вищезгаданих одорантів наведені в таблиці 1.

Таблиця 1. Основні фізіко-технічні властивості одорантів.