Страница 3: ДБН В.2.8-1-96. Вимоги до розробки засобів механізації в будівництві і оцінка їх технічного рівня (32629)

4.6.3.3Кожна складова частина повинна піддаваться у виготовлювача приймально-зда вальним випробуванням (приймальному контролю). В разі необхідності в цих випробуваннях беруть участь представники замовника та органів держнагляду.

Позитивні результати приймально-здавальних випробувань (приймального контролю) є підставою для відвантаження складової частини.

4.6.3.4Приймальні випробування здійснюються на місці експлуатації виробу (після його монтажу та налагоджування). Здійснює їх замовник у відповідності з договорами, укладеними між зацікавленими організаціями і підприємствами, з залученням у необхідних випадках спе ціалізованих організацій з авторським наглядом основного розробника.

Випробування здійснює приймальна комісія, яку формує замовник.

До складу комісіі включають представників замовника, розробника, виготовлювача, проектної організації, монтажної (налагоджувальної) організації, а також представників (у залежності від специфіки виробу) органів держнагляду (Міністерства охорони здоров'я, Держнагля- дохоронпраці та ін.).

1. Організація і порядок роботи комісії — згідно з ДБН В.2.8-2-95.
2. При виготовленні партії приймальним випробуванням піддають головний зразок, а інші — приймально-здавальним (приймальному контролю).
3. За результатами приймальних випробувань комісія дає вказівки щодо доробки і внесення змін у виріб (в разі необхідності), а також рекомендації щодо виведення виробу на проектну потужність у випадку, якщо виріб за об'єктивних обставин не може бути виведений на неї у процесі приймальних випробувань.
4. Інші вимоги до цього виду виробів ідентичні вимогам щодо несерійної продукції, наведеним у цьому документі.
5. Модернізована, модифікована і удосконалена продукція
6. Модернізована і модифікована продукція піддається приймальним випробуванням в обсязі, який дозволяє проконтролювати або визначити вплив змін на властивості продукції.

На розсуд коміссіі приймальні випробування можуть бути здійснені як порівняльні зразків вихідної і модернізованої продукції.

Випробування здійснюються на дослідному або головному зразках продукції.

Організація і здійснення випробувань — у відповідності із ДБН В.2.8-2-95.

4.6.4.2Підприємство-виготівник удосконалює продукцію, що випускається, шляхом:

а)заміни матеріалів і комплектуючих виробів;

б)уніфікації складових частин виробу;

в)удосконалення технології виготовлення виробу;

г)впровадження раціоналізаторських пропозицій;

д)усунення недоліків, які виявлені в процесі виробництва та експлуатації виробів.

1. Удосконалену продукцію піддають типовим випробуванням згідно з ДБН В.2.8-2-95. На випробування подають виріб (складову частину), виготовлений у відповідності зі змі нами у документації.
2. Зміни до оригіналів технічної документації вносять на підставі затвердженого протоколу типових випробувань.
3. У випадку, коли підприємство-виготовлювач не є власником оригіналів конструк торської документації, усі зміни, які вносяться до документації, повинні бути узгоджені з розробником виробу.
4. Типові випробування не здійснюють, коли зміни стосуються зовнішнього вигляду та інших властивостей, які однозначно можна оцінити експертним, розрахунковим, реєстраційним або іншими методами контролю.
5. Продукція, що виготовлюється за технічною документацією іноземних фірм
6. Підготовку, освоєння виробництва та приймання продукції здійснюють у відповідності з вимогами розділу 3ГОСТ 15.311-90 та ДБН В.2.8-2-95
7. Продукція, виробництво якої раніш освоєно на інших підприємствах
8. Підставою до постановки на виробництво продукції, раніш освоєної на іншому підприємстві, є рішення або договір у відповідності з п.4.4.3.7 даного документа.
9. У відповідності з прийнятим договором (рішенням) підприємство-виготовлювач одержує від власника оригіналів технічну документацію і здійснює підготовку виробництва.

Виготовлення установочної серії на цьому підприємстві є обов'язковим.

При цьому може здійснюватися авторський нагляд за виготовленням, якщо він передбачений договором (рішенням).

Порядок здійснення авторського нагляду подано в даному документі.

1. Установочна серія піддається кваліфікаційним випробуванням згідно з ДБН В.2.8-2- 95 з метою оцінки готовності підприємства до випуску продукції із встановленими показниками і характеристиками та підтвердження відпрацьованості технологічного процесу.
2. Затверджений акт приймання установочної серії є підставою вважати освоєння виробництва продукції на новому підприємстві-виготовлювачі закінченим.
3. Найпростіші вироби
4. Зміст і послідовність етапів робіт щодо створення виробів визначає розробник.
5. Для вирішення питання щодо випуску найпростіших виробів розробник подає:

зразок виробу;

нормативно-технічний документ (або документ, що його замінює);

протокол випробувань;

експлуатаційні документи (в разі необхідності).

Протокол випробувань подається у випадку, коли випробування передбачені відповідним документом або їх здійснення встановлено розробником.

1. Замовник спільно з розробником оцінюють технічну сторону поданого зразка виробу, а також технічну документацію і узгоджують їх із оформленням протоколу узгодження.

Затверджує протокол узгодження керівник підприємства-розроблювача.

Затвердження протоколу є дозволом до виготовлення виробів.

1. У процесі виробництва вироби піддаються тільки приймально-здавальним випробуванням (приймальному контролю).

5 ПОРЯДОК ОЦІНКИ ТЕХНІЧНОГО РІВНЯ ЗАСОБІВ МЕХАНІЗАЦІЇ

1. 1 Загальні положення
2. Оцінка технічного рівня полягає у встановленні відповідності продукції світовому або національному рівню.
3. Відповідність продукції, що оцінюється, світовому рівню встановлюється на підставі зіставлення значень показників досконалості продукції з базовими зразками (терміни і визна чення основних понять див.у додатку 3).

За результатами оцінки продукція відноситься до однієї із трьох градацій:

переважає світовий рівень (П); відповідає світовому рівню (С); поступається

світовому рівню (У).

1. Процес оцінки технічного рівня продукції включає: визначення номенклатури показників, необхідної для оцінки; формування групи аналогів і встановлення значень їх показників; виділення базових зразків з групи аналогів;

зіставлення зразка, що оцінюється, з базовим; підготовка висновків щодо результатів оцінки.

1. Результати оцінки технічного рівня продукції використовуються в разі: розробки нової (модернізованої) продукції;

обгрунтування вимог, що закладаються у технічне завдання на розробку продукції і нормативно-технічну документацію;

прийняття рішення щодо постановки продукції на виробництво;

обгрунтування доцільності заміни або зняття продукції, що випускається, з виробництва; позавідомчої експертної оцінки технічного рівня продукції, створеної у рамках державниих науково-технічних програм, а також при проведенні конкурсів;

експертної оцінки технологічних частин проекту на будівництво (реконструкцію) промислових підприємств;

формування пропозицій щодо експорту та імпорту.

1. Визначення номенклатури показників, яка необхідна для оцінки
2. Номенклатура показників повинна забезпечувати порівняння різних зразків продукції одного виду і прийматися однаковою для усіх аналогів і продукції, що оцінюється.

5.2.2Номенклатура показників встановлюється, виходячи з мети оцінки, з урахуванням показників, які вказані у:

міжнародних стандартах;

національних закордонних і вітчизняних стандартах; документації на поставку продукції;

каталогах, проспектах і стандартах фірм-виготовлювачів даного виду продукції; патентній кон'юнктурно-економічній документації.

1. Номенклатура показників включає класифікаційні та оціночні показники.
2. Класифікаційні показники характеризують призначення та галузь застосування дано го виду продукції. Значення цих показників дозволяють віднести зразки, що існують на сві товому ринку, до групи аналогів продукції, що оцінюється. Для дальшого зіставлення базового і зразка, що оцінюється, їх не використовують.

Значення класифікаційного показника може задаватися:

змістовно; наприклад, наявність або відсутність додаткових пристроїв або властивостей; орієнтація щодо певної групи споживачів та ін.;

інтервалом або крапковним значенням деякого числового параметра; наприклад, такого, який встановлює типорозмір продукції (певний інтервал місткості ковша екскаватора, вантажопідйомність автомобіля або його клас та ін.).

5.2.5Оціночні показники характеризують функціональні, ресурсозберігаючі і природоохо ронні властивості продукції. Для кожного такого показника повинно бути однозначно вказано напрямок його впливу на технічний рівень продукції (наприклад, підвищення технічного рівня характеризується збільшенням значення показника або, навпаки, зменшенням).

Оціночні показники використовуються безпосередньо для зіставлення базового і зразка, що оцінюється.

До них відносяться показники:

технічного ефекту (показники призначення);

надійності;

економного використання ресурсів (сировини, матеріалів, енергії та ін.);

ергономічності;

економічності;

безпеки;

естетичності.

5.2.6Залежно від специфічних особливостей продукції та умов її використання у номенкла турі оціночних показників можуть бути відсутні деякі із вказаних.

Допускається вводити до складу оціночних показників інші показники, які характерні для продукціїї, що розглядається, в тому числі ті, які з'явилися внаслідок технічного прогресу.

1. До номенклатури оціночних показників, щоб уникнути повторного врахування одних і тих самих властивостей продукції, що оцінюється не слід включати показники, які функціонально пов'язані із вже включеними до неї показниками.

Значення показників продукції, що оцінюється, визначаються за нормативною і технічною документацією на цю продукцію.

1. Методика визначення показників технічного рівня та їх характеристика
2. Залежно від способу одержання інформації методи визначення значень показників поділяються на: вимірювальний, реєстраційний, органолептичний, розрахунковий.

Вимірювальний метод засновано на інформації, яку одержують при використанні технічних вимірювальних засобів.

За допомогою вимірювального методу визначається значення маси, продуктивності, числа робочих циклів, витрат повітря, робочого тиску, потужності та ін.

Ре єстраційний метод засновано на використанні інформації, яку одержують шляхом підрахунку числа певних подій.

Органолептичний метод засновано на використанні інформації, яку одержують в результаті аналізу сприйняття органів чуття: зору, слуху, дотику та ін.

Таким чином визначаються, наприклад, естетичні показники та ін.

Розрахунковий метод засновано на використанні інформації, що одержана за допомогою теоретичних або емпіричних залежностей. Цим методом користуються, головним чином, при проектуванні — для визначення показників безпеки, довговічності, збереження та ін.

1. Показники призначення

5.4.1Показники призначення характеризують властивості виробів, що визначають основні функції, для здійснення яких вони призначені і зумовлюють галузь їх використання.

Показники призначення можуть визначатися як вимірювальним, так і розрахунковим методами.

1. Значення показників призначення для нових виробів приймаються у відповідності з даними технічного завдання (технічних умов), а для тих, що знаходяться в серійному виробництві (експлуатації) — у відповідності з актами випробувань і протоколами вимірювань.
2. Через велику різноманітність показників призначення навести приклади їх розрахунку за цією методикою було б надто об'ємним. Пропонується використати з цією метою програми та методики випробувань конкретних видів виробів.
3. 5 Показники надійності
4. Вимоги надійності являють собою сукупність кількісних та якісних вимог, які спрямо вані на забезпечення необхідного рівня надійності при мінімальних витратах на підтримку і відновлення працездатності виробів протягом процесу експлуатації.

5.5.2Надійність виробів встановлюється, виходячи із критеріїв відказів та граничних станів.

Ознаками відказів та граничних станів виробів є:

припинення (повне або часткове) виконання виробом заданих функцій;

відхилення заданих показників повза межу встановлених норм;

відкази та граничні стани складових частин виробів, котрі приводять до припинення (повного або часткового) функціонування виробу;

виникнення процесів, які перешкоджають функціонуванню виробу; досягнення

виробом призначеного ресурсу або призначеного строку служби; техніко-

економічні фактори.

5.5.3Надійність — один із основних показників якості виробів, який виявляється протягом часу і відображає зміни, що відбуваються у виробі протягом усього часу його експлуатації.

Особливістю проблеми надійності є зв'язок з усіма етапами: проектування, виготовлення і використання (експлуатації) виробу з моменту, коли формується і обґрунтовується ідея нового виробу і закінчуючи прийняттям рішення щодо його списання.

Кожний з етапів вносить своє до вирішення важкого завдання — створення виробів потрібного рівня надійності з найменшими витратами часу і коштів.

1. Оцінка надійності виробу неможлива без кількісної оцінки впливу різних факторів на функціональні властивості даного виробу. При цьому фактори, що впливають на рівень на дійності, виявляються на етапах проектування, виготовлення і експлуатації виробів.
2. При проектуванні та розрахунку виробу закладається його надійність. Вона залежить від обраної конструктивної схеми, застосовуваних матеріалів, методів захисту від різних шкід ливих дій, від пристосованості до ремонту і обслуговування та інших особливостей.
3. Надійність виробів забезпечується при їх виготовленні. Вона залежить від якості деталей, що виготовляються, методів контролю продукції, що випускається, можливості керу вання ходом технологічного процесу, від якості складання виробу та його вузлів, методів випробування готової продукції та ін.