Страница 32: ДБН В.2.5-74:2013. Водопостачання зовнішні мережі та споруди основні положення проектування (32623)

Огородження водонапірних башт із глухим стволом, насосних станцій, що працюють без розриву струменя (за відсутності резервуарів), які розташовані на території підприємств або населених пунктів, допускається не передбачати.

1. На майданчиках водопровідних споруд із зоною санітарної охорони першого поясу слід передбачати технічні засоби охорони:

• заборонена зона шириною від 5 м до 10 м уздовж внутрішньої сторони огорожі майданчика, що огороджується колючим або гладким дротом на висоту 1,2 м;
• стежка для пересування працівників зі служби охорони (всередині забороненої зони) шириною 1 м на відстані 1 м від огорожі забороненої зони;
• стовпи-покажчики, що позначають межі забороненої зони і встановлюються не більше ніж через 50 м;
• охоронне освітлення по периметру огорожі, при цьому світильники слід встановлювати над огорожами з розрахунку освітлення підступів до них, самої огорожі і частини забороненої зони до стежки для пересування працівників зі служби охорони;
• постовий телефонний (мобільний) зв’язок і двостороння електродзвінкова сигналізація постів із пунктом управління або приміщенням варти, яке потрібно передбачати, за необхідності, на водопроводах I категорії (8.4);

- можливе використання системи охоронної сигналізації з виведенням сигналу на диспетчерський пункт.

Для майданчиків станцій водопідготовки із зоною санітарної охорони першого поясу слід приймати повний обсяг технічних засобів охорони; для майданчиків станцій водопідготовки з напірними фільтрами, насосних станцій, резервуарів і водонапірних башт - огорожі згідно з 17.1.4 і охоронне освітлення; для майданчиків споруд забору підземної та поверхневої води і насосних станцій першого підйому, а також для майданчиків станцій водопідготовки, насосних станцій, резервуарів і водонапірних башт, розташованих на підприємствах, територія яких має огорожу і сторожову охорону, - огорожу, передбачену 17.1.4.

1. До будинків і споруд водопроводу, розташованих поза населеними пунктами та підприємствами, а також у межах першого поясу зони санітарної охорони водозаборів підземних вод, потрібно передбачати під’їзди і проїзди з полегшеним удосконаленим покриттям відповідно до ДБН В.2.3-5.
2. Об’ємно-планувальні рішення
3. Об’ємно-планувальні та конструктивні рішення будівель і споруд водопостачання слід приймати згідно з ДБН В.1.1-7, ДБН В.1.2-14, ДБН В.2.2-28, СНиП 2.09.02.
4. При проектуванні станцій водопідготовки рекомендується, як правило, передбачати блокування ємкісних споруд і приміщень, зв’язаних загальним технологічним процесом.
5. Клас відповідальності і ступінь вогнестійкості будівель та споруд рекомендується приймати згідно з ДБН В.1.1-7, ДБН В.1.2-14, ДБН В.2.4-3 та вимогами, наведеними в додатку Ж.

За вибухопожежною та пожежною небезпекою будівлі і споруди водопостачання слід відносити до категорії приміщень Д, відділення вуглювання і аміачне - до приміщень категорії В.

1. Групи виробничих процесів за санітарною характеристикою, дані для розрахунку опалення, вентиляції та освітлення будівель і приміщень потрібно приймати відповідно до таблиці 43.
2. Розміри прямокутних і діаметри круглих у плані ємкісних споруд рекомендується приймати кратними 3 м, а по висоті - 0,6 м. При довжині сторони або діаметрі споруд до 9 м включно, а також для ємкісних споруд, вбудованих у будівлі (незалежно від їх розмірів), допускається приймати розміри прямокутних споруд кратними 1,5 м, круглих - 1 м.
3. Підземні ємкісні споруди, що мають обвалування ґрунтом висотою менше ніж 0,5 м над спланованою поверхнею території, повинні мати огорожі від можливого заїзду транспорту або механізмів. Якщо перекриття підземних ємкісних споруд розраховано на сприйняття навантажень від транспорту або механізмів, огорожі не є обов’язковими.
4. Відкриті ємкісні споруди, якщо їх стіни піднімаються над відміткою підлоги, площадки або планування менше ніж на 0,75 м, повинні мати по зовнішньому периметру додаткову огорожу, при цьому загальна висота до верху огорожі повинна бути не менше ніж 0,75 м. Для стін, ширина верхньої частини яких більше ніж 300 мм, допускається перевищення над підлогою, площадкою або плануванням не менше ніж 0,6 м без огорожі. Відмітка підлоги або планування повинна бути нижче верху стін відкритих ємкісних споруд не менше ніж на 0,15 м.
5. Допускається обпирання огороджувальних і несучих конструкцій будівлі на стіни вбудованих ємкостей, не призначених для зберігання агресивних рідин.
6. Сходи для виходу із заглиблених приміщень повинні бути шириною не менше ніж 0,9 м з кутом нахилу не більше ніж 45°, із приміщень довжиною до 12 м включно - не більше ніж 60°. Для підйому на площадки обслуговування ширина сходів повинна бути не менше ніж 0,7 м, кут нахилу не більше ніж 60°. В обмежених умовах для підйому на площадці до 3 м допускається влаштування драбин.

Для одиночних переходів через труби та для підйому до окремих засувок і затворів допускається застосовувати сходи шириною 0,5 м з кутом нахилу більше ніж 60° (або драбин).

1. Спуск у колодязі, приямки і ємкісні споруди на глибину до 10 м допускається влаштовувати вертикальним по ходових скобах або драбинах.

При цьому на драбинах висотою більше 4 м потрібно передбачати захисну огорожу. У колодязях захисну огорожу допускається не передбачати.

1. Внутрішню обробку приміщень слід приймати відповідно до сучасних вимог технології та інтер’єру і додатка И.
2. Конструкції та матеріали
3. Ємкісні споруди, як правило, рекомендується проектувати із залізобетону. Допускається застосування інших матеріалів, що забезпечують належні експлуатаційні якості споруд, якщо це обумовлено в завданні на проектування або технічних умовах на об’єкт будівництва.

Для стволів водонапірних башт допускається застосовувати сталь або місцеві негорючі матеріали, а для резервуарів і баків - сталь.

1. У ємкісних спорудах довжиною до 50 м включно, розташованих у неопалюваних будівлях або на відкритому повітрі, і довжиною до 70 м включно, розташованих в опалюваних будівлях або повністю обвалованих ґрунтом, температурно-усадочні шви допускається не передбачати за умови, якщо температура зовнішнього повітря найбільш холодної доби не нижче мінус 40 °С і температура води в ємкісній споруді не перевищує 40 °С.

При цьому в спорудах довжиною відповідно більше ніж 25 м та 40 м потрібно передбачати улаштування одного-двох тимчасових швів шириною від 0,5 м до 1 м, замоноліченихза позитивної температури у найхолодніший час будівельного періоду; бетонування днища між цими швами повинне виконуватися безперервно.

1. Герметичність огороджувальних конструкцій підземних частин будівель не повинна допускати наявності зволожених ділянок (без виділення краплинної вологи) площею більше 20 % внутрішньої поверхні огороджувальних конструкцій.

Огороджувальні конструкції ємкісних споруд повинні забезпечувати вимоги, які висуваються при гідравлічних випробуваннях цих споруд.

Огороджувальні конструкції резервуарів для питної води, крім того, повинні повністю виключати можливість попадання в резервуар атмосферної та ґрунтової води, а також пилу.

1. Для закритих ємкісних споруд необхідно проектувати утеплення стін і покриттів залежно від кліматичних умов, температури води, яка надходить, та технологічного режиму їх роботи.

Утеплення потрібно передбачати, як правило, обсипанням ґрунтом, при цьому товщина шару ґрунту на покритті повинна бути не менше ніж 0,5 м. Допускається застосування утеплювачів зі штучних матеріалів.

Потрібно передбачати заходи, що запобігають промерзанню ґрунту основи під днищами при спорожненні ємкості в зимовий час, а також під час будівництва.

1. У резервуарах, призначених для зберігання питної води, внутрішні поверхні бетонних і залізобетонних конструкцій, що стикаються з водою, повинні відповідати вимогам не нижче категорії поверхні КПЕ згідно з ДСТУ Б В.2.6-2.

У резервуарах для питної та технічної води рекомендується передбачати зовнішню та внутрішню гідроізоляцію згідно з 5.10.

1. При проектуванні контактних освітлювачів для підготовки води на питне водопостачання потрібно передбачати засклені перегородки висотою від підлоги площадок обслуговування не менше ніж 2,5 м, що відокремлюють освітлювачі від коридора управління; при цьому нижня частина перегородки на висоту 1 м - 1,2 м повинна бути глухою.

Для днищ контактних освітлювачів без підтримуючих шарів потрібно застосовувати бетони не нижче класу С25/30.

1. Марки бетону за морозостійкістю і водонепроникністю для залізобетонних конструкцій ємкісних споруд повинні задовольняти вимогам, наведеним у таблиці 41.

Таблиця 41 - Вимоги до марки бетону за морозостійкістю і водонепроникністю для залізобетонних конструкцій ємкісних споруд

Примітка 1. Марки бетону за морозостійкістю дані для споруд класу відповідальності СС2. Для споруд класу СС3 марки бетону за морозостійкістю підвищують на один ступінь, а для споруд класу СС1 знижують на один ступінь, але не нижче F 50.

Примітка 2. За наявності агресивного середовища марки бетону за водонепроникністю призначаються з урахуванням вимог ДСТУ Б В.2.6-145.

Примітка 3. На ємкісні споруди водопостачання вимоги до бетону гідротехнічного не поширюються.

Примітка 4. Під градієнтом напору приймається відношення величини гідростатичного напору до товщини конструкції.

1. Герметизація проходів трубопроводів в огороджувальних конструкціях ємкісних споруд та в підземних частинах будівель повинна забезпечувати водонепроникність огороджувальних конструкцій.

При жорсткому закладенні труб потрібно враховувати можливість передачі зусиль від них на огороджувальні конструкції і вживати заходів до вилучення або зменшення цих зусиль; при застосуванні сальників необхідно забезпечувати доступ для огляду і поновлення їх ущільнювального набивання.

Для усіх випадків закладання трубопроводів слід передбачати заходи, що забезпечують збереження сполученого з ними обладнання і огороджувальних конструкцій від температурних і сейсмічних впливів, від різниці осідань будівель або споруд, від зовнішньої ділянки мережі.

Проходження труб через днище допускається передбачати за допомогою сталевих ребристих патрубків, які жорстко закладені в днище, та обетонуванням ділянки трубопроводу (під днищем).

1. Гідравлічні випробування ємкісних споруд на міцність і водонепроникність згідно зі СНиП 3.05.04 здійснюють за температури вище нуля на поверхні зовнішніх стін, при цьому споруди з антикорозійним покриттям слід випробовувати до нанесення покриття.

Резервуари для питної води повинні додатково випробовуватися на герметичність всіх огороджувальних конструкцій.

1. Висоту засипки від верху покриття колодязів до його поверхні слід визначати з урахуванням вертикального планування і приймати не менше ніж 0,5 м.

Навколо люків колодязів, розташованих на забудованих територіях без дорожніх покриттів, потрібно передбачати вимощення шириною 0,5 м з уклоном від люків. На проїзній частині з удосконаленими покриттями кришки люків повинні бути на одному рівні з поверхнею проїзної частини.

Кришки люків колодязів на водоводах, які прокладаються по незабудованій території, повинні бути вище поверхні землі не менше ніж на 0,2 м.

1. Розрахунок конструкцій
2. При розрахунку ємкісних споруд і підземних частин будівель навантаження, впливи і коефіцієнти перевантаження слід приймати згідно з ДБН В.1.2-2 та таблицею 42, клас відповідальності - згідно з додатком Ж.
3. Розрахунок ємкісних споруд слід здійснювати на навантаження та впливи з урахуванням коефіцієнтів перевантаження, зазначених у таблиці 42, на два сполучення навантажень:
4. - при гідравлічних випробуваннях, коли заглиблена в ґрунт споруда заповнена водою з найбільш невигідним посекційним заповненням. Для споруд, які не обсипають, це сполучення є експлуатаційним;
5. - при експлуатації, коли споруда не заповнена водою та обсипана ґрунтом. У цьому випадку необхідна перевірка на стійкість проти спливання.
6. Розрахункові рівні ґрунтових вод на площадках водопровідних споруд потрібно встановлювати згідно з довгостроковим прогнозом з урахуванням максимального рівня води у водотоці або водоймі залежно від прийнятого відсотка забезпеченості за таблицею 12.