- Вимоги розділу потрібно враховувати при визначенні габаритів приміщень, встановлення технологічного та підйомно-транспортного обладнання, арматури, а також укладанні трубопроводів у будівлях і спорудах водопостачання.
- При визначенні площі виробничих приміщень ширину проходів потрібно приймати не менше ніж:
- між насосами або електродвигунами - 1 м;
- між насосами або електродвигунами та стіною в заглиблених приміщеннях - 0,7 м, в інших -
1 м;
- між компресорами або повітродувками -1,5 м, між ними та стіною - 1 м;
- між нерухомими виступними частинами обладнання - 0,7 м;
- перед розподільним електричним щитом -2 м.
Для насосних агрегатів із діаметром нагнітального патрубка до 100 мм включно допускаються: установлення агрегатів біля стіни або на кронштейнах; установлення двох агрегатів на одному фундаменті при відстані між виступними частинами агрегатів не менше ніж 0,25 м із забезпеченням навколо подвійного встановлення проходів шириною не менше ніж 0,7 м.
Примітка 1. Проходи навколо обладнання, що регламентовані виробником, приймаються за паспортними даними та технічними вимогами.
Примітка 2. Для установок, які укомплектовані вертикальними багатоступеневими насосами, допускається встановлення агрегатів біля стіни з урахуванням 12.66 та згідно з вимогами технічної документації виробника.
Примітка 3. Ширина проходу зі сторони електродвигуна повинна бути достатньою для демонтажу ротора (за необхідності).
- Для експлуатації технологічного обладнання, арматури та трубопроводів у приміщеннях потрібно передбачати підйомно-транспортне обладнання згідно з НПАОП 0.00-1.01.
Як правило, слід приймати: при масі вантажу до 5 т - таль ручну або кран-балку підвісну ручну; при масі вантажу більше ніж 5т- кран мостовий ручний; при підйомі вантажу на висоту більше ніж 6 м або при довжині підкранової колії більше ніж 18 м- електричне кранове обладнання.
Для експлуатації технологічного обладнання та арматури масою до 0,3 т допускається застосування інвентарних пристроїв та обладнання.
Примітка. Передбачати вантажопідйомне кранове обладнання, яке необхідно тільки у період монтажу технологічного обладнання (напірних фільтрів, гідромішалок тощо), не потрібно.
- У приміщеннях з підйомно-транспортним обладнанням слід передбачати монтажну площадку.
Доставку устаткування та арматури на монтажну площадку рекомендується здійснювати за допомогою додаткових такелажних засобів (на візку, монорейкою, яка виходить за межі будівлі, тощо). Допускається безпосередня доставка устаткування та арматури на монтажну площадку зовнішніми транспортними засобами.
Розміри воріт або дверей слід визначати з урахуванням габаритів устаткування або транспортного засобу з вантажем, а монтажної площадки - за умови забезпечення кругового проходу навколо них шириною не менше ніж 0,7 м.
- Вантажопідйомність підйомно-транспортного обладнання слід визначати виходячи з найбільшої маси устаткування з урахуванням вимог фірм-виробників до його монтажу та транспортування. За відсутності особливих вимог до виконання монтажних робіт (щодо його встановлення тільки в складеному вигляді) вантажопідйомність підйомно-транспортного обладнання слід визначати на підставі встановленої в технічній документації виробника найбільшої маси нерознімної частини устаткування. Рекомендується враховувати можливість збільшення маси та габаритів обладнання у випадках передбаченої проектом заміни його на потужніше.
Перед отворами та воротами зовні необхідно передбачити відповідні майданчики для розвороту транспортних засобів і вантажопідйомного обладнання.
- Визначення висоти приміщень (від рівня монтажної площадки до низу балок перекриття), які мають підйомно-транспортне обладнання, та встановлення цього обладнання слід здійснювати відповідно до НПАОП 0.00-1.01.
За відсутності підйомно-транспортного устаткування висоту приміщень потрібно приймати згідно зі СНиП 2.09.02.
- При висоті до місць обслуговування та управління обладнанням, електроприводами і маховиками засувок (затворів) більше ніж 1,4 м (від підлоги) потрібно передбачати площадки або містки, при цьому висота до місць обслуговування та управління з площадки або містка не повинна перевищувати 1 м.
Допускається передбачати розширення фундаментів для обслуговування та управління обладнанням.
- Встановлення устаткування та арматури під монтажною площадкою або площадками обслуговування допускається при висоті від підлоги (або містка) до низу виступних конструкцій не менше ніж 1,8 м. При цьому над обладнанням і арматурою слід передбачати знімне покриття площадок або отвори.
- Запірну арматуру діаметром до 400 мм включно за відсутності дистанційного або автоматичного управління потрібно передбачати з ручним приводом, а діаметром понад 400 мм - з механізованим (електро-, пневмо-, гідро- або електромагнітним). Відповідно до завдання на проектування або технічних умов допускається установка арматури діаметром більше ніж 400 мм з ручним приводом.
Запірна арматура на трубопроводах будь-якого діаметра при дистанційному або автоматичному управлінні повинна бути обладнана механізованим приводом.
- Трубопроводи в будівлях і спорудах, як правило, потрібно укладати над поверхнею підлоги (на опорах або кронштейнах) з улаштуванням містків над трубопроводами та забезпеченням підходу і обслуговування обладнання та арматури.
Допускається укладання трубопроводів у каналах, що перекриваються знімними плитами, або в підвалах.
Габарити каналів слід визначати виходячи зі способів закріплення (фіксації) трубопроводів і можливості проведення будівельно-монтажних робіт із монтажу та демонтажу трубопроводу в каналі.
Габарити каналів слід приймати більше ніж умовний діаметр труб:
- до 400 мм включно - ширину на 600 мм, глибину на 400 мм;
- більше 400 мм - ширину на 800 мм, глибину на 600 мм;
У місцях установки фланцевої арматури слід передбачати уширення каналу. Уклон дна каналів до приямка слід приймати не менше ніж 1 % (0,001).
15 ЗОНИ САНІТАРНОЇ ОХОРОНИ 15.1 Загальні положення
- Зони санітарної охорони (ЗСО) слід передбачати для забезпечення санітарно-епідеміологічної безпеки та охорони від випадкового або навмисного забруднення поверхневих чи підземних джерел і водопровідних споруд системи централізованого питного водопостачання (незалежно від форми власності або відомчої підпорядкованості), а також прилеглих до них територій.
Склад та зміст проекту ЗСО об’єктів централізованого питного водопостачання наведено у додатку Е.
- Правовий режим ЗСО водних об’єктів визначається згідно з [33], [34].
ЗСО повинна складатися з трьох поясів:
- перший пояс (пояс суворого режиму), який включає територію розташування водозабірних споруд, майданчиків всіх водопровідних споруд і водопідвідного каналу;
- другий і третій пояси (пояси обмежень і спостережень), які включають територію, яка призначається для охорони джерел водопостачання від забруднення.
Для водопровідних споруд, розташованих поза другим поясом ЗСО джерела водопостачання, а також для санітарної охорони водоводів передбачають санітарно-захисні смуги.
У кожному з трьох поясів ЗСО, а також у межах санітарно-захисної смуги, відповідно до їх призначення, слід встановлювати спеціальний режим та визначати комплекс заходів, спрямованих на недопущення погіршення якості води.
Межі ЗСО водних об’єктів повинні встановлюватись відповідно до вимог чинного законодавства [2], [3] та [33].
- Принципові рішення стосовно можливості організації ЗСО слід приймати при розробленні проекту районного планування або генерального плану населеного пункту, коли з урахуванням перспективного розвитку регіону визначаються джерела питного водопостачання і місця розташування додаткових водозабірних споруд.
При виборі джерела питного водопостачання для окремого об’єкта можливість організації ЗСО визначається на стадії вибору майданчика для будівництва водопровідних споруд та водоводів.
- Організації ЗСО (включаючи роботи з землевідведення першого поясу суворого режиму) повинно передувати розроблення її проекту, в який слід включати:
- визначення меж ЗСО та її окремих поясів і санітарно-захисних смуг;
- розроблення плану заходів щодо поліпшення санітарного стану території ЗСО та санітарно- захисних смуг з метою приведення їх санітарного стану до нормативного, а також попередження подальшого забруднення;
- правила і режим господарського використання території трьох поясів ЗСО та санітарно- захисних смуг об’єктами господарювання, які в них розташовані.
- Визначення меж ЗСО та розроблення комплексу необхідних санітарно-гігієнічних, протиепідемічних, організаційних, технічних заходів слід визначати в залежності від виду джерел водопостачання (підземний або поверхневий), що проектуються або вже використовуються для питного водопостачання, від ступеня їх природної захищеності та можливості мікробного або хімічного забруднення, від особливостей санітарних, гідрогеологічних і гідрологічних умов, а також від характеру забруднюючих речовин.
- Проект ЗСО та санітарно-захисних смуг водоводів слід розробляти з використанням даних санітарно-топографічного обстеження територій, що заплановані до включення в їх склад, а також відповідних гідрологічних, гідрогеологічних, інженерно-геологічних і топографічних матеріалів. При цьому, виходячи з місцевих умов, можуть бути передбачені додаткові дослідження, необхідні для визначення меж ЗСО, а також для розроблення частини проекту, яка стосується виконання санітарних заходів у межах проектованої ЗСО.
Проект ЗСО повинен передбачати основні санітарні заходи стосовно призначення кожного поясу ЗСО з метою усунення та попередження можливості забруднення води джерел централізованого питного водопостачання та водопровідних споруд, а також відповідати вимогам [33] та [34].
- Можливість організації ЗСО повинна визначатись на стадії вибору джерела та майданчиків споруд об’єктів питного водопостачання.
Проект ЗСО повинен бути складовою частиною проекту питного водопостачання і одночасно основою для проекту землеустрою, що визначає межі ЗСО водних об’єктів. Для діючих об’єктів централізованого питного водопостачання, які не мають встановлених ЗСО, їх проект слід розробляти додатково.
- Проект ЗСО з планом заходів повинен відповідати вимогам чинного законодавства [35].
У разі особливо важких умов для встановлення належних розмірів другого та третього поясів
ЗСО, як виняток, вони можуть бути скорочені (або навіть об’єднані) при:
- гарантованому забезпеченні завдяки додатковим заходам стабільноїякостіпитноїводи
згідно з ДСанПіН 2.2.4-171;
- додаткових заходах у відповідності з вимогами чинного законодавства [5] та [35].
- Санітарні заходи з ліквідації забруднень у межах ЗСО слід виконувати:
- у першому поясі - організаціями, що забезпечують централізоване питне водопостачання, або службами комунального господарства населених пунктів;
- у другому та третьому поясах - власниками об’єктів, що негативно впливають або можуть впливати на якість води в джерелах питного водопостачання.
- Перегляд встановлених меж поясів ЗСО допускається при зміні водності чи зміні умов використання джерел водопостачання або зміні місцевих санітарних умов. Проектування і затвердження нових меж проводиться в тому ж порядку, що і початкових.
При прогресуючому погіршенні якості води в джерелі водопостачання слідпризначатидодат
кові обмеження за об’ємами скидів зворотних вод та встановленим гранично-допустимим скиданням (ГДС) забруднюючих речовин згідно з [28], [33] та [34].
- Межі зон санітарної охорони
- Підземні джерела водопостачання
- Межі першого поясу ЗСО підземних джерел водопостачання слід встановлювати від одиночної водозабірної споруди (свердловина, шахтний колодязь, каптаж тощо) або від крайніх водозабірних споруд, розташованих у групі, на відстані:
- для захищених - 30 м;
- для недостатньо захищених - 50 м.
У межі першого поясу ЗСО інфільтраційної водозабірної споруди потрібно включати прибережну територію між водозабірною спорудою і поверхневим джерелом водопостачання, якщо відстань між ними менше ніж 150 м.
Для водозабірних споруд, розташованих на території об’єкта, на якій неможливе забруднення ґрунту та підземних вод, а також для водозабірних споруд, розташованих у сприятливих санітарних, топографічних та гідрогеологічних умовах, розмір першого поясу ЗСО допускається зменшувати [33], [34], але вони повинні становити не менше ніж 15 м та 25 м відповідно.
Примітка. До захищених підземних вод відносяться води з напірних і безнапірних водоносних шарів, що мають у межах всіх поясів зони суцільну водонепроникну покрівлю, яка виключає можливість місцевого живлення з розміщених вище недостатньо захищених водоносних шарів.
- Для підруслових водозабірних споруд та ділянок поверхневого джерела водопостачання, з якого здійснюється інфільтраційне живлення або штучне поповнення запасів підземних вод, межі першого поясу ЗСО слід передбачати згідно з 15.2.2.1
- При штучному поповненні запасів підземних вод ЗСО слід організовувати для водозабірних споруд із поверхневого джерела, з якого здійснюється подача води в інфільтраційні басейни, самих інфільтраційних басейнів та майданчиків експлуатаційних свердловин.
Межі першого поясу ЗСО складають від інфільтраційних споруд:
- закритого типу (свердловин, шахтних колодязів) - 50 м;
- відкритого типу (басейнів та інших) - 100 м.
- Межа другого поясу ЗСО підземного джерела водопостачання повинна визначатись гідродинамічними розрахунками з урахуванням архітектурно-будівельного кліматичного району, як час Тм просування мікробного забруднення потоком підземних вод до місця водозабору. Для усунення життєдіяльності та вірулентності патогенних мікроорганізмів цей час повинен бути не менше ніж зазначено в таблиці 40.
