Страница 21: ДБН В.2.5-74:2013. Водопостачання зовнішні мережі та споруди основні положення проектування (32623)

За результатами технологічних досліджень допускається застосування методів механічного зневоднення і регенерації коагулянту з осаду.

1. Для споруд водопідготовки та знезалізнення води методом фільтрування промивні води фільтрів рекомендується відстоювати. Освітлену воду слід рівномірно спрямовувати в трубопроводи перед змішувачами або безпосередньо в змішувачі. Допускається використання освітленої води для промивання контактних освітлювачів з урахуванням вимог 10.15.7.

Для споруд водопідготовки з відстійниками та фільтрами, а також для станцій реагентного пом’якшення промивні води рекомендується рівномірно перекачувати у трубопроводи перед змішувачами або безпосередньо у змішувачі.

1. Для уловлювання піску, що виноситься з фільтрів або контактних освітлювачів під час їх промивання, слід передбачати піскоуловлювачі.
2. Осад від усіх типів відстійних споруд та реагентного господарства слід спрямовувати на зневоднення та складування в накопичувачі з попереднім згущенням або без нього.

Освітлену воду, яка утворюється в процесі згущення чи зневоднення осадів споруд водопідготовки, рекомендується спрямовувати також у трубопроводи перед змішувачами або в змішувачі.

Водовідведення промивних вод фільтрів, води від зневодення та складування осадів за межі станції водопідготовки повинне здійснюватись згідно з 10.1.4.

За відсутності на спорудах водопідготовки попереднього хлорування вихідної води, воду, що використовується повторно, слід знезаражувати хлорвмісним реагентом з дозою від 2 мг/дм3 до 4 мг/дм3 включно (у перерахунку на вільний хлор).

1. Допоміжні приміщення споруд водопідготовки
2. На спорудах водопідготовки необхідно передбачати: лабораторії, майстерні, побутові та інші допоміжні приміщення.

Склад і площі приміщень слід приймати залежно від призначення та продуктивності споруд, а також джерела водопостачання. При подачі споживачам води з підземних джерел водопостачання без очищення зі знезараженням її хлорвмісними реагентами слід передбачати тільки приміщення площею 6 м2 для проведення аналізу на вміст залишкового хлору.

Для споруд водопідготовки систем питного водопостачання з поверхневих джерел перелік та площі приміщень рекомендується приймати відповідно до таблиці 34.

Таблиця 34 - Перелік та площі допоміжних приміщень споруд водопідготовки

Для станцій продуктивністю більше ніж 300000 м3/добу склад приміщень потрібно встановлювати в кожному окремому випадку в залежності від місцевих умов.

1. Склади реагентів та фільтруючих матеріалів
2. Склади реагентів (окрім складів рідкого хлору) потрібно розраховувати на зберігання 30-добового запасу, рахуючи за періодом максимального споживання реагентів, але не менше об’єму їх разової поставки.

Примітка 1. Для станцій водопідготовки питної води І та II категорій (згідно з 8.4) витратні склади реагентів відповідно до завдання на проектування та технологічних розрахунків можуть призначатись на інший термін зберігання, але не менше ніж 15 діб.

За наявності центральних (базисних) складів об’єм складів на станціях водопідготовки приймається на строк зберігання не менше ніж 7 діб.

Примітка 2. Умови разової поставки не поширюються на склади хлору і гіпохлориту натрію.

Примітка 3. Вимоги даного розділу не поширюються на проектування базисних складів.

Склади рідкого хлору слід проектувати згідно з НПАОП 0.00-1.23, а склади гіпохлориту натрію - відповідно до технічних умов ГОСТ 11086.

1. Склади в залежності від виду реагенту потрібно проектувати на сухе або мокре зберігання (у вигляді концентрованого розчину). При об’ємах разової поставки, що перевищують 30-добове споживання реагентів і зберігання їх в мокрому вигляді, допускається організовувати додаткові складські приміщення для сухого зберігання частини реагентів.
2. Сухе зберігання реагентів слід передбачати в закритих складах у тарі фірми-виробника.

Допускається зберігання коагулянту та оксиду кальцію (СаО) в "сухих" складах навалом. При

визначенні площі таких складів слід приймати висоту шару для коагулянту та оксиду кальцію не більше ніж 2 м та 1,5 м відповідно.

Примітка. При механізованому вивантаженні висота шару може бути збільшена: коагулянту до 3,5 м; оксиду кальцію (СаО) до 2,5 м.

Розгерметизація тари з хлорним залізом і силікатом натрію, заморожування та зберігання поліакриламіду більше 6 місяців не допускається. Зберігання гіпохлориту натрію більше ніж 15 діб не рекомендується (із умов втрати його хімічної активності).

1. При мокрому зберіганні коагулянту в розчинних баках з отриманням в них концентрованого розчину (від 15 % до 20 %), в залежності від конструкції баків і міцності розчину реагенту, об’єм баків потрібно визначати з розрахунку від 2,2 м3 до 2,5 м3 включно на 1 т товарного

33

неочищеного коагулянту та від 1,9 м до 2,2 м включно на 1 т очищеного коагулянту.

Загальна ємкість розчинних баків повинна відповідати вимогам 10.27.1 та 10.27.5. Кількість розчинних баків має бути не менше трьох.

1. При місячному споживанні коагулянту більше об’єму його разової поставки частину реагенту слід зберігати в баках-сховищах концентрованого розчину реагенту, ємкість яких потрібно

33

визначати за розрахунком від 1,5 м3 до 1,7 м3 включно на 1 т товарного коагулянту.

Допускається розміщення розчинних баків і баків-сховищ поза будівлею. При цьому слід забезпечити корозійну стійкість споруд, контроль за станом баків і передбачати заходи, що виключають проникнення розчину в ґрунт.

Кількість баків-сховищ повинна бути не менше трьох.

1. При використанні грудкового вапна потрібно передбачати його гасіння і зберігання в ємкостях у вигляді тіста з концентрацією від 35 % до 40 % включно. Об’єм ємкостей потрібно визначати за розрахунком від 3,5 м3 до 5 м3 включно на 1 т товарного вапна. Ємкості для гасіння потрібно розміщувати в ізольованому приміщенні.

Допускається сухе зберігання вапна з наступним подрібненням і гасінням в апаратах гасіння вапна.

За можливості централізованих поставок вапняного тіста або молока слід передбачати їх мокре зберігання.

1. Склад активного вугілля потрібно розміщувати в окремому приміщенні. Вимоги вибу- хобезпеки щодо приміщення складу не висуваються, за пожежною небезпекою його потрібно відносити до категорії В.
2. Приміщення для зберігання запасу катіоніту слід розраховувати на об’єм завантаження двох катіонітових фільтрів.
3. Склади для зберігання реагентів (крім хлору та аміаку) слід розташовувати поблизу приміщень для приготування їх розчинів і суспензій.
4. Ємкість видаткового складу хлору не повинна перевищувати 100 т, одного повністю ізольованого відсіку - 50 т. Склад або відсік повинен мати два виходи з протилежних сторін будівлі або приміщення.

Склад потрібно розміщувати в наземних або напівзаглиблених будівлях (з улаштуванням сходів у двох місцях).

Зберігання хлору потрібно передбачати в балонах або контейнерах; при добовій витраті хлору більше 1 т допускається застосовувати танки заводського виготовлення місткістю до 50 т, при цьому розлив хлору в балони або контейнери на станції забороняється.

У складі потрібно передбачати пристрої для транспортування реагентів у нестаціонарній тарі (контейнери, балони).

В’їзд у приміщення складу автомобільного транспорту не допускається. Порожню тару слід зберігати в приміщенні складу.

Контейнери або балони з хлором слід розміщувати на підставках або рамках, мати вільний доступ для стропування і захвату при транспортуванні.

Вимоги до охорони праці у видаткових складах рідкого хлору повинні відповідати НПАОП 0.00-1.23.

1. У приміщенні складу хлору слід передбачати ємкість із нейтралізаційним розчином для швидкого занурення аварійних контейнерів або балонів. Відстань від стінок ємкості до балона повинна бути не менше ніж 200 мм, до контейнера - не менше ніж 500 мм, глибина повинна забезпечувати покриття аварійної посудини шаром розчину не менше ніж 300 мм.

На дні ємкості слід передбачати опори, що фіксують посудину.

Для установки на вагах контейнера або балонів необхідно передбачати опори для їх фіксації.

Примітка. На проектування видаткових складів хлору з використанням танків ці будівельні норми не поширюються.

1. Зберігання 25 % аміачної води повинне передбачатися у сталевих резервуарах.

Допускається встановлення цих резервуарів у піддонах під навісами (для захисту від сонячних

променів та атмосферних опадів).

Відкритий склад аміачної води слід обладнувати пожежним гідрантом, закритий - пожежним краном діаметром 50 мм.

Для змивання аміачної води при її розливах необхідно передбачати поливальний кран.

Дозування аміачної води рекомендується здійснювати діафрагмовими насосами-дозаторами без розбавлення. За необхідності приготування робочих розчинів аміачної води для її розбавлення треба використовувати пом’якшену воду з жорсткістю не більше ніж 0,2 ммоль/дм3.

1. Спосіб зберігання солі приймається залежно від умов її поставки. При об’ємі разової поставки, що перевищує 30-добове споживання, рекомендується передбачати склади мокрого зберігання солі. Кількість баків повинна бути не менше двох. Для зберігання солі в кількості менше 30-добової потреби допускається улаштування складів сухого зберігання в критих приміщеннях. При цьому шар солі не повинен перевищувати 1,5 м. При сухому зберіганні солі для одержання її насиченого розчину передбачаються видаткові баки, які розташовують в приміщенні електролізної. При цьому місткість кожного бака повинна забезпечувати не менше добового запасу (потреби) розчину солі, а їх кількість приймається не менше двох.
2. У випадках, коли не забезпечено постачання станції кондиційними фільтруючими матеріалами та гравієм, потрібно передбачати спеціальне господарство для зберігання, подрібнення, сортування, промивання та транспортування матеріалів, необхідних для довантаження фільтрів.
3. Розрахунок ємкостей для зберігання фільтруючих матеріалів та підбір обладнання потрібно здійснювати з розрахунку 10 %-ного щорічного поповнення та обміну фільтруючого завантаження та додаткового аварійного запасу на перевантаження одного фільтра при кількості їх на станції до 20 і двох - при більшій кількості.
4. Транспортування фільтруючих матеріалів можна здійснювати гідротранспортом (водоструминними або пісковими насосами).

Діаметр трубопроводу для транспортування пульпи слід визначати з урахуванням швидкості руху пульпи від 1,5 м/с до 2 м/с включно, але слід приймати не менше ніж 50 мм; повороти трубопроводу потрібно передбачати радіусом від 8 до 10 діаметрів трубопроводу.

1. Такелажні роботи і транспортування реагентів на складах та всередині станцій слід механізувати.
2. Висотне розташування споруд водопідготовки
3. Споруди водопідготовки слід розташовувати, використовуючи природний нахил місцевості, з урахуванням втрат напору води в самих спорудах, з’єднувальних комунікаціях та вимірювальних пристроях.
4. Втрати напору води у спорудах і з’єднувальних комунікаціях слід визначати розрахунками; для попереднього висотного розташування споруд втрати напору допускається приймати, м: