99

речовини осаду, що розпалася, його теплотворну здатність - 20900 кДж/м (5000 ккал/м ).

Для зберігання біогазу слід передбачати «мокрі» газгольдери, розраховані на 2 - 4-годин- ний вихід біогазу. Тиск біогазу в газгольдері рекомендується приймати від 1,5 кПа до 2,5 кПа (0,15 - 0,25 м вод. ст.). Допускається використовувати кулясті «сухі» газгольдери з більш високим тиском (їх слід проектувати згідно з вимогами до споруд для зберігання природного газу).

Проектування газового господарства метантенків (газозбірних пунктів, газової мережі, газгольдерів тощо) необхідно здійснювати відповідно до Правил безпеки систем газопостачання України [25].

Потрібно передбачати обов’язкову утилізацію біогазу, що утворюється при зброджуванні, насамперед для опалення приміщень і технологічних потреб на очисних спорудах.

Допускається:

  • спалювання його в котельнях для виробництва пари і гарячої води (як роздільно, так і разом з природним газом);
  • використання його як моторного палива в електрогазогенераторах для приводу двигунів насосів та повітродувок, а також в автомобілях;
  • використання як палива в установках термічної сушки і спалювання осадів.

При використанні біогазу як моторного палива належить передбачати його очищення від домішок, що погіршують роботу двигунів (вода, завислі частки, сірководень, силоксани тощо).

  1. Аеробне кондиціонування осаду рекомендується проводити як при субмезофільному режимі (близько 20 °С), так і в термофільному режимі, який приймається за результатами науково-технологічних досліджень.

При розрахунках субмезофільного аеробного режиму рекомендується приймати розпад органічної речовини осаду не більше ніж 20 %, а термофільного режиму-до 40 %. При розрахунках слід визначати: час обробки, необхідну витрату повітря, а для термофільної аеробної стабілізації - умови автотермічності процесу.

При проведенні аеробної стабілізації висококонцентрованої суміші осадів слід передбачати механічне і пневмомеханічне обладнання, якщо це не погіршить структури і водовіддавальних властивостей осаду.

  1. Зневоднення осадів, що утворюються при очищенні стічних вод, допускається передбачати природними або механічними методами (з урахуванням вимог 10.7.2), або з використанням фільтруючих мішків і геотекстильних контейнерів Geotube.

Для механічного зневоднення осадів рекомендується передбачати центрифуги, стрічкові та камерні фільтр-преси. Тип устаткування та число робочих і резервних апаратів слід приймати з урахуванням характеристик і вимог виробників устаткування:

  • за наявності резервних мулових майданчиків (на 20 % річної кількості осаду) - 1 резервний фільтр-прес при кількості робочих агрегатів 3 і менше; 2 резервних фільтр-преси при 4 і більше робочих агрегатах; одну резервну центрифугу при кількості робочих агрегатів 2 або 1; 2 резервних центрифуги при 3 і більше робочих агрегатах;
  • за неможливості або економічної недоцільності використання мулових майданчиків (або недоцільності їх подальшої експлуатації) рекомендується передбачати заходи для можливості приймання та обробки осаду в аварійних ситуаціях: накопичувачі з терміном наявності не менше ніж 2 доби; більше (до 100 %) резервування зневоднювального обладнання та інші заходи.

Потрібно передбачати резервування спільних для кількох апаратів систем транспортування зневодненого осаду. Можна застосовувати перекачування зневодненого осаду за допомогою насосів.

Для усіх типів осадів перед зневодненням можна передбачати ущільнювачі. При їх застосуванні слід виключати процеси загнивання нестабілізованих осадів і їх спливання.

За наявності вимог щодо граничного вмісту піску та крупнодисперсних домішок у осаді, що подається на апарати механічного зневоднення, потрібно передбачати відповідну обробку осаду, яка забезпечує зниження їх вмісту: видалення піску в гідроциклонах, проціджування або подрібнення осаду тощо. Для поліпшення водовіддавальних властивостей і зменшення вологості кеку в якості реагентів слід використовувати органічні полімери (флокулянти). При виборі флокулянтів потрібно враховувати, що залишкові дози флокулянтів у фільтраті, який повертається на очисні споруди, не повинні погіршувати роботи споруд біологічного очищення. Допускається використання інших реагентів і присадок, що поліпшують процес зневоднення, а також підігрівання осаду за рахунок утилізації низькопотенційного тепла від інших процесів.

При використанні мезофільного або термофільного зброджування перед механічним зневодненням потрібно передбачати промивання збродженого осаду технічною водою (очищеними стічними водами) з подальшим ущільненням при співвідношенні об’ємів від 1:2,5 до 1:3. Тривалість ущільнення суміші промитого осаду при мезофільному режимі зброджування можна приймати від 12 год до 18 год, при термофільному - від 20 год до 24 год.

Кількість резервуарів промивання і ущільнювачів слід передбачати не менше двох. При проектуванні споруд промивання осаду (змішування його з технічною водою) потрібно передбачати пристрої для видалення і подальшої обробки відокремленого в них піску.

Вологість ущільненого осаду слід приймати від 94 % до 96,5 % в залежності від кількості активного мулу і осадів водопідготовки в зброджувальній суміші, а також навантаження на метантенки по органічних речовинах. Концентрацію забруднень у зливній воді ущільнювачів збродженого осаду можна приймати: по завислих речовинах від 1000 мг/дм3 до 1500 мг/дм3, по БСКповн - від 600 мг/дм3 до 900 мг/дм3.

Допускається проектувати двоступеневе ущільнення промитих зброджених осадів (з додатковим гравітаційним ущільненням води, що зливається).

Допускається проектувати споруди аеробної обробки зброджених осадів (для покращення їх здатності віддавати воду та скорочення рециклу біогенних речовин).

Методи покращення водовіддачі осаду повинні забезпечувати найбільш ефективне зневоднення в апаратах, які застосовуються. Концентрація забруднювальних речовин у фільтраті (фугаті) від зневоднення осаду визначається в залежності від ефективності роботи прийнятого обладнання.

  1. Рекомендується застосовувати бункери для зберігання зневодненого осаду та подальшого його завантаження в автотранспорт. Ці бункери повинні мати конічне дно з кутом нахилу від 55° до 60° або дно, яке

оснащено шнеками для видалення осаду. Для накопичення та подальшого транспортування зневодненого осаду можна застосовувати змінні бункери з кришками та рейкові системи для подавання цих бункерів.

Проміжне (перед подальшою обробкою або використанням) зберігання зневоднених осадів можна передбачати на спеціально обладнаних майданчиках або складах з механізацією навантажувально- розвантажувальних робіт.

  1. Метод природної сушки може використовуватись як виняток при неможливості використання механічного зневоднення осаду. При проектуванні нових об’єктів для зменшення неприємних запахів рекомендується застосування закритих мулових майданчиків з примусовим підсушенням осаду до вологості 70 %, застосування інших методів з удосконаленою технологією підсушення осаду.

При застосуванні мулових майданчиків як резервних або для досушування механічно зневоднених осадів рекомендується передбачати заходи захисту від атмосферних опадів на час складування. Навантаження на мулові майданчики слід визначати з урахуванням досвіду роботи мулових майданчиків у даній місцевості. Для попередніх розрахунків навантаження допускається приймати згідно з таблицею 24.

Таблиця 24 - Навантаження на мулові майданчики

Характеристика осаду

Мулові майданчики

на

природній

основі

на

природній основі з дренажем

на штучній асфальтобетонній основі з дренажем

каскадні з відстоюванням і поверхневим видаленням мулової води, на природній основі

майданчики-

ущільнювачі

Зброджена в мезофільних умовах суміш осаду з первинних відстійників та активного мулу

1,2

1,5

2,0

1,5

1,5

Те саме, в термофільних умовах

0,8

1,0

1,5

1,0

1,0

Зброджений осад з первинних відстійників і осад з двоярусних відстійників

2,0

2,3

2,5

2,0

2,3

Аеробно стабілізована суміш активного мулу та осаду з первинних відстійників або стабілізований активний мул

1,2

1,5

2,0

1,5

1,5

Примітка. Для регіонів з кількістю опадів за рік не більше ніж 500 мм (згідно з ДСТУ-Н при визначенні навантаження на мулові майданчики можна застосовувати коефіцієнт 1,2, п опадів понад 600 мм можна приймати коефіцієнт 0,9.

Б В.1.1.-27) ри кількості

Конструкцію мулових майданчиків (на природній або штучній основі, з дренажем, каскадних, ущільнювачів тощо) слід визначати залежно від гідрогеологічних і кліматичних умов, рельєфу місцевості. Число карт рекомендується приймати не менше чотирьох, робочу глибину карт - від 0,7 м до 1 м, висоту захисних валів - на 0,3 м вище за робочий рівень мулу.

За необхідності площу мулових майданчиків можна перевіряти на наморожування. Тривалість періоду наморожування приймається за числом днів з середньодобовою температурою повітря нижче мінус 10 °С, кількість намороженого осаду - 75 % від поданого на мулові майданчики за період наморожування.

Рекомендується передбачати буртування підсушеного осаду на мулових майданчиках з метою додаткового підсушування і виморожування.

Зливна вода з мулових майданчиків повинна подаватися на очисні споруди для очищення. Допускається передбачати локальне очищення зливної води і її знезараження відповідно до діючих вимог, з подальшим використанням для зрошування сільськогосподарських культур, розплідників тощо. У цьому випадку, за відсутності додаткової можливості подачі зливної води на очисні споруди, належить передбачати ємкості- накопичувачі на період, коли зрошування немає.

  1. Осад господарсько-побутових стічних вод населених пунктів потрібно знезаражувати в рідкому вигляді або після зневоднення.

Знезараження і дегельмінтизація осадів може забезпечуватися:

  • прогріванням до 60 °С протягом не менше ніж 20 хв;
  • біотермічним компостуванням;
  • термічною сушкою в сушарках різного типу (в тому числі низькотемпературних, які розігрівають осад до 60 °С);
  • застосуванням знезаражувальних реагентів (за технічними рекомендаціями науково-дослідних організацій);
  • іншими новітніми методами.

Для осадів, що пройшли анаеробне термофільне зброджування за температури не менше ніж 53 °С,

знезараження і дегельмінтизація не потрібні.

  1. Для підготування збродженого осаду до грунтової утилізації, підготування зневодненого нестабілізованого осаду до утилізації як добрива або до застосування при рекультивації необхідно передбачати його оброблення методами біотермічного компостування. Грунтова утилізація осадів стічних вод можлива лише після її санітарно-гігієнічної оцінки щодо безпечності.

Компостування може проектуватися: на обвалованих майданчиках з твердим покриттям, в коридорних спорудах, ємкостях, закритих установках (біореакторах), у будівлях. При компостуванні осаду слід передбачати додавання органічних наповнювачів (або готового компосту). При розрахунку процесу компостування слід визначати: співвідношення осаду та наповнювачів, частоту перемішування, час обробки на кожній із стадій компостування (в залежності від сезону року і типу наповнювача), при примусовій аерації слід визначати витрату повітря, що подається. Закомпостований осад потрібно відокремлювати від крупних включень.

Для прискорення процесу допускається використання спеціальних укривних теплоізолюючих матеріалів з односторонньою проникністю, а також активуючих добавок.

  1. Термосушка осаду може застосовуватися (згідно з вимогами завдання на проектування та технічними умовами) для підготування осаду до спалювання (при використанні високотемпературного піролізу і газифікації осаду), утилізації осаду як палива на інших підприємствах, утилізації осаду зі створенням альтернативних джерел теплової та електричної енергії тощо. Сушку осаду можна здійснювати в місцях його подальшої утилізації (за наявності там відповідних теплових ресурсів).

При термосушці слід передбачати:

  • максимально можливе зневоднення осаду перед подачею на сушку;
  • використання наявних теплових ресурсів, відпрацьованого тепла після сушарок, а також низькопотенційного тепла;
  • очищення газових викидів із сушарки;
  • заходи щодо забезпечення вибухо- і пожежної безпеки установки сушки, а також бункерів і складів висушеного осаду.
  1. Для термічної утилізації осаду допускається застосовувати печі спалювання різних типів, установки високотемпературного і низькотемпературного піролізу, газифікації тощо.

Потрібно передбачати автотермічний режим процесу термічної утилізації або мінімізувати подачу додаткового палива. Для високотемпературної обробки осаду допускається використання додаткового палива, зокрема твердого, а також технічного кисню.

Допускається сумісна термічна утилізація зневоднених осадів і твердих побутових відходів, а також виробничих відходів.

Газові викиди від цих установок потрібно очищати до встановлених норм викиду в атмосферне повітря.

Слід передбачати утилізацію теплових ресурсів, отриманих від установок термічної обробки, насамперед для потреб процесів попередньої обробки осаду і для інших потреб очисних споруд. Твердий залишок, отриманий після спалювання, може бути утилізований при виробництві збірного залізобетону або при будівництві доріг.