забезпечення мікроклімату приміщення згідно з ГОСТ 12.1.005 та ДСН 3.3.6.042 [4];
забезпечення освітлення на робочих місцях згідно з СНиП ІІ-4 [5];
забезпечення правил організації технологічних процесів та гігієнічних вимог до виробничого обладнання згідно з СП 1042 [6];
забезпечення допустимого рівня шуму на робочих місцях згідно з ГОСТ 12.1.003 та ДСН 3.3.6.037 [2];
забезпечення санітарних норм вібрації на робочих місцях згідно з ГОСТ 12.1.012 та ДСН 3.3.6.039 [3].
Для зниження небезпеки, насоси, їх складові частини, деталі і конструктивно-технологічні елементи, які доступні для персоналу під час контролювання, збирання та випробовування, не повинні мати гострих країв, гострих кутів або частин, що виступають і можуть спричинити травмування або нанесення якого-небудь виду пошкоджень.
Запусканню у виробництво матеріалів, заготовок, комплектувальних виробів повинно передувати проведення їх перевірення на відповідність стандартам якості, технічним умовам чи сертифікатам.
Заміну матеріалів, які застосовують для деталей і впливають на безпечність та надійність насосів та насосних агрегатів, треба погоджувати з її розробником.
Виливки, що надходять для виготовлення деталей, необхідно попередньо обчистити від грату, окалини, облою, залишків стрижнів будь-якими прийнятими на підприємствах-виробни- ках методами з дотриманням вимог безпеки технологічних процесів.
У заготовках і деталях з листових матеріалів гострі краї повинні бути притуплені методами, передбаченими конструкторською документацією та технологічними процесами.
Навантажувально-розвантажувальні роботи в процесі виробництва та переміщення заготовок, деталей, складових частин, комплектувальних виробів і готової продукції треба проводити відповідно до загальних вимог безпеки процесів переміщення вантажів на підприємствах згідно з ГОСТ 12.3.020 та проведення навантажувально-розвантажувальних робіт згідно з ГОСТ 12.3.009 із застосуванням підймально-транспортних засобів необхідної вантажопідйомності з використанням піддонів, контейнерів (наприклад, для переміщування деталей після термічного оброблення чи зварювальних робіт тощо).
Під час виготовлення, збирання чи розбирання повинна забезпечуватись стійкість насоса та його окремих складових частин до перекидання або крену.
Якщо конструктивно не забезпечується стійкість насосів чи їх складових частин, то під час виготовлення необхідно передбачати пристрої, які забезпечуватимуть стійкість виробів, їх збереження і безпечність (наприклад, бруси, підкладки, підставки тощо).
Насоси, їх важкі частини, а також насосні агрегати в зібраному стані, необхідно стропувати згідно зі схемами, зазначеними на кресленнях. Заборонено стропувати і піднімати насос за ротор.
ВИМОГИ ЩОДО КОНТРОЛЮВАННЯ ТА ВИПРОБОВУВАННЯ НАСОСІВ ТА НАСОСНИХ АГРЕГАТІВ
Види, методи та обсяг контролювання і випробовування необхідно визначати нормативною конструкторською і технологічною документацією.
Взагалі, насоси та їх складові частини повинні підлягати під час виготовлення та (або) експлуатування, таким видам контролювання:
вхідне контролювання напівфабрикатів та комплектувальних виробів згідно з ГОСТ 24297;
контролювання під час виготовлення та випробовування (заводське контролювання);
випробовування насоса та його складових частин і приймальне контролювання;
контролювання та випробовування насоса та агрегату перед введенням в експлуатацію.
Під час заводського контролювання згідно з технологічною документацією взагалі треба перевіряти:
хімічний склад матеріалів (згідно рецептури постачальника матеріалів чи аналізуючи зразки) у разі відсутності сертифіката;
механічні властивості матеріалів (згідно з нормативними документами постачальника чи випробовування зразків);
стійкість до міжкристалічної корозії матеріалів (за вимогами конструкторської документації).
Для насосів та їх складових частин проводять:
гідравлічні (гідростатичні) випробовування;
перевіряють параметри чи робочі характеристики згідно з конструкторською документацією та програмою випробовувань;
контролюють відповідність насоса вимогам безпеки в обсязі, передбаченому ГОСТ 6134, якщо інше не обумовлено в договорі(контракті);
випробовують на надійність (у разі необхідності).
Гідравлічним випробовуванням міцності та (або) щільності підлягають порожнини деталей насосів, що перебувають під тиском, з кріпильними деталями.
Тиск гідравлічних випробовувань, способи та тривалість їх проведення повинні визначатися в технічних умовах на конкретний виріб. У цьому разі мінімальний час витримування під тиском гідропроби — 10 хв.
Гідравлічні випробовування під час виготовлення вважають задовільними, якщо протягом їх проведення не спостерігалося просочування рідини через стінки деталей чи протікання з’єднань (роз’ємів, стиків, зварних швів).
Усунення дефектів заварюванням чи іншими способами необхідно здійснювати згідно з чинними нормативними документами на матеріали і робочими кресленнями.
Після усунення дефектів, деталі чи вузли повинні підлягати додатковим гідравлічним випробовуванням згідно з вимогами креслень.
Не дозволено усувати дефекти у виливках (усувати протікання під час гідравлічних випробовувань) встановленням пробок, обмазуванням, просочуванням чи наклепуванням.
У технічних умовах необхідно зазначити технічні характеристики щодо рівня шуму, вібрації і вимоги, які висуваються проектувальнику об'єкта, де будуть встановлені насоси і насосні агрегати та заходи захисту персоналу під час періодичного обслуговування від перевищення санітарних норм для постійних робочих місць.
Обмеження часу перебування обслуговуючого персоналу з застосуванням відповідних засобів індивідуального захисту органа слуху згідно з ГОСТ 12.4.051 здійснюють згідно з ГОСТ 12.1.003, виходячи з допустимого рівня звукового тиску 80 дБА.
Вимоги вібраційної безпеки для персоналу, який обслуговує насос (насосний агрегат), повинні визначатися згідно з ГОСТ 12.1.012 проектувальником об’єкта.
ВИМОГИ ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКИ
Побудова і розміщення електрообладнання, регулювальних контролювально-вимірюваль- них приладів і захисної апаратури, постів управління насосним устаткованням повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.0 і ПУЗ [1].
Електродвигуни та інше електрообладнання повинно мати пристрої заземлення.
Технічні засоби і способи захисту (заземлення, занулення, ізоляція, захисне від'єднання тощо) повинні бути зазначені в проектній документації промислового об'єкта, де встановлюють конкретний насосний агрегат з урахуванням його умов експлуатування та характеристик джерел електроенергії.
Захисне заземлення, занулення електродвигунів, щитів автоматики та іншого електрообладнання повинно виконуватись згідно з ГОСТ 12.1.018, ГОСТ 12.1.030, ГОСТ 12.2.007.0 і ГОСТ 21130.
У разі необхідності, насоси, захисні корпуси муфт та корпуси вальниць з мащенням оливою, змащувальні системи повинні мати захист від накопичення статичної електрики у разі розташування їх в межах пожежо- та вибухонебезпечних зон, визначених класифікацією ПУЗ [1].
Необхідність захисту і способи захисту повинні визначатись технічними умовами, конструкторською документацією на конкретний насосний агрегат. Речовини і матеріали з питомим об'ємним електричним опором нижче ніж 105 Ом-м не електризуються у разі відсутності інтенсивного розбризкування чи розпилення рідини на внутрішні поверхні деталей (наприклад, оливи у вальницях і муфтах).
Для захисту від накопичення статичної електрики обладнанням і забезпечення його електробезпеки треба передбачати такі заходи, які забезпечуватимуть стікання зарядів, що виникають, враховуючи особливості виробництва:
відведення зарядів за допомогою заземлення корпусних деталей насосного устатковання;
відведення зарядів зменшенням об’ємного та поверхневого опору;
обмеження інтенсивності розбризкування, розпилення речовин в насосах, які розташовують в пожежо- та вибухонебезпечних зонах об’єкта;
обмеження швидкості потоку рідини в корпусах вальниць, муфт та трубопроводах.
ВИМОГИ ДО ЗАСОБІВ АВТОМАТИЗАЦІЇ, КЕРУВАННЯ, ЗАХИСТУ, СИГНАЛІЗАЦІЇ ТА КОНТРОЛЬНО-ВИМІРЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ (КВП)
Система керування насосним агрегатом на місці експлуатування, його оснащення автоматикою і КВП повинні забезпечувати безпечну роботу насоса, насосного агрегату, об’єкта, для якого призначений насосний агрегат і персоналу, який їх обслуговує. Обсяг автоматизації, захисту і контролювання необхідно визначати на стадії проектування насосного агрегату.
Принцип екстреного (ручного) від’єднання насосного агрегату визначає проектувальник установки за погодженням з розробником (виробником) насосного агрегату.
Вимоги безпеки щодо розміщення органів керування, їх захисту повинен визначати проектувальник установки, в якій застосовують насосний агрегат згідно з ГОСТ 12.2.003 і вимогами цього стандарту.
У разі відсутності автоматики, конструкція насосів повинна передбачати можливість діагностичного контролювання під час періодичного обслуговування — візуального чи за допомогою нестаціонарних приладів (наприклад, контролювання стану мастила вальниць, вимірювання температури оливи на зливі, контролювання вібрації).
ВИМОГИ ДО НАСОСІВ І НАСОСНИХ АГРЕГАТІВ, ПРИЗНАЧЕНИХ ДЛЯ ПОЖЕЖО- ТА ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ВИРОБНИЦТВ
У цьому розділі наведено вимоги безпеки до насосів і насосних агрегатів, які встановлюють на пожежо- та вибухонебезпечних виробництвах та (або) які перекачують рідини, пара яких може утворювати з повітрям вибухонебезпечну суміш згідно з ГОСТ 12.1.011 та ПУЭ [1], а також, які перекачують горючі та легкозаймисті рідини згідно з ГОСТ 12.1.005.
Цей розділ не поширюється на занурювальні та герметичні насоси і насосні агрегати на їх основі.
Вимоги безпеки, які наведено в попередніх і подальших розділах, поширюються також і на насоси та насосні агрегати, призначені для пожежо- та вибухонебезпечних виробництв.
Проектування та (або) вибір насосного устатковання проводять на підставі таких даних:
класу вибухонебезпеки приміщення (згідно з ПУЭ [1]), де передбачено встановлення насоса та (або) насосного агрегату;
категорії і групи вибухонебезпечної суміші згідно з ГОСТ 12.1.011 і гранично допустимої концентрації небезпечних речовин в повітрі згідно з ГОСТ 12.1.005;
показників або даних щодо пожежонебезпеки рідини, яку перекачують та споживають.
Вибирати конструкції і матеріали корпусів насосів треба відповідно до 5.3 цього стандарту.
Для насосів, що перекачують легкозаймисті рідини, треба застосовувати механічні ущільнення.
Тип ущільнення треба вибирати відповідно до 5.5.
Для насосів, що перекачують горючі рідини, дозволено, в технічно обгрунтованих випадках, застосовувати ущільнення сальникового типу з підведенням запірної нейтральної негорючої рідини.
Щоб уникнути перегрівання пари тертя та закипання рідини в торцевій щілині механічних ущільнень, необхідно забезпечити гарантоване протікання рідини через камеру ущільнювання.
У разі застосування в насосі кінцевого ущільнення тільки з однією парою тертя без подавання в камеру ущільнювання запірної чи нейтральної рідини для охолоджування в конструкції насоса треба передбачати додаткове зовнішнє ущільнювання, яке б унеможливлювало викид перекачуваної рідини у разі аварійного розкривання пари тертя (стояночні, щілинні, лабіринтні тощо).
У насосах необхідно передбачати організоване відведення зовнішніх витоків з кінцевих ущільнень.
Порожнини для зливання витоків перекачуваних легкозаймистих та горючих рідин (наприклад, у разі застосовування ущільнювань з однією парою тертя без подавання запірної рідини) необхідно герметично закривати.
Безпечні радіальні зазори між деталями насоса, рухомими і нерухомими, і які не розташовані в перекачуваній рідині чи в мастилі, повинні бути не менші зазначених в ГОСТ 12.1.011.
У разі потреби виконання зазорів менше зазначеного значення, деталі треба виготовляти з матеріалів, що не спричиняють іскроутворення у разі випадкового доторкування. Не дозволено застосовувати алюміній, алюмінієві, титанові та магнієві сплави.
У корпусах насосів, корпусах кінцевих ущільнень і порожнин для збирання витоків треба передбачати отвори для повного зливання рідини перед розбиранням, а у разі необхідності — промивання та (або) пропарювання нейтральним середовищем.
Напівмуфти насосів треба знімати без підігрівання. Для полегшення знімання напівмуф- ти з кінця вала діаметром 60 мм і більше дозволено виконувати конічну форму кінця вала з основними розмірами згідно з ГОСТ 12081.
У разі необхідності зовнішньої теплоізоляції корпусів насосів або трубопроводів необхідно вживати заходи, які б унеможливлювали потрапляння в нього горючих продуктів.
Температура зовнішніх поверхонь насосів та (або) кожухів теплоізоляції не повинна перевищувати температуру самоспалахування найбільш пожежовибухонебезпечного продукту. Не дозволено теплоізолювання корпусів вальниць.
