Рекомендується при рН стічних вод до 7,5 для коагуляції застосовувати солі алюмінію, а при рН понад 7,5 - солі заліза. При очищенні слід підтримувати оптимальне рН за рахунок підкислення або підлуження стічних вод.

Приготування, дозування та введення реагентів у стічні води слід проектувати згідно з ДБН В.2.5-74.

Можна застосовувати механічне змішування стічних вод з реагентами або змішування у насосах, що подають стічні води на очисні споруди.

Для відокремлення осаду рекомендується застосовувати відстоювання, флотацію, центрифугування, фільтрування тощо. Процес очищення потрібно проектувати за науковими рекомендаціями.

  1. Споруди глибокого очищення стічних вод
  2. Споруди глибокого очищення призначені для підвищення ступеня очищення стічних вод після основної стадії біологічного (або фізико-хімічного) очищення перед скиданням у водний об’єкт або повторним використанням їх у виробництві чи сільському господарстві.
  3. Для глибокого очищення стічних вод можуть бути застосовані такі споруди:
  • мікрофільтри, фільтри, проціджувачі та освітлювачі різних конструкцій для видалення завислих речовин, БСК і фосфору (з використанням різних видів реагентів і з визначенням місця та послідовності їх введення);
  • біофільтри та біореактори різних конструкцій, багатоступеневі ставки, біологічні ставки з аерацією, ставки з ВВР, біоконвеєри, інші споруди для глибокого окиснення органічних і азотних забруднень;
  • адсорбери, а також використання сильних окиснювачів для додаткового видалення залишків специфічних забруднювальних речовин (солей важких металів, органічних сполук, які біологічно не розкладаються, тощо).

При використанні для доочищення стічних вод мембранних біореакторів потрібно забезпечувати їх попереднє очищення відповідно до технічних вимог виробників мембранних установок.

Реагентне видалення фосфору рекомендується для очисних споруд при еквівалентній кількості жителів понад 5000 [22].

При реагентному фільтруванні рекомендується швидкість фільтрування приймати не більше ніж 4 м/год.

  1. Вибір типу і конструкцій споруд для глибокого біологічного очищення слід визначати техніко- економічними розрахунками з урахуванням початкових забруднень стічної води, вимог до ступеня їх очищення, рекомендацій науково-дослідних організацій, технічної документації виробників обладнання і досвіду експлуатації аналогічних об’єктів.

Примітка. За необхідності додаткового насичення очищених стічних вод киснем перед випуском їх у водойму передбачають спеціальні пристрої: барботажні споруди, багатоступеневі водозливи-аератори, бистротоки тощо.

  1. Знезараження стічних вод
  2. Господарсько-побутові стічні води та їх суміші з виробничими стічними водами, що скидаються після очищення у водні об’єкти або використовуються для технічних цілей, повинні знезаражуватись. Знезараження виконується після біологічного очищення стічних вод, фізико-хімічного очищення або після глибокого очищення. Для знезараження допускається використання стаціонарних або пересувних установок.
  3. Знезараження стічних вод рекомендується здійснювати ультрафіолетовим УФ-опромінюванням за результатами науково-технологічних досліджень його ефективності для цих стічних вод.

При реконструкції існуючих або проектуванні нових очисних споруд рекомендується застосовувати для знезараження хлоровмісні реагенти (хлор, хлорне вапно, гіпохлорит натрію або кальцію, монохлорамін, оксидантний газ, діоксид хлору тощо). Дехлорування знезараженої води перед скиданням у водний об’єкт потрібно передбачати (тіосульфатом натрію, діоксидом сірки тощо) відповідно до Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами.

  1. Доза УФ-опромінювання визначається характером і якістю очищення стічних вод, її рекомендується приймати не менше ніж 30 мДж/см . В очищеній воді, спрямованій на знезараження, вміст завислих речовин і БСКповн не повинен перевищувати 10 мг/дм3, ХСК - 50 мг/дм3, число термотолерантних коліформних бактерій в 1 дм3 - 5 х 10-6 КУО/дм3, коліфагів - 5 х 10-4 БУО/дм3. При перевищенні допустимих

рівнів хоча б за одним показником потрібно проведення додаткових науково-технологічних досліджень. Тип устаткування, число робочих і резервних апаратів слід визначати за паспортними характеристиками, а також за технічною документацією виробників. За необхідності додаткового видалення крупнодисперсних домішок (після біопрудів) перед УФ-опромінюванням стічні води рекомендується проціджувати через сита, решітки тощо (з шириною прозору не більше ніж 1,4 мм).

  1. Розрахункову дозу активного хлору слід приймати з урахуванням хлоропоглинання стічних вод (з забезпеченням залишкового хлору в очищеній воді після контакту у кількості не менше ніж 1,5 мг/дм3). Для попередніх розрахунків можна приймати: дозу активного хлору після механічного очищення (допускається

о .......о

тільки при аваріях) - 10 мг/дм , після біологічного і фізико-хімічного очищення - 5 мг/дм , після глибокого очищення - 3 мг/дм3.

Примітка. Епідбезпечною вважається вода, в якій після знезараження колі-індекс не більше 1000 (колі-

о

титр - 1) та індекс коліфагів не більше 1000 БУО у 1 дм .

Сумарну тривалість контакту хлору з водою у відвідній системі (резервуарах, лотках, каналах і трубопроводах) до випуску у водний об’єкт слід приймати не менше 30 хв.

Число контактних резервуарів приймають не менше двох. Допускається передбачати барботаж води стисненим повітрям при інтенсивності 0,5 м /(м • год). Кількість осаду, що випадає у контактних резервуарах після споруд біологічного очищення, можна приймати 0,5 л на 1 м стічної води при вологості 98 %.

  1. Хлорне господарство і електролізні установки слід проектувати згідно з ДБН В.2.5-74, НПАОП 0.00-1.23, а також ДБН В.1.2-4.

Хлорне господарство станцій очищення стічних вод повинно забезпечувати можливість збільшення розрахункової дози хлору в 1,5 раза без зміни місткості складу.

  1. При підвищених вимогах до якості знезараження води може застосовуватися озон. Проектування установок знезараження води з використанням озону слід виконувати за результатами науково-технічних досліджень та технічної документації виробників обладнання.

Для попередніх розрахунків дози озону можуть становити для очищених стічних вод від 18 мг/дм до 20

9•9

мг/дм , для доочищених стічних вод - не менше ніж 12 мг/дм .

  1. Споруди обробки осаду стічних вод
  2. Осади, що утворюються в процесі очищення стічних вод (пісок, осади первинних відстійників, надлишковий активний мул та інші), повинні проходити обробку, яка забезпечує можливість їх подальшої утилізації [23], [24], забезпечує раціональне використання території, захист ґрунту, ґрунтових вод і атмосфери, можливість утилізації біогазу. Також слід передбачати очищення стічних вод, що утворюються при обробці осадів.

Вибір технологічної схеми обробки осаду потрібно визначати за результатами техніко-економічного порівняння варіантів (з урахуванням його фізико-хімічних, теплофізичних і водовіддавальних характеристик, санітарної безпечності та агрономічної цінності, місцевих умов, доступних методів утилізації, відстані до передбачуваних місць складування тощо).

Допускається перекачування або перевезення автотранспортом осаду для його обробки на інших очисних спорудах. Для можливості транспортування осадів самоскидами їх вологість повинна бути не більше ніж 82 %.

Можна застосовувати періодичне зневоднення осаду за допомогою пересувних установок, що обслуговують декілька очисних споруд. У цьому випадку необхідно мати достатню ємкість накопичувача рідкого осаду, при проектуванні якого слід передбачати заходи для зменшення неприємних запахів і запобігання погіршенню водовіддавальних властивостей осаду, а також ємкість для більш рівномірного скидання отриманого фільтрату на очисні споруди.

При розрахунку споруд обробки осаду слід враховувати сезонну нерівномірність його утворення.

  1. Осади нових очисних станцій рекомендується зневоднювати з використанням механічного зневоднювального устаткування, а мулові майданчики можуть проектуватися як резервні споруди або споруди для досушування механічно зневодненого осаду перед його подальшою утилізацією, використанням як добрива.
  2. Для підвищення концентрації надлишкового активного мулу перед його подальшою обробкою рекомендується ущільнювати його (згущувати) у спорудах і на устаткуванні різних типів (гравітаційному, механічному, флотаційному тощо).
  3. При обробці надлишкового активного мулу від споруд біологічного видалення фосфору необхідно вживати заходів із запобігання виділенню фосфатів у мулову воду (не допускати виникнення анаеробних умов у мулі, не змішувати його в резервуарах з осадом первинних відстійників). Не допускається гравітаційне ущільнення такого мулу при терміні наявності понад 3 год.
  4. Осади очисних станцій, як правило, повинні проходити стабілізаційну обробку (рекомендується використовувати біологічні, хімічні, термічні і термохімічні методи стабілізації).

При роботі на очисних станціях установок термічної сушки, спалювання, піролізу тощо додаткова стабілізація осаду не обов’язкова.

  1. Біологічну стабілізацію осадів міських стічних вод і подібних їм за складом слід проектувати:

- для рідких осадів - з використанням анаеробного метанового зброджування, аеробної стабілізації,

аеробно-анаеробної обробки, анаеробно-аеробної обробки;

  • для зневоднених осадів - з використанням компостування.
  1. Анаеробне (метанове) зброджування у метантенках рекомендується розглядати як один з екологічно доцільних варіантів стабілізації осадів на очисних станціях великих міст або промислових міст з навантаженням понад 300000 еквівалентних жителів, або при подальшому використанні термохімічних методів обробки і утилізації осаду (спалювання, піроліз).

Вибирати температурний режим зброджування потрібно на основі техніко-економічного порівняння варіантів з урахуванням методів подальшої обробки і утилізації осаду, санітарних вимог до методу утилізації біогазу, теплотехнічних розрахунків тощо.

Проведення процесу зброджування рекомендується передбачати в режимах: мезофільному (температура близько 35 °С) або термофільному (температура від 50 °С до 60 °С). Допускається використання двофазного термолерантного (термофільно-мезофільного) режиму;

При проектуванні метантенків необхідно враховувати, що:

  • осад повинен бути проціджений на решітках (ситах) з прозорами не більше ніж 6 мм (з метою додаткового видалення крупнодисперсних домішок осідаючих неорганічних включень);
  • надлишковий активний мул слід згущувати до вмісту сухої речовини не менше ніж 5 %;
  • для підвищення попереднього розпаду органічної речовини осаду і збільшення виходу біогазу рекомендується застосовувати попередню його обробку методами: термічним (до 180 °С), механічним, ферментативної і ультразвукової дезінтеграції тощо, а також їх поєднанням;
  • допускається додавання інших видів відходів (гній, пташиний послід, рідкі органічні відходи харчової промисловості і некондиційної харчової продукції, спеціально підготовлені та ретельно подрібнені органічні компоненти твердих побутових відходів, інші близькі до них за складом нетоксичні для біологічного процесу промислові відходи). При цьому слід забезпечити необхідну гомогенізацію суміші, що подається в метантенки;
  • їх об’єм слід розраховувати за умови органічного навантаження на робочий об’єм споруди;
  • завантаження осаду слід приймати з урахуванням його вологості та наявності в осаді ПАР, рівномірно протягом доби. Для попередніх розрахунків об’ємну дозу можна приймати: для термофільного процесу - 15 %, для мезофільного процесу - 7 %;
  • ступінь розпаду органічної речовини слід визначати з урахуванням складу осаду, температури процесу, технології попередньої обробки (за наявності).

Для забезпечення ефективності і надійності процесу зброджування осаду та безпеки роботи метантенків слід передбачати:

  • можливість промивання усіх трубопроводів;
  • перемішування осаду в метантенках мішалками, біогазом або з використанням насосів. Перемішування насосами допускається тільки як резервне;
  • можливість вивантаження збродженого осаду з нижньої та з верхньої частин споруди;
  • систему аварійного переливу;
  • ефективну тепло- та газоізоляцію;
  • використання рекупераційних теплообмінників при термофільному режимі зброджування;
  • герметичні люки-лази, як у верхній частині споруди (на газовому ковпаку), так і в нижній частині;
  • улаштування на верхньому люку метантенків прозорої вставки або застосування інших заходів для можливості візуального контролю за станом поверхні осаду;
  • автоматичний контроль рівня осаду і тиску в метантенках;
  • огорожу території метантенків та газового господарства.

Необхідно передбачати заходи щодо вибухопожежної безпеки устаткування резервуарів метантенків, інжекторної та насосної станцій метантенків (крім прибудованих до них приміщень категорії Д): застосування спецсвітильників та електропроводки згідно з ПУЕ [16], вибухобезпечного вентиляційного обладнання, безсальникових насосів або насосів з торцевим ущільненням, іскробезпечних приладів контролю, газоаналізаторів, від яких відбувається автоматичне включення аварійної вентиляції та подача світлових і звукових сигналів у диспетчерську стосовно аварії тощо.

Герметичність резервуарів метантенків розраховується на надлишковий тиск до 5 кПа (0,5 м вод. ст.).

Відстань від метантенків до основних споруд очисних станцій, внутрішньомайданчикових автомобільних доріг і залізниці слід приймати не менше ніж 20 м, до високовольтних ліній - не менше ніж 1,5 висоти опори.

  1. Кількість газу (біогазу), яку отримують при зброджуванні, можна приймати 1 г на 1 г беззольної