Страница 7: ДБН Б.2.2-5:2011. Благоустрій територій (32602)

9 ВИМОГИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ БЛАГОУСТРОЮ 9.1 Покриття

1. Для благоустрою треба використовувати такі види покриття:

тверді (капітальні) - монолітні або збірні, що виконуються з асфальтобетону, цементобетону, природного або штучного каменю тощо;

"м'які" (некапітальні) - такі, що виконуються з природних або штучних сипучих матеріалів (пісок, щебінь, гранітні висівки, керамзит, гумова крихта тощо), що знаходяться у природному стані або у сухих сумішах, ущільнених або укріплених в'яжучим;

газонні - такі, що виконуються за спеціальними технологіями підготовки та посадки трав'яного покрову;

комбіновані - сполучення покриттів, вказаних вище (наприклад, плитка, утоплена в газон тощо).

Покриття дитячих та спортивних майданчиків треба виконувати із природних сипучих матеріалів (пісок, щебінь, гранітні висівки тощо), газону. Заборонено використання гумової крихти, ущільнення сипучих в’яжучих, а також покриття плиткою цих об’єктів.

1. Вид покриття, що застосовується у проекті благоустрою, має бути міцним, ремонтопридатним, екологічним, не допускати ковзання.

Вибір видів покриття треба здійснювати відповідно до їх цільового призначення:

твердих - з врахуванням можливих граничних навантажень, характеру і складу руху, протипожежних вимог;

"м'яких" - з урахуванням особливостей окремих територій (дитячих, спортивних майданчиків, майданчиків для вигулу тварин, прогулянкових доріжок тощо),

газонних і комбінованих - як найбільш екологічних.

1. Тверді види покриття повинні мати шорстку поверхню з коефіцієнтом зчеплення в сухому стані не менше ніж 0,6, в мокрому - не менше ніж 0,4. Заборонено застосування як покриття кахельної, метласької плитки, гладких або відполірованих плит з штучного і природного каменю на території пішохідних доріжок та тротуарів, в наземних і підземних переходах, на ступенях сходів, майданчиках крилець входу до будівель.
2. Похил поверхні твердих видів покриття повинен забезпечувати відведення поверхневих вод - на вододілах за наявності системи дощової каналізації він має складати не менше ніж 4 %о, за відсутності системи дощової каналізації - не менше ніж 5 %. Максимальні похили треба визначати залежно від умов руху транспорту і пішоходів, але не більше ніж 8% (1:12).
3. На території населеного пункту всі перешкоди (уступи, ступені, пандуси, дерева, освітлювальне, інформаційне і вуличне технічне обладнання, а також край тротуару в зонах зупинок громадського транспорту і переходів через вулицю) треба виділяти смугами уніфікованого тактильного та контрастного по краю покриття. Тактильне покриття повинне починатися на відстані не менше ніж за 0,8 м до перешкоди, краю вулиці, початку небезпечної ділянки, зміни напряму руху тощо. Якщо на тактильному покритті є подовжні борозенки шириною більше ніж 0,015 м і завглибшки більше ніж 0,006 м, їх не можна розташовувати уздовж напряму руху.
4. Для дерев, розташованих у мощенні, за відсутності інших видів захисту (пристовбурних грат, бордюрів, периметральних лавок тощо) передбачають виконання захисних видів покриттів в радіусі не менше ніж 1,5 м від стовбура: щебеневе, галькове, «стільники» із засіванням газону. Захисне покриття виконують вище за покриття пішохідних доріжок і тротуарів.
5. Роботи з поновлення покриття проїжджої частини доріг та тротуарів треба виконувати протягом 48 годин незалежно від сезону з метою забезпечення безаварійного руху автотранспорту та механізованого прибирання.
6. Будівлі та споруди системи збирання і перевезення побутових відходів
7. Місця розміщення майданчиків для встановлення контейнерів для збирання твердих побутових відходів, зберігання великогабаритних та ремонтних відходів треба визначати згідно з [24].
8. Обов’язковий перелік елементів благоустрою на майданчику для встановлення контейнерів для збирання твердих побутових відходів, зберігання великогабаритних та ремонтних відходів має включати: тверді види покриття, елементи сполучення поверхні майданчика з прилеглими територіями, контейнери для збирання побутових відходів, освітлювальне обладнання, навіс, огорожу для обмеження доступу тварин.

Рекомендується проектувати озеленення майданчика.

1. Територія майданчика має примикати до проїздів, але не заважати руху транспорту. Треба передбачати можливість зручного проїзду спеціального автомобільного транспорту для перевезення відходів та наявність майданчиків для розвороту (12 м х 12 м).
2. Розмір майданчика треба розраховувати на розміщення необхідної кількості контейнерів. Сумарний об’єм контейнерів треба передбачати залежно від чисельності населення та з 25% запасом. Між контейнером і краєм майданчика розмір проходу треба встановлювати не менше ніж 1,0 м, між контейнерами - не менше ніж 0,35 м.
3. Покриття майданчика треба проектувати аналогічно покриттю транспортних проїздів.

Похил покриття майданчика має складати від 5% до 10 % у бік проїжджої частини, щоб не допускати застій води та скочування контейнерів.

1. Сполучення майданчика з прилеглим проїздом треба здійснювати в одному рівні без укладання бордюрного каменю, з газоном - садовим бортом або декоративною стінкою висотою від 1 м до 1,2 м.
2. Освітлювальне обладнання повинно функціонувати у режимі освітлення прилеглої території, висота опір - не менше ніж 3 м.
3. Озеленення треба виконувати деревами з високим рівнем фітонцидності, густою та щільною кроною. Висоту вільного простору над рівнем покриття майданчика до крони треба передбачати не менше ніж 3,0 м.
4. Громадські вбиральні
5. Громадські вбиральні треба влаштовувати в місцях масового зосередження людей.

Місця розташування громадських вбиралень треба позначати відповідними покажчиками. Покажчики розташовують і в місцях інтенсивного пішохідного руху та освітлені.

В громадських вбиральнях одну із кабін виконують згідно з ДБН В.2.2-17.

1. Громадські вбиральні треба влаштовувати в таких місцях:

• на площах, транспортних магістралях, вулицях з великим пішохідним рухом;
• на площах біля вокзалів, залізничних станцій, авто- та річкових вокзалів, автостанцій та аеровокзалів;
• у виходів та вестибюлів метрополітену;
• у місцях проведення масових заходів;
• у зонах розміщення і на території ярмарок, крупних об’єктів торгівлі та послуг, об’єктів громадського харчування, об’єктів культурно - розважального та спортивного призначення;
• на території об’єктів рекреації: у садах, парках, лісопарках, на бульварах шириною більше ніж 25 м;
• на АЗС, стоянках автомобілів більше ніж 25 місць, багатоповерхових і відкритих автостоянках;
• спеціально обладнаних майданчиках для паркування транспортних засобів;
• на територіях, прилеглих до зовнішніх магістральних доріг;
• на підприємствах торгівлі потужністю більше ніж 15 торгівельних місць;
• у зонах масового відпочинку, на стадіонах, пляжах;
• біля кінотеатрів, виставок.

1. Громадські вбиральні треба підрозділяти:

• за розмірами - на великі, середні, малі та індивідуального користування;
• за умовами розміщення - на наземні та підземні.

1. Громадські вбиральні розміщують як окремо розташовані самостійні об’єкти і як вбудовані (прибудовані) до громадських будівель або споруд.
2. Розміщати громадські вбиральні в житлових, шкільних, дитячих дошкільних, лікувально - профілактичних і санітарно - епідеміологічних установах, а також прибудовувати до дитячих, учбових, лікувальних об’єктів, об’єктів громадського харчування, продуктових магазинів заборонено.
3. Для тимчасового обслуговування окремих об’єктів невеликої потужності встановлюють мобільні туалетні кабіни без вигребу. Розміщення туалетних кабін треба передбачати також на активно відвідуваних територіях населеного пункту за відсутності або у разі недостатньої пропускної спроможності громадських вбиралень: у місцях проведення масових заходів, при крупних об'єктах торгівлі і послуг, на території об'єктів рекреації (парках, садах), а також при некапітальних нестаціонарних спорудах харчування. Заборонено розміщення туалетних кабін на прибудинковій території. Туалетну кабіну треба встановлювати на тверді види покриття. Покриття і ширина пішохідного підходу до туалетної кабіни мають бути розраховані на епізодичний проїзд спеціалізованого автотранспорту. Покриття до громадської вбиральні має бути рельєфним для орієнтування інвалідів з вадами зору.

На шляху до громадської вбиральні і перед її входом не повинно бути сходів, порогів та інших бар’єрів, які обмежують безперешкодне пересування маломобільних груп населення.

Одна із мобільних туалетних кабін має бути доступна для інвалідів у колясках згідно з ДБН В.2.2-17.

1. Мобільні туалетні кабіни для тимчасового обслуговування та громадські вбиральні в місцях масового пересування та скупчення людей треба встановлювати на відстані не менше ніж 50 м від житлових і громадських будівель та в зоні доступності однієї від іншої не більше ніж 500 м.
2. Орієнтовні розрахунки місткості і потужності громадських вбиралень треба проводити із розрахунку: не менше 1 приладу на 1000 чол населення. За один прилад треба приймати 1 унітаз або 2 пісуари при максимальної пропускної спроможності одного приладу: 27 відвідувачів за годину. Кількість відвідувачів треба визначати за розрахунковими показниками.
3. Норматив площі для приладів треба приймати: не менше ніж 2,5 м для одного унітазу та не менше ніж 1,5 м для одного пісуару.

9.3. 10 У громадській вбиральні передбачають такий набір приміщень:

• вхідний тамбур;
• приміщення для чергового персоналу;
• шлюзи з установкою умивальних раковин;
• приміщення для індивідуальних кабін з дверима, що закриваються;
• приміщення для пісуарів (у чоловічому відділенні);
• приміщення або шафи для зберігання прибирального інвентарю.

1. Висота приміщення громадських вбиралень повинна бути:

• в підземних і вбудованих спорудах - не менше ніж 2,8 м;
• в наземних спорудах і туалетах, що стоять окремо - 3,2 м.

1. Розміри кабін громадських вбиралень:

0,75м х 1,1м- у разі відсутності двері;

0,85м х 1,2м - у разі відкривання двері назовні;

0,85м х 1,4м - у разі відкривання двері всередину.

Висота - від 1,8 м до 2 м; низ кабіни не доводиться до підлоги на 0,25 м -

0,3 м

Прохід між кабінами громадських вбиралень і протилежною стіною належить приймати не менше ніж , м:

• за відсутності пісуарів - 1,1;
• за наявності пісуарів - 1,8.

1. Громадську вбиральню приєднують до мереж водопостачання, каналізації та опалювання. Будівництво громадських вбиралень з вигребом на території населених пунктів заборонено.

Громадську вбиральню треба облаштувати механічною витяжною вентиляційною системою, яка повинна забезпечувати 5-кратний повітрообмін приміщень за період в 1 годину.

1. Громадська вбиральня повинна мати природне і (або) штучне освітлення. Світловий коефіцієнт для наземних громадських вбиралень, що стоять окремо, повинен бути не менше ніж 1:8, електричне освітлення в місцях улаштування санітарно - технічних приладів повинне забезпечувати не менше ніж 35 люкс.
2. Територія навколо громадської вбиральні має бути озелененою та заасфальтованою або викладеною плиткою з похилом для відведення поверхневих вод. На шляху до громадської вбиральні не повинно бути бар’єрів (сходів, бордюрів, порогів тощо).
3. Обладнання громадської вбиральні має бути виготовлено з матеріалів, що сертифіковані в Україні та відповідають санітарно - епідеміологічним вимогам. Матеріали повинні бути гладкі, неслизькі, мати високу міцність та легко митися.

Для зручності користування громадською вбиральнею інвалідами з вадами зору, підлога вбиральні повинна мати рельєфні смуги.

1. У громадських вбиральнях передбачають кабіни і санітарно - технічне обладнання для дітей згідно з ДБН В.2.2-3 та ДБН В.2.2-4 і інвалідів згідно з

ДБН В.2.2-17.

1. Санітарне очищення та утримання громадських вбиралень треба виконувати згідно з [24].
2. Споруди системи інженерного захисту території
3. На території споруд інженерного захисту територій заборонено встановлення засобів зовнішньої реклами та інформації, влаштування майданчиків (дитячих, відпочинку, стоянок автомобілів тощо), будівництво будь- яких видів споруд, за виключенням безпосередньо споруд та будинків інженерного захисту територій та таких, що мають відношення до їх обслуговування та експлуатації.

Проектування елементів інженерної підготовки і захисту території треба проводити у складі заходів щодо організації рельєфу і відведення стоку поверхневих вод.

1. Завдання організації рельєфу під час проектування благоустрою треба визначати залежно від функціонального призначення території. Організацію рельєфу території, що реконструюється, як правило, треба орієнтувати на максимальне збереження рельєфу, ґрунтового покриву, наявних зелених насаджень, умов існуючого поверхневого водовідведення, використання ґрунтів, що видаляються, на майданчику будівництва.

Скидати стічні води, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар’єри тощо) забороняється.

1. У разі організації рельєфу треба передбачати зняття родючого шару ґрунту згідно з ГОСТ 17.5.3.06, влаштування місця для його тимчасового зберігання і захисту від забруднення. Під час проведення підсипання ґрунту на території використовують мінеральні ґрунти, а для рекультивації земель - верхні родючі шари ґрунту.

Всі роботи, пов’язані зі зняттям та перенесенням родючого шару грунту, треба виконувати згідно із [27, 28].

1. Під час терасування рельєфу треба проектувати підпірні стінки і укоси. Ґрунтові укоси треба формувати згідно з ДБН В.2.3-4 і СНиП 3.02.01.
2. Матеріал і технологію укріплення укосів треба обирати в залежності від місцеположення укосу, виду геологічних порід, які там залягають, передбачуваного рівня механічних навантажень на схил, крутизни схилу і формованого середовища.
3. У забудові населених пунктів зміцнення укосів відкритих русел треба виконувати з використанням матеріалів і прийомів, що запобігають неорганізованому попаданню поверхневого стоку у водоймище і руйнування берегів в умовах високого рівня механічних навантажень: формування набережних із застосуванням підпірних стінок, стінних блоків, облицюванням плитами і омонолічуванням швів тощо.
4. Підпірні стінки треба проектувати з урахуванням різниці висот терас, що сполучаються. Перепад рельєфу менше ніж 0,4 м треба оформляти бортовим каменем або викладенням природного каменя. У разі перепадів рельєфу більше ніж 0,4 м підпірні стінки треба проектувати як інженерну споруду (відповідно до ДБН В.1.1-24), забезпечуючи стійкість верхньої тераси гравітаційними (монолітні, з масивної кладки) або пальовими (тонкі анкерні, пальові ростверки) видами підпірних стінок.
5. Треба передбачати огорожу підпірних стінок і верхніх бровок укосів у разі розміщення на них транспортних та інженерних комунікацій згідно з ДСТУ 3587, ДСТУ Б В.2.3-12. Також треба передбачати огорожі пішохідних доріжок, що розміщуються уздовж цих споруд, якщо висота підпірної стінки більше ніж 1 м, а укосу - більше ніж 2 м. Висота огорож повинна складати не менше ніж 0,9 м.
6. Штучні елементи рельєфу (підпірні стінки, земляні насипи, виїмки), що розташовуються уздовж магістральних вулиць, можна використовувати як шумозахисні екрани (СНиП II-12).
7. Проектування відведення поверхневого стоку треба виконувати згідно з ДБН 360, СНиП 2.04.03, СанПиН 4630 та [10].