Страница 5: Дбн в. … :2008 (32544)

Ці вимоги виконуються при влаштуванні вентиляційного трубопроводу (байпаса ), який з’єднує першу (над місцем перегинання) та другу (під місцем перегинання) ділянки стояка. Діаметр цього трубопроводу необхідно приймати рівним .

Допускаються також розташування вентиляційних клапанів для забезпечення вентиляції ділянки стояка, розташованого під другим місцем перегинання (по напрямку руху стоків) та влаштування трубопроводів, які з’єднують ділянку стояка над місцем перегинання з вищерозташованою ділянкою стояка.

1. Діаметр каналізаційного стояка приймається в залежності від величини розрахункових витрат стічної рідини та параметрів системи, але не менше .
2. 1. Пропускна спроможність вентиляційних стояків при висоті гідравлічних затворів санітарно-технічних приладів наведена в табл. 5.1.

Таблиця 5.1 - Пропускна спроможність вентильованих каналізаційних стояків

1. Приєднання стояків до горизонтальних трубопроводів необхідно виконувати плавно, за допомогою трьох відводів по 30º або чотирьох по 22,5º, або відведенням із уповільнюючим відрізком і двома відводами по 45о.
2. 1. В основі стояків необхідно передбачати бетонні упори або інше надійне кріплення.
   2. Необхідно передбачити компенсацію лінійних подовжень каналізаційних стояків, застосовуючи, як правило, з'єднання стиків каналізації (труб та фасонних частин) на гумових ущільнюючих кільцях або манжетах із зазорами між трубами.
   3. Величину розрахункових витрат стічної рідини для стояків та горизонтальних відвідних трубопроводів необхідно визначати згідно із СНиП 2.04.01.

Гідравлічний розрахунок самопливних відвідних трубопроводів необхідно виконувати у відповідності з таблицями, які враховують коефіцієнт шорсткості матеріалу труб, згідно СНиП 2.04.01.

1. Розроблення конструктивної системи каналізації висотного будинку, визначення діаметру каналізаційного стояка та кута приєднання до нього поверхових відвідних трубопроводів залежно від робочої висоти стояка і секундної витрати стічної рідини необхідно виконувати відповідно згідно СНиП 2.04.01.
2. 1. Трубопроводи для систем каналізації (стояків), як правило, слід приймати з високоміцних чавунних труб з гладкими кінцями, що з'єднуються між собою спеціальними муфтами або манжетами. Квартирні розведення допускається виконувати із полімерних труб.
   2. Для запобігання самосифонування гідравлічних затворів санітарно-технічних приладів, розташованих на значному віддаленні від каналізаційного стояка, в усіх випадках, коли добуток ухилу (вираженого у мм/м) трубопроводу на його довжину перевищує висоту гідравлічного затвору цього приладу, рекомендується встановлення вентиляційного клапану на початку цього трубопроводу (відлік за напрямком руху стоків).
   3. При встановленні у підвальних приміщеннях висотного будинку санітарно-технічних приладів на відмітках, які не дозволяють виконувати випуски каналізації самопливом, необхідно встановлювати малогабаритні герметичні насосні установки, які працюють у автоматичному режимі.
   4. При розташуванні санітарно-технічних приладів нижче рівня люку найближчого оглядового колодязя на внутрішніх каналізаційних мережах необхідно встановлювати спеціальні каналізаційні затвори або зворотні клапани різних конструкцій, які розроблені спеціально для систем каналізації.
   5. Внутрішні водостоки повинні забезпечувати відвід дощових та талих вод з покрівель висотних будинків, а також відведення води із міжквартирних коридорів і технічних поверхів при гасінні пожежі.

Для відведення води із міжквартирних коридорів і проміжних технічних поверхів необхідно передбачити установку кранів і окремих стояків із підключенням до системи водостоків в підвалі будинку.

1. Воду із систем внутрішніх водостоків необхідно відводити в зовнішні мережі дощової каналізації.
2. 1. Не дозволяється влаштування відкритих випусків водостоків для відведення в спеціальних лотках, які прокладаються по поверхні землі.
   2. Трубопроводи водостоку необхідно розраховувати на тиск, який витримує гідростатичний напір при засміченні та переповненні згідно ДБН 3.2.6-14.
   3. Покриття будинків або його окремих частин, а також водостічних воронок, рекомендується, за завданням на проектування, передбачати з електропідігрівом. Випуски водостоків від стилобатної і підземної частини висотного будинку не дозволяється об’єднувати із стояками висотної частини.

Воронки слід приєднувати до стояків через компенсаційні патрубки із еластичними манжетами.

1. На підземних технічних поверхах необхідно передбачити улаштування приямків із насосами для відведення вод, що випадково проникли, з підключенням до системи водостоків.
2. 1. В нижньому підземному поверсі рекомендується влаштовувати приямки із насосними установками для відкачування випадкової води або води при гасінні пожежі.
   2. Визначення розрахункових витрат дощової води з водозбірної площі даху слід виконувати згідно СНиП 2.04.01 та ДБН В.2.6-14.
   3. Трубопроводи водостоку для будівель вище , як правило, слід передбачати з труб ВЧШГ, високоміцних чавунних безрозтрубних труб, що з’єднуються між собою за допомогою спеціальних манжет, ущільнювачів або муфт, які витримують статичний тиск води трубопроводу до 130м вод. ст., або із труб сталевих із внутрішнім антикорозійним покриттям.
   4. Водостічні стояки та воронки повинні розташовуватися зовні меж житлових квартир і інших приміщень з вільним доступом обслуговуючого персоналу.
   5. Для запобігання підвищення тиску води у водостічному трубопроводі при засміченні і переповненні його поряд з основним стояком слід передбачати встановлення другого резервного стояка із влаштуванням між ними горизонтальних перемичок.

Перемички, як правило, необхідно передбачати в технічних поверхах (у тому числі обов'язково верхньому і нижньому поверсі).

1. Верхня частина резервного стояка повинна закінчуватися на верхньому технічному поверсі з установкою вентиляційного клапана. Основний і резервний водостічні стояки повинні мати самостійні випуски в зовнішню водостічну мережу (допускається в один колодязь).
2. 1. При об'ємно-планувальних рішеннях, що не дозволяють виконувати прокладку горизонтальних трубопроводів від приймальних воронок до стояків з необхідним ухилом або при значній площі даху, необхідно розглядати варіанти влаштування вакуумного (напірного, сифонового) водостоку.

Доповнення, зауваження та пропозиції:

Теплопостачання, опалення, вентиляція і кондиціонування

Теплопостачання та опалення

1. Проектування систем опалення, гарячого водопостачання, вентиляції і кондиціонування для висотних будинків виконується згідно СНиП 2.04.07, СНиП 2.04.05, інших діючих нормативних, технічних та методичних документів в галузі будівництва із урахуванням положень даного розділу.
2. 1. Приєднання систем теплопостачання та опалення висотних будинків передбачається, як правило, від теплових мереж централізованого теплопостачання. За завданням на проектування та на підставі проектних рішень допускається передбачати теплопостачання від автономного джерела тепла із урахуванням вимог нормативно-методичних документів в області охорони навколишнього середовища та діючого природоохоронного законодавства.

Автономне джерело теплопостачання необхідно вибирати на підставі техніко-економічного обґрунтування із врахуванням енергетичної ефективності системи теплопостачання і погодженням в установленому порядку.

1. Згідно із завданням на проектування та технічними умовами енергопостачальної організації дозволяється проектувати резервні електропідігрівачі для системи гарячого водопостачання.
2. 1. При автономному джерелі теплопостачання число встановлених котлів (теплогазогенераторів) повинно бути не менше трьох. При виході із ладу одного із них інші котли повинні забезпечити не менше 70% розрахункової кількості тепла висотного будинку.
   2. В теплових пунктах необхідно передбачати вузол обліку споживання витрат тепла, яке поступає від централізованого джерела. Для різних споживачів необхідно передбачати окремі лічильники витрат тепла.
   3. Автоматизація теплових пунктів повинна забезпечувати надійну роботу всіх систем теплопостачання висотного будинку без постійної присутності обслуговуючого персоналу та із автоматичним регулюванням теплових і гідравлічних режимів роботи різних систем теплопостачання.

Моніторинг за роботою обладнання та параметрами теплоносіїв, аварійно-попереджувальної сигналізації та дистанційне управління обладнанням теплових пунктів повинні здійснюватись із диспетчерського пункту висотного будинку.

1. Приміщення теплових пунктів, а також схеми розташування обладнання, арматури та трубопроводів повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.07 і забезпечувати можливість монтажу та демонтажу обладнання в процесі експлуатації.
2. 1. Системи внутрішнього теплопостачання висотного будинку необхідно приєднувати до теплових мереж:

• при централізованому джерелі тепла - по незалежній схемі.
• при автономному джерелі тепла - по залежній або незалежній схемах.

Дозволяється в завданні на проектування передбачати приєднання по залежній схемі установок вентиляції, кондиціонування та теплоповітряних завіс, які встановлюються в підземній та стилобатній частині висотного будинку.

1. Розрахункове теплове навантаження для вибору обладнання центрального теплового пункту слід визначати сумою погодинних витрат тепла на опалення, вентиляцію і кондиціювання при параметрах зовнішнього повітря Б, максимальних погодинних витрат тепла на гаряче водопостачання, а також погодинних витрат тепла на технологічні цілі із урахуванням коефіцієнта неодночасного споживання.
2. 1. Розрахункові величини теплової потужності і максимальної річної потреби в теплі на загальної (для житлових будинків) або корисної (для громадських будинків) площі не повинні перевищувати контрольних значень, приведених в ДБН В.2.6-31.

Теплотехнічні показники будинку повинні визначатись за класом енергетичної ефективності у завданні на проектування згідно ДБН В.2.6-31.

1. Автономне джерело тепла дозволяється розташовувати на даху самої високої частини висотного будинку за погодженням із органами державного пожежного нагляду. Проектування дахових котельних установок слід виконувати відповідно із СНиП 11-35-76 ДБН В.2.5-20 та «Рекомендаціями по проектуванню дахових вбудованих і прибудованих котельних установок».
2. 1. Системи внутрішнього теплопостачання висотних будинків необхідно зонувати (ділити на зони) по висоті будинку. Висоту зони слід визначати величиною гідростатичного тиску в нижніх елементах систем теплопостачання. Системи теплопостачання та опалення необхідно передбачати окремими для приміщень, розташованих в межах одного протипожежного відсіку.
   2. Тиск в будь-якому місці систем теплопостачання кожної зони при гідродинамічному режимі як при розрахункових витратах і температурі води так і можливих відхиленнях від них повинен забезпечувати заповнення системи водою, запобігати кипінню води та не перевищувати допустимого тиску із умови міцності конструкцій обладнання (теплообмінників, баків, насосів, арматури та трубопроводів).
   3. Подача теплоносія до кожної зони може здійснюватись за паралельними або послідовними (каскадними) схемами через теплообмінники з автоматичним регулюванням температури води, яка нагрівається. Для користувача тепла кожної зони необхідно передбачати, як правило, свій контур приготування і розподілення тепла.
   4. Теплообмінники, насоси та інше обладнання, а також арматуру і трубопроводи необхідно вибирати з урахуванням гідростатичного та робочого тиску в системі теплопостачання, а також граничного тиску, встановленого при гідравлічному випробуванні. Робочий тиск у зазначених системах необхідно приймати не менше 10% нижче допустимого робочого тиску для всіх елементів систем. Термін служби опалювальних приладів повинен бути не менше 25 років. За завданням на проектування допускається приховане у будівельних конструкціях прокладання трубопроводів (без розбірних з’єднань) із труб із розрахунковим строком служби 40 років і більше згідно ДБН В.2.2-15. На опалювальних приладах потрібно встановлювати, як правило, автоматичні терморегулятори.
   5. Напір сітьових, підживлюючих, підкачуючих та змішуючих насосів необхідно визначати відповідно до СНиП 2.04.07.