- справність усіх механізмів і металоконструкцій;
- справність пристроїв обмеження висоти піднімання вантажозахоплювального органа;
- стан канатів для піднімання механізмів;
- стан вантажозахоплювальних пристроїв.
11.2.5 Під час роботи палебійних чи бурових машин особи, що безпосередньо не беруть участі у цих роботах, повинні перебувати на відстані не менше ніж .
11.2.6 Перед початком огляду, змащування або чищення, усунення будь-яких несправностей бурової машини чи копра буровий інструмент чи палебійний механізм повинен бути опущений, поставлений у стійке положення, а двигун вимкнутий.
11.2.7 Опускання та піднімання бурового інструменту чи палі виконується після подачі попереджувального сигналу. Під час піднімання або опускання бурового інструменту забороняється виконувати на копрі чи буровій машині роботи, що не стосуються зазначених процесів.
11.2.8 Піднімання палі (шпунта) і палебійного молота необхідно виконувати окремими гаками. За наявності на копрі тільки одного гака для встановлення палі палебійний молот необхідно зняти з гака і закріпити надійним стопорним болтом.
Під час піднімання палі необхідно запобігати розгойдуванню і крутінню за допомогою розчалок. Одночасне піднімання палебійного молота і палі не допускається.
11.2.9 Палі дозволяється підтягувати по прямій лінії у межах поля зору машиніста копра тільки через відвідний блок, закріплений в основі копра. Забороняється підтягувати копром палі на відстань більше ніж з відхиленням їх від поздовжньої осі.
11.2.10 Встановлення паль і палебійного устаткування виконується без перерви до повного їх закріплення. Залишати їх у підвішеному стані не допускається.
11.2.11 Перед різанням забитих у ґрунт паль необхідно вжити заходів, що унеможливлюють падіння частини палі, що зрізується.
11.2.12 Улаштування буроін'єкційних паль необхідно проводити за нарядом-допуском.
11.2.13 Інженерні мережі та комунікації, що розміщені ближче ніж від свердловини, на період виконання робіт з улаштування паль необхідно відключити.
11.2.14 Застосування ін'єкційних шлангів дозволяється тільки після їх випробування згідно з вимогами паспорта заводу-виробника.
11.2.15 Встановлення багатосекційних паль, що вдавлюються, необхідно здійснювати за нарядом-допуском.
Виконання цих робіт у зоні інженерних мереж і комунікацій здійснюється з дозволу власників мереж і комунікацій і в присутності інженерно-технічних працівників, які відповідають за їх технічний стан.
11.2.16 Технічний стан установки для забивання паль, надійність кріплення її вузлів необхідно перевіряти перед кожною зміною.
11.2.17 Технічне обслуговування установки виконується під час її встановлення в стійке положення та при вимкненому віброприводі.
11.2.18 Під час забивання, встановлення паль за допомогою віброзанурювача необхідно забезпечити щільне та надійне з'єднання віброзанурювача з наголовником палі, а також вільний стан канатів, що підтримують віброзанурювач.
11.2.19 Віброзанурювач необхідно включати тільки після закріплення його на палі та ослаблення підтримувальних канатів поліспастів. Ослаблений стан канатів поліспастів необхідно зберігати протягом усього часу роботи вібратора.
11.2.20 Під час занурення паль-оболонок доступ робітників на підвісну площадку для приєднання до палі-оболонки, що занурюється, наголовника віброзанурювача або наступної секції палі-оболонки дозволяється тільки після того, як конструкція, що подається, буде опущена краном на відстань не більше ніж від верха змонтованого елемента палі-оболонки.
11.2.21 У разі розробки рухомих ґрунтів із водовідведенням або за наявності прошарку таких ґрунтів вище ножа опускного колодязя повинні бути передбачені заходи для забезпечення евакуації людей на випадок раптового прориву ґрунту і затоплення колодязя.
11.2.22 Стійкість опускного колодязя необхідно забезпечувати відповідною послідовністю розробки ґрунту під крайкою ножа. Глибина розробки ґрунту від крайки ножа колодязя визначається відповідно до ПВР, однак вона повинна бути не більше ніж .
11.2.23 Під час улаштування стін траншей, пальових стін забороняється:
- опускатися у відкриту траншею;
- перебувати в межах небезпечної зони екскаватора;
- виконувати проходку свердловин, улаштування траншей, монтаж конструкцій за швидкості вітру 12 м/с і більше.
11.2.24 Улаштування стін траншей, пальових стін необхідно здійснювати з додержанням вимог безпеки праці та ПВР.
На місцях виконання робіт необхідно вивісити плакати зі схемами та зображенням засобів стропування, обмежувальних пристроїв, арматурних каркасів, бетоноводів, бункерів, іншого обладнання.
11.2.25Під час підводного бетонування:
- монтаж бетоноводів необхідно виконувати під керівництвом майстра зміни;
- біля приймальних бункерів бетонолитних машин необхідно влаштовувати майданчики для робітників, які приймають бетон і контролюють переміщення бетонної суміші у приймальну воронку бетонолитної труби;
- у разі вивантаження бетонної суміші у приймальний бункер з бадді висота подавання суміші повинна бути не більше ніж .
11.2.26 Під час приготування глинистої суспензії люк глиномішалки необхідно закривати ґратами.
11.2.27 Для ліквідації ковзання по будівельному майданчику, де була розлита глиниста суспензія, необхідно використовувати пісок.
11.2.28 У процесі приготування глинистих суспензій із хімічними добавками необхідно використовувати засоби індивідуального захисту, дотримуватись запобіжних заходів проти опіків, ушкодження очей та отруєнь. Хімічні добавки необхідно зберігати у закритих ємностях.
11.2.29 У разі використання кислот на робочих місцях необхідно мати 10 % розчин двовуглекислої (питної) соди для нейтралізації кислоти після її змивання великою кількістю води.
11.2.30 Над трубопроводами для подавання глинистих суспензій у місцях постійного перебування людей або транспортних засобів необхідно влаштовувати містки.
11.2.31 З'єднувати гнучкі трубопроводи (шланги) для подавання глинистої суспензії з штуцерами розчинонасосів необхідно хомутами на болтах.
11.2.32 Заборонено виконувати ремонтні роботи на трубопроводах та розчинонасосах під час їх експлуатації.
11.2.33 Робоче місце моториста розчинонасоса повинно бути забезпечено звуковим та світловим зв'язком (сигналізацією) з робітниками, які приймають глинисту суспензію.
11.2.34 Земляні сховища глинистої суспензії повинні бути обладнані огорожами на висоту 1,1м або перекрити настилом.
11.2.35 Під час підводного бетонування у свердловині або траншеї методом «підняття розчину» Ахвердова Й.М. перед заповненням її щебенем або гравієм на всю глибину повинні бути занурені арматурний каркас і сталева ін'єкційна труба для нагнітання цементного розчину.
11.2.36 Гнучкий рукав бетононасоса під час подавання бетонної суміші у свердловину або траншею повинен мати металеву трубчасту секцію, на якій кріпиться вібратор для ущільнення бетону. Гнучкий рукав, який під час завантаження бетону занурений у нього на глибину не менше ніж , витягають з бетону за допомогою домкрата.
11.2.37 Усувати дефекти бетонування необхідно з поверхні ґрунту або з інвентарного риштовання.
11.2.38 До початку термічного закріплення ґрунтів способом глибинного випалювання необхідно перевірити справність механізмів, устаткування, приладів контролю для вимірювання тиску, температури, герметичності з'єднань, вентилів, газопропускної спроможності свердловини, що нагрівається.
11.2.39 Робітники, які розпалюють форсунки, повинні обов'язково використовувати засоби індивідуального захисту, гумові килими (у разі використання електрозапальників).
11.2.40 Оператор зобов'язаний постійно контролювати сталість роботи електронагрівачів, форсунок, положення факелів, тиск і температуру у стовбурі свердловини, що нагрівається, витрату палива та повітря, герметичність свердловини і всієї системи.
У разі появи будь-яких несправностей оператор повинен вимкнути подачу палива, а потім - повітря.
11.2.41 Обслуговувати установку для глибинного випалювання ґрунту повинна ланка з двох працівників, з яких один призначений старшим.
11.2.42 Перед включенням форсунок стовбур свердловини, що нагрівається, повинен бути провентильований.
11.2.43 Виконання будівельних робіт у зоні штучного закріплення ґрунту заморожуванням допускається тільки після досягнення льодоґрунтовою огорожею проектної товщини. Після виконання робіт повинен складатися акт.
11.2.44 Устаткування і трубопроводи, призначені для заморожування ґрунтів, повинні бути попередньо випробувані:
- апарати заморожувальної станції після закінчення монтажу - пневматичним або гідравлічним тиском, зазначеним у паспорті, але не менше ніж 1,2 МПа для всмоктувальної і 1,8 МПа для нагнітальної сторони;
- заморожувальні колонки для опускання у свердловини - гідравлічним тиском не менше ніж 2,5 МПа.
11.2.45 Вибирання ґрунту з котловану, що має льодоґрунтову огорожу, дозволяється робити за наявності захисту замороженої стінки від дощу і сонячних променів. Під час роботи необхідно вживати заходів захисту льодоґрунтової огорожі від механічних ушкоджень.
11.2.46 Порядок контролю розмірів і температури льодоґрунтової огорожі котловану в процесі заморожування і відтанення ґрунту повинен бути зазначений у технологічній карті буді-вельного процесу.
11.2.47 Під час хімічного закріплення ґрунтів перед початком робіт у закритих просторах необхідно перевірити склад повітря, роботоздатність вентиляції та освітлення робочих місць.
Закриті простори, де виконуються такі роботи, повинні бути облаштовані примусовою вентиляцією (за нормами для гірничих виробок). Вміст СО2 у повітрі робочої зони не повинен перевищувати 0,5 %. 11.2.48 Під час смоління ґрунтів вміст вільного формальдегіду у повітрі робочої зони не повинен перевищувати 0,5 мг/м3.
11.2.49 Розчинні та ін'єкційні вузли, де готуються закріплювальні розчини та суміші, повинні бути обладнані звуковим та телефонним зв'язком з робочими місцями, де приймаються розчини.
11.2.50 Робочі ємності для приготування закріплювальних розчинів та сумішей повинні бути герметично закритими.
11.2.51 Силікатоварки автоклавного типу та інші пристрої, що перебувають під тиском у процесі експлуатації, необхідно піддавати регулярним технічним оглядам і періодичним гідравлічним випробуванням згідно з вимогами НПАОП 0.00-1.07.
11.2.52 Трубопроводи, шланги та ін'єктори, що застосовуються на ін'єкційних роботах з хімічного закріплення ґрунтів (силікатизація, смоління тощо), необхідно піддавати гідравлічному випробуванню тиском, що у 1,5 раза перевищує робочий, але не нижче ніж 0,5 МПа.
12 КАМ'ЯНІ РОБОТИ
12.1Загальні вимоги
12.1.1 Під час організації кам'яних робіт у технологічних картах будівельних процесів повинна бути передбачена система організаційно-технічних заходів, а також засоби для запобігання впливу на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих факторів:
- розташування робочого місця на значній висоті щодо поверхні землі;
- спонтанне обвалення елементів цегляної кладки;
- машини, що рухаються, їх робочі органи; конструкції і матеріали, що ними переміщуються;
- недостатня штучна освітленість робочої зони під час виконання робіт у темний період доби;
- несприятливі метеорологічні умови.
12.1.2 За наявності зазначених шкідливих і небезпечних виробничих факторів безпека працюючих повинна забезпечуватися відповідно до проектно-технологічної документації (ПОБ та ПВР), а також такими заходами:
- раціональною організацією робочих місць мулярів із використанням засобів підмощування, контейнеризації, оптимального розташування матеріалів, тари, вантажозахоплювальних пристроїв;
- визначенням безпечної послідовності виконання робіт;
- визначенням місць установлення і типів засобів захисту людей і предметів від падіння з висоти.
12.1.3 Зведення стін (цегляна кладка) кожного вищого поверху багатоповерхового будинку необхідно здійснювати після монтажу конструкцій міжповерхового перекриття, площадок і маршів у сходових клітках.
За необхідності зведення цегляних стін без укладання перекриттів або покриттів необхідно застосовувати тимчасові кріплення цих стін.
12.1.4 Під час зведення стін висотою більше ніж необхідно застосовувати захисні козирки або сітчасту огорожу по периметру будинків, що повинні задовольняти таким вимогам:
- ширина захисних козирків або сітчастих огорож повинна бути не менше ніж з ухилом до стіни так, щоб кут, утворений між нижньою частиною стіни будинку і поверхнею козирка, був 110°, а зазор між стіною будинку і площиною козирка не перевищував ;
- захисні козирки та сітчасті огорожі повинні витримувати снігове навантаження, визначене для даного кліматичного району, і зосереджене навантаження не менше 1600 Н (160 кгс), при-кладене в середині прогону;
- перший ряд захисних козирків повинен бути встановлений на висоті до від землі, мати суцільний настил і зберігатися до закінчення зведення стін на всю висоту.
Другий ряд захисних козирків необхідно встановлювати на висоті над першим рядом і в процесі подальшого зведення стіни він повинен переставлятися через кожних - та мати суцільний або сітчастий настил з розміром отворів (чарунок) не більше ніж (50 х 50) мм.
12.1.5 Працівники, які зайняті на встановленні, очищенні або зніманні захисних козирків, повинні працювати в запобіжних поясах. Ходити по козирках, використовувати їх в якості риштовань, а також складати на них матеріали забороняється.
12.1.6 Зведення стін висотою до допускається виконувати без улаштування захисних козирків з визначенням небезпечної зони по периметру будинку.
12.1.7 Під час виконання кам'яних робіт необхідно дотримуватися вимог СНиП 3.03.01, НПАОП 0.00-1.30, НПАОП 45.25-7.01, НПАОП 63.0-7.20.
12.2 Виконання кам'яних робіт
12.2.1 Для подавання будівельних матеріалів необхідно використовувати вантажопідіймальні крани та вантажні підйомники згідно з НПАОП 0.00-1.01, НПАОП 0.00-1.36.
