Страница 8: НПАОП 01.2-1.09-05. Правила охорони праці у тваринництві. свинарство (32445)

скотовозі повинне забезпечувати виведення тварин за короткий строк

1. Сумарна вага свиней, які перевозяться, не повинна перевищувати вантажопідйомність машини.
2. Не дозволяється перевозити в одній секції кузова машини тварин різної статі, самок у тічці і тварин, які значно розрізняються за живою вагою. При транспортуванні кнурів дозволяється перевозити тільки одну тварину в секції.
3. Під час транспортування свиней перебування людей з ними у кузові транспортного засобу забороняється.
4. При перевезенні свиней не дозволяється різке гальмування і перевищення швидкості. На території завантажувального майданчика необхідно рухатись із швидкістю не більше 5 км/год.
5. Розміщення свиней в скотовозах та іншому спеціально обладнаному транспорті повинне забезпечувати:

стійкість тварин під час руху транспортного засобу; безпеку працівників;

можливість застосування і нормальне функціонування засобів захисту і пожежної безпеки.

1. При вантаженні не допускається : грубе поводження з тваринами;

об’ єднання тварин із різних секцій;

накопичення або зустрічний прогін свиней в проходах, дверних прорізах або біля них;

присутність сторонніх осіб і рух транспортних засобів у зоні руху свиней при вантаженні й вивантаженні;

знаходження працівників у дверних прорізах під час руху тварин.

1. Вантаження запасу кормів та підстілки в транспортний засіб необхідно проводити після вантаження свиней і лише при наявності спеціальних відсіків.
2. Після виконання вантажно-розвантажувальних робіт місце проведення робіт, інвентар і засоби індивідуального захисту дезінфікують відповідно до ветеринарних правил.
3. Роботодавець згідно з чинним законодавством визначає, при якій температурі повітря і силі вітру необхідно зупинити вантаження і вивантаження свиней на відкритому повітрі або зробити перерви для обігріву працівників.
4. Вантажно-розвантажувальні роботи, що виконуються вручну, повинні проводитися при дотриманні норм, які обмежують піднімання і перенесення вантажів у залежності від статі й віку працівника, відповідно до “Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10.12.93 № 241 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22.12.93 за № 194 (ДНАОП 0.03-3.28-93) та “Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми”, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.03.96 № 59 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16.04.96 за № 183/1208 (ДНАОП 0.03-3.29-96).
5. При необхідності виконання вантажно-розвантажувальних робіт в умовах запиленості і загазованості повітря працівники мають бути забезпечені відповідними засобами індивідуального захисту органів дихання та зору.

Забій свиней

1. Забій свиней (для господарчих потреб) слід здійснювати в забійних пунктах або спеціально виділених приміщеннях.
2. У процесі забою свиней і розділення туш працівники наражаються на підвищену небезпеку ураження електрострумом при застосуванні електроглушення, травмування тваринами, падіння на слизькій підлозі, порізів ножем або пилкою.
3. Бійці свиней, зайняті електрооглушенням, повинні мати групу з електробезпеки не нижче другої та бути забезпечені діелектричними калошами та рукавичками.

Підлога робочого місця бійця свиней, зайнятого електрооглушенням свиней, повинна бути покрита діелектричним килимком. Металеві частини майданчика, корпус електростека повинні бути заземлені. Електростек повинен мати ізольовану рукоятку із закритим ізольованим проводом і бути ввімкнений в електромережу лише на час роботи.

1. Перед зняттям шкури туша мусить бути надійно зафіксована для запобігання падінню з підвісних шляхів.
2. При розділі туш слід застосовувати спеціальні ножі із запобіжними виступами на рукоятках, що запобігають зісковзуванню руки на лезо.
3. Для правки ножів повинні використовуватись мусати заводського виготовлення. Рукоятка мусату повинна мати кільце, що захищає руку від порізу під час правки ручного інструменту.
4. Сікачі повинні мати ремінці для закріплення на кисті, щоб попередити вислизання й падіння їх.
5. Працювати дозволяється лише стандартним інструментом із неспрацьованими (не сточеними) лезами.
6. При виконанні технологічних операцій із ножем необхідно правильно поєднувати рухи обох рук, щоб не поранити їх. Найбільш безпечним є рух ножа “від себе і униз”.
7. При перенесенні ножі, мусати, сікачі повинні бути вкладені у піхви. Під час перерви в роботі ножі необхідно прибирати в піхви або футляр на борті стола.
8. При обробці туш або субпродуктів (голів, ніг) у шпарильному чані пара подається після того, як рівень води у чані досягне встановленої відмітки. Отвори в перфорованих трубах не повинні бути засмічені. При роботі на шпарильному чані руки працівників повинні бути захищені рукавицями з тканини. Чани повинні бути обладнані витяжною вентиляцією.
9. Під час розпилювання туші пилку необхідно тримати без перекосів та пересувати плавно, без сильного натиску. Полотно пилки не повинне мати зазублин, тріщин, зламаних зубців.
10. Безпека проведення ветеринарно-санітарних заходів у свинарстві повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.3.002-75, державного стандарту “Биологическая безопасность. Общие требования” (ГОСТ 12.1.008-76) та Правилам.
11. Відповідальною особою за проведення ветеринарно-санітарних заходів є головний (старший) ветеринарний лікар. Він організовує навчання ветеринарних працівників з безпеки праці, дотримання режиму праці і відпочинку під час ветеринарних заходів, забезпечує інструкціями з безпечного виконання робіт, справними технічними і фіксаційними засобами.
12. Вакцинації тварин проводять ветеринарні спеціалісти, які мають вищу або середню спеціальну освіту, а також, під їх керівництвом - оператори з ветеринарної обробки тварин.
13. Під час проведення ветеринарно-санітарних заходів не допускається присутність сторонніх осіб.
14. Працівники, які мають незначні рани, садна або захворювання шкіри, допускаються до роботи з дозволу медичного працівника, за умови використання ними захисних засобів.
15. Препарати для лікувальних, профілактичних, діагностичних і санітарних заходів слід застосовувати тільки при наявності етикеток та супровідних документів, що посвідчують їх найменування, якість, вагу і термін використання.
16. Дезінфекційні засоби, отрутохімікати, луги і кислоти необхідно зберігати в закритих складських приміщеннях у міцній справній тарі з маркуванням, із зазначенням найменування, заводу-виготовлювача, дати виготовлення, терміну зберігання, номера партії, маси тощо.
17. Отруйні і сильнодіючі препарати слід зберігати в сейфах або металевих шафах під замком у спеціально виділених приміщеннях, вікна яких обладнують металевими решітками, а двері обшивають бляхою. Ця група лікарських речовин підлягає предметно-кількісному обліку в спеціальних журналах.
18. До роботи, пов’язаної із зберіганням, відпусканням і застосуванням лікарських засобів, допускаються особи, які мають вищу чи середню спеціальну ветеринарну або фармацевтичну освіту відповідно до вимог “Правил охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини”, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 20.04.99 № 67 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 11.10.99 за № 695/3988 (ДНАОП 2.1.20-1.03-99).
19. Приміщення, в яких проводиться обстеження і лікування тварин, повинні бути обладнані станками для фіксації тварин, забезпечені спеціальними шафами для зберігання апаратури, приладів та інструменту.
20. Відбір тварин з метою проведення ветеринарно-санітарних заходів необхідно здійснювати за допомогою спеціальних пристроїв, розколів тощо.
21. Для заспокоєння, знерухомлення тварин з метою забезпечення безпеки працівників необхідно застосовувати (залежно від показань) нейроплегічні, аналгезивні, міорелаксивні препарати відповідно до вказівок щодо їх застосування.

Проведення ветеринарно-санітарних заходів

1. З метою профілактики та ліквідації хвороб тварин, охорони людей від інфекційних та інвазійних захворювань, спільних для людей і тварин, на свинарських підприємствах необхідно забезпечувати комплекс спеціальних заходів, до яких відносятьсядезінфекція, дегельмінтизація, дезінвазія, дезінсекція і дератизація.
2. При плануванні ветеринарно-санітарних заходів, спрямованих на запобігання розповсюдженню інфекційних захворювань, слід керуватися “Инструкцией по проведению ветеринарной дезинфекции, дезинвазии, дезинсекции и дератизации”, затвердженою Головним управлінням ветеринарії Міністерства сільського господарства СРСР 08.12.68.
3. Дезінфекцію необхідно проводити профілактичну і вимушену (поточну й заключну) при виникненні інфекційного захворювання.
4. При виборі дезінфектанту потрібно враховувати: властивість і стійкість збудника інфекції;

об’єкт дезінфекції (приміщення, вигули, спеціальний одяг тощо); можливість перевезення дезінфекційного засобу; його дію на людей і тварин;

температуру, концентрацію і норми витрати дезрозчину; швидкість і напрямок вітру (при дезінфекції за межами приміщень); експозицію й спосіб подавання розчину до об’ єкта дезінфекції.

1. Перед проведенням вологої дезінфекції необхідно відключити приміщення від джерел електричної енергії та звільнити від кормів і тварин.
2. Під час проведення дезінфекції і вакцинації з використанням аерозольних генераторів АГП, АГ-УД-2 або інших потрібно обов’язково забезпечити працівників ЗІЗ та первинними засобами пожежогасіння.
3. Установки для дезінфекції під час роботи на відкритому повітрі необхідно розташовувати з навітряного боку, забезпечуючи при цьому зручність і безпеку їх обслуговування.
4. Застосування фізичних методів дезінфекції (спалювання, обпалювання паяльними лампами, газовими пальниками тощо) необхідно здійснювати відповідно до НАПБ А.01.001-2004.
5. Під час проведення дезінфекції території і зовнішніх стін приміщень не можна допускати попадання струменя розчину на оголені електричні проводи.
6. Заходити в приміщення під час дезінфекції аерозолями або протягом експозиції знешкодження дозволяється тільки в протигазі з відповідним фільтром.
7. Після закінчення експозиції знешкодження необхідно відчинити усі вікна та двері, провітрити приміщення, підмести підлогу, а все сміття з комахами, що осипалися, знищити.
8. Пестициди на комплексах і фермах застосовують відповідно до вимог ДНАОП 0.03-1.12-98.
9. Миття та дезінфекцію транспортних засобів і тари необхідно проводити відповідно до вимог додатку 12 ДНАОП 0.03-1.12-98.
10. Миття, дезінфекція, газація транспортних засобів і тари повинні проводитись в ізольованих камерах, які герметично закриваються, мають пристрої для відведення відходів у відстійник і каналізацію без застосування ручної праці.
11. Камери для миття, дезінфекції та газації обладнуються самостійною вентиляцією, яка забезпечує провітрювання камер протягом 5-10 хвилин, світловими табло “Не заходити” і “Камера провітрена”, зблокованими із вхідними дверима та вентиляцією.

Догляд за тваринами, хворими на заразні хвороби

1. Догляд за тваринами, хворими на заразні хвороби, доручається працівникам, які призначені роботодавцем.
2. До роботи з догляду за тваринами, хворими особливо заразними хворобами, допускаються працівники, яким зроблені профілактичні щеплення, які проінструктовані про застережні заходи та правила поводження із зараженим матеріалом, а також про особливості догляду за хворими тваринами.

Працівники віком до 18 років, а також вагітні жінки та жінки, які годують груддю, до цієї роботи не допускаються.

1. При виявленні захворювання свиней заразними хворобами (туберкульоз, бруцельоз, ящур, сказ, сибірка) роботодавець повинен повідомити про це районну (обласну) ветеринарну службу і вжити заходів щодо ізоляції тварин. У випадку виникнення зооантропонозних захворювань необхідно також повідомити медичну службу району (області).
2. Вхід на територію ізолятора, де утримуються хворі тварини, стороннім особам не дозволяється.

Біля входу в кожне приміщення ізолятора, а також усередині приміщень між секціями встановлюються дезбар’єри у вигляді ящиків з тирсою, просоченою дезінфекційним розчином. Верх дезбар’єра повинен рівнятися з підлогою або мати плавний перехід до неї.

1. Встановлення дезбар’єрів, регулярна заміна в них підстилки, а також контроль за дезінфекцією взуття під час кожного входу в приміщення і виходу з нього покладаються на керівників тваринницьких бригад, а регулярна заміна дезінфекційного розчину - на ветеринарних працівників ферм.
2. Персонал, який доглядає хворих на заразні хвороби свиней, крім спеціального одягу і спеціального взуття повинен забезпечуватися санітарним одягом та взуттям.
3. Відповідно до ДНАОП 2.1.20-1.03-99 одягати будь-який одяг поверх санітарного не дозволяється. Санітарний одяг і взуття видаються тільки на період роботи. Після закінчення роботи одяг знімають, знезаражують і зберігають у спеціальних шафах. Носити санітарний одяг і взуття за межами виробничих приміщень або ділянок роботи з тваринами не дозволяється.
4. Спеціальний одяг і спеціальне взуття підлягають обов’ язковій дезінфекції відповідно до вказівок органів ветеринарного нагляду.
5. Не дозволяється вживати їжу, пити воду та курити під час роботи на фермах, неблагополучних на заразні хвороби. Для забезпечення працівників питною водою за межами виробничих приміщень встановлюються бачки з перевареною водою.
6. Відповідно до вимог ДНАОП 0.03-1.12-98 у разі вимушеного забою тварин питання їх реалізації вирішується лише за узгодженням із органами санітарно-епідеміологічного нагляду.
7. Не дозволяється використовувати в їжу м’ясо і внутрішні органи тварин вимушеного забою, обумовленого інтоксикацією пестицидами. Питання про їх утилізацію вирішується ветнаглядом при обов’ язковому узгодженні з органами санітарно-епідеміологічного нагляду.
8. Розтин трупів тварин повинен проводитися ветеринарними спеціалістами із дотриманням заходів щодо уникнення зараження персоналу, забруднення місця розтину та розповсюдження інфекції.
9. Трупи тварин необхідно розтинати у спеціальних приміщеннях (прозекторіях, секційних залах тощо) або на діючих скотомогильниках.