-az(g)

-x

Рис. 8. Діаграма вибору пристроїв фіксації і напрямок дії прискорень на відвідувача:

+x

а - потрібні підніжки та поручні;

b - зона категорії прискорень 4 за відсутності розрахункових бічних сил і часу дії прискорення az менше 0,2 с

Зона 1. Пристрій фіксації не потрібний, виходячи з діючих прискорень, а проте за іншими критеріями може вимагатися.

Зона 2. Необхідний щонайменше наступний тип пристрою фіксації:

колективний для двох або більше відвідувачів;

з нерегульованим фіксувальним положенням (наприклад, дуги, поручні тощо);

що замикається вручну самим відвідувачем;

що відмикається вручну відвідувачем;

без сигналізації;

з ручним приводом;

не обов’язково безвідмовний;

з одним пристроєм фіксації або можна обійтися без нього, якщо відвідувачі можуть адекватно реагувати на діючі на них сили, спираючись на поручні, підніжки та подібні пристосування, за умови, що вони не можуть бути викинуті з пасажирського модуля під дією сил, що виникають під час руху.

Зона 3. Необхідний щонайменше такий тип пристрою фіксації:

колективний, для двох або більше відвідувачів; з індивідуально регульованим фіксувальним положенням; що замикається вручну оператором; що відмикається вручну відвідувачем; без сигналізації; з ручним приводом;

з безвідмовно функціонувальним замком; з одним пристроєм фіксації на кожного відвідувача.

Зона 4. Необхідний щонайменше такий тип пристрою фіксації: індивідуальний для кожного відвідувача; з індивідуально регульованим фіксувальним положенням; що замикається автоматично в разі досягнення фіксувального положення;

що відмикається вручну оператором; без сигналізації; з ручним приводом; з безвідмовним замком;

з будь-яким одним пристроєм фіксації для кожного відвідувача.

Зона 5. Необхідний щонайменше такий тип пристрою фіксації: індивідуальний для кожного відвідувача; з автоматичним контролем замикання;

що автоматично замикається та контролюється у разі досягнення фі- ксувального положення;

відмикається оператором централізовано;

зі світловою і (або) акустичною сигналізацією та блокуванням пуску; з ручним приводом;

з безвідмовними (конструктивно і функціонально) пристроєм фіксації і замком;

з двома пристроями фіксації, один з яких є дублювальним.

Наведена на рис. 8 діаграма має бути загальним керівництвом і не містить інформації про допустимі межі прискорень відповідно до пункту 5.9 цих Правил. Під час конструювання пристроїв фіксації мають ураховуватися конкретні умови, наприклад тривалість дії прискорення. Зокрема, якщо бічні прискорення більше ay > ± 0,5g, сидіння, спинки та пристрій фіксації мають бути спроектовані відповідно. Необхідно також ураховувати можливість зупинки пасажирських модулів у несподіваних положеннях (наприклад, догори ногами).

Наявність інших ризиків може зажадати використання інших типів пристроїв фіксації.

Якщо пристрій фіксації обраний за діаграмою (рис. 8), а додатково до нього потрібно встановити дублювальний пристрій, то цей другий пристрій повинен бути:

колективним;

з нерегульованим фіксувальним положенням; таким, що замикається вручну самим відвідувачем; таким, що відмикається вручну оператором; без сигналізації;

тільки з функціонально безвідмовним замикальним пристроєм або другий (дублювальний) пристрій фіксації може бути також замінено кабіною.

  1. Атракціони, якими можуть користуватися інваліди, повинні мати засоби для їх безпечного розміщення та пристрої фіксації, що обмежують рухи відвідувачів, і для забезпечення їх безпеки повинні бути такими:

колективними для двох або більше відвідувачів; з нерегульованим фіксованим положенням дуги, штанги тощо; що замикаються вручну оператором; що відмикаються вручну оператором.

  1. Прискорення, що впливають на відвідувачів під час користування

атракціонами, повинні бути обмежені до рівня, який може сприймати

людина без шкоди для свого здоров’я.

Наведені нижче граничні значення прискорень визначені таким чином, щоб запобігти пошкодженню шийних хребців під час поїздок на ката- льних гірках у транспортних засобах із заданим напрямком руху або їм подібних.

Усі транспортні засоби на атракціонах повинні бути оснащені відповідними посадковими місцями (відносно бічного впливу, м’які подушки, підголівники тощо) і відповідними пристроями фіксації. Значення прискорень, що рекомендуються, не можна застосовувати для осіб, що мають проблеми зі здоров’ям.

Вихідна точка для розрахунку або виміру прискорення, що діє на відвідувача, розташована вище рівня сидіння на 60 см.

Під час оброблення графіків прискорення в часі дозволяється фільтрувати ділянки з високою частотою, застосовуючи нижню межу частоти 10 Гц (з мінімальною межею 6 дБ на октаву).

На стадії проектування за наявності ударних впливів рекомендується зменшувати припустимі значення прискорень не менше ніж на 10 %.

Дозволені значення бічного (горизонтального) прискорення (напрямок у рис. 8) у часі визначаються відповідно до графіка на рис. 9, де вимірюваний сигнал прискорення реєструється у вигляді послідовності трикутних сигналів.

Рис. 9. Дозволене прискорення сидіння j ау | залежно від тривалості імпульсу:

1 - зона, яка розташована вище межи 10 Гц,

At - тривалість імпульсу в с,

*) область, що перевищує 4 с, не вивчена й вимагає наступного дослідження

Дозволені значення вертикального прискорення (напрямок z рис. 8) наведені на рис. 10.

Рис 10. Дозволене прискорення az залежно від тривалості імпульсу:

At - тривалість імпульсу в с,

*) область, що перевищує 4 с, не вивчена й вимагає подальшого вивчення

У разі одночасного впливу бічного (ау) і вертикального (az) прискорень необхідно додатково враховувати співвідношення |ау| / аудоп і az / az- доп відповідно до рис. 11, де ау і az (аудоп і azdon)- максимальні (допустимі) значення прискорень в інтервалі часу 0,3 с, у такий спосіб ураховується одночасний вплив максимальних прискорень, що відбувається з інтервалом не більше 0,3 с.

Рис. 11. Спільний вплив прискорень | ау | і | az |:

1 - область припустимих значень прискорення

Дозволені значення прискорень ау і аz, отримані в результаті такого накладення прискорень, наведені на рис. 12. У зв’язку з необхідністю дотримуватись часового інтервалу 0,3 с припустимі крайні значення вертикального прискорення становлять аz = - 1,7g і аz = + 6,0g.

Рис 12. Припустимі прискорення ау й аz під час їх спільного впливу

  1. Вимоги безпеки до гідравлічних і пневматичних пристроїв
    1. Гідравлічні та пневматичні пристрої мають відповідати вимогам цих Правил і НД.
      1. Усі циліндри, плунжери, трубопроводи та інша арматура повинні витримувати тиск, що у два рази перевищує максимальний статичний робочий тиск для гідравлічних пристроїв і в 1,5 разу - для пневматичних пристроїв, без руйнування та деформацій їх елементів.
      2. Крихкі матеріали не можна використовувати для циліндрів або з’єднань. Плунжери та циліндри встановлюються таким чином, щоб на них діяли тільки осьові навантаження.
      3. Циліндри мають бути оснащені пристроями, що запобігають виходу плунжерів за межі циліндрів.
      4. Труби і шланги мають кріпитися так, щоб унеможливити надмірні

напруження від елементів кріплення. Особливу увагу варто приділяти стикам, вигинам, арматурі та будь-якій частині системи, що піддається вібрації.

Труби мають установлюватися таким чином, щоб була забезпечена можливість їх перевірки й обслуговування за всією довжиною.

  1. Шланги, що працюють під тиском, мають витримувати п’ятикратний максимальний робочий тиск. Матеріал гідравлічних шлангів має відповідати хімічним властивостям робочої рідини, використовуваної в системі.

Шланги повинні встановлюватися так, щоб не було вигинів під гострими кутами, спрацювання від тертя або можливості зачеплення частинами, що рухаються, механізмів.

  1. Гідробак для робочої рідини повинен мати жорстку конструкцію та ефективно вентилюватися в атмосферу. Внутрішнє покриття резервуара має витримувати хімічні та теплові впливи робочої рідини.
    1. Мають бути передбачені повітряний фільтр, фільтр для рідини та індикатор рівня. Резервуар для штатної роботи повинен мати ємність на 10 % більше тієї, яка гарантує безперервний приплив рідини до насоса. На установці має бути чітке маркування із зазначенням типу робочої рідини.
      1. Конструкція гідравлічної системи має уможливлювати видалення повітря з системи.
      2. Необхідно, щоб у гідравлічних або пневматичних системах був передбачений запобіжний клапан, що встановлюється між насосом і зворотним клапаном. Запобіжний клапан має бути відрегульований на спрацьовування за тиску, що перевищує максимальний робочий тиск у системі не більше ніж на 10 % (для пневматичних систем) або на 20 % (для гідравлічних систем), при цьому клапан не повинен спрацьовувати при звичайних умовах роботи системи. Статична міцність циліндра повинна розраховуватися на навантаження, що в 1,4 разу перевищує

робоче. Для циліндрів необхідно проводити розрахунок утоми.

  1. Якщо є імовірність виникнення небезпечної ситуації через руйнування трубопроводів або шлангів, то необхідно встановити зворотний клапан або клапан, що регулює потік рідини.
    1. Гідропривід має бути оснащений манометрами чи іншими пристроями для контролю величини тиску та налагодження запобіжного клапана або мають бути передбачені місця для їх підключення.
      1. У разі несправної роботи або виходу з ладу гідравлічної або пневматичної системи максимальна швидкість опускання будь-якого вузла обладнання, що переміщає відвідувачів, має бути не більше 0,5 м/с, за винятком випадків, коли встановлені амортизатори для запобігання впливу надмірних ударних навантажень на відвідувачів.
      2. Усі клапани мають бути випробувані у встановлений їх експлуатаційними документами термін та захищені від доступу (перенала- годжування, перевстановлення) до них сторонніх осіб.
      3. Для прискорення евакуації відвідувачів із небезпечного положення у разі відмови або припинення електропостачання від основного джерела має бути забезпечено підключення системи до аварійного джерела електропостачання або атракціон споряджається пристроєм з ручним керуванням для пересування пасажирських модулів у положення, з якого можливо безпечно евакуювати відвідувачів.
      4. Усі фільтри повинні забезпечувати достатній ступінь очищення. Вони повинні встановлюватися з того боку насоса, де здійснюється нагнітання. До заливання в систему всі робочі рідини мають бути відфільтровані. На поверхні деталей будь-якої системи, що вводиться в експлуатацію, мають бути відсутні будь-які забруднення або дефекти.
    2. Вимоги безпеки до електричного обладнання, освітлення та ілюмінації
      1. Електрообладнання атракціонів, його монтаж, струмопроводи, освітлення, заземлення та інші заходи безпеки мають відповідати вимогам „Правил устройства електроустановок (6-е издание, переработанное и дополненное). Энергоатомиздат, 1987 г.” (зі змінами) (далі - ПУЕ), “Правил будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок ДНАОП 0.00-1.32-01”, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21.06.2001 № 272 (далі - ДНАОП 0.00-1.32-01) та цих Правил.
      2. Електропостачання стаціонарних атракціонів має виконуватися від мережі з глухозаземленою нейтраллю із схемою заземлення TN-S або TN-C-S. У багатофазній мережі в разі стаціонарного прокладення кабелю, застосування схеми заземлення TN-C-S дозволяється для

кабелів з поперечним перерізом не менше 10 мм2 мідних жил і 16 мм2 алюмінієвих жил. Об’єднувати функції захисного провідника PE і нейтрального N в одному спільному PEN провіднику в ланцюгах однофазного і постійного струму не дозволяється. У разі живлення стаціонарних атракціонів від автономних пересувних джерел живлення режим нейтралі джерела живлення і заходи захисту повинні відповідати режиму нейтралі і заходам захисту, які прийнято для електроприймачів стаціонарних атракціонів.

Для живлення електроприймачів пересувних і мобільних атракціонів від автономного пересувного джерела живлення електричної енергії потрібно, як правило, застосовувати систему, у якій мережа живлення ізольована від землі чи заземлена через прилади, що мають великий опір, а відкриті провідні частини електроустановки приєднані до заземленого PE провідника (система заземлення IT).

Для живлення електроприймачів пересувних і мобільних атракціонів від стаціонарного джерела електричної енергії потрібно, як правило, застосовувати систему заземлення TN-S або TN-C-S. Об’єднувати функції захисного провідника PE і нейтрального N в одному спільному PEN провіднику усередині електроустановки атракціону не дозволяється. Розподіл PEN провідника лінії живлення на PE і N провідники потрібно виконувати в точці підключення установки до джерела живлення.

  1. Електроустановки пересувного або мобільного атракціонів повинні мати ввідні захисні пристрої: пристрій, який реагує на надструми та пристрій захисного вимикання, що реагує на дифе- ренційний струм, а також має бути передбачена головна заземлювальна шина, до якої слід приєднати PE провідник атракціону з приєднаними до нього відкритими провідними частинами електроприймачів та провідниками зрівнювання потенціалів усіх складових частин пересувного або мобільного атракціонів.
    1. Шафи з електрообладнанням атракціону мають відповідати вимогам ПУЕ. Дверцята шаф з електрообладнанням повинні мати запори та замки, що замикаються та відмикаються спеціальним ключем.
      1. Система керування атракціоном повинна мати блокування мимовільного повторного пуску в разі раптового вимкнення та ввімкнення електроживлення. Повторний пуск атракціону має бути можливим тільки з пульта керування оператором.
      2. Кабелі живлення електричного обладнання атракціону мають бути захищені від механічних пошкоджень, шляхом їх прокладання в трубах, металорукавах, коробах тощо. Живлення електричних апаратів, установлених на частинах, що рухаються, здійснюється за допомогою гнучкого кабелю, стійкого до багаторазових перегинів і стирання, або спеціальних струмознімачів. У місцях можливих механічних по- шкоджень електропроводки має бути передбачений її надійний захист.
      3. Струмознімальні пристрої мають бути захищені кожухами від випадкового дотику.
      4. Жили проводів і кабелів електричних кіл необхідно маркувати.
      5. У разі прокладення в одному каналі (трубі або метал орукаві) електропроводів для різних напруг усі проводи мають бути з ізоляцією на вищу напругу. Ця вимога поширюється також на багатожильні кабелі, жили яких приєднуються до різних напруг.