Страница 27: НПАОП 40.1-1.02-01. Правила безпечної експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій і теплових мереж 1. галузь застосування (32413)

(прізвище, ініціали, посада, розряд) з членами бригади:

доручається:

(зміст роботи, об’єкт, місце роботи)

Виконати заходи щодо підготовки робочих місць _

(перелічуються необхідні заходи

щодо підготовки робочих місць, у тому числі заходи безпеки,

що підлягають виконанню працівниками інших цехів)

Особливі умови

(записуються операції (етапи робіт), які необхідно виконувати

під особистим наглядом керівника робіт, назви компонентів, проб повітря,

місця відбирання їх, використання технологічних карт (ППР), інші заходи)

Наряд видав:

датагод.хв.(прізвище,ініціали,посада,підпис)

Наряд продовжив до:

датагод.хв.(прізвище,ініціали,посада,підпис)

Дозвіл на підготовку робочих місць і на допуск видав:

дата год. хв.

(прізвище, ініціали, посада, підпис)

Заходи безпеки іншими цехами (дільницями) виконано

(цех, посада, прізвище,

ініціали, підпис відповідального працівника, який готував робоче місце)

Результати аналізу повітряного середовища виконав:

(місце, результат,

Робочі місця підготовлені. Залишаються в роботі

(обладнання, розміщене

поблизу місця роботи і яке перебуває під тиском, під напругою, вибухонебезпечне тощо)

Інструктаж одержали: керівник робіт

(дата, підпис)

виконавець робіт (наглядач)

(дата, підпис)

Інструктаж провів допускач

(дата, прізвище, ініціали, підпис)

Зворотний бік наряду

Таблиця 1

Склад і інструктаж бригади (цільовий):

Підписи працівників, які провели інструктажі:

Керівник робіт

Виконавець робіт (наглядач)

Таблиця 2

Щоденний допуск до роботи, переведення на інше робоче місце, закінчення роботи

Робота повністю закінчена, робочі місця прибрані, бригада виведена, наряд закрито: дата год.хв.

Виконавець робіт (наглядач)(путис)

Керівник робіт —

(підпис)

Додаток 2

до пункту 4.10.3 Правил безпечної експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій і теплових мереж

Оперативний працівник——: ::—

(прізвище, ініціали, підпис)

Характеристики вибухонебезпечних і шкідливих газів, що найчастіше трапляються в підземних спорудах

У резервуарах і підземних спорудах найчастіше містяться такі вибухонебезпечні і шкідливі гази: метан, пропан, пропілен, бутилен, окис вуглецю, вуглекислий газ, сірководень, аміак, хлор, ацетилен.

Метан CH4 (болотний газ) — безбарвний горючий газ, без запаху, легший за повітря. Проникає у підземні споруди крізь ґрунт. Утворюється під час повільного гниття без доступу повітря решток рослин (клітковини під водою — у болотах, стоячих водах, ставках або розкладання решток рослин — у покладах кам’яного вугілля). Метан є складовою частиною промислового газу; у випадку несправного газопроводу він може проникати у підземні споруди. Не отруйний, але його присутність зменшує кількість кисню у повітряному середовищі підземних споруд, що призводить до порушення нормального дихання під час проведення робіт у цих спорудах. Якщо вміст метану у повітрі становить 5-15% від об’єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Засоби захисту — шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2, киснеізолювальний протигаз.

Пропан C3H8, бутан C4H10, пропілен C3H6 і бутилен C4H8 — безбарвні горючі гази, важчі за повітря, без запаху, важко змішуються з повітрям. Вдихання пропану і

115

бутану у невеликих кількостях не викликає отруєння; пропілен і бутилен діють наркотично.

Зріджені гази у суміші з повітрям можуть утворювати вибухонебезпечні суміші за такого вмісту, % від об’єму:

Пропан2,3-9,5

Бутан1,6-8,5

Пропілен2,2-9,7

Бутилен1,7-9,0

Засоби захисту — шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2, киснеізолювальні протигази.

Окис вуглецю CO — безбарвний газ, без запаху, горючий і вибухонебезпечний, трохи легший за повітря. Окис вуглецю дуже отруйний. Фізіологічний вплив окису вуглецю на людину залежить від його концентрації у повітрі і тривалості вдихання.

Вдихання повітря, що містить окис вуглецю понад ГДК (20 мг/м ), може призвести до отруєння і навіть до смерті. Якщо вміст окису вуглецю у повітрі становить 12,5-75% від об’єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Засіб захисту — фільтрувальний протигаз типу CO.

Вуглекислий газ CO2 (двоокис вуглецю) — безбарвний газ, без запаху, кислуватий на смак, важчий за повітря. Проникає у підземні споруди крізь ґрунт. Утворюється у результаті розкладання органічних речовин. Утворюється також у резервуарах (баках, бункерах та ін.) за наявності в них сульфовугілля або вугілля внаслідок його повільного окислення.

Потрапивши у підземну споруду, вуглекислий газ витискує повітря, заповнюючи з дна простір цієї споруди. Вуглекислий газ не отруйний, але діє наркотично і може подразнювати слизові оболонки очей. За високих концентрацій викликає розлад дихання внаслідок зменшення вмісту кисню у повітрі.

Засоби захисту — шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2.

Сірководень H2S — безбарвний газ, має запах тухлих яєць, трохи важчий за повітря. Отруйний, діє на нервову систему, подразнює дихальні шляхи і очі.

Якщо вміст сірководню в повітрі становить 4,3-45,5% від об’єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Засоби захисту — фільтрувальні протигази типів В, КД.

Аміак №H3 — горючий газ з різким характерним запахом, легший за повітря, отруйний, подразнює очі і дихальні шляхи, викликає розлад дихання. Якщо вміст аміаку у повітрі становить 15-28% від об’єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Засоби захисту — фільтрувальний протигаз типу КД.

Водень H2 — безбарвний газ, без смаку і запаху, набагато легший за повітря. Водень — фізіологічно інертний газ, але за високих концентрацій викликає розлад дихання внаслідок зменшення вмісту кисню. Водень утворюється під час зіткнення реагентів, що містять кислоту, з металевими стінками ємкостей, що не мають антикорозійного покриття. Якщо вміст водню у повітрі становить 4 — 75 % від об’єму, утворюється вибухонебезпечна суміш.

Кисень O2 — безбарвний газ, без запаху і смаку, важчий за повітря. Не має токсичних властивостей, але у разі тривалого вдихання чистого кисню (за атмосферного тиску) спричиняє смерть внаслідок розвитку плеврального набрякання легенів.

Кисень не горючий, але є основним газом, що підтримує горіння речовин. Дуже активний, сполучається з більшістю елементів. З горючими газами кисень утворює вибухонебезпечні суміші.

Хлор Cl2 — жовто-зелений газ з різким подразливим запахом, важчий за повітря. Хлор хімічно дуже активний, безпосередньо сполучується майже з усіма металами і неметалами. Суміші хлору з воднем вмістом від 5,8 до 85,5% вибухонебезпечні.

Хлор подразнює слизові оболонки очей і дихальні шляхи.

Під час вдихання середніх і низьких концентрацій хлору спостерігаються стиснення і біль у грудях, сухий кашель, часте дихання, різь в очах, слізливість, підвищення температури тіла. Можливе набрякання легенів, судороги.

ГДК хлору у повітрі становить 1 мг/м3.

Засоби захисту — фільтрувальні протигази типу В.

Ацетилен C2H2 — безбарвний горючий газ, легший за повітря. Суміші з повітрям вмістом від 2,3% до 80,7 вибухонебезпечні. Ацетилен діє наркотично.

Засоби захисту — шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2; киснеізолювальні протигази.

Додаток 3

до пункту 5.2.14 Правил безпечної експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій і теплових мереж

Форма журналу обліку і реєстрації робіт за нарядами та розпорядженнями

Примітка 1. У разі виконання робіт за нарядами заповнюються тільки колонки Примітка 2. У разі виконання робіт за розпорядженнями заповнюються всі колонки, крім колонки 1.

Додаток 4

до пункту 9.2.9 Правил безпечної експлуатації тепломеханічного обладнання електростанцій і теплових мереж

Властивості основних хімічних речовин, що застосовуються у виробничих процесах під час експлуатації тепломеханічного обладнання і теплових мереж і заходи безпечної роботи з ними

Аміак водний технічний

На електростанції аміак надходить у вигляді водних розчинів, що містять від 22 до 25% №H3 (густина 0,9 г/см за температури плюс 15°C).

Водний розчин аміаку має лужні властивості. Значення pH 1%-го розчину становить 11,7. Водні розчини аміаку здатні викликати отруєння організму. Під час вдихання повітря, яке містить 5% аміаку, починається різкий розлад дихання, слізливість, біль в очах, сильні припадки кашлю, запаморочення, біль у шлунку, блювання. За високої концентрації аміак може викликати опіки слизової оболонки очей і призвести до сліпоти.

Індивідуальні засоби захисту: гумові кислото- і лугостійкі рукавиці, захисні окуляри, прогумований фартух, фільтрувальні протигази типів К, КД або М.

Сірчана кислота

Хімічно чиста сірчана кислота — безбарвна масляниста рідина, що застигає у кристалічну масу за температури плюс 10°C. Технічна концентрована сірчана кислота має густину 1,84 г/см3 і містить близько 98% H2SO4; з водою змішується у будь-яких пропорціях з виділенням великої кількості теплоти [до 92 кДж на 1 моль (22 ккал на 1 грам-молекулу) кислоти]. Тому, щоб уникнути розбризкування, слід кислоту лити у воду, а не навпаки.

Під час нагрівання сірчаної кислоти утворюється пара сірчаного ангідриду, яка, у разі сполучення з водяною парою повітря, утворює кислотний туман.

Сірчана кислота, у разі попадання на шкіру, викликає сильні опіки, дуже болючі, що важко піддаються лікуванню. Під час вдихання пари сірчаної кислоти подразнюються і припікаються верхні дихальні шляхи.

Попадання міцної сірчаної кислоти в очі загрожує втратою зору; тому під час роботи з нею необхідна особлива обережність.

Працівники, які проводять зливання кислоти, повинні працювати в одязі з кислотозахисної тканини, прогумованих фартухах, гумових чоботях, гумових кислото- і лугостійких рукавицях, захисних щитках типу НБХ, мати фільтрувальні протигази типів В, БКФ, М або шлангові протигази ПШ-1, ПШ-2.

Під час розливання сірчаної або будь-якої іншої кислоти на підлогу її слід негайно нейтралізувати — посипати содою або негашеним вапном, прибрати лопатою, а потім ретельно промити це місце сильним струменем води. Під час прибирання кислоти ніс і рот слід закривати пов’язкою, змоченою содовим розчином, а очі захищати спеціальними окулярами.

У разі попадання кислоти на одяг її необхідно змити сильним струменем води, нейтралізувати 2-3%-м розчином соди і знову промити водою.

Соляна кислота

Хімічно чиста соляна кислота — безбарвна рідина густиною 1,19 г/см , містить близько 37 % хлористого водню, на повітрі «димить».

Соляна («димуча») кислота має задушливий запах і під час вдихання подразнює верхні дихальні шляхи, викликає кашель, хрипоту, подразнює горло. У разі тривалої дії на шкіру призводить до опіків третього ступеню.