збільшення відносної вологості повітря в місці розташування ремінної передачі не менше ніж до 70%;
електропровідні покриття (мастила) ременів. Як електропровідне покриття для шкіряних і гумових ременів рекомендується мастило (100 мас. ч. гліцерину 40 мас. ч. сажі). Мастило наноситься на зовнішню поверхню ременя під час зупинки механізму не рідше одного разу на тиждень;
неприпустимо забруднення ременів мастилом або іншими рідкими і твердими речовинами, які мають питомий об’ємний опір більше 105 Омм;
у вибухонебезпечних приміщеннях забороняється змащувати ремені каніфоллю, воском та іншими речовинами, що збільшують поверхневий опір.
- ВИМОГИ ДО ВИПРОБУВАНЬ ТА РЕГУЛЮВАННЯ СИСТЕМ
ВЕНТИЛЯЦІЇ
- Випробування та регулювання систем вентиляції необхідно проводити: після реконструкції виробництва або систем вентиляції;
після капітального ремонту систем вентиляції;
у разі невідповідності стану повітря робочої зони вимогам діючих санітарних норм і правил.
- Періодичні випробування систем вентиляції, які обслуговують приміщення категорій А і Б, необхідно проводити не рідше одного разу на рік, а систем вентиляції, які обслуговують приміщення категорій В, Г і Д, — не рідше одного разу на два роки.
- Результати випробувань систем вентиляції заносять у відповідні розділи паспорта системи вентиляції.
- У процесі випробувань визначаються такі параметри системи вентиляції: продуктивність вентилятора за повітрям;
повний тиск, що розвиває вентилятор;
об’єм повітря, що проходить відгалуженнями та магістральними дільницями; величина підсосу і витоку повітря;
рівномірність прогріву калориферних установок (за наявності теплоносія); справність електродвигуна та іншого електроустаткування; рівномірність охолодження повітроохолоджувачів (за наявності холодоагенту); рівні шуму та вібрації.
- Порядок випробувань та регулювання вентилятора:
перевірити і встановити відповідно до відміток регулювальні пристрої вентиляційної мережі, експлуатованої з випробовуваним вентилятором;
перевірити і встановити правильний напрям обертання робочого колеса; визначити повний тиск, що розвивається вентилятором, фактичну продуктивність вентилятора за повітрям;
визначити фактичний режим роботи вентилятора у мережі;
перевірити відповідність вентилятора каталожній характеристиці і розрахунковим даним, вказаним у проекті, та домогтися їхньої відповідності, усунувши виявлені недоліки;
провести регулювання систем вентиляції, повторно визначити (виміряти) повний тиск та продуктивність вентилятора за повітрям.
- Порядок випробувань вентиляційної мережі:
визначити величину фактичних витрат повітря на початку всіх гілок мережі, в повітроприймальних і повітровипускних отворах (пристроях) до і після пилогазоуловлювальних пристроїв, зволожувальних камер і калориферних установок;
визначити величину опору потоку повітря в калориферних установках, пилогазоуловлювальних пристроях, зволожувальних камерах і місцевих відсмоктувачах;
визначити величину швидкості витікання повітря з повітророзподільних отворів (пристроїв).
- Регулювання вентиляційної мережі:
регулювання вентиляційної мережі способом зрівнювання відношень фактичних і необхідних витрат повітря з використанням характеристик ділянок мережі повинно проводитися тільки у тому випадку, коли дроселювальні пристрої встановлені на прямих ділянках повітроводів на відстані не менше чотирьох - п’яти діаметрів за місцевим опором і не менше двох діаметрів до подальшого місцевого опору, а також у випадку виконання вимірювання опорів усіх відгалужень;
регулювання вентиляційної мережі способом послідовного зрівнювання відношень фактичних і необхідних витрат повітря проводиться для розгалужених мереж за відсутності умов для встановлення дроселювальних пристроїв та у разі неможливості вимірювання втрат тиску у відгалуженнях;
регулювання вентиляційної мережі способом поступового наближення до наперед заданого відношення фактичної і необхідної витрати повітря проводиться для малорозгалужених мереж з невеликим числом вентиляційних отворів за відсутності умов для встановлення дроселювальних пристроїв та у разі неможливості вимірювання втрат тиску у відгалуженнях;
після регулювання мережі необхідно зафіксувати у робочому положенні дроселювальні пристрої на повітроводах та пристроях повітророзподілу або повітровидалення, нанести незмивною фарбою відмітки про положення регулювальних пристроїв.
- Налагодження повітророзподілювальних пристроїв проводиться у разі невідповідності показників мікроклімату робочої зони вимогам чинних нормативних документів і полягає в зміні напряму припливних струменів через збільшення або зменшення початкових швидкостей і об’ємів повітря, що випускається.
- Налагодження місцевих відсмоктувачів повинно проводитися у разі підвищеного вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони і зводитися до встановлення за допомогою дроселювальних пристроїв мінімальних витрат повітря, за яких не спостерігається виділення шкідливих речовин із відсмоктувачів.
- Випробування систем природної вентиляції і аераційних пристроїв слід проводити за сприятливих метеорологічних умов (відсутності вітру, найменшому перепаді температур тощо).
- Результати випробувань і налагодження систем вентиляції відокремлених приміщень цехів, відділень цехів і окремих виробничих приміщень повинні бути оформлені у вигляді технічного звіту в довільній формі з урахуванням кожної одиниці устаткування системи вентиляції.
- Під час періодичних випробувань та регулювання систем вентиляції необхідно перевірити ефективність шумопоглинача шляхом вимірювання звукового тиску до і після шумопоглинача при проектній або встановленій після регулювання витраті повітря.
- Оцінювання санітарно-гігієнічної ефективності систем вентиляції повинно проводитись у разі незадовільних результатів санітарно-гігієнічних обстежень повітряного середовища виробничих приміщень після реконструкції систем вентиляції, змін у технологічному процесі, заміни обладнання або перебудови приміщення (зміни призначення).
- Для об’єктів, що будуються, в процесі освоєння проектної потужності у разі незабезпечення асиміляції розрахункової кількості шкідливих факторів, що виділяються, повинно бути виконане налагодження систем вентиляції на санітарно-гігієнічну ефективність.
- Під час санітарно-гігієнічного контролю вентиляції залежно від конкретних умов, особливостей технологічного процесу і типу вентиляційного обладнання виробничого приміщення повинні вимірюватися такі параметри повітряного середовища: концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони, температура, відносна вологість і рухливість повітря, інтенсивність теплового випромінювання.
- Результати випробувань та налагодження систем вентиляції на санітарно- гігієнічний ефект повинні бути оформлені у вигляді технічного звіту.
- Вибір засобів вимірювання здійснюється з урахуванням конкретних умов проведення випробувань та допустимої похибки вимірювання заданих параметрів. Контрольно-вимірювальні прилади для проведення випробувань та налагодження систем вентиляції повинні відповідати вимогам чинної нормативної документації.
- Засоби вимірювальної техніки, які використовуються під час проведення випробувань, повинні бути повірені відповідно до вимог «Метрологія. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» (ДСТУ 321595).
- ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС РЕМОНТУ ТА РЕКОНСТРУКЦІЇ
СИСТЕМ ВЕНТИЛЯЦІЇ
- Загальні вказівки щодо забезпечення пожежної безпеки під час ремонту вентиляційного устаткування повинні відповідати положенням Закону України «Про пожежну безпеку» та вимогам НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.1.010-76.
Приміщення підприємств повинні бути забезпечені первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004 та Типових норм належності вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 № 151, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за № 554/9153 (НАПБ Б.03.001-2004). Для гасіння пожеж на початкових стадіях необхідно використовувати водяні, водопінні, порошкові або газові вогнегасники відповідно до вимог «Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань» (ДСТУ 3675-98) і «Пожежна техніка. Вогнегасники пересувні. Загальні технічні вимоги» (ДСТУ 3734-98 (ГОСТ 30612-99)), а також кошму, пожежні покривала, пісок та інші первинні засоби пожежогасіння.
Експлуатація вогнегасників повинна здійснюватись відповідно до вимог Правил експлуатації вогнегасників, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 02.04.2004 № 152, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.04.2004 за № 555/9154 (НАПБ Б.01.008-2004), а їхнє технічне обслуговування — відповідно до вимог «Пожежна техніка. Технічне обслуговування вогнегасників. Загальні технічні вимоги» (ДСТУ 4297:2004).
- Ремонт систем вентиляції суміщають із зупинкою технологічного устаткування на ремонт або проводять у вихідні дні та неробочі зміни за узгодженням з керівництвом підприємства.
- Усі роботи з ремонту повинні виконуватись відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів з охорони праці, НАПБ А.01.001-2004, ГОСТ 12.1.004-91, ГОСТ 12.1.010-76, ГОСТ 12.4.021-75, ГОСТ 12.3.002-75, ГОСТ 12.3.018-79, паспортів на вентиляційне обладнання.
- Під час реконструкції виробництв необхідно одночасно розглядати питання щодо зміни існуючих систем вентиляції.
- Ремонт систем вентиляції виконують виробничі підрозділи, які експлуатують ці системи або спеціалізовані дільниці (цехи) підприємства.
- Капітальний ремонт здійснюють на дільниці, яка забезпечена необхідним обладнанням, пристроями, інструментом та приладами, або на підприємстві, яке спеціалізується на ремонті обладнання та обслуговує це підприємство.
- Ремонт включає проведення робіт щодо зміни або відновлення окремих вузлів і деталей. До ремонтних робіт допускаються особи, що пройшли спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум) відповідно до вимог НАПБ Б.02.005-2003 та навчання з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05.
- Обсяг робіт ремонту заносять у паспорт системи вентиляції та журнал ремонту систем вентиляції.
- У процесі ремонту не повинні порушуватися конструктивні розміри вузлів і деталей вентиляторів.
- Після закінчення ремонту вентилятор повинен піддаватися обкатним випробуванням протягом 2 годин, у процесі яких необхідно перевірити: нагрівання корпусу підшипників, вібрацію, герметичність (за закритими заслінками або приєднаними повітроводами). Види та обсяги проведених робіт повинні бути занесені у паспорт вентиляційної системи та журнал ремонту систем вентиляції.
- Під час ремонту вибухозахищених вентиляторів не допускається застосовувати матеріали, іскробезпека, корозійностійкість і механічна міцність яких нижче відповідних показників матеріалів, з яких виготовлені вентилятори.
- Перед ремонтом систем вентиляції, які переміщують вибухонебезпечні суміші, їх необхідно продути інертним газом. Забороняється проведення робіт з ремонту системи вентиляції до повного видалення вибухонебезпечних продуктів, повної зупинки вентилятора та виконання заходів щодо недопущення його випадкового включення.
- Під час ревізії, розбирання і збирання вибухозахищених вентиляторів, конструктивно пов’язаних з устаткуванням або вмонтованих в технологічні системи, а також інших вентиляторів, розміщених у вибухонебезпечних приміщеннях, необхідно використовувати інструменти і пристрої, які забезпечують безпеку проведення робіт, а також переносні світильники з напругою не вище 12 В у вибухозахищеному виконанні.
- Інструменти, що застосовуються під час ремонтів, повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів, Державним санітарним нормам і правилам при роботі з джерелами електромагнітних полів, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України 18.12.2002 № 476, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за № 203/7524 (ДСН 3.3.6.096-2002), «ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности» (ГОСТ 12.2.003-91), «ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности» (ГОСТ 12.2.007.1-75), «ССБТ. Машины ручные пневматические. Общие требования безопасности» (ГОСТ 12.2.010-75), «ССБТ. Машины ручные электрические. Общие требования безопасности» (ГОСТ 12.2.013.0-91), ДСН
- 99, ДСН 3.3.6.039-99, «Вібрація та удар механічні. Оцінка впливу загальної вібрації на людину. Частина 1. Загальні вимоги» (ДСТУ ISO 2631-1:2004).
- Під час ремонту корпусу, лабіринтного ущільнення і ущільнення вала вибухозахищеного вентилятора не допускаються пошкодження прокладок ущільнення, подряпини на валу під лабіринтом.
- Технічне завдання на розробку проекту реконструкції систем вентиляції необхідно складати відповідно до вимог «Проектування. Склад, порядок розробки, узгодження та затвердження проектної документації для будівництва» (ДБН А.2.2-3-2004), враховуючи результати технічних випробувань системи вентиляції і санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони.
- Під час ремонту, реконструкції та заміни вентиляційного устаткування з використанням вантажопідіймальних кранів необхідно виконувати вимоги Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18.06.2007 № 132, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за № 784/14051 (НПАОП 0.00-1.01-07), і «ССБТ. Работы погрузочно-разгрузочные. Общие требования безопасности» (ГОСТ 12.3.009-76).
- У вибухонебезпечних та вибухопожежонебезпечних приміщеннях ремонт вентиляторів, зварювальні та інші роботи, пов’язані з відкритим вогнем та іскроутворенням, повинні проводитися відповідно до вимог Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об’єктах, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2001 № 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.2001 за № 541/5732 (далі — НПАОП 0.00-5.12-01), НАПБ А 01.001-2004, ГОСТ 12.1.004-91 і ГОСТ 12.1.010-76.
- Вимоги до матеріалів, що застосовуються для відновлювання повітроводів систем вентиляції: