---

ф

о.

X

X

Сі-

о

С±

го

Cl

І—

х

о.

п.

J3

q і

s ?

о О

х 5 S З- х X У S m х

.3 ЕЕ.

с

b

.о

2

со

х

о

I-

о

с

X

X

х

о;

СL н m о с -0 Ь-

о

X

q

X

со

3

X

X

q

О)

ш

VO'S

•г- =Г

о

q

го

Q.

0

1. О

si

о с

г— «т-

>x

"zr x

>4

CL У— О >* X

о

со § 3 ■

X

X

X

го

со

2

и

X

q

X

о

о

X

ф

*

о

с

о

X

ю

=г

03

о.

ю

'со

к

X X (1) ї

со

о ,

О. О 5 VO

о £ 5 о

к

q

X

J-

X

ф

со

с

X

Q.

>ч

ь

го

о.

ф

с

5

0)

ь

го

*

0)

с

о

X

ю

X

х го > со

а ф і s

о Ф 8 *8 8 1

03

н

о

о

з;

m

03

З

о

s .0- m

as

5

Сі)

ю

О

X x X -0

_ C, СГ (1)

E -a з 5

£ Ю

-0

h-

о

‘l_

о

X

о

со

го

X

о

о

X

q

со

X

со

о:

03

X

о

(1)

X

I—

о

со

о

го

5

DO X 00 ф

к с

со ^

9- ш £ ю

Q) Q)

н х 03

со ro

£ -& x

10

11

12

14

15

16

13

Представник замовника

М.П. (підпис, П.І.Б)

Представник підрядника

М.П. (підпис, П.І.Б)

ПРОЕКТУВАННЯ СИСТЕМ ПОРОШКОВОГО ПОЖЕЖОГАСІННЯ

Е.1 Галузь застосування

Е.1.1 Системи порошкового пожежогасіння застосовуються для ліквідації пожеж класів А, В, С згідно з ГОСТ 27331 та електрообладнання, яке знаходиться під напругою електричного струму.

Е.1.2 У приміщеннях категорій А, Б за вибухопожежною та пожежною небезпекою відповідно до НАПБ Б.03.002 та у вибухопожежних зонах за НПАОП 40.1-1.32 повинно застосовуватися електрообладнання, яке має відповідний рівень вибухозахисту і ступінь захисту.

Е.1.3 Застосування автоматичних систем порошкового пожежогасіння для гасіння пожеж горючих газів (клас С) можливо тільки, якщо забезпечено припинення подавання цих газів у зону, яка захищається, до початку подавання вогнегасного порошку.

Е.1.4 Системи порошкового пожежогасіння, як правило, не слід застосовувати для захисту приміщень із великою кількістю відкритих електричних контактних пристроїв із наявністю ЕОМ (ПЕОМ), апаратних залів АТС.

Е.1.5 Системи порошкового пожежогасіння не слід застосовувати для гасіння пожеж горючих речовин, схильних до самозаймання і тління всередині об'єму речовини (деревинні стружки, бавовна, трав'яна мука тощо), а також пірофорних речовин і матеріалів, схильних до тління і горіння без доступу повітря.

Е.1.6 Не слід застосовувати порошкові автоматичні системи пожежогасіння:

а) у приміщеннях, які не можуть бути залишеними людьми до початку подачі вогнегасного порошку;

б) у приміщеннях з масовим перебуванням людей.

Примітка. Допускається застосування зазначених систем:

• для захисту виробничих приміщень, а також складських приміщень за наявності пожежного навантаження класу В згідно з ГОСТ 27331;
• допускається застосування систем локального порошкового пожежогасіння для захисту об'єктів, де використовуються системи пожежогасіння з іншими вогнегасними речовинами (вода, піна);

-у проектах на зазначені системи пожежогасіння повинно бути вказано, що персонал, який працює в цих приміщеннях, повинен бути проінструктований про небезпечні фактори для людей, що виникають під час подавання вогнегасної речовини, а також проходити періодичні тренування щодо дій у разі спрацювання системи пожежогасіння.

Е.2 Загальні положення

Е.2.1 Системи порошкового пожежогасіння поділяються:

1) за способом гасіння на:

а) системи пожежогасіння об'ємним способом;

б) системи пожежогасіння поверхневим способом;

в) системи локального пожежогасіння об’ємним способом;

г) системи локального пожежогасіння поверхневим способом;

1) за способом пуску на:

а) автоматичні системи з автоматичним та дублюючим ручним пуском (місцевим і (або) дистанційним);

б) автономні модульні системи пожежогасіння з автоматичним пуском, незалежним від зовнішніх джерел енергії та систем управління;

1. за конструктивним виконанням на:

а) системи з розподільною трубопровідною мережею;

б) нетрубопровідні модульні системи на основі модулів із запірно-розпилювальними пристроями, встановленими безпосередньо на резервуарах з вогнегасним порошком;

в) системи з лафетним стволом;

г) системи з ручним стволом;

1. за видом джерела робочого газу на:

а) системи із зовнішнім автономним джерелом стиснутого робочого газу;

б) системи із зовнішнім централізованим джерелом стиснутого робочого газу;

в) з газогенеруючим елементом;

г) системи закачувального типу.

Е.2.2 Пуск систем може бути електричним, пневматичним, гідравлічним, механічним або комбінованим.

Е.2.3 Пристрої дистанційного і місцевого ручного пуску системи повинні бути захищені й розміщуватися відповідно до ГОСТ 12.4.009.

Е.2.4 Залежно від класу можливої пожежі (ГОСТ 27331) на об'єкті, який захищається, системи повинні заряджатися вогнегасним порошком (далі - ВП) відповідної марки, який відповідає вимогам ДСТУ 3105 і сертифікований в Україні.

Примітка 1. Забороняється змішувати вогнегасні порошки різних марок.

Примітка 2. Марки порошків, які дозволено застосовувати для заряджання конкретних систем (модулів), повинні бути вказані в їх технічній документації (паспорті та/або інструкції з експлуатування).

Е.2.5 В якості робочого газу в системах порошкового пожежогасіння використовуються стиснене повітря, азот газоподібний, двоокис вуглецю. Робочий газ повинен задовольняти таким вимогам:

• стиснене повітря - не вище 9 класу забруднення відповідно до ГОСТ 17433;
• азот газоподібний вищого або першого сорту відповідно до ГОСТ 9297 (ISO 2435);
• двоокис вуглецю вищого або першого сорту відповідно до ДСТУ 4817. Точка роси робочого газу повинна бути нижче мінімальної температури експлуатування системи не менше ніж на 5 °С.

Параметри робочого газу, який виробляється газогенеруючим елементом, (тиск, температура, вологість, хімічний склад тощо) повинні забезпечувати працездатність системи, до складу якої він входить, а також безпеку людей, що повинно підтверджуватись результатами приймальних і сертифікаційних випробувань та висновком санітарно-епідеміологічної експертизи.

Е.2.6 Системи повинні бути забезпечені 100 % щодо розрахункового запасом ВП і робочого газу (для найбільшого із приміщень, які захищаються), що зберігається на об'єкті з метою забезпечення перезарядження системи після її спрацьовування. У випадку захисту об'єкта нетрубопроводними модульними системами порошкового пожежогасіння на його складі повинні зберігатися запасні модулі, кількість і типорозміри яких забезпечують 100 % заміну модулів, що застосовуються для захисту найбільшого приміщення даного об'єкта. Запас ВП, робочого газу та запасні модулі допускається зберігати на підприємствах і організаціях, які виконують технічне обслуговування систем порошкового пожежогасіння для забезпечення можливості відновлення їх працездатності протягом 24 год після спрацьовування.

Примітка. У разі відсутності договору на обслуговування (або його розірвання) запас ВП, робочого газу та запасні модулі обов'язково повинні зберігатися на об'єкті, який захищається.

Е.2.7 До складу кожної модульної системи порошкового пожежогасіння повинні входити тільки однакові за типом та типорозміром модулі.

Е.2.8 Діапазон температур експлуатування систем порошкового пожежогасіння слід приймати відповідно до їх кліматичного виконання.

Е.2.9 Системи пожежогасіння об'ємним способом

Е.2.9.1 Системи пожежогасіння об'ємним способом призначені для створення середовища, що не підтримує горіння у всьому об'ємі приміщення, що захищається, і можуть застосовуватися тільки для захисту об'єктів, які представляють собою замкнутий простір, причому ступінь негерметичності приміщення, що захищається, перед спрацьовуванням системи не повинен перевищувати 15%. При цьому, якщо ступінь негерметичності приміщення становить більше ніж 1%, повинна передбачатися додаткова кількість ВП, яка розраховується відповідно до методики, викладеної в Е.З.

Двері в приміщення, яке підлягає протипожежному захисту, повинні бути такими, що самі зачиняються. Вентиляція цього приміщення повинна відключатися до початку подавання ВП при спрацьовуванні системи.

Е.2.9.2 Конструкція розподільного трубопроводу з розпилювачами або розташування модулів із запірно-розпилювальними пристроями відповідної системи повинні забезпечувати рівномірний розподіл ВП, що з них подається, в об'ємі, який захищається.

Об'єм, що захищається кожним розпилювачем, витрата ВП, висота розміщення й відстань між розпилювачами повинні відповідати вимогам НД та технічної документації на відповідні системи і розпилювачі.

Висота розміщення, взаємне розташування модулів повинні відповідати вимогам, зазначеним у НД і технічній та експлуатувальній документації на них.

Е.2.9.3 Розрахунок основних параметрів систем пожежогасіння об'ємним способом слід виконувати за методикою, викладеною в Е.З.

Е.2.9.4 Склад, конструктивне виконання й розміщення автоматичних систем об'ємного пожежогасіння повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.009.

Е.2.10 Системи пожежогасіння поверхневим способом

Е.2.10.1 Системи пожежогасіння поверхневим способом призначені для подавання та розподілу вогнегасного порошку по поверхні об'єкта протипожежного захисту.

В якості вихідної величини для визначення параметрів системи пожежогасіння поверхневим способом, як правило, приймають площу підлоги приміщення, що захищається, у межах якого можливе виникнення пожежі.

Розрахунок основних параметрів систем пожежогасіння поверхневим способом слід виконувати за методикою, викладеною в Е.З.

Е.2.11 Системи локального пожежогасіння

Е.2.11.1 Системи локального пожежогасіння застосовуються в тих випадках, коли технічно неможливо або економічно недоцільно застосовувати системи пожежогасіння об'ємним або поверхневим способами по всьому об'єму та площі приміщення.

При виборі виду системи локального пожежогасіння слід враховувати співвідношення максимальної висоти обладнання, що захищається (Из), і висоти розташування розпилювачів (Нр). При Из/Нр > 0,5 слід застосовувати системи локального пожежогасіння об'ємним способом, а при Из/Нр < 0,5 - системи локального пожежогасіння поверхневим способом.

Е.2.11.2 Розрахункова величина зони, що захищається системою локального пожежогасіння об'ємним способом, визначається як добуток площі основи та висоти агрегату або технологічної установки, що підлягає захисту. При цьому всі габаритні розміри (довжина, ширина, висота) збільшуються щодо фактичних на 15 % кожний.

При використанні системи локального пожежогасіння поверхневим способом розрахункова величина зони, яка захищається, приймається такою, що дорівнює площі об'єкта, що захищається, збільшеної на 15 %. При цьому розрахункова площа об'єкта, що захищається, приймається такою, що дорівнює більшому зі значень: добутку його габаритних розмірів (довжини й ширини), збільшених на 15 %, або площі можливого горіння, обмеженої негорючими конструктивними елементами.