плоіцею до 80 м“ включно з одним вертикальним несучим елементом (колоною).jII0I конструктивної чи геометричної форми слід виконувати спеціальні динамічні розрахунки з внко-
Пожежобезпечна зона ~ частина протипожежного відсіку будинку для тимчасового гіеребуващерпетаппям прикладних пакетів або проводити експериментальні дослідження на моделях будівель і захисту людей від часу виникнення пожежі до завершення рятувальних робіт, яка відокремлень з а споруд в аеродинамічній трубі. В обох випадках існує низка проблем адекватного моделювання протипожежними перешкодами і оснащена технічними засобами протипожежного захисту.■патерипх явищ. При математичному моделюванні коректний вибір методу моделювання та виз-
Об’єктовий пункт пожежогасіння - приміщення у будинку для розміщення первинних засобі, плчеппя початкових умов складає основу точності результатів моделювання. Тому до цього часу пожежогасіння, індивідуальних та колективних рятувальних засобів та інвентарю, необхідного дг плпбільиі ефективним методом дослідження вітрових навантажень є фізичне моделювання процесів обслуговуючого персоналу та служби пожежної безпеки для гасіння пожежі і рятування людей. , оотікашія будинків повітряним потоком в аеродинамічних трубах.
Комбінований плипто-патіьовий фундамент - фундамент будинку, що складається з пальн * акс моделювання будинків здійснюється під час проведення двох типових експериментів в фундаментної плити (ростверку), підошва якої контактує з ґрунтовою основою, при цьому навав: ж’ ро д і пі ам і чн іи зрубі. Якщо необхідно визначити сили та моменти, що виникають в основі бідівлі таження від фундаментних конструкцій передається як палями, так і підошвою фундаментної плити =І!ІЛ І5'гропоі дії, використовуються ваговий експеримент. За його результатами визначаються інтег-
гт „ Кг•Іральпі аеродинамічні характеристики об’єкта (безрозмірні аеродинамічні коефіцієнти сил та момен-
Приаеродромна територія - обмежена місцевість навколо аеродрому, над якою маневруюіі)р"мнккуt «з^
"тій), які у подальшому використовуються для розрахунку навантажень на фундамент гіри вітровій дії.
Коефіцієнти сил і моментів враховують сумарний вплив вітрового тиску і сил тертя повітря по
повітряні судна і яка визначається як зона контролю та обліку об’єктів і перешкод. Для цієї зон* встановлені спеціальні вимоги до розташування різних об’єктів, а їх висотне положення ког
тт•.Т?-Пг.-поверхнімоделі,
ролюється виходячи з умови Безпеки зльоту і посадки, Для аеродромів класу А, Б, В, 1 зона вст| "”
новлюється V радіусі 50 км, для некласифікованих аеродромів - 25 км від контрольної точкІ Дяя «"значення навантажень на поверхню будівлі, працездатності вентиляційних систем, віро- аеродрому (КТА), для злітно-посадкових майданчиків - 2,5 км від контрольної точки майданний',лш,х :иіст,йних зон ДІШУ на шляхах евакуації, зон дискомфорту для пішоходів використовується (іртуї)-лреііажиіпїексперимент.Зайогорезультатамивизначаютьсязначеннябезрозмірнихкоефіцієнтів
Комплекс автоматизації інженерної системи - комплекс технічних засобів, призначений ДІ забезпечення функціонування інженерної системи в автоматичному режимі у відповідності з теїі нелогічними вимогами.
1 hckv, за якими розраховуються навантаження на фасади будинку, приймаються рішення про ком- (І’°Р п і ісзТ) умов для мешканців, надається висновок про працездатність вентиляційних систем тощо.
В 1.2 Методика проведення вагового експерименту
Ваговий експеримент призначений для визначення безрозмірних аеродинамічних коефіцієнтів І моделі споруди при різних азимутах натікання повітряного потоку р. Дія повітряного потоку на І модель зводиться до визначення повної аеродинамічної сили R і повного аеродинамічного моменту у В експерименті, як правило, визначаються компоненти цієї сили і моменту у швидкісній або у |зь язапііі системі координат. Ваговий метод визначення сумарних аеродинамічних характеристик ! полягає у безпосередньому вимірюванні складових сил і моментів, що діють на модель будинку, за |Доііомогою аеродинамічної ваги. Остання є складною вимірювальною системою, що складається з |Ьаі ІЖ1ІХ «лементів, механізму розкладання діючих на модель сил і моментів на їх компоненти, мєха- |ИІ ли зміни кутового положення моделі відносно повітряного потоку, підтримуючого пристрою, за |Дчио.іоі оіо якого модель встановлюється в робочій частині аеродинамічної труби. За результатами |и"міріовипь компонентів сил ХіР Ya, 7,- і моментів МХ(Г Ми1, М,.п розраховуються відповідні без- }І ° -мірні коефіцієнт сил та моментів у швидкісній системі координат OX.,YaZ(i в залежності від кута І ЛІ іКаппя повітряного потоку, а саме сха , с,„ , с..Гі , т и, ,(3).
' ь "Р‘"’":іо, при проведенні експериментальних вагових досліджень внсоп-mx будинків початок і а і' розташовують у центрі ваги або у центрі жорсткості горизонтального перерізу
ДЛ-Чздп
--ха / Sq; - Z(l / Sq;
суч = Yu /Sih
Мха / Sqh;
будинку в його основі, як це зображено на рисунку В.1. Вісь Оха спрямована по лінії швидкосі повітряного потоку назустріч йому. Зазначимо, іцо вектор швидкості повітряного потоку прий мається паралельним площині основи будинку, тому вісь Оха лежить в горизонтальній площщ основи будинку. Вісь Oza спрямована по вертикальній осі будинку від основи до верхівки, а вісь (} спрямована у лівий бік від площини Oxaza і лежить у площині основи будинку. На схемі тако; показана зв’язана система координат OxxyxZp осі якої прив’язані до самого будинку, а її ценд розташований у центрі швидкісної системи координат. В умовах, коли вектор швидкості повітрі ного потоку є паралельним площині основи будинку, осі Oza і Oz1 збігаються. Вісь Охх спрямован вздовж будівельної осі в напрямку розміру сі горизонтального перерізу будинку, а вісь Оуг - напрямку розміру Ь, виходячи з умови d>b. Таким чином, взаємне положення зв’язаної системі координат відносно швидкісної визначається кутом Д Зв’язана система координат використові ється для розкладання повної аеродинамічної сили і моменту на компоненти, що діють у напрямки відносно будівельних осей.
(В.1)
т
Мп! /Sqh; mza =Mzn /Sqd,
т
уа
дЄ х . Ya, Zd - значення компонент повної аеродинамічної сили, що вимірюються;
д/ . д/п1, Mza - значення компонент повного аеродинамічного моменту, що вимірюються.
S - характерна площа моделі;
q - значення швидкісного напору, що вимірюється;
/і, d - характерні розміри моделі споруди, необхідні для розрахунків коефіцієнтів моментів. Коефіцієнти аеродинамічних сил у зв’язаній системі координат розраховуються у відповідності з
формулами;
Cxl = Сха -COSP-Cw -Sin р,
•cosP+cw -ship,
(В.2)
Zl;ZaІ
і Коефіцієнти аеродинамічних моментів відносно осей зв’язаної системи координат розрахову- (ються у відповідності з формулами:
ітх1=іпХІ-cosP+туи -sinp,
-mva -cosp-m^ -sinp,
(В.З)
т
VI
m„, =m.,a
Коефіцієнт повної аеродинамічної сили R визначається за формулою:
с,
! 2 / ' 2 "ЦСХ +С} +СД
:jcxa +с
(В.4)
уп
Враховуючи, що коефіцієнт аеродинамічної сили і відповідно сама сила у напрямку осі СЦпо висоті будинку, як правило, мала, коефіцієнт повної аеродинамічної сили допускається визначати згідно з (В.5) і вважається, що вектор повної аеродинамічної сили лежить в горизонтальній площині поверхів будинку
CR ~xjCxa уа — у/АїІ ACyi>(В.о)
Напрямок дії сили R відносно напрямку повітряного потоку визначається кутом у у відповідності з формулою
у = arctg{cyd Ісха),(В.6)
а напрямок її дії відносно осі Ох, пов’язаної з будинком, визначається кутом у відповідності з формулою
у,=у + р.(В.7)
Аналогічно до (В.З) можна визначити коефіцієнт повного аеродинамічного моменту від повної аеродинамічної сили, що лежить у горизонтальній площині поверхів будинку, відносно його основи -!І ІДНО з формулою
Рисунок В.1 - Схема сил і моментів в умовах вітрового впливу.
^ / 2 2/2 2 , Додатний напрямок дії сили лобового опору збігається з напрямком швидкості повітряно|тк=утха+тУч = фтл +ту >(В.8)
потоку. Додатні напрямки дії поперечної сили Уф і вертикальної сили Z/" збігаються з напрямкс| Положення по висоті моделі будинку горизонтальної площини, в якій діє вектор повної аеро-
відповідних координатних осей.|Дппамічпої сили, визначається за формулою:
Додатний напрямок моментів визначає ться обертанням за годинниковою стрілкою, якщо див|
гися в напрямку відповідної осі. Додатне значення кута р має місце нри повороті моделі в напрям«~'тн' 1'1 я ■м-зА)
додатного моменту Л-ҐI .’llLuni т°чок прикладання компонент Хі(, У; повної аеродинамічної сили в загальному випа;ік
f 1‘'Х~“і■....jI,c Ші|аил
Безрозмірні аеродинамічні коефіцієнти розраховуються у відповідності з наступними виразаМі
ься і визначаються:
Вимірювання сил та моментів в аеродинамічному експерименті виконується за допомого^уу = jy - при розрахунках за експлуатаційним розрахунковим значенням вітровогонаванта-
шестикомпонентних аеродинамічних електротензометричних ваг. Для виміру швидкісного Hanopjження.
використовується приймач повітряного тиску, який встановлюється у робочій частині труби пере|Згідно з ДБН В. 1.2-2 граничне та експлуатаційне розрахункове значення вітрового навантаження
моделлю. Це дозволяє враховувати вплив гальмування потоку в робочій частині труби, о6умовлениі||Ппачаються за формулою:
зміною положення моделі відносно потоку.j
Експеримент планується та проводиться у наступній послідовності:
• 'І
постійним;І
W.
■Wn-C,
(Б.12)
гт(с) і'jnnfc)',v0
характеристичне значення вітрового тиску для місцевості, на якій ведеться будівництво, визначається за таблицею додатка Е або за картою (рис. 9.1 ДБН В. 1.2-2), а також може бути отримане експериментально шляхом статистичної обробки результатів строкових вимірювань швидкості вітру;
коефіцієнт, що враховує чинники, які впливають на повітряний тиск, визначений за формулою (В.18) при значенні СІШ = 1.
ІГ
ІГ,
..тттВикористовуючизначення аеродинамічних коефіцієнтів у зв’язаній системі координат, розрахо-
аеродинамічній трубі до максимальної та досліджують зєродццзшчт коєфпщєнтц. Швидюсть.^ф ,утм„ (в_2), (аз)і зам1сть значен ь у швидкісній системі к„ ординат можи;грозрахЦш
якої аеродинамічні коефіцієнти стають усталеними, використовується у подальшому для проведеш <г
намічного експерименту;
три заданій швидкості потоку в аеродинамічній трубі електротензометричними вагами ві| ься замір сил та моментів Ха, ¥(І, Za> Мха, Муа, Mza при дискретній зміні кута натіканн| повітряного потоку р;?
сха > суа > cza > тха > туп > mza~f О);- Оскільки ваговий експеримент проводиться при незмінній швидкостіпотоку повисоті моделі
В 1 Ч Використання результатів вагових випробувань' У *межиосІ» від твГ нкщкаі, де будуватиметься споруда, тависоти будинку (споруди)
Для розрахунку реальних сил та моментів, що діють на будинок від вітру, використовуютьсР-13™л1Р^раховується значення коефіцієнта висоти споруди С„ -р,(да„„), який вра-
значення аеродинамічних коефіцієнтів, отриманих у результаті проведення вагового експеримент^01’33 збільшення вирового навантаження по висоті і враховує пульсаціину складову вітру. Для Максимальні вітрові навантаження визначаються максимальними за модулем значеннями аерЦУ'М "Є молслііве використання рисунка 9.2 (розділ 9.9 ДБН Б.].2*2) або логарифмічного закону:
ропі навантаження у напрямках і відносно будівельних осей за формулами (В.11).
Повна аеродинамічна сила в площині поверхів будинку визначається:
R=cr-W-S,,Х'~+Y~.(В.13)
Висота точки прикладання повної аеродинамічної сили, сили лобового опору і поперечної сили
аероді
конує
динамічних коефіцієнтів. Для розрахунку сил і моментів у швидкісній системі координат застос| куються формули (В. 11), що ґрунтуються на положеннях теорії подібності фізичних явищ обтіканг натурного будинку повітряним потоком і його моделі в аеродинамічній трубі:
