Страница 11: ДБН В.2.1-10-2009. Об'єкти будівництва та промислова продукція будівельного призначення основи та фундаменти будинків і споруд основи та фундаменти споруд основні положення проектування (32374)

У тому випадку, коли стійкість укосу не забезпечується чи величини деформацій існуючого об’єкта від впливу нового будівництва перевищать гранично-допустимі значення, необхідно вживати заходів, спрямованих на зменшення впливу осідання нового будинку на існуючий згідно з 11.3.9.

1. При зведенні нових об’єктів поблизу існуючих в умовах щільної забудови необхідно здійснювати геотехнічний моніторинг згідно з розділом 19.
2. Проектування при реконструкції (підсилення, поглиблення, зміни)
3. Проектування і розрахунок фундаментів за деформаціями основи при реконструкції об’єктів, необхідності посилення їх конструкцій виконують згідно з ДБН В.1.1-5, ДБН В.3.1-1, СНиП 3.02.01 та ін.
4. Проектуванню при реконструкції повинні передувати натурні інженерні обстеження технічного стану основ, фундаментів, конструкцій об’єктів у відповідності з нормативними документами з питань обстежень, паспортизації, безпечної та надійної експлуатації виробничих будівель і споруд, ДБН А.2.1-1 тощо.
5. Зміцнення і підсилення основ слід забезпечувати шляхом водозахисних заходів (осушення, дренаж), закріплення і зміцнення ґрунтів згідно з розділами 15, 16, влаштування по периметру нижче підошви фундаменту огороджувальної стінки, що перешкоджає випоруг слабкого ґрунту.
6. Підсилення чи реконструкцію фундаментів мілкого закладання в залежності від причин, що викликають їх необхідність, конструктивних особливостей і стану існуючих фундаментів, несучих конструкцій будівлі та ґрунтових умов майданчика, слід забезпечувати шляхом:

• влаштування бетонних і залізобетонних обойм, ін’єктування закріплюючих розчинів тощо;
• збільшення глибини закладання підведенням конструктивних елементів (плит, стовпів, паль) під існуючі фундаменти;
• зміни підземної частини будинку влаштуванням просторово-рамної системи;
• встановлення фундаментів на виносні конструкції, зведені по периметру, у т.ч. способом "стіна в ґрунті";
• перебудови стовпчастих фундаментів у стрічкові і стрічкових у плитні тощо.

1. Застосування різних типів конструкцій підсилення не допускається для будівель без осадочних швів у межах температурного блока без оцінки різниці осідань ділянок фундаментів.

При цьому згідно з ДБН В.3.1-1 перевагу слід віддавати однотипним способам підсилення (наприклад, різні види і способи улаштування паль).

1. При зміні конструкцій чи глибини закладання фундаментів, підсиленні основи слід враховувати зміни умов спільної роботи системи "основа - фундамент" (зміна глибини стисливої товщі, характеристик ґрунту, умов обпирання фундаментів тощо), перевіряти величини прогнозованих осідань і їх нерівномірності.
2. ГІри проектуванні підсилення необхідно:

• максимально використовувати існуючий фундамент; виключення з роботи по грунту існуючих фундаментних конструкцій допускається тільки при встановленні їх технічної непридатності;
• враховувати стан грунтів на час підсилення, можливе їх зміцнення внаслідок тривалого обтиснення під підошвою фундаментів або розущільнення під дією техногенних впливів.

1. При проведенні реконструкції основ і фундаментів необхідно проводити геотехнічний моніторинг згідно з розділом 19.

12 ПРОЕКТУВАННЯ ПІДЗЕМНИХ І ЗАГЛИБЛЕНИХ СПОРУД

1. Вимог даного розділу слід дотримуватись при проектуванні лінійних (інженерні комунікації, транспортні тунелі) та компактних (розташовані окремо) споруд, що зводять відкритим способом і влаштовують у котлованах (траншеях).
2. Проектувати підземні і заглиблені споруди у котлованах слід згідно з підрозділом 8.2 у залежності від способу влаштування котловану: з непідкріпленими бортами-укосами; з тимчасовими огороджувальними стінами - шпунт, палі з забіркою, нагельні кріплення; з постійними огороджувальними конструкціями - "стіна в грунті", бурові палі, у тому числі такі, що перетинаються; із закріпленням стін заморожуванням, силікатизацією, цементацією тощо згідно з розділом 6.
3. Розрахунки підземних споруд за першою і другою групами граничних станів повинні виконуватись згідно з розділом 7 і включати визначення: несучої здатності основи, стійкості споруди і окремих її елементів; місцевої міцності скельної основи; стійкості схилів, що примикають до споруди, укосів, бортів котлованів; стійкості огороджувальних конструкцій; внутрішніх зусиль в огороджувальних, розпірних, анкерних і фундаментних конструкціях; фільтраційної міцності основи, тиску підземних вод на конструкції підземної споруди, фільтраційних втрат; деформацій системи "підземна споруда - основа".

При виконанні розрахунків слід ураховувати можливі зміни гідрогеологічних умов, а також фізико-механічні властивості грунтів з урахуванням промерзання і відтавання, просідань, здимання, набухання.

1. Розрахунки системи "заглиблена (підземна) споруда - основа" слід виконувати шляхом математичного моделювання їх взаємодії.

Моделювання ґрунтового середовища на контакті зі спорудою слід виконувати в залежності від наявності зворотної засипки та способу її укладання.

1. При проектуванні заглиблених і підземних споруд в умовах існуючої забудови слід виконувати геотехнічний прогноз впливу нового будівництва на зміну напружено-деформованого стану ґрунтового масиву і деформацій існуючих об’єктів. Розрахунки слід виконувати згідно з підрозділами 8.2, 8.3, 11.3.
2. При проектуванні підземних і заглиблених споруд в умовах існуючої забудови слід виконувати прогноз змін гідрогеологічного режиму.

Необхідність прогнозу обумовлюється тим, що підземні споруди перекривають частково чи повністю шляхи природних (або таких, що склались за певних умов) фільтраційних потоків у масиві грунту, змінюють умови і шляхи міграції підземних вод, що може викликати підтоплення ділянок і територій.

1. Для підземних і заглиблених споруд, у яких є горизонтальні навантаження з внутрішнього боку і можливий реактивний опір основи, тиск на огороджувальні конструкції слід визначати як алгебраїчну суму активного тиску і реактивного опору основи.
2. При проектуванні підземних споруд І і II рівнів відповідальності необхідно передбачати проведення моніторингу (розділ 19), а також інженерні заходи з екологічної безпеки (розділ 18).

13 ПРОЕКТУВАННЯ ПІДПІРНИХ СТІН

1. Підпірні стіни слід проектувати згідно зі СНиП 2.09.03, СНиП 2.06.07 (при використанні теорії граничного напруженого стану).
2. У залежності від конструкції та призначення слід розрізняти підпірні стіни:

• гравітаційні кутові, масивні (жорсткі) та чарункові - зводяться на нескельній та скельній основі, виконуються, зазвичай, з монолітного або збірного бетону та залізобетону; стійкість забезпечується за рахунок ваги власної і ґрунту засипки;
• гнучкі - шпунтові, у т.ч. підвищеної жорсткості, пальові, стіни-діафрагми з ребрами жорсткості, "стіни в ґрунті"; зводяться на основах, що дозволяють занурювати в них шпунт чи палю, використовують у стиснених умовах будівництва; стійкість забезпечується анкеруванням у грунті, анкерними і розпірними конструкціями;
• комбіновані - заанкерені в скелю; з армованого грунту; гнучкі у комбінації з різними елементами.

1. Підпірні стіни слід проектувати на навантаження та впливи:

• розпірний тиск, у граничному стані - мінімальний активний тиск, що реалізується при зміщенні стіни від грунту;
• відпірний (реактивний) тиск, у граничному стані - максимальний пасивний тиск, що реалізується при зміщенні стіни на грунт (засипка чи грунт у природному стані);
• бічний тиск у стані спокою;
• зсувний тиск при впливах зсувних процесів;
• навантаження від верхньої будови, що безпосередньо діють на підпірну стіну, якщо стіна використовується в якості несучої конструкції, наприклад, огороджувальна конструкція підземної споруди чи заглибленої частини будівлі;
• додаткове навантаження на поверхні грунту.

1. При розрахунку підпірних стін за першою групою граничних станів слід виконувати розрахунки з визначення:

• стійкості положення стіни проти зсуву, перекидання, повороту;
• стійкості, несучої здатності і місцевої міцності основи;
• міцності елементів конструкцій і вузлів з’єднання;
• несучої здатності і міцності анкерних елементів;
• стійкості і міцності розпірних елементів;
• фільтраційної стійкості основи.

За другою групою граничних станів виконують розрахунки:

• за деформаціями основи - підпірні стіни і їх конструктивні елементи;
• за розкриттям тріщин - елементи залізобетонних конструкцій стін.

1. Підпірні стіни повинні бути розбиті по довжині на окремі секції деформаційними швами.

Бетонні та залізобетонні конструкції масивних підпірних стін необхідно розбивати на блоки

бетонування тимчасовими будівельними швами.

1. За наявності фільтраційних вод у засипці за підпірними стінами необхідно розглядати доцільність влаштування дренажу, який забезпечує зниження рівня та тиску ґрунтової води на тилову грань споруди.
2. Підпірні стіни з армованого грунту проектують виходячи з внутрішньої та зовнішньої стійкості.
3. Перевірку внутрішньої стійкості підпірної стіни з армованого грунту виконують з урахуванням: кількості, розміщення, довжини та перерізу армуючих елементів, коефіцієнта тертя цих елементів по грунту зворотної засипки, величини активного тиску армованого грунту на облицювання.
4. Залізобетонні лицьові плити, металеві та геотекстильні оболонки необхідно розраховувати у відповідності з 'їх фактичними схемами обпирання на армуючі елементи та завантаження активним розпірним напруженням.
5. Перевірку зовнішньої стійкості на перекидання, плоский та глибинний зсув виконують, як для тонкостінних підпірних стін.
6. В якості армуючих елементів слід використовувати металеві рифлені смути, армовані елементи із застосуванням буроін єкційиої та бурозмішувальної технології, геотекстильні матеріали та полімерні георешітки, тип яких визначається з урахуванням агресивності грунтової засипки.

14 ВИМОГИ ДО ПРОЕКТУВАННЯ ОСНОВ І ФУНДАМЕНТІВ БУДІВЕЛЬ ТА СПОРУД РІЗНИХ КОНСТРУКТИВНИХ ТИПІВ

Фундаменти для малоповерхового будівництва

1. Для малоповерхових житлових і садових будинків, громадських і виробничих сільськогосподарських будівель, гаражів та інших споруд слід застосовувати малозаглиблені та мілкого закладання фундаменти:

• на природній основі - збірні, монолітні або збірно-монолітні стрічкові у вигляді суцільних, переривчастих, перехресних стрічок (іноді стрічок під колони), стовпчасті, плитні, щільові тощо.

У сухих зв’язних грунтах (за обґрунтування) стрічкові фундаменти можуть виконуватись методом "стіна в грунті" або у витрамбуваних котлованах без опалубки;

• на ущільнених основах - у витрамбуваних котлованах, пробитих свердловинах з наступним заповненням ґрунтобетоном, бетоном або залізобетоном, забиванням блоків;
• з коротких паль, у т.ч. із влаштуванням у нижній частині свердловини розширення з втрамбованого щебеню, зануренням лідера забиванням, віброзануренням, віброштампуванням тощо.

1. Проектування малозаглиблених фундаментів у грунтах, здатних до здимання, необхідно виконувати згідно з підрозділом 9.7.

Фундаменти для багатоповерхових і висотних будівель та споруд

1. У багатоповерхових каркасних житлових, громадських, виробничих об’єктах під опори балок, ферм та інших несучих конструктивних елементів застосовують стовпчасті фундаменти, у т.ч. у витрамбуваних котлованах.

Для багатоповерхових безкаркасних об’єктів застосовують фундаменти: стовпчасті в комбінації з фундаментними балками (рандбалками) під стіни; плитні; у вигляді системи перехресних стрічок; комбіновані плитно-пальові; просторово-рамні.

1. Проектування фундаментів висотних будинків слід виконувати у відповідності з вимогами ДБН В.2.2-24. Для висотних будівель та споруд житлового, громадського та виробничого призначення, а також для споруд баштового типу застосовують фундаменти: плитні - плоскі безбалочні, ребристі, коробчасті (монолітні, збірно-монолітні, зрідка збірні); просторово-рамні; комбіновані плитно-пальові; комбіновані фундаментно-підвальні системи типу "стіна в грунті - палі-колони - диски перекриттів".
2. Плитні фундаменти застосовують при будівництві на сильно та нерівномірно стисливих грунтах для об’єктів різних конструктивних та архітектурно-планувальних рішень.

В об’єктах безкаркасної конструктивної системи плитні фундаменти розташовують під усією будівлею, а в стволово-стінових та каркасно-стволових конструктивних системах - під стволами (ядрами жорсткості).

1. ГІросторово-рамні фундаменти проектують для будівництва в складних інженерно- теологічних умовах для підсилення фундаментно-підвальної частини. ПРФ складаються з нижньої та верхньої плит, об’єднаних системою поздовжніх та поперечних стінок (діафрагм) з отворами, розміщення яких відповідає схемі розміщення несучих надземних конструкцій, які передають навантаження на фундамент.
2. Плитно-пальові фундаменти (як правило, з набивних та буроін’єкційних паль) застосовують при будівництві об’єктів: різного конструктивного типу та архітектурно-планувальної структури в складних інженерно-геологічних умовах; висотних з обмеженою площею підземної частини; в зонах щільної забудови у випадках, коли неможливе збільшення площі фундаментної плити і виникає небезпека високої локальної концентрації тиску на грунт при розвитку кренів.
3. Фундаментно-підвальні комбіновані системи застосовують: у висотних спорудах громадського та виробничого призначення, в нестійких грунтах, на основах з високим рівнем підземних вод, для утворення підземних поверхів або допоміжних чи технологічних приміщень.
4. Розрахунки фундаментів за деформаціями основ висотних об’єктів слід виконувати згідно з ДБН В.2.2-24 та урахуванням наступних вимог.