Використання мережної напруги 220 В допускається для прогрівання неармованого бетону, а також окремо розташованих залізобетонних конструкцій, не зв'язаних спільним армуванням Із сусідніми ділянками, на яких у цей час виконується робота. Якщо бетон прогрівається зовнішніми електронагрівачами (за умов неможливості замкнення на арматуру), допускається використання напруги до 380 В.
Забороняється використовувати для електропрогрівання бетону напругу понад 380 В.
7.5.2 Зона електропрогрівання бетону і залізобетону повинна мати огорожу, встановлену на відстані не меншій 3 м від ділянки, що прогрівається, систему блокування, світлову сигналізацію, попереджаючі плакати.
7.5.3 У межах зони електропрогрівання необхідно передбачати установлення сигнальних ламп, що засвічуються, коли на лінію подається напруга.
Схема під'єднання електропрогрівання має передбачати автоматичне вимикання подачі напруги в разі перегоряння сигнальних ламп.
7.5.4 Відкрита незабетонована арматура залізобетонних конструкцій, зв'язана з ділянкою, що перебуває під електропрогріванням, підлягає заземленню.
7.5.5 При штучному прогріванні бетону необхідно дотримуватися таких умов:
— для теплозахисту бетону застосовувати будь-які важкоспалимі й неспалимі матеріали;
— не дозволяється застосовувати солому, деревну стружку та інші спалимі матеріали, за винятком зволоженої тирси;
— для влаштування тепляків застосовувати неспалимі або важкоспалимі утеплювачі;
— для тепляків фундаментів дозволяється застосовувати тирсу, оброблену вапняним розчином;
— ділянки, які прогріваються електрострумом, повинні бути під цілодобовим наглядом кваліфікованих електромонтерів.
7.5.6 Для швидкого вимкнення мережі електропрогрівання в разі аварії чи пожежі вимикаючі пристрої треба встановлювати в легкодоступних місцях.
8 Охорона праці в проектах виконання робіт щодо каменярських робіт
8.1 Проектуючи виконання каменярських робіт, крім вимог цього розділу, необхідно керуватися вимогами СНиП П-22-81 Каменные и армокаменные конструкции.
8.2 Проектом виконання каменярських робіт мають бути передбачені інженерні рішення і заходи, спрямовані на створення безпечних і нешкідливих умов праці. Ці рішення повинні виключати можливість падіння людей і предметів, вплив на людину погодно-кліматичних факторів і т. ін.
8.3 Подавання цегли, каміння і дрібних блоків на робочі місця треба здійснювати способом, що виключає можливість падіння переміщуваних матеріалів.
8.4 Не допускається зведення кам'яних конструкцій наступного поверху до укладення несучих конструкцій перекриття (настилів), прогонів (балок) змурованого поверху, а також без влаштування майданчиків, маршів і огорож у сходових клітках.
8.5 Висоту кладки кожного ярусу стіни треба вибирати з таким розрахунком, щоб рівень кладки після кожного переміщення був не менше ніж на два ряди вищий від рівня робочого настилу.
8.6 Укладання стін (бортика) на рівні перекриття, що робиться зі збірних залізобетонних плит, має виконуватися з риштовань нижнього поверху.
8.7 Розшивання зовнішніх швів кладки треба передбачати з перекриття чи риштовань після укладання кожного ряду.
8.8 Для укладання стін з внутрішніх риштовань треба передбачати по всьому периметру будинку зовнішні захисні інвентарні козирки.
У проекті щодо захисних козирків мають бути враховані такі вимоги:
— козирки повинні мати ширину не меншу 1,5 м з похилом до стіни. Кут між стіною будівлі і нижньою поверхнею козирка має становити 110 градусів;
— козирки обладнуються бортовими дошками. Зазор між стіною будівлі і настилом козирка має не перевищувати 5 см;
— козирки мають бути розраховані на рівномірно розподілене снігове і зосереджене навантаження 160 кгс, прикладене посередині прольоту;
— перший ряд козирків треба встановлювати не вище 6 м від землі і залишати його до виведення кладки стін на всю висоту;
— другий ряд козирків слід установлювати на висоті 6—7 м над першим, а після цього по ходу кладки переставляти його через кожних 6—7 м;
— встановлювати і знімати захисні козирки необхідно із застосуванням запобіжних поясів.
8.9 Без захисних козирків допускається кладка стін будівель не вищих 7 м, при цьому по периметру будівлі на землі влаштовують огорожу на відстані не меншій 1,5 м від стіни.
8.10 Над входами в сходові клітки під час кладки стін з внутрішніх риштовань треба передбачати влаштування захисних навісів розміром у плані не менших як 2 х 2 м.
8.11 У ПВР має бути передбачений порядок установлення і закріплення плит облицювання та елементів збірних карнизів.
8.12 Під час кладки цегляних карнизів, що виступають з площини стін більше ніж на З0 см, треба передбачати влаштування зовнішніх риштовань.
8.13 Тип і місткість тари та контейнерів для подавання до робочих місць цегли і розчину треба призначати залежно від вантажопідйомності крана, несучих здатностей настилу перекриття і конструкцій риштовань.
8.14 У випадку подавання основних матеріалів стояковими підйомниками необхідно передбачати влаштування вантажопідйомних майданчиків, що примикають до риштовань на рівні їх робочого настилу.
8.15 Подавання каміння й розчину в траншеї та котловани треба передбачати механізованим способом або за допомогою похилих жолобів і лотків. Фундаментні блоки необхідно спускати за допомогою кранів.
8.16 Для пакетів з цеглою масою одна і більше тонн треба передбачати влаштування майданчиків, що примикають до риштовань на рівні їх робочого настилу, шириною не меншою 2 м.
8.17 Робоча зона для кладки цегляних стін повинна мати загальну ширину 2,5—2,6 м з такого розрахунку, щоб зона роботи каменярів була 0,6—0,7 м, зона складування матеріалів — 0,6—0,75 м і зона транспорту — 1,25—1,3 м.
8.18 На риштованнях між споруджуваною стіною і заготовленими матеріалами, засобами підмощування, інвентарем (ящиком для розчину, відром та ін.) треба передбачати вільний прохід не вужчий 0,5 м.
9 Охорона праці в проектах виконання робіт щодо антикорозійних і гідроізоляційних робіт
9.1 Розробляючи ПВР щодо антикорозійних і гідроізоляційних робіт, треба керуватися ГОСТ 12.3.016 та ГОСТ 12.3.040.
9.2 Проектуючи проведення антикорозійних робіт усередині апа- ратів, треба передбачати влаштування припливно-витяжної вентиляції та забезпечувати місцеве освітлення з напругою не вищою 12 В із арматурою у вибухобезпечному виконанні.
Виконання антикорозійних робіт усередині резервуарів, колодязів і в підвальних приміщеннях, не забезпечених вентиляцією, та при відсутності спостерігача забороняється.
9.3 Приміщення для виготовлення ізоляційних матеріалів мають бути ізольовані від інших виробництв і обладнані освітленням з елек-тровимикачами у вибухобезпечному виконанні або встановленими поза приміщеннями. Приміщення мають бути забезпечені засобами пожежогасіння.
9.4 У приміщенні, де ведуться роботи, можна зберігати антикорозійні матеріали в кількості, не більшій від добової витрати.
9.5 Для захисту робочих місць від вітру й снігу треба передбачати щити.
9.6 Для робітників, зайнятих виконанням антикорозійних робіт, треба передбачати гарячий душ.
9.7 Приміщення для пофарбування металевих і залізобетонних виробів повинні відповідати вимогам СНиЛ 2.09.02-85 Производственные здания, розташовуватися в одноповерхових будівлях, мати неспалимі обгороджувальні конструкції, віконні прорізи в зовнішніх стінах, вихід безпосередньо надвір і т. ін.
9.8 Тепляки обладнуються припливне-витяжною вентиляцією й опалюються приладами без відкритого вогню.
9.9 Для зберігання чистих обтиральних матеріалів і збирання використаних треба передбачати металеві ящики з щільними кришками. Використані обтиральні матеріали слід вивозити кожної зміни.
9.10 Роботи з сухого піскоструминного очищення металоконструкцій на відкритих майданчиках допускаються при обов'язковому виконанні таких умов:
— забезпечення робітників на час піскоструминного очищення спецодягом відповідно до чинних галузевих норм безплатної видачі спецодягу і спецвзуття;
— захист органів дихання піскоструминника маскою з примусовим подаванням чистого повітря під маску в кількості не менш як 120 л/хв;
— забезпечення на місці робіт робітників, зайнятих сухим піскоструминним очищенням, стаціонарними чи пересувними душовими установками і стаціонарними гардеробами для зберігання спецодягу;
— для того щоб пил, який утворюється під час очищення, не забруднював інші робочі місця, останні мають бути від місця, де проводиться сухе піскоструминне очищення, на відстані 80—100 м;
— застосування сухого піскоструминного очищення не допускається для очищення внутрішньої поверхні закритих посудин, замкнутих трубопроводів і завитків гідравлічних турбін.
— 9.11 Для очищення металевих деталей металевим піском і дробом треба передбачати камери, ізольовані від інших виробничих дільниць. Дробоструминне очищення має виконуватися так, щоб робітник перебував поза камерою. Завантаження деталей у камеру, а також очищення їх від пилу і дробу мають бути механізовані.
9.12 Проектуючи дробоструминне очищення поверхонь, треба додержувати ДНАОП 0.00-1.07-94 Правила будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском.
9.13 Під час очищення внутрішньої поверхні технологічних апаратів вони повинні мати припливно-витяжну вентиляцію.
9.14 Між робочими місцями машиніста дробоструминного чи піскоструминного апарата, який перебуває в очищуваному апараті, і підсобного робітника, який перебуває біля дробоструминного апарата, має бути передбачена звукова чи світлова сигналізація, яка дасть можливість підсобному робітникові швидко приймати і виконувати сигнали дробоструминника.
9.15 У випадках, коли можливе безпосереднє дотикання шкіри працівників до органічних розчинників (ксилолу, уайт-спіриту, саль-фен-нафти) та інших матеріалів, що містять токсичні компоненти, треба виключати ручні операції. При застосуванні зазначених матеріалів мають бути передбачені індивідуальні запобіжні засоби. Перекачування таких матеріалів треба передбачати механізованим способом.
9.16 Приготування бітумної мастики допускається на відведеному для цього майданчику, погодженому з місцевими органами пожежної безпеки й віддаленому від вогненебезпечних будівель та складів не менше ніж на 50 м і не менше ніж на 15 м від брівок траншей і котлованів.
9.17 Проектуючи використання бітумного котла для розігрівання або варіння ізоляційних і бітумних мастик на відкритому повітрі, над ним треба передбачати влаштування неспалимого навісу, біля варильного котла — комплект протипожежних засобів.
9.18 Закриті приміщення на будівельних майданчиках, у яких готують ізоляційні матеріали та ізоляції із застосуванням бітуму й шкідливих для здоров'я людей речовин, треба обладнувати відповідно до проекту припливно-витяжною вентиляцією і забезпечити протипожежним обладнанням.
9.19 Зберігання праймеру й органічних розчинників, а також тари з-під них допускається в безпечних у пожежному відношенні приміщеннях, які мають добру вентиляцію.
9.20 Установки для приготування бітумної мастики і праймеру розташовуються тільки на спеціально відведених майданчиках на рівній місцевості із зручними під'їздами. Ці установки мають бути на відстані не менше 200 м від житлових будинків, 50 м — від дерев'яних будівель і складів.
9.21 Складувати ізоляційні матеріали слід під навісом на відстані не ближче 25 м від місця приготування мастики, а запаси цих матеріалів і палива в обсязі чергового завантаження розміщувати не ближче 5 м від установки.
10 Охорона праці в проектах виконання робіт щодо опоряджувальних робіт
10.1 Загальні положення
10.1.1 У проекті виконання опоряджувальних робіт мають бути передбачені заходи для досягнення безпеки й нешкідливості виробничого процесу та охорони працюючих від впливу газів і пари токсичних речовин, які застосовуються в процесі виконання цих робіт, а також для пожежо- і вибухобезпеки.
10.1.2 Вибираючи риштовання, помости та інші засоби підмощування для виконання опоряджувальних робіт, треба керуватися вимогами 5.3 даних Методичних вказівок.
10.1.3 Вибираючи полімерні матеріали для опоряджувальних робіт, слід керуватися переліком полімерних матеріалів, допущених і заборонених у будівництві.
10.1.4 Під час виконання робіт із застосуванням речовин і матеріалів, які шкідливо впливають на здоров'я людей, треба передбачати природну або штучну вентиляцію.
У випадку використання матеріалів, що містять токсичні компоненти, передбачуються захисні засоби (маски, окуляри, рукавички, респіратори, пасти і т. ін.)
У ПВР мають бути визначені місця для обтирального матеріалу, що застосовується в роботі з етильованим бензином та іншими отруйними рідинами.
10.2 Штукатурні роботи
10.2.1 Нанесення штукатурних розчинів уручну допускається в приміщеннях площею до 5 м2, а також в умовах, що не дають змоги застосовувати засоби механізації.
10.2.2 Склади розчинів для штукатурних робіт і їх марки мають передбачатися проектом.
ПВР повинен виключати виконання штукатурних робіт із застосуванням хлорованих розчинів усередині будівель, у підвалах, заглиблених виїмках та інших подібних місцях.
10.2.3 Коли як замінник повітряного вапна пропонується використовувати карбідний мул (відхід), то ПВР має враховувати необхідність попередньої витримки його протягом одного-двох місяців до повного розкладання.
10.2.4 У разі механізованого нанесення розчину робочі місця штукатурів-операторів (соплівників) мають бути зв'язані сигналізацією (звуковою, світловою) з робочими місцями машиністів розчинобето-нонасосних установок.
10.2.5 Для сушіння відштукатурених поверхонь у ПВР мають бути передбачені системи тимчасового опалення і вентиляції.
Застосування відкритих жаровень, мангалів і тимчасових печей забороняється.
