13.4.1.4. Будівництво і реконструкцію безкомпресорних установок, резервуарів для збереження сировини, бітуму і поверхнево-активних речовин (далі-ПАР), насосних станцій для їх перекачування та іншого технологічного устаткування здійснюють відповідно до положень "Ведомственных указаний по противопожарному проектированию предприятий, зданий и сооружений нефтеперерабатывающей и нефтехимической промышленности" ВУПП-88.
13.4.1.5. При роботі з сировиною і бітумами необхідно керуватися положеннями "Правил пожарной безопасности при эксплуатации нефтеперерабатывающих предприятий" ППБ-79, а при роботі з ПАР-ВСН 59-68"Инструкция по использованию поверхностно-активных веществ при строительстве дорожных покрытий с применением битумов".
13.4.1.6. На території окислювальної установки повинні висіти плакати з попереджувальними написами: "Вогненебезпечно", "Палити забороняється".
13.4.2. Вимоги безпеки праці при приготуванні в'яжучих і емульсій
13.4.2.1. Перед заповненням реактора окислювальної установки гудроном необхiдно переконатися у відсутності в ньому води.
Не допускається заповнення реактора необезводненим гудроном.
13.4.2.2. Під час роботи окислювальної установки необхідно передбачити такі основні заходи безпеки:
усі струмоведучі частини повинні бути ізольовані або огороджені, а металоконструкції — заземлені;
забороняється залишати без нагляду працююче обладнання;
ремонтувати електрообладнання дозволяється тільки при знятiй напрузі;
обсяг завантажування гудрону в реактор не повинен перевищувати 2/3 ємкості;
підвищення і зниження температури в апаратах для запобігання можливим деформаціям повинно проводитися поволі і плавно;
відбирання проб повинно проводитися у чистий і сухий металевий посуд з кришкою;
робітник, який проводить відбирання проби, повинен бути у рукавицях і захисних окулярах;
випускати бітум у накопичувальну ємкість необхідно при температурі не більше за 180oС;
при виявленнi пропускання у окислювальних установках для запобігання загоранню нафтопродукту, який витікає, необхідно негайно подати пар до місця пропускання і вимкнути установку.
13.4.2.3. При експлуатації окислювальної установки аварійними ситуаціями вважаються:
підвищення температури процесу окислення понад 240oС;
різке підвищення витрати повітря.
13.4.2.4. При виникненні аварійних обставин необхідно негайно вiдключити установку від мережі енергопостачання, припинити подачу повітря у реактор і погасити топки.
13.4.2.5. При загоранні гудрону чи бітуму у резервуарах у середину необхідно подати гострий пар, заздалегідь зливши конденсат з парової лінії.
13.4.2.6. У разі вибуху в колоні при накачуванні і окислюванні внаслідок високої температури чи наявності вибухової концентрації газів необхiдно:
негайно припинити подачу повітря на окислення;
зупинити подачу гудрону у колону;
при руйнуванні колони забезпечити виведення людей з небезпечної зони;
вжити заходів по зменшенню розливу нафтопродуктів, а після цього прибрати їх;
очистити від нафтопродукту верх колони і його ізоляцію.
13.4.2.7. При окисленні гудрону виділяються отруйні гази: сіроводень, окис вуглецю та ін. При отруєнні отруйними газами потерпiлого необхiдно негайно вивести з загазованого середовища на чисте повітря і повідомити про те, що сталося, адміністрацію.
Рятівники повинні бути у газозахисних засобах (для сіроводню протигази марки БКФ, для окису вуглецю протигази марок "М" і "С").
Заходи по наданню допомоги потерпiлим від отруєння газами викладені в додатку 2.
13.4.2.8. При установці бітумоплавильних котлів необхідно дотримуватися таких вимог:
верхній майданчик обмурування котла (котлів) по зовнішньому контуру повинен бути оснащений монолітним бортом висотою не менше 200 мм і поручневою огорожею висотою 1000 мм, а ширина проходів на майданчику не повинна бути менше 1000 мм;
вхідні сходи, з двох сторін оснащені поручнями, повинні бути нахилені пiд кутом схилу не більше 60o і шириною не менше 750 мм. Сходів повинно бути двоє;
горловини бітумоплавильних котлів повинні бути обладнані гратами з чарунками 150х150 мм і мiцною металевою кришкою;
бітумоплавильні установки з дистанційним управлінням повинні мати автоматично діючу систему сигналізації, а також блокування, вимикаюче подачу палива при припиненні горіння і досягнення максимальної температури 240oС;
бітумоплавильні установки, обладнані електропідігрівальними пристроями, повинні мати надійне заземлення, а струмоведучі частини повинни бути ізольовані або огороджені.
13.4.2.9. У разі застосування на бітумоплавильних установках газового підігріву бітуму необхідно дотримуватися "Правил безпеки у газовому господарстві" ДНАОП 0.00-1.20-90.
13.4.2.10. При роботі з пароутворювачами необхiдно дотримуватися "Правил обладнання і безпечної експлуатації парових котлів і повітряних резервуарів паровозів промислових підприємств" ДНАОП 0.00-1.10-67.
13.4.2.11. При займанні бітуму в котлі необхідно щільно закрити кришку і заглушити топку.
13.4.2.12. При роботі бітумоплавильних установок необхідно виконувати такі вимоги:
включати бітумний насос треба тільки після розігрiвання бітуму в усіх бітумопроводах до потрібної температури, в чому необхідно переконатися по термометру;
тиск бітуму в магістралі не повинен перевищувати 0,2 МПа;
заповнення котла не повинно перевищувати 3/4 його об'єму;
при появі ознак спінювання слід перекачати частину бітуму у запасний котел або застосувати пiногасник СКТН-1 (5-6крапель iз пiпетки). Перекачка повинна здійснюватися насосом. Забороняється переливати гарячий бітум вручну за допомогою відер і іншої відкритої тари;
при послідовному перекачуванні бітуму з різних котлів перекривати крани на бітумопроводах, що ведуть з одного котла у інший, заборонено;
перед тим, як перекрити кран, необхідно зупинити насос;
при виявленні сторонніх шумів у насосі необхідно припинити його роботу і усунути несправність;
спіралі електронагрівальних елементів повинні бути повністю занурені у бітум;
при електричному способі розігрiвання не допускається використовувати для заміру рівня бітуму і перемішування металевi предмети.
13.4.2.13. Чистка бітумних котлів допускається тільки після їх повного остигання. Чистка повинна проводитися робiтником, забезпеченим брезентовим костюмом, захисними окулярами, а у разі необхідності протигазом. Робота повинна вестися під наглядом майстра з обов'язковим страхуванням двома іншими робітниками, які знаходяться зовні котлА. Страхування здійснюється за допомогою мотузки, один кінець якої повинен бути закріплений до запобіжного поясу робiтника, який знаходиться у котлі. Котел повинен бути вимкнутий від усіх паро- і бітумопроводiв.
13.4.2.14. При роботі у котлі необхiдно користуватися освітленням 12 В з арматурою у вибухобезпечному виконанні.
13.4.2.15. При розрідженні бітуму, використовуючи гас, лігроін або дизельне паливо, необхідно вжити такі запобіжні заходи:
розріджувати бітум тільки у денний час і під керівництвом майстра чи начальника цеху;
котел для розрідження бітуму можна влаштовувати не ближче 30 м від бітумоплавильної установки. Розріджувати бітум у одному з вільних котлів установки заборонено;
підігрівати розріджений бітум за допомогою пари;
вводити розріджувач у гарячий бітум тільки через шланг, опустивши його кінець у бітум;
розріджувач перекачувати насосом з ємкості, яка повинна бути встановлена не ближче 10 м від котла;
забороняється палити поблизу котла або користуватися відкритим вогнем.
13.4.2.16. Особи, зайняті розрідженням бітуму, повинні бути забезпечені респіраторами, окулярами і повинні знаходитися з підвітряної сторони.
13.4.2.17. При роботі з бітумами у лабораторії необхідно дотримуватися таких запобіжних заходів:
нагрівати бітум у металевих чи фарфорових чашках, які не мають тріщин, на електроплитках закритого типу, встановлених на неспалимий піддон;
не допускати перегріву бітуму та інших нафтопродуктів;
при випарюванні води з бітуму не можна допускати його виплескування і розбризкування, щоб уникнути запалення.
13.4.2.18. При попаданні гарячого бітуму на шкіру необхідно негайно промити обпаленi ділянки гасом чи дизельним паливом, накласти на обпалене місце пов'язку з маззю від опіків чи зробити примочку з 96% етилового спирту і звернутися до лікаря.
13.4.2.19. Приготування мастик iз застосуванням гумовобітумних в'яжучих речовин, а також дьогтебітумних мастик повинно, як правило, робитися у стаціонарних лопатевих мішалках з механічним приводом. Подачу матеріалів на дозування і завантаження у мішалку необхідно механізувати.
13.4.2.20. Емульсійні установки забезпечуються аптечкою з набором медикаментів і нейтралізуючих речовин (сода, борна кислота, слабка оцетна кислота, спирт, лейкопластир, вата, бинт тощо). Для обслуговуючого персоналу влаштовують душові і вмивальні з гарячою і холодною водою, а також обладнують приміщення для схову особистого одягу. При приготуванні емульсій і розчинів емульгаторів у закритих приміщеннях необхідно забезпечити їх припливно-витяжною вентиляцією (кратність обміну 15-20разів).
13.4.2.21. До роботи з лугами і кислотами, а також iз спеціальними емульгаторами допускаються особи, забезпечені бавовняними костюмами з кислототривким просоченням, гумовими рукавичками, протигазами, респіраторами, захисними окулярами і гумовими чоботями.
У місцях розчинення їдкого натру і приготування розчину соляної кислоти необхідної концентрації влаштовують огородження, яке захищає від розбризкування утвореного розчину.
13.4.2.22. Устаткування для розчинення їдкого натру у воді повинно складатися з двох резервуарів і центробіжного насоса з електродвигуном. Стальна бочка з їдким натром за допомогою крану iз захватами встановлюється з відкритим розвантажувальним отвором над горловиною одного з резервуарів, і у отвір через сопло подається струмiнь пари. Розчинений їдкий натр стікає у резервуар, де розбавляється водою до необхідної концентрації.
13.4.2.23. Перед лiйкою диспергатора влаштовується захисне скло для попередження розбризкування гарячого бітуму і емульгатора.
Змінювати робочий зазор диспергатора під час його роботи забороняється.
13.4.2.24. Заповнення підігріваємих ємкостей розчинами роблять не більш як на 0,8об'єму ємкості. До зазначених ємкостей повинна забезпечуватися подача холодної води. У разі спінювання розчину емульгатора у ємкість додають 20-50л холодної води і вимикають підігрів ємкості.
13.4.2.25. При роботі з катіонними емульгаторами, які потрапили на шкіру, водорозчинені ПАР (вирівнювач А, АТМ або їх розчини) треба змити під сильним струменем води з нейтральним милом (яке не містить у собі соду).
Водонерозчинні емульгатори (діамін, БП-3) спочатку знiмають гасом чи бензином, не втираючи їх у шкіру, а після цього змивають водою з нейтральним милом.
Соляну кислоту спочатку змивають сильним струменем води, а після цього на пошкоджену ділянку шкiри накладають примочку з 2 %-ного содового розчину.
13.4.2.26. Під час роботи з негашеним вапном необхідно одягати рукавиці, захисні окуляри і респіратори.
13.4.2.27. Під час підігрівання в'яжучих чи водних розчинів соляної кислоти, їдкого натру і розчинів емульгатора робітники повинні знаходитися з навітряної сторони від місця виділення шкідливих парів.
13.4.3. Вимоги безпеки праці при приготуванні асфальтобетонних сумішей
13.4.3.1. Перед запуском змішувача асфальтобетонної установки операторові необхідно:
ретельно оглянути установку і переконатися у відсутності видимих несправностей;
перевірити бітумні комунікації, включаючи бітумний насос ізатвор мішалки і при наявності застиглого бітуму прогріти їх паром;
перевірити наявність відповідного тиску стислого повітря у системі пневмоприводу;
переконатися у наявності транспортного засобу під завантаження готової продукції на тих АБЗ, де не передбачене подальше транспортування суміші за допомогою скіпів, а при їх наявності переконатися у нормальній роботі скіпового підіймача і справності затворів скіпів;
переконатися у відсутності пролитого палива у топці і при його наявності усунути шляхом промокання ганчір'ям;
перевірити наявність передбаченого оперативного обслуговуючого персоналу;
дати попереджуючий звуковий сигнал про запуск.
13.4.3.2. Пускати асфальтобетонний змішувач треба тільки у такій послідовності: спочатку пустити двигун змішувача і перевірити його роботу вхолосту, за відсутності несправності запалити форсунку сушильного барабану.
13.4.3.3. Подача великої кількості палива при запалюванні форсунки забороняється. У разі відсутності автоматичного запалення необхідно форсунку запалювати факелом з просоченим нафтою (мазутом) ганчір'ям, намотаним на шматок товстого дроту (пруток) довжиною не менше 1,5 м, при відкритій подачі повітря чи пари.
Гасити факел необхідно у ящику з піском, встановленому спеціально для цієї цілі.
13.4.3.4. При запаленні і регулюванні форсунки необхідно знаходитися збоку від топки. Забороняється стояти напроти форсунки.
13.4.3.5. При використанні газового пальника необхідно:
відкрити засувку крану на продувочнiй свічці;
перевірити тиск газу і розрідження в топці котла;
провентилювати топку протягом 10-15хвилин;
перевірити тягу перед шибером;
продути газопровiд газом через продувну свічку протягом 2 хвилин;
запалити запальник і, вставивши його у топку, запалити пальник;
після розігрівання керамічної насадки повністю включити повітряне дуття;
вивести пальник на робочий режим, додаючи спочатку газ, а після цього повітря;
для зменшення інтенсивності горіння спочатку зменшити подачу повітря, а після цього газу;
по закінченні роботи закрити всі крани, засувки і відкрити продувну свічку.
