4.6.5. Підйом і переміщення великогабаритного обладнання і вертикальних конструкцій в нічний час забороняється.
5. ВИМОГИ ДО МАТЕРІАЛІВ, ЇХ ЗБЕРІГАННЮ,
ТРАНСПОРТУВАННЮ І ЗАСТОСУВАННЮ
5.1. Для здійснення такелажних робіт повинні застосовуватися канати, які відповідають вимогам ГОСТ 3241-80, а також ГОСТів на канати визначеного типу і конструкції.
Застосування із синтетичних і інших матеріалів повинно здійснюватися у відповідності з інструкціями по їх експлуатації, зберіганню і бракуванню, розробленими спеціалізованими організаціями.
5.2. Не допускається використання пенькових канатів як вантажних.
5.3. Сталеві канати і вироби з них повинні зберігатися змазаними, в закритому сухому провітрюваному приміщенні на сталевій, бетонній, дерев’яній підлозі або дерев’яних підкладках.
Канати повинні змазуватися:
- при постійній роботі – один раз на 3 місяці;
- при зберіганні на складі чи епізодичній роботі – один раз на рік.
Для канатів повинні застосовуватися змазки, що рекомендуються заводами-виготівниками канатів.
5.4. Для транспортування і зберігання канат повинен бути намотаний на барабан (котушку) діаметром 15 діаметрів канату.
Допускається транспортування і зберігання каната діаметром при масі до в бухтах, міцно перев’язаних в 4-6 місцях.
5.5. Змотування каната з барабана (котушки) або бухти повинно здійснюватися шляхом обертання барабана (котушки), бухти.
Не допускається змотувати канат з барабану (котушки) або бухти шляхом відкидання петель.
5.6. Кріплення сталевого каната до елементів такелажних засобів, не підпорядкованих Держнаглядохоронпраці, при спільному багаторазовому використанні повинно здійснюватися нероз’ємною, а при одноразовому використанні - роз’ємними петлями.
Кріплення канатів вузлами не допускається.
5.7. Нероз’ємна петля на кінці канату при кріпленні його до такелажних пристосувань повинно виконуватися за допомогою обжимної гільзи, гільзоклинового з’єднання чи заплітання.
5.8. Зрощування канатів різних діаметрів і конструкцій заплітанням не допускається.
5.9. Роз’ємна петля на кінці канату під час кріплення його до такелажних пристосувань повинна виконуватися зі застосуванням ковша і зажинів або роз’ємних клинових зажинів.
5.10. Для роз’ємних з’єднань канатів повинні застосовуватися клинові зажини з вкладишем, що виконується за профілем з’єднувальних канатів, а також ріжкові зажини або зажини інших типів, у яких є дужка, зогнута по діаметру каната.
5.11. Розташування і кріплення канатів в такелажних засобах повинні виключати можливість їх сходу з барабанів, блоків і направляючих, а також доторкання до конструкцій з іншими канатами. Зіткнення канатів і елементів такелажних засобів з струмоведучими проводами не допускається.
5.12. В місцях різких перегинів канатів повинні встановлюватися підкладки, які запобігають руйнуванню канатів.
6. ВИМОГИ ДО ЕКСПЛУАТАЦІЇ І РОЗТАШУВАННЯ
ВИРОБНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ ТА ПРИСТОСУВАНЬ
6.1. Обладнання, що застосовується при здійсненні такелажних робіт, повинно задовольняти вимогам ГОСТ 12.2.003-91.
6.2. Такелажні роботи повинні виконуватися з використанням вантажопідйомних машин, механізмів, такелажних і з’ємних вантажозахватних пристосувань, які пройшли технічне освідоцтво і випробування у встановленому порядку.
6.3. Установка, реєстрація, освідоцтво, випробування і експлуатація вантажопідйомних машин, механізмів (кранів, стропів, траверс, захватів) повинні здійснюватися у відповідності з вимогами “Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів”, затверджених комітетом Держнаглядохоронпраці 16 грудня 1993 року.
6.4. Ширина проходів між обладнанням, механізмами, такелажними пристосуваннями і будівлями, вантажами, конструкціями і т.д. повинна бути не менш .
6.5. Якорі для розчалок такелажних пристосувань (мачт, порталів, стріл і т.ін.) повинні бути віддалені від такелажного пристрою на відстань не менш за висоту цього пристосування.
6.6. Лебідка повинна встановлюватися за межами території, що створена колами з радіусами, які дорівнюють 1,35 найбільшій висоти підйому вантажу чи такелажних пристосувань, на відстані від найближчого відвідного блока не менш за 20 довжин барабану лебідки.
6.7. Схема використання лебідки повинна забезпечувати намотування канату на її барабан знизу щільними рівними рядами.
6.8. Кут між площиною рами лебідки і напрямком канату, що навівається на барабан лебідки, в вертикальній площині не повинен перевищувати 5°.
Допускається збільшення кута між площиною рами лебідки і напрямком канату, що навівається на її барабан, в вертикальній площині до 90° при дистанційному управлінні лебідкою у випадках, спеціально передбачених ПВР і обґрунтованих розрахунком.
7. ВИМОГИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ РОБОЧИХ МІСЦЬ
7.1. Організація робочих місць повинна забезпечувати безпеку виконання робіт. Робочі місця, при необхідності, повинні мати огородження.
7.2. Робочі місця, розташовані над землею або перекриттям на відстані і більше, повинні бути огороджені.
Конструкція огородження повинна відповідати вимогам ГОСТ 26887-86; ГОСТ 27321-87; ГОСТ 27373-87 и ГОСТ 24258-88.
7.3. Отвір в перекриттях і пройми, до яких можливий доступ людей, повинні бути закриті суцільним настилом чи огороджені по всьому периметру.
7.4. При примиканні настилу (перекриття) до стіни, яка має відкриту пройму, нижня частина якого піднімається над поверхнею настилу (перекриття) менше за , пройма повинна бути огороджена.
7.5. Робочі місця повинні бути очищені від сміття і відходів, не захаращені матеріалами, деталями конструкцій і т.п., звільнені від води, розлитих масел, легкозаймистих горючих речовин, хімічних рідин, а в зимовий час року – очищені від снігу, льоду і посипані піском, шлаком або золою.
Робочі місця повинні бути захищені від протягів.
7.6. При розташуванні робочого місця в умовах діючих виробництв повинні бути прийняті заходи, що виключають вплив на працюючого небезпечних факторів і знижають рівень шкідливих факторів до допустимих меж.
7.7. Не допускається розташування на робочому місці обладнання для газоелектрозварювальних робіт і роздільного різання металу.
7.8. При одночасній роботі на різних висотах розташування робочих місць по одній вертикалі не допускається.
7.9. Місце для паління обладнується в спеціально відведеному місці (за узгодженням з пожежною охороною підприємства). На цьому місці повинна бути встановлена табличка “Місце для паління”, ємність з водою і урна для недокурків.
8. ВИМОГИ ДО ПЕРСОНАЛУ, ЩО ДОПУСКАЄТЬСЯ
ДО ВИКОНАННЯ ТАКЕЛАЖНИХ РОБІТ
8.1. До такелажних робіт допускаються особи не молодші за 18 і не старше 60 років, які пройшли відповідне навчання, інструктаж, перевірку знань, вимог техніки безпеки і мають кваліфікаційне посвідчення.
8.2. При прийнятті на роботу такелажники повинні пройти попередній медичний огляд, а в подальшому – проходити періодичні медичні огляди у встановленому порядку.
8.3. Інструктаж такелажників з техніки безпеки повинен здійснюватися при кожній зміні виду або умов праці, але не рідше одного разу на 3 місяці, а за правилами пожежної безпеки – один раз на півріччя.
8.4. Повторне навчання такелажників і перевірка їх знань з техніки безпеки повинні здійснюватися не рідше одного разу на рік у встановленому порядку.
8.5. До керівництва такелажними роботами можуть бути допущені інженерно-технічні робітники, які пройшли навчання і перевірку знань з техніки безпеки, правил пожежної безпеки у відповідності з “Типовим положенням про навчання, інструктаж і перевірку знань працюючих з питань охорони праці” Держнаглядохоронпраці не рідше одного разу на 3 роки.
8.6. До такелажних робіт не допускаються особи, що мають медичні протипоказання до роботи на висоті, передбачені відповідними переліками Міністерства охорони здоров'я.
9. ВИМОГИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ
ЗАХИСТУ ПРАЦЮЮЧИХ
9.1. Такелажники повинні забезпечуватися засобами індивідуального захисту по номенклатурі типових галузевих норм видачі спецодягу, спецвзуття і запобіжних пристосувань.
Засоби індивідуального захисту, що видаються такелажникам, повинні відповідати конкретним умовам праці.
9.2. Спецодяг для такелажників повинен захищати їх від механічних впливів сталевих канатів, вологи, холоду і відповідати санітарно-гігієнічним умовам праці.
9.3. При здійсненні такелажних робіт на висоті повинні улаштовуватися леси, риштування, майданчики у відповідності з вимогами глави СНіП III-4-80*, ГОСТ 26887-86, ГОСТ 27372-87 і ГОСТ 2.4258-88.
При відсутності лісів, риштувань, майданчиків працюючі повинні користуватися запобіжними поясами і страхувальними пристроями.
Спеціальні пристрої і місця для кріплення карабінів запобіжних поясів і страхувальних пристроїв повинні бути вказані в ПВР.
9.4. Робочі повинні бути забезпечені спецвзуттям, що запобігає механічним травмам, вологи і сковзання ніг.
9.5. Для захисту голови від механічних травм повинні застосовуватися захисні каски. Каски повинні зручно сполучатися з головним убором, відповідним температурі середовища в будь-який час року.
9.6. При роботі такелажників в умовах підвищеної запиленості і загазованості повітря повинні використовуватися засоби індивідуального захисту органів дихання.
9.7. При здійсненні такелажних робіт в умовах, що представляють небезпеку для груп працюючих, повинні застосовуватися спеціальні засоби колективного захисту.
9.8. Конструкція, порядок і способи використання засобів колективного захисту повинні бути розроблені в ПВР.
9.9. Спецодяг, захисні каски і спецвзуття повинні застосовуватися на протязі всього часу перебування на будівельному майданчику.
10. КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ ВИМОГ БЕЗПЕКИ
10.1. Перевірка стану повітряного середовища з підвищеним змістом шкідливих речовин здійснюється шляхом визначення концентрації шкідливих речовин в зоні виконання такелажних робіт.
Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин в повітрі зони здійснення робіт повинні визначатися за ГОСТ 12.1.005-88.
10.2. Шумові характеристики слід визначати за ГОСТ 12.1.003-83.
10.3. Засоби індивідуального захисту працюючих повинні підлягати періодичним контрольним оглядам і перевіркам у терміни, встановлені нормативно-технічною документацією на відповідні засоби.
10.4. Перевірка несучої здатності ґрунтового фундаменту під механізми і такелажні пристрої (крани, мачти, портали, шевери і т.ін.) повинна проводитися за методиками, розробленими і затвердженими у встановленому порядку.
10.5. Положення вантажопідйомних машин, такелажних пристроїв і вантажу, що піднімається, повинно контролюватися за допомогою геодезичних інструментів чи приборів, встановлених на механізмах, пристроях і вантажу, що піднімається.
10.6. Канати, з’ємні вантажозахватні пристрої і пристосування повинні підлягати періодичним контрольним оглядам і перевіркам у терміни, встановлені “Правилами будови і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів”, затвердженими Держнаглядохоронпраці 16.12.93 р.
10.7. Затяжка зажинів для канатів повинна контролюватися за загальною товщиною стягнутих канатів, які повинна складати 0,6 суми діаметрів канатів до затяжки.
10.8. Ліса, риштування та інші пристосування для виконання робіт на висоті повинні підлягати технічному освідоцтву у терміни, встановлені СНіП II-4-80.
10.9. Зусилля в елементах такелажної оснастки повинні контролюватися методами і засобами, вказаними в ПВР.
10.10. Вантажозахватні машини, механізми (лебідки, крани, талі) і з’ємні вантажозахватні пристосування (стропи, траверси, захвати) повинні підлягати періодичним оглядам і випробуванням у терміни, встановлені правилами Держнаглядохоронпраці.
Домкрати повинні підлягати періодичним оглядам і випробуванням у терміни, встановлені главою СНіП III-43-80 “Техніка безпеки у будівництві”.
10.11. Інші небезпечні і шкідливі виробничі фактори по п.2.3 цієї інструкції повинні контролюватися методами і засобами, вказаними в ПВР.
