3.6. Транспортування легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей поблизу печей під час випуску плавки, а також поблизу розливних майданчиків під час розливання металу не допускається.
3.7. Транспортування легкозаймистих порошкових матеріалів пневмотранспортом повинно провадитися із застосуванням захисної атмосфери. Склад захисної атмосфери та граничне значення окислювача в ній повинні відповідати проекту. Під час роботи пневмотранспорту вміст окислювача в газі повинен контролюватися автоматично.
3.8. Зберігання легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей повинно здійснюватися в закритих складах. У приміщенні складу порошкові матеріали повинні зберігатися окремо за видами.
Відстань між штабелем (барабанів, ящиків, бочок, банок) з легкозаймистими порошковими матеріалами та стіною повинна бути не менше 1 м.
Штабелі повинні бути стійкими. Висота їх не повинна перевищувати 1,7 м.
Зберігати в одному приміщенні легкозаймисті матеріали та окислювачі (типу селітри), луги і кислоти не дозволяється.
3.9. У приміщеннях, де зберігаються легкозаймисті матеріали, проводити сортування, змішування та інші роботи щодо підготовки матеріалів і приготування сумішей не дозволяється.
4. Приготування сумішей на основі легкозаймистих порошкових матеріалів
4.1. Технологічні процеси виробництва легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей та технологічне устаткування, яке використовується для проведення цих процесів, повинні відповідати вимогам пожежобезпеки.
Технологічні процеси виробництва легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, при яких можливе утворення вибухонебезпечного середовища, та технологічне устаткування, що використовується для ведення цих процесів, повинні відповідати вимогам вибухобезпеки.
4.2. Для запобігання утворенню вибухонебезпечного середовища слід використовувати флегматизацію матеріалів.
Технологія флегматизації легкозаймистих порошкових матеріалів і речовин, що для цього застосовуються, повинна виключати можливість утворення вибухонебезпечних аерозависей при подальшій переробці порошкових матеріалів.
4.3. Устаткування, що застосовується для розмелювання, змішування і розфасовування легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, повинно бути оснащено пристроєм для запобігання виділенню пилу у приміщення шляхом його локалізації або уловлювання.
4.4. Розмелювання легкозаймистих матеріалів, при якому можливе утворення вибухонебезпечного середовища, повинно провадитися із застосуванням захисної атмосфери. Склад захисної атмосфери і граничне значення окислювача в ній повинні відповідати проекту.
При виборі захисної атмосфери необхідно ураховувати можливість виділення горючих газів з легкозаймистих матеріалів, що розмелюються.
Устаткування, що застосовується для розмелювання вказаних матеріалів, повинно бути герметизованим та мати пристрої для підтримування атмосфери заданого складу, безперервного контролю окислювача та автоматичної зупинки розмельного устаткування при вмісті окислювача в атмосфері вище граничного значення.
Розмелювання указаних матеріалів з одночасною їх флегматизацією допускається проводити без інертної атмосфери в агрегатах відкритого типу.
4.5. Усі матеріали, що є вихідними для сумішей, після розмелювання повинні підлягати магнітній сепарації.
4.6. Змішувачі, усередині яких під час приготування сумішей можливе утворення вибухонебезпечного середовища, повинні мати внутрішню поверхню та перемішуючі пристрої, виконані з струмопровідних матеріалів, які не іскрять, або облицьовані ними.
4.7. Для приготування сумішей, що здатні до самостійного горіння та утворення вибухонебезпечного середовища, повинні застосовуватися змішувачі закритого типу разом із застосуванням захисної атмосфери відповідно до проекту.
Суміші на основі легкозаймистих порошкових матеріалів, попередньо флегматизованих, допускається готувати без застосування захисної атмосфери.
4.8. Для приготування сумішей, чутливість до механічного впливу (тертя, удару) яких складає менше 25 Дж, повинні застосовуватися змішувачі, які не мають у внутрішній порожнині частин, що обертаються.
4.9. У відділенні приготування сумішей кількість сумішей, що зберігаються, не повинна перевищувати дводобової потреби. Для їх зберігання повинно бути відведене спеціальне місце.
4.10. Приймальні пристрої (воронки, жолоби тощо) у тракті подачі легкозаймистих порошкових матеріалів, що здатні утворювати вибухонебезпечне середовище, а також відсікаючі пристрої у тракті подачі матеріалів у змішувач повинні бути виконані зі струмопровідних матеріалів, що не іскрять, або облицьовані ними.
4.11. У приймальних пристроях бункерів легкозаймистих порошкових матеріалів, а також перед змішувачем повинні бути установлені запобіжні сітки з розміром чарунок не більше 25 x 30 мм, які виключають попадання у змішувач сторонніх предметів.
4.12. Пристрої для подачі легкозаймистих матеріалів, здатних утворювати вибухонебезпечне середовище, від накопичувальних бункерів до змішувачів та іншого устаткування повинні бути виконані зі струмопровідних матеріалів, що не іскрять. Не дозволяється використовувати для цього елеватори.
Застосування шнекових конвеєрів для передачі сумішей, чутливість яких до механічного впливу (тертя, удару) складає менше 25 Дж, не дозволяється.
4.13. Усе технологічне устаткування, що використовується для виробництва легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, повинно бути захищеним від статичної електрики відповідно до вимог нормативно-правових актів.
4.14. Інструменти та пристрої, що застосовуються для розкупорювання тари (банок, барабанів, контейнерів тощо) з легкозаймистими порошковими матеріалами, повинні бути виконані з матеріалів, що не іскрять.
4.15. Електрообладнання та електроосвітлення, що застосовуються у приміщеннях, де зберігаються або виготовляються легкозаймисті порошкові матеріали та суміші, повинні відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.21-98 ( z0093-98 ).
4.16. Розкупорювання тари, розфасування та пересипання легкозаймистих порошкових матеріалів необхідно проводити механізованим способом, що виключає пилоутворення.
4.17. Сушіння та прокалювання легкозаймистих порошкових матеріалів повинно проводитися окремо за видами при температурі, що виключає самозаймання матеріалів.
4.18. Температура сухих і прогартованих порошкових матеріалів перед застосуванням не повинна перевищувати 80 град.C.
Не дозволяється сушіння готових порошкових сумішей.
4.19. При приготуванні сумішей, що здатні утворювати вибухонебезпечне середовище, до складу яких входять селітра або інші активні окислювачі, у змішувальний пристрій або завантажувальний бункер у першу чергу повинні завантажуватися інертні матеріали або важковідновні окиси, потім активні окислювачі. Після перемішування цих компонентів необхідно провадити завантаження легкозаймистих порошкових матеріалів і остаточне змішування.
При приготуванні сумішей, у складі яких відсутні активні окислювачі та легкозаймисті порошкові матеріали, що спроможні утворювати вибухонебезпечне середовище, у першу чергу повинні завантажуватися інертні матеріали та окислювачі, а після цього легкозаймисті порошкові матеріали. Завантаження легкозаймистих порошкових матеріалів дозволяється без попереднього перемішування компонентів.
4.20. Дозування компонентів суміші, подача суміші для пресування виробів (брикетів, втулок тощо), їх формування і видача повинні бути механізованими.
4.21. Приготування суміші з рідкими домішками для виготовлення виробів повинно провадитися у змішувачах, що обладнані відсмоктувачем повітря з їх внутрішньої порожнини.
Змішувальні пристрої необхідно щодня очищати від залишків суміші з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників. При очищенні змішувача удари по шару суміші не допускаються.
4.22. Сушіння виробів (брикетів, втулок тощо), що виготовлені з сумішей, повинно провадитися у спеціальних сушарнях, що обладнані вентиляцією. Температура сушіння повинна виключати самозаймання виробів.
4.23. Забракована суміш, у випадку неможливості її використання при виробництві сталі, повинна бути знищена з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників.
5. Застосування легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей на їх основі
5.1. У сталеплавильних цехах тара з легкозаймистими порошковими матеріалами й сумішами повинна установлюватися в місцях, що виключають попадання на неї іскор, бризок металу і відкритого полум'я.
Запас легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, здатних до самостійного горіння, дозволяється зберігати біля місць їх використання тільки в кількості на одну плавку, а в цеху - у кількості добової витрати.
5.2. Кількість легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей, що одночасно присаджуються в ківш, виливниці або піч, повинна визначатися технологічною інструкцією підприємства, затвердженою уповноваженою особою.
5.3. Присаджування легкозаймистих порошкових матеріалів, а також сумішей на їх основі в піч або ківш слід проводити у присутності відповідальної особи.
5.4. Присаджування легкозаймистих сумішей в електродугову піч допускається при увімкненій печі, яка працює на зниженій потужності трансформатора, з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників.
5.5. Не дозволяється проводити завантаження порошкових і брикетованих сумішей у сталерозливний ківш і виливницю, що нагріті до температури, яка перевищує температуру займання суміші.
5.6. Під час присаджування легкозаймистих порошкових матеріалів і сумішей у сталерозливний ківш при випуску металу з печі працівники повинні бути відведені у безпечну зону.
5.7. Спостереження за поведінкою металу і шлаку у виливниці дозволяється тільки після припинення інтенсивного виділення диму та полум'я. Дивитися у виливницю, в якій за будь-якої причини не сталося займання суміші, не дозволяється.
5.8. Вдування легкозаймистих порошкових матеріалів у рідкий метал повинно здійснюватися сухим інертним газом.
XVIII. Облаштування ковшів, підготовка ковшів, жолобів, виливниць, составів з виливницями, розливних канав і шлакових чаш
1. Облаштування ковшів (сталерозливних, чавуновозних і для синтетичного шлаку)
1.1. Конструкція ковшів повинна виключати небезпеку самочинного їх перекидання.
Кільце та цапфи ковша після виготовлення повинні перевірятися методом неруйнівного контролю.
1.2. Цапфи ковшів повинні бути ковані та мати не менше восьмиразовий запас міцності.
Допускається застосування цапф, що виготовлені методом електрошлакового переплавляння зі сталей марок 20 і 35, за умов відповідності їх хімічних та механічних властивостей властивостям кованих цапф.
1.3. Цапфи ковшів не рідше одного разу на шість місяців повинні підлягати ретельному огляду. Зношення цапф в усіх вимірах не повинно перевищувати 10% від первісних розмірів. Крім того, не рідше одного разу на рік цапфи ковшів повинні перевірятися методом неруйнівного контролю. Результати оглядів, перевірки повинні оформлятися актом.
1.4. Футеровка ковшів повинна складатися не менше ніж з двох рядів цегли - арматурної (захисної) і робочої, якщо кладка футеровки виконується з вогнетривкої цегли, або з одного ряду арматурної (захисної) цегли та набивного шару зі спеціальних сумішей.
Шви арматурного (захисного) і робочого рядів кладки не повинні збігатися. Не допускається також збіг між собою вертикальних швів арматурного (захисного) і робочого рядів.
Порядок кладки футеровки днища і стінки ковша повинен виключати наявність наскрізних швів. Допускається виготовлення днищ і стін ковша з вогнетривких бетонів, що швидко тверднуть, з обов'язковою кладкою арматурного (захисного) ряду з вогнетривкої цегли.
1.5. Керування стопорами та шиберними затворами ковшів повинно бути дистанційним.
1.6. Сходи, скоби, майданчики та інші пристрої, що прикріплюються до кожуха ковша для його обслуговування, повинні виготовлятися відповідно до проекту, затвердженого у встановленому порядку.
2. Підготовка ковшів
2.1. Стопори після виготовлення та перед установленням у ківш повинні бути ретельно висушені. Температура сушіння повинна контролюватися термопарою з автоматичною реєстрацією температури.
2.2. Перед завантаженням у сушила на кожному стопорі повинні бути вказані дата і час, коли стопор поставили на сушіння.
Спостереження за сушінням стопорів, а також видача їх із сушила повинні доручатися спеціально призначеним особам.
Сушіння стопорів доменним газом не допускається.
2.3. Стопори повинні переноситися за допомогою крана. Перевезення стопорів на візках допускається тільки для передачі з одного прольоту цеху в інший і для завантаження їх у сушила камерного типу.
2.4. Візки для перевезення стопорів повинні бути стійкими. Довжина візка повинна бути не менше довжини стопорів. Скати візка повинні мати захисні козирки.
2.5. Розливний стакан повинен установлюватися в гніздо суворо вертикально. Зазор між стаканом і стінкою гнізда повинен забиватися вогнетривкою масою або стакан повинен бути ретельно обмазаний глиною.
2.6. Установлення стопора повинно провадитися після повного просушування стакана та виконуватися особливо ретельно.
2.7. При установленні розливних стаканів зсередини в гарячі ковші повинні застосовуватися спеціальні захисні камери з теплоізольованими стінками (кесони), що опускаються в ковші.
Для доступу в кесони на їх внутрішніх стінках повинні бути влаштовані ходові скоби. Спуск працівників у кесон дозволяється після установлення кесона в ківш і відчеплення гака крана.
2.8. Вибивання стакана з ковша, як правило, повинно бути механізованим.
2.9. Зміна сталерозливних стаканів, стопорів або інших пристроїв, що їх замінюють, повинна провадитися на спеціально відведених і обладнаних для цього місцях і з дотриманням заходів, що забезпечують безпеку працівників.
