Рисунок 1 – Графік колірних областей дорожньої розмітки
1.2.10. Питомий коефіцієнт сили світла дорожньої розмітки, що наноситься на покриття проїзної частини міжнародних автомобільних доріг, виконаної із світлоповертальних матеріалів, за кута спостереження і кута освітлення повинен відповідати значенням, наведеним у табл. 5.
Таблиця 5
|
Колір |
Питомий коефіцієнт сили світла, не менше ніж |
|
Білий |
100 |
|
Жовтий |
60 |
1.3. Методи контролю
1.3.1. Контроль світло- і кольоротехнічних характеристик слід проводити за температури повітря () ºС, відносної вологості 45-80 % і атмосферного тиску 84-107 кПа (630- рт. ст.).
1.3.2. Вимірювання координат колірності X, Y і коефіцієнта яскравості дорожньої розмітки 2 (рис. 2) проводять за допомогою спектрофотометра або колориметра 1 у разі розташування джерела світла С під кутом 45ºС, а вимірювального приладу – перпендикулярно до поверхні розмітки.
1 – спектрофотометр або колориметр; 2 – дорожня розмітка; С – джерело світла
Рисунок 2 – Схема вимірювання координат колірності і коефіцієнта яскравості дорожньої розмітки
Допускається контроль кольору дорожньої розмітки проводити методом візуального порівняння з еталонними зразками, затвердженими в установленому порядку, за денного світла і спостереження в напрямку, перпендикулярному поверхні розмітки.
1.3.3. Питомий коефіцієнт сили світла контролюють фотометричним методом.
Для вимірювань освітлювач 1 із стандартним джерелом світла типу А, фотоприймач 2, скоригований під спектральну чутливість фотометричного спостерігача за системою МКО, і зразок дорожньої розмітки 3, виконаної із світлоповертального матеріалу, установлюють відповідно до схеми, наведеної на рис. 3.
Визначення величини питомого коефіцієнта сили світла проводять шляхом порівняння показань фотоприймача у разі послідовного установлення еталона і випробного зразка.
1.3.4. Світлоповертальний ефект (п.1.2.4) перевіряється візуально.
1 – освітлювач; 2 – фотоприймач; 3 – зразок дорожньої розмітки чи еталона; ;
Рисунок 3 – Схема вимірювання питомого коефіцієнта сили світла
2. Видимість розмітки
2.1. Вимоги щодо норм видимості розмітки
2.1.1. Нормативні значення відстані видимості горизонтальної і вертикальної розміток для різних швидкостей руху вдень наведено в табл. 6, у темну пору доби – в табл. 7, у сутінки – в табл. 8.
Таблиця 6
Нормативні значення відстані видимості дорожньої розмітки вдень
|
Класифікація доріг і вулиць |
Максимально дозволена швидкість легкових автомобілів, км/год |
Відстані видимості горизонтальної розмітки, м |
Відстань видимості вертикальної розмітки, м |
||
|
|
|
поздовжньої |
поперечної |
інших видів |
|
|
Дороги загального користування: |
|
|
|
|
|
|
– автомагістралі |
130 |
200 |
130 |
200 |
200 |
|
– інші дороги |
90 |
135 |
135 |
135 |
135 |
|
– дороги в межах населених пунктів |
60 |
90 |
70 |
90 |
90 |
|
Вулично-дорожня мережа міста та інших населених пунктів: |
|
|
|
|
|
|
– магістральні вулиці та вулиці загального значення |
90 |
135 |
135 |
135 |
135 |
|
– вулиці та дороги місцевого значення |
60 |
90 |
70 |
90 |
90 |
Таблиця 7
Нормативні значення відстані видимості дорожньої розмітки в темну пору доби
|
Класифікація доріг і вулиць |
Максимально дозволена швидкість легкових автомобілів, км/год |
Відстані видимості горизонтальної розмітки, м |
Відстань видимості вертикальної розмітки, м |
|||
|
|
|
поздовжньої |
поперечної |
інших видів |
|
|
|
|
|
крім крайової |
крайової |
|
|
|
|
Дороги загального користування: |
|
|
|
|
|
|
|
– автомагістралі |
130 |
145 |
185 |
190 |
190 |
190 |
|
– інші дороги |
90 |
100 |
110 |
115 |
120 |
120 |
|
– дороги в межах населених пунктів |
60 |
70 |
60 |
60 |
70 |
70 |
|
Вулично-дорожня мережа міста та інших населених пунктів: |
|
|
|
|
|
|
|
– магістральні вулиці та вулиці загального значення |
90 |
100 |
110 |
115 |
120 |
120 |
|
– вулиці та дороги місцевого значення |
60 |
70 |
60 |
60 |
70 |
70 |
Таблиця 8
Нормативні значення відстані видимості дорожньої розмітки у сутінках
|
Класифікація доріг і вулиць |
Максимально дозволена швидкість легкових автомобілів, км/год |
Відстані видимості горизонтальної розмітки, м |
Відстань видимості вертикальної розмітки, м |
||
|
|
|
поздовжньої |
поперечної |
інших видів |
|
|
Дороги загального користування: |
|
|
|
|
|
|
– автомагістралі |
130 |
95 |
130 |
95 |
95 |
|
– інші дороги |
90 |
65 |
80 |
65 |
65 |
|
– дороги в межах населених пунктів |
60 |
45 |
40 |
45 |
45 |
|
Вулично-дорожня мережа міста та інших населених пунктів: |
|
|
|
|
|
|
– магістральні вулиці та вулиці загального значення |
90 |
65 |
80 |
65 |
65 |
|
– вулиці та дороги місцевого значення |
60 |
45 |
45 |
45 |
45 |
Примітки:
2.1.2. нормативне значення відстані видимості розмітки для конкретних ділянок доріг не може перевищувати геометричної (фактичної) відстані видимості поверхні дороги для горизонтальної розмітки чи відстані видимості відповідних елементів дорожніх споруд і інженерного обладнання автомобільних доріг для вертикальної розмітки.
2.2. Вказівки щодо забезпечення видимості розмітки
2.2.1. Для збільшення відстані видимості горизонтальної розмітки на сухих чистих покриттях потрібно наносити розмітку з максимально допустимими розмірами елементів, які наведено в табл. 1, 2 цього стандарту.
2.2.2. Контраст яскравості горизонтальної розмітки і дорожнього покриття, а також білих і чорних елементів вертикальної розмітки повинен бути максимально можливим.
Еталонні зразки повинні відповідати зразкам, наведеним у табл. 9.
Таблиця 9
|
Назва кольору |
Зразок кольору |
|
Білий |
|
|
Жовтий |
|
|
Чорний |
|
2.2.3. Для збільшення відстані видимості горизонтальної розмітки в темну пору доби, на ділянках доріг, що не мають стаціонарного електричного освітлення, до розміткових матеріалів потрібно додавати світлоповертальні домішки (скляні мікрокульки) або придавати поверхні елементів розмітки грубошорстку форму. Поверхня “кнопок” повинна бути світлоповертальною.
2.2.4. На ділянках доріг, що не мають стаціонарного електричного освітлення, білі елементи розмітки 2.1-2.3 (табл. 2) повинні мати світлоповертальну поверхню, крім тумб з внутрішнім підсвічуванням.
Огороджувальні і напрямні пристрої, що позначають розміткою 2.4-2.6 (табл. 2), повинні мати світлоповертальні елементи прямокутної форми висотою не менше ніж і шириною не менше ніж чи округлої форми діаметром не менше ніж . Світлоповертальні елементи встановлюються через , а за довжини огороджувальних пристроїв не менше ніж , а за довжини огороджувальних пристроїв менше ніж 25 м – не менше ніж три елементи (на початку, в середині та в кінці огородження).
2.3. Методи контролю
2.3.1. Для оцінки якості розмітки потрібно контролювати колір і розміри елементів розмітки, їх світлотехнічні характеристики та світлотехнічні характеристики дорожнього покриття.
2.3.2. Колір елементів повинен відповідати вимогам цього стандарту і оцінюватись відповідно до п.1.3.2.
2.3.3. Геометричні розміри елементів розмітки визначаються за допомогою інструментів для вимірювання лінійних розмірів і кутів нахилу. Відхилення від норми не повинно перевищувати 10 %.
2.4.4. Білизну розміткових матеріалів у відносних одиницях по відношенню до молочно-білого скла визначають за допомогою фотоелектричного блискоміра ФБ-2. Вона повинна складати для щойно нанесеної розмітки не менше ніж 0,5 на дорожніх покриттях з чорними в'яжучими і не менше ніж 0,7 на цементобетонних покриттях.
2.3.5. Контраст яскравості розмітки і дорожнього покриття (білих і чорних елементів для вертикальної розмітки) для щойно нанесеної розмітки повинен складати не менше ніж 0,6. У разі зниження показника в два рази потрібно відновити розмітку.
Контраст яскравості горизонтальної розмітки і дорожнього покриття (чорних і білих елементів для вертикальної розмітки) визначається за формулою:
(1)
де R1 – коефіцієнт дифузного відбиття ("білизна") елементів горизонтальної розмітки (білих елементів вертикальної розмітки);
R2 – коефіцієнт дифузного відбиття дорожнього покриття (чорних елементів вертикальної розмітки).
2.3.6. Питомий коефіцієнт сили світла світлоповертальних елементів (катафотів) повинен складати не менше ніж 35 .
Технічні характеристики світлоповертальних пристроїв перевіряються на відповідність технічних умов на них.
Візуально контролюються тільки зовнішній вигляд світлоповертальних пристроїв і стан світлоповертальної поверхні.
2.3.7. Основною характеристикою якості розмітки, що впливає на безпеку дорожнього руху, є фактична відстань її видимості. Цей показник використовують для експрес-контролю розмітки.
2.3.8. Відстань видимості розмітки визначається візуально із автомобіля, що стоїть на сухому дорожньому покритті за метеорологічної відстані видимості не менше ніж .
Для визначення відстані видимості розмітки допускаються експерти з нормальною гостротою зору, але не нижче ніж 0,7 на гірше око.
Примітка. Під відстанню видимості розуміють відстань, на якій з висоти (рівень очей водія легкового автомобіля) можна побачити предмет, що знаходиться на висоті над рівнем проїзної частини.
2.3.9. Для визначення відстані видимості горизонтальної розмітки 1.5, 1.6, 1.8, 1.9 і 1.11 (табл. 1) з місця водія легкового автомобіля зчитується кількість видимих елементів (штрихів) розмітки. Відстань видимості визначається за формулою:
(1)
де L1 – середня довжина елемента (штриха) дорожньої розмітки, м;
L2 – середня відстань між двома сусідніми елементами (штрихами) дорожньої розмітки, м;
m – кількість елементів (штрихів) дорожньої розмітки, видимих з автомобіля, од.
2.3.10. Для визначення відстані видимості горизонтальної розмітки 1.1, 1.2 і 1.3 (табл. 1) з місця водія легкового автомобіля візуально визначається місце, за яким розмітку уже не видно (межа видимості дорожньої розмітки). Межа видимості фіксується по відношенню до яких-небудь об'єктів або суб'єктів (на межі видимості розмітки може знаходитись один із експертів). Потім визначається візуально або вимірюється відстань від автомобіля до межі видимості розмітки.
2.3.11. Для визначення відстані видимості інших видів розмітки (горизонтальної і вертикальної), не передбачених пп.2.3.9 і 2.3.10, потрібно визначити межу видимості елемента розмітки, що контролюється, шляхом повільного наближення до нього чи віддалення від нього легкового автомобіля з мінімально можливою швидкістю. Потім визначається візуально чи вимірюється відстань від автомобіля до елемента розмітки, що контролюється.
