7 Оцінювання відповідності

7.1 Загальні положення

Відповідність пристрою вимогам цього стандарту треба підтверджувати:

  • проведенням випробовувань первинного типу;
  • виробничим контролем за продукцією.

Примітка. Виробник – це фізична або юридична особа, яка постачає виріб на ринок під своїм ім'ям. Як правило, виробник розробляє і виготовляє виріб самостійно. Як перша альтернатива, він може постачати виріб, який розроблено, виготовлено, зібрано, упаковано, оформлено або марковано за субконтрактом. Як друга альтернатива, він може збирати, пакувати, оформлювати або маркувати готові вироби.

Національна примітка.

В Україні порядок розробляння та ставлення продукції на виробництво та її приймання регламентується вимогами ГОСТ 15.001 та ГОСТ 15.309 відповідно. Порядок проведення сертифікаційних випробовувань регламентується ДСТУ 3412.

У процесі всього «життєвого циклу» виріб, у загальному вигляді, піддають випробовуванням:

  • приймальним (згідно з ГОСТ 15.001);
  • приймально-здавальним (згідно з ГОСТ 15.309);
  • кваліфікаційним (згідно з ГОСТ 15.001);
  • періодичним (згідно з ГОСТ 15.309);
  • на надійність (згідно з ГОСТ 15.309);
  • типовим (згідно з ГОСТ 15.309);
  • сертифікаційним (згідно з ДСТУ 3412).

Виробник повинен забезпечити:

  • організацію і проведення випробовування первинного типу відповідно до вимог цього стандарту (за потреби – під наглядом органу сертифікації);
  • відповідність виробів зразкам, що їх піддавали випробовуванням первинного типу, для яких підтверджено відповідність вимогам цього стандарту.

Виробник повинен завжди здійснювати загальний нагляд і бути досить компетентним, щоб нести відповідальність за виріб. Виробник несе відповідальність за відповідність виробу всім нормативним вимогам. Проте, якщо виробник використовує вироби, щодо яких вже є підтвердження, їх відповідності вимогам, які стосуються цього виробу (наприклад, через маркування знаком СЕ), йому не треба повторювати оцінювання, яким було підтверджено таку відповідність. Якщо виробник використовує вироби, щодо яких ще немає підтвердження відповідності, він відповідає за проведення такого оцінювання з метою підтвердження відповідності.

7.2 Випробовування первинного типу

7.2.1 Випробовування первинного типу треба проводити для підтвердження відповідності виробу вимогам цього стандарту.

Усі характеристики, наведені в розділі 4 (за винятком 4.3) треба перевіряти випробовуваннями первинного типу, крім наведених у 7.2.3–7.2.5.

Випробовування первинного типу треба проводити від часу надання чинності цьому стандарту. Дозволено враховувати результати випробувань, які проведено раніше відповідно до положень цього стандарту (наприклад, той самий виріб, та сама характеристика (характеристики), метод випробовування, процедура відбирання зразків, система оцінювання відповідності). Крім того, випробовування первинного типу треба проводити на початку виготовлення виробу певного типу або на початку застосовування нової технології виробництва (якщо це може вплинути на заявлені властивості).

Національна примітка.

Під випробовуваннями первинного типу також треба розуміти: приймальні згідно з вимогами ГОСТ 15.001 (у разі початку виготовляння виробу певного типу) або типові згідно з вимогами ГОСТ 15.309 (на початку застосовування нового способу виробництва) випробовування.

7.2.2 У разі модернізації виробу або зміни технології його виготовлення (якщо це може вплинути на задані властивості), треба проводити випробовування первинного типу. Усі характеристики, наведені в розділі 4 (за винятком 4.3), які можуть змінитися внаслідок модернізації, треба перевірити випробовуваннями первинного типу, крім наведених у 7.2.3–7.2.5.

Національна примітка.

У цьому пункті під випробовуваннями первинного типу треба розуміти типові випробовування згідно з вимогами ГОСТ 15.309.

7.2.3 Можна враховувати результати випробувань, проведених раніше відповідно до положень цього стандарту, якщо їх проводили тим самим або жорсткішим методом за тієї самої системи підтвердження відповідності, на тому самому виробі або на виробах аналогічної конструкції або функційного призначення, за умови застосовності цих результатів до виробу, який розглядають.

Примітка. Деякі системи підтвердження відповідності передбачають проведення випробовувань незалежною третьою стороною під наглядом органу сертифікації.

7.2.4 Вироби можна поєднувати в групи, якщо одна або кілька характеристик однакові для всіх виробів у межах групи або результати випробувань типові для усіх виробів цієї групи. У цьому випадку не всі вироби групи треба перевіряти за призначеністю випробовування первинного типу.

Національна примітка.

У цьому пункті під випробовуваннями первинного типу треба розуміти приймальні випробовування згідно з вимогами ГОСТ 15.001.

7.2.5 Якщо характеристики виробу раніше підтверджено відповідно до вимог EN 54-11, не потрібно проводити оцінювання цього виробу за цими характеристиками для підтвердження відповідності вимогам цього стандарту.

Національна примітка.

В Україні чинні ДСТУ EN 54-11.

7.2.6 Випробні зразки мають бути зразками серійної продукції. Якщо випробні зразки є прототипом, вони мають бути типовими до передбачуваної майбутньої продукції і їх повинен відбирати виробник.

Примітка. У разі, якщо випробовування зразків-прототипів і їх сертифікація проводиться за участю третьої сторони це означає, що саме виробник, а не третя сторона, відповідає за вибір зразків. Під час первинного обстеження виробництва і внутрішнього контролю виробництва на підприємстві (див. 7.3) перевіряють стабільність відповідності виробу зразкам, на яких проведено випробовування первинного типу.

Національна примітка.

Під третьою стороною треба розуміти представників випробовувальних лабораторій, торгівельних фірм, дилерів тощо.

  1. Якщо технічна документація не містить достатніх даних для перевіряння на відповідність, треба залишати еталонні зразки (ідентифіковані й марковані).
  2. Процедуру випробовування первинного типу та їх результати треба задокументувати у протоколі випробовування.

7.3 Виробничий контроль за продукцією (ВКП)

7.3.1 Виробник повинен організувати, задокументувати і підтримувати систему ВКП, для гарантії відповідності продукції, яка надходить на ринок, заявленим експлуатаційним характеристикам. Система ВКП повинна складатися з процедур, регулярних перевірок і випробовувань і (або) оцінок, а також використовування результатів для контролю сировини, матеріалів або комплектовання, устатковання, процесу виробництва і самого виробу та повинна бути досить детальна для підтвердження відповідності виробу.

Якщо виробник має виріб, який розроблено, виготовлено, зібрано, упаковано, оформлено або марковано за субконтрактом, можна враховувати ВКП субпідрядника. Якщо має місце субконтракт, виробник повинен підтримувати загальний нагляд за виробом і підтвердити, що він одержує всю інформацію, необхідну для виконання своїх зобов'язань відповідно до цього стандарту. Виробник, який всю свою діяльність переклав на субпідрядника, не може звільнити себе від своїх зобов'язань, переклавши їх на субпідрядника.

ВКП являє собою постійний внутрішній контроль за виробництвом, який здійснює виробник.

Вимоги і положення, прийняті виробником стосовно конкретних виробів мають бути систематизовані та задокументовані у письмовому вигляді з дотримуванням належних процедур. Документація цієї системи контролю виробництва повинна забезпечувати загальне оцінювання відповідності та можливість перевіряння факту досягнення необхідних характеристик виробу і ефективності дії системи контролю продукції.

ВКП на підприємстві має поєднувати робочі технології і всі заходи, що дають змогу підтримувати і контролювати відповідність виробу технічним умовам. Його запровадження може бути досягнуто перевірянням і випробовуванням засобів вимірювального устатковання, сировини і складових частин, верстатів і виробничого устатковання, а також готових до складання виробів, і використанням одержаних таким чином результатів.

7.3.2 Загальні вимоги

Система ВКП повинна відповідати вимогам, викладеним у таких розділах EN ISO 9001 (у разі потреби):

  • 4.2, за винятком 4.2.1а);
  • 5.1е), 5.5.1, 5.5.2;
  • розділ 6;
  • 7.1, за винятком 7.1а), 7.2.3с), 7.4, 7.5, 7.6;
  • 8.2.3, 8.2.4, 8.3, 8.5.2.

Національна примітка.

В Україні чинний ДСТУ ISO 9001.

7.3.2 Загальні вимоги

Система ВКП повинна відповідати вимогам, викладеним у таких розділах ДСТУ ISO 9001 (у разі потреби):

  • 4.2, за винятком 4.2. 1а);
  • 5.1d), 5.5.1, 5.5.2;
  • розділ 6;
  • 7.1, за винятком 7.1а), 7.2.Зb), 7.4, 7.5, 7.6;
  • 8.2.3, 8.2.4, 8.3, 8.5.2.

Система ВКВ повинна бути частиною системи управління якістю, наприклад згідно з EN ISO 9001.

Національна примітка.

В Україні чинний ДСТУ ISO 9001.

7.3.3 Особливі вимоги до ВКП

7.3.3.1Система ВКП повинна:

  • відповідати вимогам цього стандарту;
  • забезпечувати відповідність виробів, які надходять на ринок, встановленим експлуатаційним характеристикам.

7.3.3.2Система ВКП повинна містити конкретний план ВКП або план управління якістю стосовно цього виробу, де визначають процедури підтвердження відповідності виробу на різних стадіях виробництва, а саме:

а) перевіряння і випробовування, які проводять до або під час виробництва згідно з установленою періодичністю;

b) перевіряння і випробовування, які проводять на готових виробах згідно з установленою періодичністю.

Якщо виробник використовує готові вироби, дії відповідно до b) повинні забезпечити рівень відповідності, еквівалентний до того, якого досягнуто проведенням ВКП під час виробництва.

Якщо виробник здійснює частину виробництва самостійно, дії відповідно до b) можуть бути зменшені і частково замінені діями відповідно до а). Чим більшу частину виробництва виконує виробник, тим більше дій відповідно до b) можна замінювати діями відповідно до а). У будь-якому разі виробник повинен забезпечити рівень відповідності, еквівалентний до того, якого досягнуто проведенням ВКП під час виробництва.

Примітка. Залежно від конкретного випадку, може виникати потреба виконання дій, про які йдеться в а) і b), або лише дій відповідно до а), або лише відповідно до b).

Дії відповідно до а) зосереджують як на проміжних стадіях виготовлення виробу, так і на виробничому устаткованні та його регулюванні, вимірювальному устаткованні тощо. Ці перевіряння і випробовування та їхню періодичність призначають на основі типу і складу виробу, процесу виробництва та його складності, чутливості деталей виробу до змін технології виробництва тощо.

Виробник повинен вести журнал і вносити до нього записи, які засвідчують проведення випробувань на відібраних зразках продукції. Ці записи повинні чітко показувати відповідність продукції критеріям приймання, і їх треба зберігати принаймні протягом десяти років. Якщо виявлено, що виріб не відповідає критеріям приймання, треба застосовувати положення щодо невідповідних виробів, негайно вжити заходів щодо поліпшення якості, а невідповідні вироби або їх партії відбраковують і належним чином ідентифікують. Після усунення невідповідності треба повторити випробовування або перевіряння.

Результати перевірянь і випробувань треба належним чином фіксувати. Опис виробу, дату виготовлення, прийнятий метод випробовування і критерії приймання треба вносити в журнал за підписом особи, відповідальної за перевіряння (випробовування). Стосовно будь-якого результату перевіряння, який не відповідає вимогам цього стандарту, в журналах треба вказувати коригувальні заходи, вжиті для виправлення ситуації (наприклад, проведення додаткового випробовування, вдосконалення виробничого процесу, бракування або виправлення дефектів виробу).

7.3.3.3 Окремі вироби або партії виробів і відповідна технічна документація повинні бути придатні для повної ідентифікації і відслідковування.

7.3.4 Первинне обстеження підприємства і ВКП

  1. Первинне обстеження підприємства і ВКП треба зазвичай проводити, коли виробництво вже працює і вже запроваджено ВКП. Однак дозволено проводити первинне обстеження підприємства і ВКП до початку виробництва і запровадження ВКП.
  2. Для перевіряння виконання вимог 7.3.2 і 7.3.3 необхідно оцінити:
  • документацію ВКП;
  • підприємство.

Під час оцінювання підприємства треба перевіряти:

  1. наявність всіх ресурсів, необхідних для досягнення характеристик виробу, які б відповідали вимогам цього стандарту (див. 7.3.4.1);
  2. запровадження і виконання процедури ВКП відповідно до документації ВКП (див. 7.3.4.1) на практиці;
  3. відповідність виробу (див. 7.3.4.1) зразкам, на яких проводили випробовування первинного типу, в процесі яких було підтверджено їх відповідність вимогам цього стандарту;
  4. чи є система ВКП частиною системи управління якістю згідно з EN ISO 9001 (див. 7.3.2), сертифікована як частина цієї системи управління якістю і щорічно обстежується органом сертифікації, який є членом «Європейської кооперації щодо акредитації» і підписав у її рамках «Багатосторонню угоду» (MLA).

Національна примітка.

В Україні чинний ДСТУ ISO 9001.

Національний відхил.

Замінити «який є членом «Європейської кооперації щодо акредитації» і підписав у її рамках «Багатосторонню угоду» (MLA)» на «визнаний органом акредитації згідно з ДСТУ 3420».