Н.6 Максимально допустиму товщину димового шару, що утворюється безпосередньо у приміщенні (в якому виникла пожежа) або на шляхах евакуації (суміжних з приміщенням, в якому виникла пожежа), слід приймати з урахуванням верхніх рівнів (прорізів) евакуаційних виходів та висоти приміщення. При цьому нижня межа димового шару повинна передбачатися не менше ніж на вище від підлоги приміщення, шляху евакуації.

Параметри протидимного захисту слід визначати з урахуванням розрахункового часу евакуації, після якого (по завершенні евакуації) допускається опускання димового шару нижче встановленої висоти .

Н.7 Величину надлишкового тиску до ліфтових шахт або ліфтових холів слід передбачати в діапазоні від 20 Па до 50 Па. Величину надлишкового тиску до сходових кліток типу Н4 та їх тамбур-шлюзів слід приймати згідно з 9.25.

Для протипожежних тамбур-шлюзів (при одних відкритих дверях) слід приймати мінімально допустиму швидкість повітря - 1,3 м/с.

Н.8 Для сходових кліток нижнє значення надлишкового тиску (у межах допустимого діапазону згідно з 9.25) слід приймати з урахуванням спільної дії припливної та витяжної протидимної вентиляції. При цьому розрахункову величину надлишкового тиску у сходових клітках слід визначати за умов: одні двері відкриті (на поверсі пожежі) та зачинені інші двері або відкриті зовнішні вихідні двері сходової клітки та зачинені всі інші двері сходової клітки.

Верхнє значення надлишкового тиску слід визначати за умови відчинення дверей сходових кліток із зусиллям не більше .

Н.9 Для ліфтових шахт нижнє значення надлишкового тиску слід визначати при відчинених дверях на основному посадковому поверсі з урахуванням спільної дії витяжної та припливної (призначеної для захисту сходових кліток) протидимної вентиляції.

Н.10 Розрахункове визначення параметрів протидимного захисту слід виконувати за умов виникнення пожежі в одному з приміщень, розташованих на верхньому поверсі підземної частини будинку та на нижньому поверсі надземної частини будинку.

Н.11 Параметри припливної протидимної вентиляції, що призначена для захисту протипожежних тамбур-шлюзів, через які здійснюється евакуація людей, слід визначати при швидкості витоку повітря через відкритий дверний проріз - не менше 1,3 м/с, для інших протипожежних тамбур-шлюзів - з урахуванням витоку повітря через нещільності дверних притулів.

ДОДАТОК П

(обов'язковий)

ОСНАЩЕННЯ ОБ'ЄКТОВИХ ПУНКТІВ ПОЖЕЖОГАСІННЯ

Вогнегасники порошкові з зарядом вогнегасної речовини не менше - 10 шт.

Вогнегасники водопійні з зарядом вогнегасної речовини не менше - 10 шт.

Вогнегасники вуглекислотні з зарядом вогнегасної речовини не менше - 10 шт.

Пожежні напірні рукава завдовжки - 5 шт.

Протигази, що працюють на стисненому повітрі, - 10 шт.

Електричні ліхтарі - 10 шт.

Індивідуальні засоби захисту органів дихання - 10 шт.

Газодимозахисний комплект ГДЗК (фільтрувальний) - 5 шт.

Комплект засобів локального захисту (ЗЛЗ) - 10 шт.

Натяжне рятувальне полотно - 4 шт.

Драбина висувна пожежна - 5 шт.

Примітка. Натяжне рятувальне полотно, висувні пожежні драбини передбачаються тільки в нижніх пунктах.

ДОДАТОК Р

(обов'язковий)

ОСНАЩЕННЯ БУДИНКІВ ЗАСОБАМИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ОРГАНІВ ДИХАННЯ ДЛЯ САМОРЯТУВАННЯ ЛЮДЕЙ ПІД ЧАС ПОЖЕЖІ

Р.1 Засоби індивідуального захисту органів дихання для саморятування людей під час пожежі (саморятувальники) необхідно передбачати:

  • на робочих місцях у приміщеннях, розташованих на висоті більше ;
  • у приміщеннях із масовим перебуванням людей;
  • у готельних номерах;
  • в об'єктових пунктах пожежогасіння згідно з додатком П;
  • у пожежобезпечних зонах згідно з додатком С.

Обґрунтованість вибору типу і функціональних характеристик, а також кількості засобів захисту необхідно підтверджувати розрахунком.

Р.2 Робочі місця персоналу, що забезпечує евакуацію, необхідно оснащувати індивідуальними засобами захисту органів дихання для саморятування людей під час пожежі, а також засобами локального захисту (ЗЛЗ) від підвищених теплових впливів.

ДОДАТОК С

(обов'язковий)

ПОЖЕЖОБЕЗПЕЧНІ ЗОНИ

С.1 Пожежобезпечні зони можуть бути виконані у вигляді спеціально обладнаних приміщень всередині будинків або на їх покрівлі.

С.2 Пожежобезпечні зони повинні розташовуватися так, щоб люди, які не мають можливості евакуюватися на рівень землі, могли (з урахуванням їх мобільності і фізичного стану) досягти цієї зони за необхідний час евакуації.

С.3 Площа пожежобезпечної зони, її місткість, а також параметри систем вентиляції визначаються розрахунком.

С.4 Несучі конструкції пожежобезпечних зон, що з'єднані з основними несучими конструкціями будинку, повинні бути передбачені так, щоб втрата вогнестійкості останніх не приводила до втрати вогнестійкості конструкцій зон.

С.5 Пожежобезпечні зони повинні відгороджуватися протипожежними перекриттями і стінами згідно з таблицею 9.1.

С.6 На входах у зони слід передбачати протипожежні тамбур-шлюзи з підпором повітря під час пожежі.

С.7 Пожежобезпечні зони повинні бути обладнані індивідуальними засобами захисту і рятування, а також засобами надання першої медичної допомоги.

ДОДАТОК Т

(довідковий)

РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИБОРУ КОНСТРУКТИВНИХ РІШЕНЬ ДЛЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ НЕСУЧОЇ ЗДАТНОСТІ ЗАЛІЗОБЕТОННИХ КОНСТРУКЦІЙ ПІД ЧАС ПОЖЕЖІ

Т.1 Товщина захисного шару бетону в конструкції повинна бути достатньою для того, щоб захисний шар бетону прогрівся до температури не вище 300 °С, а пожежа не впливала на подальшу експлуатацію конструкції. При стандартній пожежі тривалістю 180 хв товщина захисного шару бетону повинна бути не менше . При цьому захисний шар бетону повинен мати армування у вигляді противідкольної сітки із стержнів діаметром 2- з вічками не більше , що буде сприяти запобіганню вибухоподібного руйнування бетону.

Т.2 Температура прогрівання напруженої арматури під час пожежі не повинна перевищувати 100 °С для запобігання втраті попереднього напруження.

Т.3 У колонах із поздовжньою арматурою в кількості більше чотирьох стержнів у перерізі частину стержнів доцільно встановлювати біля ядра перерізу колони, якщо це дозволяють зусилля, для максимально можливого віддалення арматури від поверхні, що нагрівається.

Т.4 Колони великого поперечного перерізу з меншим відсотком армування краще опираються вогневому впливу ніж колони меншого поперечного перерізу з більшим відсотком армування.

Т.5 Балки і колони з жорсткою арматурою всередині перерізу мають перевагу над балками, що армовані стержньовою арматурою, яка розташована біля поверхні, що нагрівається.

Т.6 У балках, за наявності арматури різного діаметра і різного рівня, арматуру більшого діаметра слід розташовувати якомога далі від поверхні, яка нагрівається під час пожежі.

Т.7 Краще використовувати широкі і невисокі балки ніж вузькі і високі. У якості основної арматури рекомендується використовувати більше двох стержнів, а частину основної арматури розміщувати в другому ряду, максимально віддаливши її від поверхні, що нагрівається.

Т.8 У плитах для запобігання випучуванню поздовжньої арматури при її нагріванні під час пожежі необхідно передбачити конструктивне армування хомутами і поперечними стержнями.

Т.9 Попередньо ненапружені балочні і плитні конструкції переважніші попередньо напружених.

Т.10 На опорах між сусідніми балками і між балкою і стіною повинен бути проміжок, який дозволить балці вільно подовжуватися в процесі вогневого впливу. Ширина проміжку повинна бути не менше 5 % прогону балки.

Т.11 Температурні шви необхідно заповнювати негорючими волокнистими матеріалами. Ширина температурного шва повинна бути не менше 0,15 % відстані між температурними швами.

ДОДАТОК У

(довідковий)

МОНІТОРИНГ БУДІВНИЦТВА ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ ВИСОТНИХ БУДИНКІВ

У.1 Призначення, мета та завдання моніторингу

У.1.1 Моніторинг та спостереження за технічним станом висотних будинків і споруд житлово-громадського призначення є обов'язковою складовою частиною забезпечення умов безпеки при їх будівництві та експлуатації.

У.1.2 Метою моніторингу є оцінка впливу природних, техногенних, антропогенних та інших факторів на будівельний об'єкт та навколишнє середовище в період будівництва та експлуатації, розроблення прогнозу змін стану об'єкта, своєчасне виявлення дефектів, попередження та усунення негативних процесів, уточнення результатів прогнозу і коригування проектних рішень.

У.1.3 Завданням моніторингу є розроблення заходів щодо забезпечення надійності будівель та споруд у період їх будівництва та експлуатації, а також недопущення негативних змін навколишнього середовища, попередження й усунення дефектів конструкцій, здійснення контролю за виконанням розроблених та ухвалених заходів.

У.2 Склад моніторингу

У.2.1 За функціональним призначенням моніторинг поділяється на геолого-гідрологічний, об'єктний, еколого-біологічний та науковий аналіз отриманих результатів.

Геолого-гідрологічний моніторинг включає системи режимних спостережень за зміною стану ґрунтів, рівнів і складу підземних вод і за розвитком деструктивних процесів: ерозії, зсувів, карстово-суфозійних явищ, осідання земної поверхні тощо.

Об'єктний моніторинг включає всі види спостережень за станом основ, фундаментів, конструкцій підземної і наземної частин об'єкта нового будівництва та будинків, підземних споруд і об'єктів інфраструктури, що його оточують.

Еколого-біологічний моніторинг включає системи спостережень за зміною навколишнього природного середовища, радіаційної обстановки тощо.

Науковий аналіз отриманих результатів включає оцінку результатів спостережень, виконання розрахункових прогнозів, порівняння прогнозованих величин параметрів з результатами вимірів, вжиття заходів щодо попередження або усунення негативних наслідків шкідливих впливів і недопущення збільшення інтенсивності цих впливів.

Гідрогеологічний моніторинг передбачає контроль стану навколишнього середовища, а саме:

  • рівня підземних вод;
  • п'єзометричного тиску води у ґрунтовому масиві;
  • витрати води, пов'язані з фільтрацією;
  • визначення коефіцієнта фільтрації;
  • температури ґрунтів у масиві;
  • хімічного складу, температури і каламутності профільтрованої води в дренажах та колекторах;

-ефективності роботи дренажних водопонижувальних та протифільтраційних систем.

Об'єктний моніторинг передбачає контроль стану основ, фундаментів, конструкцій підземної

і наземної частин об'єкта нового будівництва та будинків, підземних споруд і об'єктів інфраструктури, що його оточують.

Моніторинг основ, фундаментів та підземних конструкцій передбачає:

-геодезичні вимірювання переміщень та контроль за технічним станом будинків, підземних споруд і об'єктів інфраструктури, що оточують об'єкт будівництва;

  • геодезичні вимірювання переміщень фундаментів висотної будівлі чи споруди, а також базових реперів, розташованих у межах можливого впливу будівництва: вертикальних переміщень (осадок, підйомів), горизонтальних переміщень (зсувів), кренів і нерівномірних вертикальних переміщень;
  • поопераційний геодезичний контроль точності монтажу конструктивних елементів;
  • вимірювання коливань підземних конструкцій за наявності динамічних впливів;
  • контроль деформаційно-напруженого стану основ, фундаментів та несучих конструкцій підземної частини;
  • фіксація та спостереження за виникненням і розкриттям тріщин;
  • контроль за станом огороджувальних підземних конструкцій, їх вологістю та станом гідроізоляції;

-вимірювання пошарових деформацій ґрунтів основи та осідання земної поверхні в межах можливого впливу будівництва; фіксацію змін фізико-механічних характеристик властивостей ґрунтів.

Моніторинг конструкцій наземної частини будівлі передбачає:

  • геодезичні вимірювання переміщень висотної будівлі чи споруди: вертикальних переміщень (осадок, підйомів), горизонтальних переміщень (зсувів), кренів і нерівномірних вертикальних переміщень;
  • поопераційний геодезичний контроль точності монтажу конструктивних елементів;
  • контроль деформаційно-напруженого стану несучих конструкцій (колон, пілонів, ригелів та залізобетонного каркаса в цілому);
  • контроль стану огороджувальних конструкцій;
  • вимірювання коливань під впливом динамічних навантажень (вітрові, сейсмічні, температура навколишнього середовища, динамічні навантаження техногенного характеру);
  • фіксація та спостереження за виникненням і розкриттям тріщин;
  • контроль геометричних розмірів та перерізів стін;
  • контроль деформації стін;
  • контроль несучих елементів перекриття та їх сполучень (навантаження, геометричні розміри та деформації);

-контроль стану балконів, еркерів, лоджій, сходів, крокв та інших конструктивних елементів.Еколого-біологічний моніторинг передбачає контроль за можливою зміною навколишнього

природного середовища. Необхідно контролювати наступні природні й техногенні фактори, що сприяють погіршенню екологічної обстановки:

  • зміну рівня підземних вод;
  • забруднення ґрунтів і підземних вод;
  • газовиділення;
  • радіаційне випромінювання;
  • техногенні фізичні поля;
  • вібраційні й ударні впливи.

Оцінку можливих коливань і вібрацій необхідно виконувати не тільки з огляду їх впливу на будівлю, але й на людей.

У.3 Організація та проектування робіт із проведення моніторингу

У.3.1 Моніторинг є складовою частиною робіт науково-технічного супроводу нового будівництва згідно з ДБН В.1.2-5. Його повинні здійснювати спеціалізовані організації, що займаються питаннями науково-технічних досліджень, розроблення проектних рішень і технології виконання робіт.