Страница 18: ДБН В.2.3-19-2008. Споруди транспорту залізниці коліїї 1520 мм норми проектування (29895)

Потужність ремонтно-комплектувальних дільниць депо повинна передбачати можливість забезпечення запасними частинами також і приписаних до депо пунктів технічного обслуговування.

Проектування у вагонному депо дільниці ремонту з переформуванням колісних пар передбачається за результатами техніко-економічного обґрунтування.

18.4Пункти технічного обслуговування вагонів, призначені для забезпечення навантажу-вальних районів справним рухомим складом, повинні розміщуватися на станціях масовогонавантаження, розвантаження або в районах концентрації порожніх вагонів.

Проекти пунктів технічного обслуговування вагонів і промивально-пропарювальних станцій повинні розроблятися індивідуально з урахуванням особливостей роботи кожного навантажувального району і з визначенням їхньої потужності замовником.

Проекти пунктів технічного обслуговування вагонів повинні передбачати можливість застосування сучасних машин і пристроїв для промивання, очищення і ремонту вагонів, використання засобів механізації й автоматизації, АСУ, а також містити проектні рішення, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища. У таких пунктах необхідно проектувати криті цехи.

18.5Пункти технічного обслуговування розміщуються на сортувальних, дільничних і па-сажирських станціях, в районах масового навантаження і розвантаження з метою забезпечен-ня безвідмовного прямування вагонів у поїздах по гарантійних дільницях не менше 500 кмдля навантажених і 1000 км для порожніх маршрутів. Оснащення пунктів технічного обслуго-вування здійснюється відповідно до діючих технологічних процесів роботи. Розташування ірозміри спеціальних приміщень повинні встановлюватися проектом і забезпечувати вимогинаукової організації праці при використанні технологічного устаткування.

С. 82 ДБН В.2.3-19-2008

Колійний розвиток станцій з пунктами технічного обслуговування повинний забезпечувати можливість виділення спеціалізованих колій для ремонту вагонів із застосуванням засобів автоматизації і механізації, самохідних ремонтних установок на коліях безвідчіпного ремонту і вагоноремонтних машин на коліях технічного обслуговування з відчепленням. На підходах до таких станцій необхідно розташовувати пристрої безконтактного виявлення несправностей вагонів. Для обігріву і захисту від сонця, короткочасного відпочинку оглядачів і слюсарів-ремонтників вагонів передбачаються спеціальні приміщення, розташування і розміри яких встановлюються проектом.

18.6Контрольні пункти автогальм проектуються при вагонних депо, а у разі відповідногообґрунтування - на сортувальних станціях, станціях із локомотивними депо й у пунктахтехнічного обслуговування вагонів.

Компресорні, як правило, слід проектувати об'єднаними для обслуговування всіх споживачів станції.

1. Проектування пристроїв паливно-мастильного господарства для обслуговуваннярефрижераторного рухомого складу і пасажирських вагонів здійснюється за спеціальнимзавданням.
2. Промивально-пропарювальні станції і пункти для промивання, пропарювання, очи-щення і технічного обслуговування цистерн перед наливом необхідно передбачати настанціях, розташованих у районі переробки нафти, а також у районах стійкої перевалкинафтопродуктів на залізничний транспорт.

У пунктах перевалки нафтопродуктів на залізничний рухомий склад, де обсяги наливу можуть скорочуватися внаслідок подальшого продовження трубопроводу, слід передбачати розташовування промивально-пропарювальних поїздів. Промивально-пропарювальні станції і пункти проектуються в комплексі з об'єктами технічного обслуговування і ремонту цистерн. При цьому об'єкти для технічного обслуговування цистерн поряд із ремонтними коліями повинні мати не менше однієї колії для приймання составів порожніх цистерн, що прибувають.

18.9Пристрої вагонного господарства для під'їзних колій промислових підприємств про-ектуються відповідно до вимог СНиП 2.05.07-91.

19 ВОДОПОСТАЧАННЯ І КАНАЛІЗАЦІЯ

1. Пристрої водопостачання (у тому числі для потреб пожежогасіння) і каналізаціїбудівель і споруд залізниці проектуються згідно з вимогами СНиП 2.04.01, СНиП 2.04.02,СНиП 2.04.03, СНиП 3.05.01, ГОСТ 2761 та даного документа.
2. Централізовані системи водопостачання передбачаються для забезпечення господа-рсько-питних, виробничих і протипожежних потреб станцій, а в необхідних випадках -роз'їздів, обгінних пунктів і окремих лінійних об'єктів.

На роздільних пунктах при вахтовому способі експлуатації допускається, при наявності джерела води, улаштування нецентралізованого водопостачання (без розвідних мереж), при відсутності джерел - привізного водопостачання.

19.3Схема водопостачання приймається залежно від конкретних умов водозабезпеченнярайону проектування.

Для забезпечення водопостачання використовуються діючі водопроводи залізниць або інших відомств, а при їх відсутності чи неможливості їх використання - передбачаються самостійні системи водопостачання з урахуванням перспективи подальшого розвитку.

ДБН В.2.3-19-2008 С. 83

19.4На приймально-відправних коліях, де передбачається заправлення питною водоюпасажирських поїздів, повинно передбачатися влаштування заправних кранів. Відстань міжводорозбірними кранами повинна бути не більше 25,0 м, а ширина міжколійя - 5,8 м. Продук-тивність кранів повинна забезпечувати заправлення водою вагонів пасажирських поїздівпротягом не більше 15 хвилин. Відведення води від заправних кранів здійснюється з ураху-ванням санітарних вимог.

Промивка туалетів пасажирських вагонів здійснюється на спеціальних коліях, які розташовуються на території ремонтно-екіпірувального депо (РЕД) і мають міжколійя не менше 5,8 м.

Суміщення в одному міжколійї кранів для заправки поїздів питною водою та зливних обладнань для прибирання вагонів не допускається.

1. При використанні води для виробничих цілей (охолодження агрегатів, обмиванняустаткування і рухомого складу та ін.), як правило, необхідно передбачати оборотні та за-мкнуті системи водопостачання і повторне використання очищених промислових вод.
2. Централізована система каналізації передбачається на станціях, роз'їздах і обгіннихпунктах із централізованим водопостачанням.

На роздільних пунктах та інших об'єктах, де централізоване водопостачання не передбачається, допускається, за узгодженням із санітарною службою залізниці, улаштування люфт-клозетів із водонепроникними стінками і дном.

1. Схема каналізації повинна бути ув'язана з районними генеральними схемами, якіснуючими, так і проектними системами. При їхній відсутності створюється власна системацентралізованої каналізації.
2. Перетинання водопровідними і каналізаційними трубопроводами залізниць на пере-гонах і станціях регламентуються правилами, викладеними в пп. 12.7-12.13 даного документа.
3. Матеріал труб приймається відповідно до діючих правил.

19.10Водопровідні і напірні каналізаційні мережі, які прокладаються в межах станційпоза коліями, а також перетинають колії в захисному футлярі, виконуються зі сталевих, ча-вунних і пластмасових труб, а каналізаційні самопливні - з чавунних (водопровідних) іпластмасових труб.

20 ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

1. Пристрої теплопостачання необхідно проектувати відповідно до вимог СНиП II 35,СНиП 2.04.07 та інших нормативних документів із урахуванням вимог даного документа.
2. Система і схема теплопостачання повинна забезпечувати комплексне рішення тепло-постачання об'єктів залізничного транспорту.
3. Необхідний ступінь надійності (категорійність) джерел тепла систем теплопостачан-ня повинен визначатися категорією споживачів тепла, що підключаються. Номенклатурабудівель і споруд підприємств-споживачів першої категорії, для яких не допускається перерву подачі тепла, повинна встановлюватися власниками, у веденні яких вони знаходяться, і вка-зуватися в завданні на проектування, а інших - нормами технологічного проектування.
4. При проектуванні теплопостачання в якості теплоносія слід використовувати гарячуводу; доцільність застосування з цієї метою пари в кожному окремому випадку повинна бутиобґрунтована у завданні на проектування техніко-економічним розрахунком.
5. Теплопостачання всіх об'єктів проектується з урахуванням техніко-економічногообґрунтування централізованим або від самостійних джерел теплопостачання.

С. 84 ДБН В.2.3-19-2008

1. Постачання гарячою водою чи парою дільничних та інших великих станційздійснюється шляхом приєднання до теплових мереж теплоелектроцентралей, а у разі їхвідсутності - від існуючих котелень або від тих, які споруджуються.
2. Теплопостачання окремих будівель і споруд на роз'їздах, проміжних станціях іобгінних пунктах та перегонах здійснюється від централізованих джерел тепла або місцевихта індивідуальних систем теплопостачання, тип яких визначається в проекті. Для теплопоста-чання невеликих окремо розташованих об'єктів (пости ЕЦ, стрілочні пости, пункти обігріву,насосні станції, тягові електропідстанції та ін.) допускається при техніко-економічному об-ґрунтуванні застосування в якості джерела тепла електроенергії, з відповідним узгодженнямтакого рішення із замовником і постачальником електричної енергії.

Проектування самостійних котелень (джерел теплопостачання) для окремих споживачів здійснюється на підставі відповідного техніко-економічного обґрунтування.

1. При проектуванні теплопостачання рекомендується розглядати можливості вико-ристання нетрадиційних джерел тепла: сонячної енергії, енергії вітру, хвиль та ін.
2. При проектуванні теплових мереж вид та спосіб їх прокладання на роздільних пун-ктах визначається технікоекономічним обґрунтуванням.

1. При проектуванні теплових мереж на станціях, роз'їздах і обгінних пунктах не-обхідно обмежуватися якомога меншою кількістю перетинань мереж зі станційними коліями.
2. При підземному перетинанні тепловими мережами залізниць слід керуватися вимо-гами, викладеними в пп. 12.7-12.13 даного документа.

21 ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ

21.1. Електрифікація залізниць проектується за системами однофазного змінного струму промислової частоти напругою 25 кВ і постійного струму 3 кВ.

Вибір роду струму і системи напруги електричної тяги здійснюється на підставі техніко-економічного обґрунтування (ТЕО).

Електрифікація малонавантажених ділянок залізниці проектуються згідно з вимогами технічних норм Державної адміністрації залізничного транспорту України.

1. Проектні рішення електрифікації залізниць повинні бути узгоджені з проектами пе-ребудови станцій, реконструкції (модернізації) головних колій, зв'язку і СЦБ, розвитку енер-гетичних систем. Як правило, роботи по суміжних господарствах (перевезень, колії, зв'язку іСЦБ) повинні передувати електрифікації і проектуються з її врахуванням.
2. Стикування ділянок з електротягою на постійному і змінному струмі необхідно вико-нувати з переключенням секцій контактної мережі або шляхом застосування електровозівподвійного живлення. У першому випадку, а також при стикуванні ділянок з електротягою таавтономною тягою, пункт стикування вибирається, як правило, на станціях обороту локомо-тивів.

В обґрунтованих випадках допускається використання вивізних тепловозів як тимчасовий варіант.

Спосіб і пункт стикування визначається в ТЕО на основі варіантних розробок і вказується в завданні на проектування.

21.4При проектуванні електрифікації залізниць необхідно враховувати постачання елек-троенергією залізничних споживачів за технічними умовами енергопередавальних орга-нізацій.

В окремих випадках слід враховувати потребу в електроенергії прилеглого району. Витрати на спорудження і обслуговування на тягових підстанціях розподільних пристроїв для жив-

ДБН В.2.3-19-2008 С. 85

лення району, а також збільшення потрібної трансформаторної потужності фінансуються за рахунок районних споживачів або енергопостачальними організаціями у встановленому нормативно-правовими актами порядку.

21.5Схема зовнішнього енергопостачання електрифікованої ділянки залізниці розроб-ляється спеціалізованими інститутами, узгоджується і затверджується в установленомупорядку.

Пристрої електричної тяги повинні забезпечуватися живленням від енергосистем як споживачі І категорії.

Тягові підстанції повинні мати, як правило, двостороннє живлення. Допускається живлення окремих тягових підстанцій за радіальними лініями або ланцюгами, причому кількість таких ліній або ланцюгів повинна бути не менше двох. У разі виходу з ладу однієї з них, лінії, що залишилися, мають забезпечити електропостачання тягової підстанції без зниження тягового навантаження і відключення нетягових споживачів першої і другої категорій. Кількість і схеми підключення тягових підстанцій до зовнішніх мереж повинні відповідати вимогам ГКД 341.004.003.

21.6Розташування тягових підстанцій, їх потужність і конструкцію контактної мережівизначають в ТЕО з урахуванням вимог щодо захисту населення від електромагнітноговпливу.

Схема живлення тягового електропостачання передбачає, як правило, двостороннє живлення контактної мережі, на двоколійних ділянках - із вузловим з'єднанням контактної підвіски головних колій, а в обґрунтованих випадках - із паралельним з'єднанням. Пости секціонування (ПСК) розміщуються, як правило, на роздільних пунктах.

21.7Потужність основного устаткування тягових підстанцій має забезпечувати пропускзаданої кількості поїздів розрахункової маси, що відповідає потрібній пропускній спромож-ності, у тому числі з'єднаних, із урахуванням можливого згущення поїздів і допустимогокоефіцієнта використання пропускної спроможності, встановленого відповідно до п. 4.7.

Значення міжпоїзного інтервалу встановлюється:

• 8-10 хвилин на одноколійних ділянках;
• 6-8 хвилин на двоколійних ділянках у період згущення;
• 2-3 хвилини для приміських поїздів.