Споруди транспорту залізниці коліїї 1520 мм норми проектування

Проектування у вагонному депо дільниці ремонту з переформуванням колісних пар пе­редбачається за результатами техніко-економічного обґрунтування.

18.4 Пункти технічного обслуговування вагонів, призначені для забезпечення навантажу­- вальних районів справним рухомим складом, повинні розміщуватися на станціях масового навантаження, розвантаження або в районах концентрації порожніх вагонів.

Проекти пунктів технічного обслуговування вагонів і промивально-пропарювальних станцій повинні розроблятися індивідуально з урахуванням особливостей роботи кожного навантажувального району і з визначенням їхньої потужності замовником.

Проекти пунктів технічного обслуговування вагонів повинні передбачати можливість за­стосування сучасних машин і пристроїв для промивання, очищення і ремонту вагонів, вико­ристання засобів механізації й автоматизації, АСУ, а також містити проектні рішення, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища. У таких пунктах необхідно проектувати криті цехи.

18.5 Пункти технічного обслуговування розміщуються на сортувальних, дільничних і па-­ сажирських станціях, в районах масового навантаження і розвантаження з метою забезпечен­- ня безвідмовного прямування вагонів у поїздах по гарантійних дільницях не менше 500 км для навантажених і 1000 км для порожніх маршрутів. Оснащення пунктів технічного обслуго­- вування здійснюється відповідно до діючих технологічних процесів роботи. Розташування і розміри спеціальних приміщень повинні встановлюватися проектом і забезпечувати вимоги наукової організації праці при використанні технологічного устаткування.

С. 82 ДБН В.2.3-19-2008

Колійний розвиток станцій з пунктами технічного обслуговування повинний забезпечу­вати можливість виділення спеціалізованих колій для ремонту вагонів із застосуванням за­собів автоматизації і механізації, самохідних ремонтних установок на коліях безвідчіпного ремонту і вагоноремонтних машин на коліях технічного обслуговування з відчепленням. На підходах до таких станцій необхідно розташовувати пристрої безконтактного виявлення не­справностей вагонів. Для обігріву і захисту від сонця, короткочасного відпочинку оглядачів і слюсарів-ремонтників вагонів передбачаються спеціальні приміщення, розташування і розміри яких встановлюються проектом.

18.6 Контрольні пункти автогальм проектуються при вагонних депо, а у разі відповідного обґрунтування - на сортувальних станціях, станціях із локомотивними депо й у пунктах технічного обслуговування вагонів.

Компресорні, як правило, слід проектувати об'єднаними для обслуговування всіх спожи­вачів станції.

Проектування пристроїв паливно-мастильного господарства для обслуговування рефрижераторного рухомого складу і пасажирських вагонів здійснюється за спеціальним завданням.

Промивально-пропарювальні станції і пункти для промивання, пропарювання, очи­- щення і технічного обслуговування цистерн перед наливом необхідно передбачати на станціях, розташованих у районі переробки нафти, а також у районах стійкої перевалки нафтопродуктів на залізничний транспорт.

У пунктах перевалки нафтопродуктів на залізничний рухомий склад, де обсяги наливу можуть скорочуватися внаслідок подальшого продовження трубопроводу, слід передбачати розташовування промивально-пропарювальних поїздів. Промивально-пропарювальні стан­ції і пункти проектуються в комплексі з об'єктами технічного обслуговування і ремонту цис­терн. При цьому об'єкти для технічного обслуговування цистерн поряд із ремонтними коліями повинні мати не менше однієї колії для приймання составів порожніх цистерн, що прибувають.

18.9 Пристрої вагонного господарства для під'їзних колій промислових підприємств про­- ектуються відповідно до вимог СНиП 2.05.07-91.

19 ВОДОПОСТАЧАННЯ І КАНАЛІЗАЦІЯ

Пристрої водопостачання (у тому числі для потреб пожежогасіння) і каналізації будівель і споруд залізниці проектуються згідно з вимогами СНиП 2.04.01, СНиП 2.04.02, СНиП 2.04.03, СНиП 3.05.01, ГОСТ 2761 та даного документа.

Централізовані системи водопостачання передбачаються для забезпечення господа­- рсько-питних, виробничих і протипожежних потреб станцій, а в необхідних випадках - роз'їздів, обгінних пунктів і окремих лінійних об'єктів.

На роздільних пунктах при вахтовому способі експлуатації допускається, при наявності джерела води, улаштування нецентралізованого водопостачання (без розвідних мереж), при відсутності джерел - привізного водопостачання.

19.3 Схема водопостачання приймається залежно від конкретних умов водозабезпечення району проектування.

Для забезпечення водопостачання використовуються діючі водопроводи залізниць або інших відомств, а при їх відсутності чи неможливості їх використання - передбачаються са­мостійні системи водопостачання з урахуванням перспективи подальшого розвитку.

ДБН В.2.3-19-2008 С. 83

19.4 На приймально-відправних коліях, де передбачається заправлення питною водою пасажирських поїздів, повинно передбачатися влаштування заправних кранів. Відстань між водорозбірними кранами повинна бути не більше 25,0 м, а ширина міжколійя - 5,8 м. Продук-­ тивність кранів повинна забезпечувати заправлення водою вагонів пасажирських поїздів протягом не більше 15 хвилин. Відведення води від заправних кранів здійснюється з ураху-­ ванням санітарних вимог.

Промивка туалетів пасажирських вагонів здійснюється на спеціальних коліях, які розта­шовуються на території ремонтно-екіпірувального депо (РЕД) і мають міжколійя не менше 5,8 м.

Суміщення в одному міжколійї кранів для заправки поїздів питною водою та зливних об­ладнань для прибирання вагонів не допускається.

При використанні води для виробничих цілей (охолодження агрегатів, обмивання устаткування і рухомого складу та ін.), як правило, необхідно передбачати оборотні та за­- мкнуті системи водопостачання і повторне використання очищених промислових вод.

Централізована система каналізації передбачається на станціях, роз'їздах і обгінних пунктах із централізованим водопостачанням.

На роздільних пунктах та інших об'єктах, де централізоване водопостачання не передба­чається, допускається, за узгодженням із санітарною службою залізниці, улаштування люфт-клозетів із водонепроникними стінками і дном.

Схема каналізації повинна бути ув'язана з районними генеральними схемами, як існуючими, так і проектними системами. При їхній відсутності створюється власна система централізованої каналізації.

Перетинання водопровідними і каналізаційними трубопроводами залізниць на пере-­ гонах і станціях регламентуються правилами, викладеними в пп. 12.7-12.13 даного документа.

Матеріал труб приймається відповідно до діючих правил.

19.10 Водопровідні і напірні каналізаційні мережі, які прокладаються в межах станцій поза коліями, а також перетинають колії в захисному футлярі, виконуються зі сталевих, ча­- вунних і пластмасових труб, а каналізаційні самопливні - з чавунних (водопровідних) і пластмасових труб.

20 ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ

Пристрої теплопостачання необхідно проектувати відповідно до вимог СНиП II 35, СНиП 2.04.07 та інших нормативних документів із урахуванням вимог даного документа.

Система і схема теплопостачання повинна забезпечувати комплексне рішення тепло­- постачання об'єктів залізничного транспорту.

Необхідний ступінь надійності (категорійність) джерел тепла систем теплопостачан­- ня повинен визначатися категорією споживачів тепла, що підключаються. Номенклатура будівель і споруд підприємств-споживачів першої категорії, для яких не допускається перерв у подачі тепла, повинна встановлюватися власниками, у веденні яких вони знаходяться, і вка­- зуватися в завданні на проектування, а інших - нормами технологічного проектування.

При проектуванні теплопостачання в якості теплоносія слід використовувати гарячу воду; доцільність застосування з цієї метою пари в кожному окремому випадку повинна бути обґрунтована у завданні на проектування техніко-економічним розрахунком.

Теплопостачання всіх об'єктів проектується з урахуванням техніко-економічного обґрунтування централізованим або від самостійних джерел теплопостачання.

С. 84 ДБН В.2.3-19-2008

Постачання гарячою водою чи парою дільничних та інших великих станцій здійснюється шляхом приєднання до теплових мереж теплоелектроцентралей, а у разі їх відсутності - від існуючих котелень або від тих, які споруджуються.

Теплопостачання окремих будівель і споруд на роз'їздах, проміжних станціях і обгінних пунктах та перегонах здійснюється від централізованих джерел тепла або місцевих та індивідуальних систем теплопостачання, тип яких визначається в проекті. Для теплопоста­- чання невеликих окремо розташованих об'єктів (пости ЕЦ, стрілочні пости, пункти обігріву, насосні станції, тягові електропідстанції та ін.) допускається при техніко-економічному об-­ ґрунтуванні застосування в якості джерела тепла електроенергії, з відповідним узгодженням такого рішення із замовником і постачальником електричної енергії.

Проектування самостійних котелень (джерел теплопостачання) для окремих споживачів здійснюється на підставі відповідного техніко-економічного обґрунтування.

При проектуванні теплопостачання рекомендується розглядати можливості вико­- ристання нетрадиційних джерел тепла: сонячної енергії, енергії вітру, хвиль та ін.

При проектуванні теплових мереж вид та спосіб їх прокладання на роздільних пун­- ктах визначається технікоекономічним обґрунтуванням.

При проектуванні теплових мереж на станціях, роз'їздах і обгінних пунктах не-­ обхідно обмежуватися якомога меншою кількістю перетинань мереж зі станційними коліями.

При підземному перетинанні тепловими мережами залізниць слід керуватися вимо­- гами, викладеними в пп. 12.7-12.13 даного документа.

21 ЕЛЕКТРИФІКАЦІЯ

21.1. Електрифікація залізниць проектується за системами однофазного змінного струму промислової частоти напругою 25 кВ і постійного струму 3 кВ.

Вибір роду струму і системи напруги електричної тяги здійснюється на підставі техніко-економічного обґрунтування (ТЕО).

Електрифікація малонавантажених ділянок залізниці проектуються згідно з вимогами технічних норм Державної адміністрації залізничного транспорту України.

Проектні рішення електрифікації залізниць повинні бути узгоджені з проектами пе­- ребудови станцій, реконструкції (модернізації) головних колій, зв'язку і СЦБ, розвитку енер­- гетичних систем. Як правило, роботи по суміжних господарствах (перевезень, колії, зв'язку і СЦБ) повинні передувати електрифікації і проектуються з її врахуванням.

Стикування ділянок з електротягою на постійному і змінному струмі необхідно вико­- нувати з переключенням секцій контактної мережі або шляхом застосування електровозів подвійного живлення. У першому випадку, а також при стикуванні ділянок з електротягою та автономною тягою, пункт стикування вибирається, як правило, на станціях обороту локомо­- тивів.

В обґрунтованих випадках допускається використання вивізних тепловозів як тимчасо­вий варіант.

Спосіб і пункт стикування визначається в ТЕО на основі варіантних розробок і вказується в завданні на проектування.

21.4 При проектуванні електрифікації залізниць необхідно враховувати постачання елек­- троенергією залізничних споживачів за технічними умовами енергопередавальних орга-­ нізацій.

В окремих випадках слід враховувати потребу в електроенергії прилеглого району. Витра­ти на спорудження і обслуговування на тягових підстанціях розподільних пристроїв для жив-

ДБН В.2.3-19-2008 С. 85

лення району, а також збільшення потрібної трансформаторної потужності фінансуються за рахунок районних споживачів або енергопостачальними організаціями у встановленому нор­мативно-правовими актами порядку.

21.5 Схема зовнішнього енергопостачання електрифікованої ділянки залізниці розроб­- ляється спеціалізованими інститутами, узгоджується і затверджується в установленому порядку.

Пристрої електричної тяги повинні забезпечуватися живленням від енергосистем як спо­живачі І категорії.

Тягові підстанції повинні мати, як правило, двостороннє живлення. Допускається жив­лення окремих тягових підстанцій за радіальними лініями або ланцюгами, причому кількість таких ліній або ланцюгів повинна бути не менше двох. У разі виходу з ладу однієї з них, лінії, що залишилися, мають забезпечити електропостачання тягової підстанції без зниження тяго­вого навантаження і відключення нетягових споживачів першої і другої категорій. Кількість і схеми підключення тягових підстанцій до зовнішніх мереж повинні відповідати вимогам ГКД 341.004.003.

21.6 Розташування тягових підстанцій, їх потужність і конструкцію контактної мережі визначають в ТЕО з урахуванням вимог щодо захисту населення від електромагнітного впливу.

Схема живлення тягового електропостачання передбачає, як правило, двостороннє жив­лення контактної мережі, на двоколійних ділянках - із вузловим з'єднанням контактної підвіски головних колій, а в обґрунтованих випадках - із паралельним з'єднанням. Пости секціонування (ПСК) розміщуються, як правило, на роздільних пунктах.

21.7 Потужність основного устаткування тягових підстанцій має забезпечувати пропуск заданої кількості поїздів розрахункової маси, що відповідає потрібній пропускній спромож­- ності, у тому числі з'єднаних, із урахуванням можливого згущення поїздів і допустимого коефіцієнта використання пропускної спроможності, встановленого відповідно до п. 4.7.

Значення міжпоїзного інтервалу встановлюється:

8-10 хвилин на одноколійних ділянках;

6-8 хвилин на двоколійних ділянках у період згущення;

2-3 хвилини для приміських поїздів.

Розрахункову масу вантажного поїзда приймають середньозваженою із загальної кіль­кості вантажних поїздів.