---

режимів їх роботи та правил експлуатації.

Глава 16. КОРИСТУВАННЯ РІЧКАМИ

Стаття 79. Класифікація річок України

Залежно від водозбірної площі басейну річки поділяються на

великі, середні та малі.

До великих належать річки, які розташовані у кількох

географічних зонах і мають площу водозбору понад 50 тис.

квадратних кілометрів.

До середніх належать річки, які мають площу водозбору від 2

до 50 тис. квадратних кілометрів.

До малих належать річки з площею водозбору до 2 тис.

квадратних кілометрів.

Стаття 80. Особливості користування малими річками

З метою охорони водності малих річок забороняється:

1) змінювати рельєф басейну річки;

2) руйнувати русла пересихаючих річок, струмки та водотоки;

3) випрямляти русла річок та поглиблювати їх дно нижче

природного рівня або перекривати їх без улаштування водостоків,

перепусків чи акведуків;

4) зменшувати природний рослинний покрив і лісистість басейну

річки;

5) розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби

хімізації;

6) проводити осушувальні меліоративні роботи на заболочених

ділянках та урочищах у верхів'ях річок;

7) надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке

будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних

споруд), а також для садівництва та городництва;

8) здійснювати інші роботи, що можуть негативно впливати чи

впливають на водність річки і якість води в ній.

Водокористувачі та землекористувачі, землі яких знаходяться в

басейні річок, забезпечують здійснення комплексних заходів щодо

збереження водності річок та охорони їх від забруднення і

засмічення.

Стаття 81. Комплекс заходів щодо збереження водності річок і

охорони їх від забруднення

До комплексу заходів щодо збереження водності річок і охорони

їх від забруднення належить:

1) створення прибережних захисних смуг;

2) створення спеціалізованих служб по догляду за річками,

прибережними захисними смугами, гідротехнічними спорудами та

підтриманню їх у належному стані;

3) впровадження грунтозахисної системи землеробства з

контурно-меліоративною організацією території водозбору;

4) здійснення агротехнічних, агролісомеліоративних та

гідротехнічних протиерозійних заходів, а також створення для

організованого відводу поверхневого стоку відповідних споруд

(водостоки, перепуски, акведуки тощо) під час будівництва і

експлуатації шляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій;

5) впровадження водозберігаючих технологій, а також

здійснення передбачених цим Кодексом водоохоронних заходів на

підприємствах, в установах і організаціях, розташованих у басейні

річки;

6) створення гідрологічних пам'яток природи.

З метою оцінки екологічного стану басейну річки та розробки

заходів щодо раціонального використання і охорони вод та

відтворення водних ресурсів складається її паспорт у порядку, що

визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 82. Регулювання стоку річок, створення штучних водойм

З метою збереження гідрологічного, гідробіологічного та

санітарного стану річок забороняється споруджувати в їх басейні

водосховища і ставки загальним обсягом, що перевищує обсяг стоку

даної річки в розрахунковий маловодний рік, який спостерігається

один раз у двадцять років.

Створення на річках та у їх басейнах штучних водойм та

водопідпірних споруд, що впливають на природний стік поверхневих і

стан підземних вод, допускається лише з дозволу місцевих Рад за

погодженням з державними органами водного господарства, охорони

навколишнього природного середовища та геології.

Глава 17. ПРИКОРДОННІ ВОДИ. ВОДНІ ОБ'ЄКТИ, ЩО ЗАЗНАЛИ

РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ

Стаття 83. Користування прикордонними водами

Користування прикордонними водами здійснюється в порядку, що

визначається законодавством України та міждержавними договорами.

Стаття 84. Користування водами, що зазнали радіоактивного

забруднення

Користування водами, що зазнали радіоактивного забруднення,

здійснюється відповідно до Закону України "Про правовий режим

території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок

Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ) та інших актів

законодавства України.

Розділ IV. ОХОРОНА ВОД

Глава 18. КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЛЯМИ ВОДНОГО ФОНДУ. ВОДООХОРОННІ

ЗОНИ ТА ЗОНИ САНІТАРНОЇ ОХОРОНИ

Стаття 85. Користування землями водного фонду

Порядок надання земель водного фонду в користування та

припинення права користування ними встановлюється земельним

законодавством.

У постійне користування землі водного фонду надаються

водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим

підприємствам, установам і організаціям, в яких створено

спеціалізовані служби по догляду за водними об'єктами,

прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими

смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх

у належному стані.

У тимчасове користування за погодженням з постійними

користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг

відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися

підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян,

релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним

та фізичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб,

культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних

цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

Користування цими ділянками у зазначених цілях здійснюється з

урахуванням вимог щодо охорони річок і водойм від забруднення,

засмічення та замулення, а також з додержанням правил архітектури

планування приміських зон та санітарних вимог у порядку, що

встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 86. Користування земельними ділянками дна річок,

озер, водосховищ, морів та інших водних об'єктів

На земельних ділянках дна річок, озер, водосховищ, морів та

інших водних об'єктів можуть проводитися роботи, пов'язані з

будівництвом гідротехнічних споруд, поглибленням дна для

судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і

гравію в руслах малих та гірських річок), прокладанням кабелів,

трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та

геологорозвідувальні роботи.

Місця і порядок проведення зазначених робіт визначаються

відповідно до проектів, що погоджуються з державними органами

охорони навколишнього природного середовища, водного господарства

та геології.

Стаття 87. Водоохоронні зони

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів,

попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення

навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку

вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм

встановлюються водоохоронні зони.

Водоохоронна зона є природоохоронною територією

господарської діяльності, що регулюється.

На території водоохоронних зон забороняється:

1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів

фільтрації;

3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф

місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо), а також у потічки.

В окремих випадках у водоохоронній зоні може бути дозволено

добування піску і гравію за межами земель водного фонду на сухій

частині заплави, у праруслах річок за погодженням з державними

органами охорони навколишнього природного середовища, водного

господарства та геології.

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально

розробленими проектами.

Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим

ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом

Міністрів України.

Виконавчі комітети місцевих Рад зобов'язані доводити до

відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо

меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також

водоохоронного режиму, який діє на цих територіях.

Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних

захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх

територій здійснюється виконавчими комітетами місцевих Рад і

державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Стаття 88. Прибережні захисні смуги

З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і

засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо

озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон

виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та

навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею

менше 3 гектарів - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею

більше 3 гектарів - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина

прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках

всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та

комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для

цілей, визначених цим Кодексом.

У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга

встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами

землеустрою.

Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних

захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в

порядку, передбаченому законом.

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів

встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох

кілометрів від урізу води.

У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських

заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої

визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але

не менше 100 метрів від урізу води, що включає:

території, розташовані між лінією максимального відпливу та

лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час

найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично

затоплюється хвилями;

прибережні території - складені піском, гравієм, камінням,

ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті

діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів;

скелі, інші гірські утворення.

Пляжна зона не встановлюється у межах прибережної захисної

смуги морів та навколо морських заток і лиманів на земельних

ділянках, віднесених до земель морського транспорту, а також на

земельних ділянках, на яких розташовані військові та інші оборонні

об'єкти, рибогосподарські підприємства.

Користування пляжною зоною у межах прибережної захисної смуги

морів та навколо морських заток і лиманів здійснюється з

дотриманням вимог щодо охорони морського середовища, прибережної

захисної смуги від забруднення та засмічення і вимог санітарного

законодавства.

До узбережжя морів, морських заток і лиманів у межах пляжної

зони забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян

для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких

розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди,

санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі

табори.

У разі надання права користування пляжною зоною користувачі

зобов'язані забезпечити безперешкодний та безоплатний прохід

вздовж берега моря, морської затоки чи лиману.

У межах населених пунктів місцевими органами виконавчої влади

та органами місцевого самоврядування виділяються та облаштовуються

пляжні зони для безперешкодного та безоплатного користування.

На островах встановлюється режим обмеженої господарської

діяльності, передбачений для прибережних захисних смуг.

Режим використання об'єктів і територій природно-заповідного

фонду, розташованих у межах прибережної смуги морів та навколо

морських заток і лиманів, регулюється Законом України "Про

природно-заповідний фонд України" ( 2456-12 ).

( Стаття 88 в редакції Закону N 2740-VI ( 2740-17 ) від

02.12.2010 )

Стаття 89. Обмеження господарської діяльності в прибережних

захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та

на островах

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з

режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та

на островах забороняється:

1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і

залісення), а також садівництво та городництво;