експлуатації короткострокове затоплення. При цьому необхідно дотри-
муватися вимог по захисту водойм від забруднення. Біля річок та во-
дойм слід передбачати під'їзди (ділянки) і пірси для забирання води
пожежними автомашинами.
Прибережні смуги річок установлюються по обох берегах річок
уздовж урізу води за вширшки:
- для річок завдовжки понад 100 км - до 100 м;
- для річок завдовжки 50-100 км - до 50 м;
- для річок завдовжки до 50 км - не менше 20 м.
Уздовж берегів водойм прибережні смуги установлюються завширш-
ки не менше 20 м від урізу води. Розміри водоохоронних зон треба
приймати згідно з ДБН 360-92 п. 10.17.
У водоохоронних зонах прибережних смуг забороняється розміщен-
ня полігонів для твердих побутових відходів та неутилізованих від-
ходів, складів нафтопродуктів.
2.10. При розміщенні сільськогосподарських підприємств на при-
бережних ділянках водойм та при відсутності безпосередніх зв'язків
підприємств з ними слід передбачати незабудовану берегову смугу за-
вширшки до 100 м залежно від довжини річки, але не менше 40 м.
2.11. При розміщенні складів мінеральних добрив та хімічних
засобів захисту рослин повинні бути проведені заходи, що виключають
попадання шкідливих речовин у водойми, грунт і атмосферне повітря.
Склади мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин
слід розміщувати на відстані не менше 2 км від рибогосподарських
водойм. В разі особливої необхідності допускається зменшення або
збільшення відстані за умови погодження її з органами, що забезпе-
чують охорону рибних запасів.
На збільшення або зменшення відстані від складів мінеральних
добрив та хімічних засобів захисту рослин до рибогосподарських во-
дойм розробляються техніко-економічне та гігієничне обгрунтування.
Відстані від складів мінеральних добрив та пестицидів до сіль-
ськогосподарських підприємств, поверхневих водних об'єктів, джерел
централізованих систем водопостачання, водопровідних споруд прийма-
ти згідно з СНиП П-108-78, а межі зон санітарної охорони поверхне-
вих та підземних джерел водопостачання, майданчиків водопровідних
споруд, водогонів та санітарні заходи на території зон поверхневих
та підземних джерел водопостачання слід встановлювати згідно з
СНиП 2.04.02-84.
2.12. При розміщенні сільськогосподарських підприємств, буді-
вель та споруд в районі розміщення радіостанцій, складів вибухових
речовин, матеріалів і виробів на їх основі, сильно діючих отруйних
речовин та інших підприємств та об'єктів спеціального призначення
відстань від підприємств, що проектуються, до вказаних об'єктів
слід приймати згідно з відповідними нормативами, затвердженими в
установленому порядку.
2.13. Розміщення сільськогосподарських підприємств, будівель
та споруд в районах розташування діючих та заново запроектованих
аеропортів та аеродромів дозволяється за умови додержання вимог
Повітраного кодексу України.
Погодженню підлягає розміщення будівель та споруд, повітряних
ліній зв'язку та високовольтних ліній електропередачі, які заплано-
вано забудувати, на відстані до 10 км від межі аеродрому; будівель
та споруд, повітряних ліній зв'язку та високовольтних ліній елект-
ропередачі, абсолютна позначка верхівки яких перебільшує абсолютну
позначку аеродрому на 50 м та більше, які заплановано збудувати, на
відстані від 10 до 30 км від межі аеродрому.
- 5 -
2.14. Сільськогосподарські підприємства, що виділяють в атмо-
сферу значну кількість диму, пилу або хімічних речовин неприємного
запаху та речовин, шкідливих для організму людини, недопустимо роз-
міщувати в замкнутих долинах, котлованах, біля підніжжя гір та ін-
ших територіях, не забезпечених прородним провітрюванням. Склади
горючих рідин (мастил) необхідно розміщувати на нижчих по рельефу
місцевостях, а також з урахуванням рози вітрів по відношенню до
котельних на твердому паливі.
Сільськогосподарські підприємства необхідно розміщувати підвіт-
ряно по відношенню до житлової забудови, лікувальних та дитячих за-
кладів, підприємств по переробці продукції.
2.15. Сільськогосподарські підприємства, будівлі та споруди,
що мають технологічні процеси, які є джерелом виділення в навколи-
шнє середовище хімічних та біологічних компонентів і шуму, шкідли-
вого для організму, повинні відокремлюватись санітарно-захисними
зонами від житлових і громадських будинків. Розміри санітарно-захи-
сних зон належить приймати згідно з обов'язковим додатком 1 та са-
нітарними нормами проектування промислових підприємств. Території
санітарно-захисних зон не виключаються із землекористування і пови-
нні бути використані для потреб сільського господарства тільки при
погодженні з органами санітарного та ветеринарного нагляду.
2.16. В санітарно-захисних зонах дозволяється розміщувати:
- підприємства, окремі будівлі та споруди з виробництвом мен-
шого класу шкідливості, ніж виробництво, для якого встанов-
лена санітарно-захисна зона, за умови аналогічного характеру
шкідливості;
- лазні, пральні, гаражі, склади, сховища (крім громадських і
спеціалізованих продовольчих);
- будинки управлінь та конторські приміщення, крамниці, під-
приємства громадського харчування, медпункти, дослідні лабо-
раторії, пов'язані з обслуговуванням підприємства, що проек-
тується, та також підприємств, що розміщені поряд;
- стоянки громадського та приватного транспорту, місцеві та
транзитні комунікації, ЛЕП, водопровідні та каналізаційні
насосні станції, підземні резервуари, розсадники рослин для
озеленення підприємства і санітарно-захисної зони.
2.17. Для санітарно-захисних зон завширшки понад 100 м з боку
сельбишної зони повинні передбачатись смуги деревно-чагарникових
зелених насаджень завширшки не менше 50 м, а при ширині зони від 50
до 100 м ширина смуги повинна бути не менше 20 метрів.
2.18. В санітарно-захисній зоні не допускається розміщення жи-
тлових будинків, дитячих дошкільних закладів, шкіл, лікувально-про-
філактичних та оздоровчих закладів загального користування, установ
відпочинку, спортивних споруд, садів, парків, садівничих товоариств
та городів.
На території санітарно-захисної зони не допускається розміщу-
вати підприємства, виробничі будівлі та споруди в тих випадках, ко-
ли виробничі шкідливості, що виділяються одним із підприємств, мо-
жуть зашкодити здоров'ю працюючих або призвести до псування матері-
алів, обладнання та готової продукції іншого підприємства, а також
коли це призводить до збільшення концентрації шкідливостей в зоні
житлової забудови вище дозволених рівнів, встановлених санітарними
нормами проектування промислових підприємств.
2.19. Траси ліній електропередачі, зв'язку та інших лінійних
споруд повинні проходити, як правило, по межах сівозмін, вздовж
шляхів, лісонасаджень, існуючих мереж з таким розрахунком , щоб
забезпечити вільний доступ до комунікацій з територіі, не зайнятої
сільськогосподарськими угіддями. При прокладенні трас електропере-
дачі над та поблизу будівель та споруд слід враховувати вимоги Пра-
вил улаштування електроустановок (ПУЕ).
3. ГЕНЕРАЛЬНІ ПЛАНИ ВИРОБНИЧИХ ЗОН СІЛЬСЬКИХ ПОСЕЛЕНЬ ТА
ГЕНЕРАЛЬНІ ПЛАНИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
3.1. Генеральні плани виробничих зон сільських поселень та ге-
неральні плани сільськогосподарських підприємств повинні мати раці-
- 6 -
ональне планування з метою створення сприятливих умов для сільсько-
господарського виробництва, праці та відпочинку працюючих і насе-
лення, яке мешкає в цій місцевості, при мінімальних капітальних ін-
вестиціях та експлуатаційних витратах.
3.2. Генеральні плани виробничих зон сільських поселень скла-
даються, як правило, разом з розробкою проектів планування та забу-
дови цих поселень.
3.3. Генеральні плани конкретних сільськогосподарських підпри-
ємств розробляються на основі раніше складеного генерального плану
виробничої зони сільського поселення, розробленого на підставі схе-
ми або проекту районного планування.
Якщо для даного сільського поселення генеральний план (або
проект планування та забудови) виробничої зони не розроблявся, або
був розроблений, але не відповідає сучасним вимогам, розробляється
безпосередньо генеральний план конкретного сільськогосподарського
підприємства в поєднанні з навколишнім плануванням та забудовою і
врахуванням перспективного розвитку цієї території.
3.4. При розробці генеральних планів виробничих зон сільських
поселень та генеральних планів сільськогосподарських підприємств
слід передбачати:
- планувальний зв'язок виробничої та сельбищної зон. Зонування
виробничої території на окремі її види: виробничу основну,
складську, адміністративну та ін.;
- максимальну кооперацію сільськогосподарських та промислових
підприємств на єдиній земельній ділянці та організацію зага-
льних об'єктів підсобного та обслуговуючого призначення;
- розміщення підприємств, будинків та споруд з дотриманням мі-
німальних, зооветеринарних, санітарних та протипожежних роз-
ривів між ними та з максимально можливим блокуванням будівель
та споруд;
- створення єдиного архітектурного ансамблю з урахуванням при-
родно-кліматичних, геологічних та інших місцевих умов;
- задоволення комплексних технологічних та інженерно-технічних
умов;
- надійний захист навколишнього середовища (грунту, атмосфер-
ного повітря, підземних вод, поверхневих водойм тощо) від
хімічного та біологічного забруднення виробничими відходами
і викидами в атмосферу та захист від шуму;
- можливість розширення виробничої зони на перспективу;
- високу техніко-економічну ефективність планувальних рішень;
- виконання будівельно-монтажних робіт індустріальними метода-
ми;
- можливість будівництва і введення підприємства та окремих
об'єктів в експлуатацію пусковими комплексами;
- відновлення земель, порушених при будівництві, та збереження
і подальше використання знятого родючого шару грунту.
3.5. При розробці генеральних планів виробничих зон сільських
поселень, що реконструюються, та генеральних планів сільськогоспо-
дарських підприємств, що підлягають реконструкції, слід передбачати:
- концентрацію виробничих об'єктів на одній земельній ділянці;
- планування та забудову виробничих зон з виявленням земельних
ділянок для розширення сільськогосподарських підприємств, що
реконструюються, та розміщення нових сільськогосподарських
підприємств;
- максимальне використання існуючих основних виробничих фондів,
будівель, споруд, інженерних мереж та елементів благоустрою;
- ліквідацію малодіяльних під'їзних шляхів;
- ліквідацію невеликих та застарілих підприємств і об'єктів,
які не мають земельних ділянок для подальшого розвитку, а
також підприємств і об'єктів, в яких відпала потреба, або
які мають негативний вплив на сельбищну зону, сусідні під-
приємства та навколишнє середовище;
- послідовну ліквідацію виробничих центрів, які за своїм роз-
міщенням та технології не відповідають санітарно-гігієничним
умовам та протипожежним нормам;
- обов'язкову рекультивацію земельних ділянок ліквідованих
підприємств та об'єктів;
- 7 -
- покращення благоустрою виробничих територій та санітарно-за-
хисних зон, підвищення архітектурного рівня забудови;
- організацію майданчиків для стоянки автомобільного транспорту;
- техніко-економічну ефективність планувальних рішень.
3.6. Для сільськогосподарських підприємств, що підлягають ре-
конструкції та виділяють виробничі шкідливості, необхідно передба-
чати впровадження більш досконалої технології виробництва, викорис-
тання більш ефективних методів та установок для уловлювання вироб-
ничих викидів та утилізації гною.
3.7. Території виробничих зон, як правило, не повинні розділя-
тися на окремі ділянки залізницею або автомобільними шляхами зага-
льної мережі, а також річками.
На окремих відособлених земельних ділянках виробничих зон
сільських поселень слід розміщувати підприємства та об'єкти, саніта-
рно-захисна зона яких перевищує 500 метрів.
3.8. Тваринницькі, птахівничі, звірівницькі ферми, ветеринарні
заклади та підприємства по виробництву молока, м'яса та яєць на
промисловій основі слід розміщувати з підвітряного боку по відношен-
ню до інших сільськогосподарських об'єктів та сельбищної зони з
урахуванням річної рози вітрів.
Склади мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин
слід розміщувати з підвітряного боку по відношенню до житлових,
громадських та виробничих будівель з урахуванням річної рози вітрів.
Споруди систем видалення, обробки, зберігання, обеззаражування,
підготовки та використання гною, гнойових стоків та посліду слід
розміщувати по відношенню до тваринницьких будівель і житлової забу-
дови з підвітряного боку до пануючих напрямків вітру, а також нижче
водозабірних споруд. При цьому слід дотримуватись санітарно-захис-
них зон у відповідності з обов'язковим додатком 4.
