4.9 Пісок, ступінь неоднорідності якого менше 3, а також дрібний пісок з вмістом за масою не менше 90 % часток розміром 0,10-0,25 мм слід відносити до одноро-змірних.
Робочий шар
4.10 Робочий шар повинен проектуватись з нездимального або слабоздимально-го грунту (таблиця 4.6) на глибину 1,0 м від проектної відмітки поверхні дорожнього одягу для цементобетонних покриттів, на глибину 0,8 м - для асфальтобетонних покриттів в дорожньо-кліматичних зонах У-І - У-ІІІ та в Карпатах і на 0,6 м в гірському Криму.
Таблиця 4.6 - Класифікація грунтів за ступенем здимальності при замерзанні
|
Вид грунту
|
Ступінь здимальності
|
Група за здимальні-стю
|
Середнє значення відносної здимальності при промерзанні до 1,5 м, у відсотках |
|
Пісок гравелистий, грубо- і середньозернистий з вмістом часточок < 0,05 мм до 2 %
|
нездимальний
|
І
|
1/1
|
|
Пісок гравелистий, грубо- і середньозернистий з вмістом часточок < 0,05 мм до 15 % та пісок дрібнозернистий з вмістом часточок < 0,05 мм до 2 %
|
слабоздимальний
|
II
|
1-2/2-4
|
|
Суглинок непилуватий і глина
|
здимальний
|
III
|
2-4/4-6
|
|
Пісок пилуватий, супісок піщанистий, суглинок важкий пилуватий
|
дуже здимальний
|
IV
|
4-6/6-8
|
|
Супісок пилуватий, суглинок легкий пилуватий
|
надмірно здимальний
|
V
|
6-8/8-10
|
|
Примітка. Над рискою наведено величину здимання при 1-му типі місцевості за зволоження, під рискою – при 2-му і 3-му типах.
|
При використанні в межах 2/3 глибини промерзання грунтів III-V груп за зди-мальністю величину морозного здимання визначають розрахунком за результатами випробувань або за таблицею 4.7.
Робочий шар доріг в зоні У-ІІІ повинен складатись з ненабухаючого грунту (таблиця 4.7) на глибину від проектної відмітки поверхні земляного полотна - 1,0 м і 0,8 м відповідно для цементобетонного і асфальтобетонного покриттів.
ДБН В.2.3-4-2000 c.30
Таблиця 4.7 - Класифікація грунтів за ступенем набухання
|
Різновид грунту
|
Відносна деформація набухання, % при вологості до 0,6 Wo |
||
|
Ненабухаючий
|
|
менше 2
|
|
|
Слабонабухаючий
|
|
від 2 до 5
|
|
|
Середньонабухаючий
|
|
від 5 до 10
|
|
|
Сильнонабухаючий
|
|
понад 10
|
|
4.11 Ступінь ущільнення грунту робочого шару, який визначається коефіцієнтом ущільнення, повинен бути не менше показників, наведених у таблиці 4.8.
Таблиця 4.8 - Коефіцієнти ущільнення земляного полотна
|
|
Глибина розташування
|
Найменьший коефіцієнт ущільнення грунту при типі дорожнього одягу |
|||||
|
Елемент земляно-го полотна
|
шару грунту від поверхні
|
капітальному |
полегшеному і перехідному |
||||
|
|
покриття, м
|
У-IV, У-І
|
У-ІІ
|
У-ІІІ
|
У-IV, У-І
|
У-ІІ
|
У-ІІІ
|
|
Робочий шар насипу
|
до 1,5
|
від 1,0 до 0,98
|
0,98
|
від 0,98 до 0,95
|
від 0,98 до 0,95
|
0,95
|
0,95
|
|
Нижня частина |
до 1,5
|
0,95
|
0,95
|
0,95
|
0,95
|
0,93
|
0,90
|
|
насипу, що не
|
до 6
|
0,98
|
0,96
|
0,95
|
0,96
|
0,95
|
0,93
|
|
підтоплюється
|
нижче 6
|
0,98
|
0,98
|
0,98
|
0,95
|
0,95
|
0,95
|
|
Частина насипу, що підтоплюється
|
до 0,8
|
0,95
|
0,95
|
від 0,95 до 0,93
|
від 0,95 до 0,93
|
від 0,93 до 0,90
|
0,90
|
|
В робочому шарі виїмки нижче зони сезонного промерзання
|
до 1,2
|
0,95
|
|
|
від 0,95 до 0,93
|
|
|
|
Укісна непідтоп-лювана частина насипу
|
- |
0,93
|
0,93
|
0,90
|
0,93
|
0,90
|
0,90
|
|
Укісна підтоп-дювана частина насипу
|
-
|
0,98
|
0,95
|
0,93
|
0,98
|
0,95
|
0,93
|
|
Примітка. Більші значення коефіцієнта ущільнення грунту потрібно призначати при дорожніх одягах капітального типу, при влаштуванні шарів основ з грунтів та кам’яних матеріалів, оброблених цементом. Меньші значення призначаються в усіх інших випадках. |
4.12 При неможливості виконання вимог 4.11 повинні бути передбачені заходи по забезпеченню міцності і стійкості земляного полотна і робочого шару шляхом:
- регулювання водно-теплового режиму земляного полотна за допомогою гід-роізолюючих, теплоізолюючих, дренуючих або капіляроперериваючих прошарків;
- укріплення і покращення грунту робочого шару з використанням в'яжучих і мінеральних (гранулометричних) домішок і т.ін.;
ДБН В.2.3-4-2000 c.31
- використання армуючих прошарків;
- зниження рівня підземних вод за допомогою дренажу;
- застосування спеціальних конструкцій поперечних перерізів земляного полотна з метою захисту його від поверхневої води (берми тощо).
Вказані заходи слід вибирати на основі техніко-економічних розрахунків.
4.13 Робочий шар потрібно проектувати в комплексі з дорожнім одягом з метою отримання найбільш економічних рішень.
Розрахункові характеристики грунтів робочого шару слід визначати з урахуванням типу місцевості за умовами зволоження.
Насипи
4.14 Споруджувати насипи в будь-яких умовах дозволяється без обмеження застосування грунтів і відходів промисловості, що мало змінюють міцність і стійкість під дією погодно-кліматичних факторів. Грунти, що змінюють з часом міцність і стійкість під дією цих факторів і навантажень, відносяться до особливих грунтів, які дозволяється використовувати з обмеженнями, обгрунтовуючи в проекті їх використання результатами випробувань. В необхідних випадках слід передбачати конструктивні заходи для захисту цих грунтів від дії погодно-кліматичних факторів.
При використанні великоуламкових грунтів слід передбачати влаштування вирівнюючого шару між насипом та дорожнім одягом завтовшки не менше 0,5 м з грунтів, що містять уламки розміром не більше 0,2 м.
4.15 На сполученні земляного полотна з мостами на ділянках довжиною поверху не менше висоти насипу плюс 2 м (рахуючи від стояка) і по низу не менше 2 м необхідно проектувати насипи з нездимальних дренуючих грунтів.
4.16 Насипи слід проектувати з урахуванням несучої здатності основи. Основи поділяють на міцні і слабкі.
До слабких відносять основи, в яких в межах активної зони залягають шари слабких грунтів ( з модулем пружності менше 25 МПа) і завтовшки понад 0,5 м. Товщина активної зони визначається розрахунком.
У випадку, якщо шар слабкого грунту залягає на глибині, більшій ширини насипу по підошві, а також для насипу висотою понад 12м, розмір активної зони необхідно визначати розрахунком.
4.17 Крутизну укосів насипу висотою до 2 м слід призначати з урахуванням забезпечення безпечного з'їзду транспортних засобів у аварійних ситуаціях, як правило, на дорогах 1-ІІІ категорій не крутіше 1:4, а для доріг інших категорій - не крутіше 1:3.
4.18 Крутизну укосів насипів висотою понад 2 м, а також на цінних землях допускається збільшення крутизни укосів до граничних значень, наведених в таблиці 4.9, із встановленням огородження бар'єрного типу.
4.19 Наведена в таблиці 4.8 крутизна укосів передбачає їх укріплення методом висівання трав або дернуванням. При використанні інших, більш капітальних типів укріплення, крутизна може бути збільшена при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні та виконанні розрахунку стійкості укосів.
4.20 При слабких основах, використанні зв'язних грунтів підвищеної вологості, а також для підтоплених насипів крутизну укосів призначають на основі розрахунків або перевіряють розрахунком можливість застосування типового поперечного профілю.
ДБН В.2.3-4-2000 c.32
Таблиця 4.9 - Найбільша крутизна укосів насипів
|
|
Висота укосу, м |
||
|
Грунт насипу
|
|
від б до 12 |
|
|
|
від 3 до 6
|
в нижній частині від 0 до 6
|
у верхній частині від 6 до 12
|
|
Брили з слабковивітрюваних порід
|
1:1-1:1,3
|
1:1,3-1:1,5
|
1:1,3-1:1,5
|
|
Великоуламковий і піщаний (окрім дрібного та пилуватого піску)
|
1:1,5
|
1:1,5
|
1:1,5
|
|
Піщаний дрібний та пилуватий, глинистий та лесовий
|
1:1.5 1:1,75 |
1:1,75 1:2
|
1:1,5 1:1,75
|
|
Примітка 1. Під рискою подані значення для пилуватих різновидів грунтів у дорожньо-кліматичних зонах У-І - У-ІІІ і для однорозмірних дрібних пісків. Примітка 2. Висота укосу визначається як різниця між відміткою брівки насипу і відміткою підошви насипу. При наявності крутосхилості висота насипу визначається як найбільша різниця між відміткою брівки і відміткою підошви насипу (низової відмітки укосу). |
4.21 При проектуванні резервів фактичний об’єм потрібного грунту для насипу Vн слід визначати за формулою:
, (4.1)
де K1 – коефіцієнт відносного ущільнення (відношення найменьшої щільності грунту в насипу, яка встановлюється з урахуванням даних таблиці 4.8, до його щільності в резерві або кар’єрі, що встановлюється при вишукуваннях). Орієнтовно коефіцієнт відносного ущільнення призначається за таблицею 4.10;
Vп - об’єм запроектованого насипу, м.
Таблиця 4.10 - Значення коефіцієнтів відносного ущільнення грунту
|
Значеня коефіцієнту відносного ущільнення К1, для грунту |
|||||||
|
Потрібний коефіцієнт ущільнення
|
Пісок, супісок, суглинок
|
Суглинок, глина
|
Лес і ле-соподіб-ний грунт
|
Скельний грунт при об’ємній масі, г/см3 |
Шлак, відвали переробної промисловості
|
||
|
грунту
|
пилуватий
|
|
|
1,9-2.2
|
2,2-2,4
|
2,4-2,7
|
|
|
1,00
|
1,10
|
1,05
|
1,30
|
0,95
|
0,89
|
0,84
|
1,26-1,47
|
|
0,98
|
1,08
|
1,03
|
1,25
|
0,93
|
0,87
|
0,83
|
1,23-1,44
|
|
0,95
|
1,05
|
1,00
|
1,15
|
0,9
|
0,85
|
0,80
|
1,20-1,40
|
4.22 При проектуванні насипу з грунтів, вологість яких перевищує допустиму (таблиця 4.5), необхідно передбачати заходи, що забезпечували б необхідну стійкість земляного полотна. До таких заходів відносяться:
- осушення грунтів як природним шляхом, так і обробкою їх активними речовинами типу негашеного вапна, активної золи уносу тощо;
- прискорення консолідації грунтів підвищеної вологості в нижній частині насипу (горизонтальні дренажі з зернистих або синтетичних матеріалів і ін.) та попередження деформацій насипів і їх розповзання (зменшення крутизни укосу і захист його від розмиву, влаштування горизонтальних прошарків з зернистих або синтетичних
ДБН В.2.3-4-2000 c.33
