Трубопроводи установок

1.3.16 Живильні і розподільні трубопроводи установок газового пожежегасіння належить виконувати із сталевих труб заГОСТ8732-91 та ГОСТ 8734-91. Діаметри і товщина стінок труб визначаються розрахунком за методикою, що наведена у додатку Д.

1.3.17 Спонукальні трубопроводи установок газового пожежегасіння належить виконувати із сталевих труб заГОСТ10704-91.Умовний прохід труб повинен дорівнювати 15 мм.

Трубопроводи та їх з'єднання повинні забезпечувати герметичність і витримувати розрахункові тиски.

Вентиляційні системи приміщень

1.3.18 У вентиляційних системах приміщень, обладнаних пожежною автоматикою, належить передбачати автоматичне відключення вентиляторів, включення заслінок або клапанів за командою установок автоматичного пожежегасіння. При цьому час повного закриття заслінок і клапанів не повинен перевищувати ЗО с.

1.3.19 Витяжна вентиляція газовидалення в цих приміщеннях повинна забезпечувати видалення газу із нижньої зони після закінчення роботи установки. Допускається з цією метою передбачати пересувні вентиляційні установки.

Станції пожежегасіння

1.3.20 Станційне обладнання установок газового пожежегасіння з централізованим зберіганням вогнегасної речовини належить розміщувати в приміщенні станції пожежегасіння, відокремленому від інших приміщень протипожежними перегородками 1 типу і перекриттями 3 типу.

Приміщення станції пожежегасіння не можна розташовувати під і над приміщеннями з категоріями виробництв А, Б і В, за винятком приміщень категорії В, обладнаних автоматичними установками пожежегасіння.

Приміщення станції пожежегасіння за наявності у ньому ізотермічних ємкостей з двоокисом вуглецю, крім зазначених вимог, неможна розміщати під, над і поряд з приміщеннями, призначеними для масового перебування людей.

Допускається встановлювати ізотермічні ємкості з двоокисом вуглецю поза приміщенням станції пожежегасіння з улаштуванням над ними навісу і сітчастої огорожі по периметру площі зберігання.

1.3.21 Приміщення станції пожежегасіння належить розміщувати в підвалах або на першому поверсі будинку. Допускається розміщення приміщення станції вище першого поверху. При цьому підйомно-транспортне обладнання будинків, споруд повинно забезпечити можливість доставки та обслуговування обладнання станції.

Вихід з приміщення станції належить передбачати назовні, у вестибюль або коридор за умови, що відстань від виходу із станції до сходової клітки, яка має вихід безпосередньо назовні, не перевищує 25 м, а в коридор немає виходу з пожеже- та вибухонебезпечних приміщень, за винятком приміщень категорії В, обладнаних автоматичними установками пожежегасіння.

1.3.22 Приміщення станції пожежегасіння повинно мати висоту не менше 2,5 м для установок з балонами і не менше 3,5 м для установок з ізотермічними ємкостями. Приміщення повинно мати постійно діючу припливно-витяжну вентиляцію з двократним повітрообміном протягом1 год. з видаленням повітря з нижньої зони.

Температура повітря в приміщенні станції повинна бути не нижче 15 град.С і не вище 35 град.С, відносна вологість - не більше80% при 25 град.С, освітленість - не менше 100 лк при люмінесцентних лампах і не менше 75 лк при лампах розжарювання.

Належить передбачати аварійне освітлення згідно з вимогами СНіП 11-4-79.

Приміщення станції повинно бути обладнано телефонним зв'язком з приміщенням чергового персоналу.

Біля входу в приміщення станції пожежегасіння повинно бути встановлене світлове табло з написом "Станція пожежегасіння".

1.3.23 Проходи для обслуговування обладнання, що містить вогнегасну речовину, повинні мати ширину не менше 0,7 м, а відстань між обслуговуючою частиною і стіною - не менше 0,8 м. Ширина проходів, що ведуть до клапанів розподільних пристроїв, повинна бути неменше 0,8 м.

Допускається встановлення батарей з вогнегасною речовиною біля стіни.

Відстань між виступними частинами обладнання, що містять вогнегасну речовину, і шафами електрокерування з боку обслуговування повинна бути не менше 2 м.

1.3.24 Обладнання установок газового пожежегасіння з децентралізованим зберіганням вогнегасної речовини належить розміщувати в приміщенні, яке підлягає протипожежному захисту, або в безпосередній близькості від нього.

Обладнання належить встановлювати згідно з вимогами технічної документації. Кріплення обладнання належить виконувати до будівельних конструкцій, межа вогнестійкості яких відповідає перегородкам1 типу і перекриттям 3 типу.

При розміщенні обладнання необхідно забезпечити зручність технічного обслуговування та передбачити заходи, що виключають несанкціонований доступ до нього.

1.3.25 Обладнання, що містить вогнегасну речовину, і балони із стисненим повітрям слід розміщувати не ближче 1 м від джерела тепла.

1.4 Установки порошкового пожежегасіння

1.4.1 Установки порошкового пожежегасіння поділяються:

а) за способом гасіння на:

- установки об'ємного пожежегасіння;

- установки локального пожежегасіння по об'єму;

- установки локального пожежегасіння по площі;

б) за способом пуску на:

- автоматичні установки з дублюючим ручним пуском (місцевим та(або) дистанційним);

- ручні установки з місцевим та(або) дистанційним пуском;

в) за конструктивним виконанням на:

- установки з розподільною мережею з автономним або централізованим джерелом робочого газу;

- установки з лафетним стволом;

- установки з ручним стволом;

г) за способом побудови на:

- агрегатні установки;

- модульні установки.

1.4.2 Пуск установок може бути електричним, пневматичним, гідравлічним, механічним або комбінованим.

1.4.3 Пристрої дистанційного та ручного пуску установок мають бути захищені і розміщені згідно з ГОСТ 12.4.009-83*.

1.4.4 В залежності від класу можливої пожежі (за ГОСТ 27331-87) на об'єкті, що захищається, установки повинні заряджатись вогнегасним порошком (далі - ВП) відповідної марки.

Основні технічні характеристики ВП загального призначення (типи ВС і АВС) наведені в додатку Е.

1.4.5 Як робочий газ в установках порошкового пожежегасіння можуть використовуватись стиснене повітря іазотзаГОСТ9293-74*, двоокис вуглецю за ГОСТ 8050-85.

Точка роси робочого газу повинна бути не вище мінус 40 град.С.

1.4.6 Установки повинні бути забезпечені 100 %, відносно розрахункового, запасом ВП та робочого газу, який зберігається на об'єкті, з метою забезпечення перезарядження установки після її спрацювання протягом 24 годин.

У випадках, коли можливе повторне займання горючого матеріалу, слід передбачати 100 % резерв ВП.

1.4.7 Допускається застосування установок порошкового пожежогасіння для захисту об'єктів, де використовуються установки з іншими вогнегасними речовинами (вода, піна, газ).

1.4.8 Діапазон температур експлуатації установок порошкового пожежегасіння слід приймати в залежності від їхнього кліматичного виконання.

Установки об'ємного пожежегасіння

1.4.9 Установки об'ємного пожежегасіння призначені для створення середовища, яке не підтримує горіння у всьому об'ємі захищуваного приміщення, і можуть бути застосовані тільки для захисту об'єктів, що являють собою замкнутий простір, причому загальна площа отворів в огорожі, які не закриваються перед спрацюванням установки, не повинна перевищувати 15% від загальної площі огороджувальних будівельних конструкцій. При цьому, якщо загальна площа отворів, що не закриваються, більша ніж 1%, повинна передбачатись додаткова кількість ВП, яка розраховується згідно з методикою, що викладена в додатку Ж.

Двері приміщення, що підлягає протипожежному захисту, мають бути такими, що зачиняються самостійно.

Вентиляція цього приміщення повинна відключатись до початку витікання ВП під час спрацювання установки.

Не рекомендується застосовувати установки об'ємного пожежегасіння для захисту приміщень заввишки більше 4,5міоб'ємомбільше 1000 м3.

1.4.10 За конструктивним виконанням установки об'ємного пожежегасіння є, як правило, установками з розподільною мережею трубопроводів, в яких встановлюються розпилювачі.

Конструкція розподільних мереж повинна забезпечувати рівномірний розподіл ВП, що подається, між розпилювачами, що в ній встановлені. Об'єм, що захищається кожним розпилювачем, витрата ВП, що ним забезпечується, висота розміщення і відстань між розпилювачами має відповідати вимогам технічної документації на відповідні види установок і розпилювачів.

1.4.11 Установки об'ємного пожежегасіння повинні забезпечити подавання ВП в кількості не менше 0,6 кг на кубічний метр приміщення за час від 20 до 30 с.

Інтенсивність подавання ВП повинна бути не менше

0,02 кг · с-1·м-3.

1.4.12 Склад, конструктивне виконання та розміщення автоматичних установок об'ємного пожежегасіння повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.009-83*.

Установки локального пожежегасіння

1.4.13 Установки локального пожежегасіння застосовуються в тих випадках, коли технічно неможливо або економічно недоцільно застосовувати установки об'ємного пожежегасіння.

1.4.14 Розрахункова величина зони, що захищається установкою локального пожежегасіння по об'єму, визначається як добуток площі основи і висоти агрегату або технологічної установки, що підлягає захисту. При цьому всі габаритні розміри (довжина, ширина, висота) збільшуються відносно фактичних на 1,5 м кожний.

В разі застосування установки локального пожежегасіння по площі, як розрахункова величина зони захисту приймається максимально можлива площа пожежі на момент спрацювання установки порошкового пожежегасіння. Можлива площа пожежі має бути заздалегідь визначена на основі прогнозованої можливої аварії на об'єкті, що підлягає захисту, з урахуванням конструктивних і технологічних заходів, що застосовуються з метою обмеження розвитку пожежі.

В разі захисту об'єкта з наявністю горючих рідин мають бути передбачені заходи з метою відвернення їхнього розливання тара збризкування за межі зони захисту (відбортовка, влаштування аварійного зливання, екрани тощо).

1.4.15 Для локального пожежегасіння по об'єму повинні застосовуватись установки з розподільною мережею.

1.4.16 Для локального пожежегасіння по об'єму норма подавання ВП, указаних в додатку Е, становить 1,2 кг · м-3.

Тривалість подавання ВП під час гасіння повинна бути від 20 до 30 с.

Недоцільно застосовувати установки локального порошкового пожежегасіння по об'єму, якщо розрахунковий локальний об'єм, що підлягає захисту, перевищує 200 м3 і висота технологічного устаткування, що підлягає захисту, перевищує 3 м.

1.4.17 Для локального пожежегасіння по площі можуть застосовуватись як установки з розподільною мережею, так і установки з лафетними або ручними стволами.

1.4.18 Конструкція і розміщення трубопроводів і розпилювачів розподільної мережі установок, що проектуються, повинні задовольняти вимогам паспортів, технічних умов та іншої чинної нормативної та технічної документації на відповідні установки і їхні елементи.

Розпилювачі повинні розміщуватись таким чином, щоб забезпечувалось зрошення всієї зовнішньої поверхні обладнання, що підлягає захисту. Відстань від розпилювачів до поверхні обладнання, що підлягає захисту, повинна регламентуватись паспортом на відповідний розпилювач і становить, як правило, від 2 до 4,5 м.

При проектуванні установок локального порошкового пожежегасіння по площі відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 на об'єкті, що підлягає захисту, повинні бути виконані заходи щодо обмеження можливої площі пожежі величиною, яка не перевищує паспортного значення вогнегасної спроможності установки, яка застосовується.

В приміщеннях, які мають технологічні площадки і вентиляційні короби завширшки або діаметром більше 0,75 м, має бути установлений додатковий розподільний трубопровід з розпилювачами під площадками і коробами.

1.4.19 Установки з лафетними стволами застосовуються для захисту об'єктів, де неможливе застосування розподільних мереж (велика висота приміщень, інтенсивне використання підйомно-транспортних засобів тощо), і повинні розміщуватись у легкодоступних місцях таким чином, щоб забезпечувалась можливість маневрування стволом в усьому робочому діапазоні, а порошковий струмінь, враховуючи його ефективну дальність, міг досягти найвіддаленішої межі зони захисту.

Розміри зони, що захищається установкою з лафетним стволом, не повинні перевищувати паспортних значень, встановлених заводом-виготовлювачем відповідної установки.

Установка з лафетним стволом повинна забезпечити нормативне подавання ВП не менше 8 кг·м-2 можливої площі пожежі з інтенсивністю не менше 0,4 кг·с-1·м-2. Тривалість безперервного подавання вогнегасного порошку повинна бути не менше 20 с.

1.4.20 Установки локального пожежегасіння по площі з ручними стволами призначені для гасіння пожеж операторами в визначених пожеженебезпечних зонах і можуть застосовуватись як самостійно, так іу доповнення до установок з розподільними мережами.

Витрата ВП, що подається через ручний ствол, повинна становити від 3,5 кг·с-1 до 5,0 кг·с-1, тривалість подавання повиннастановити не менше 30 с, норма подавання - не менше 6кг·м-2, інтенсивність - не менше 0,2 кг·с-1·м-2.

Трубопроводи установок

1.4.21 Трубопроводи і з'єднання розподільної мереж і установок, розпилювачі повинні виготовлятись з негорючих матеріалів, фізичні і хімічні властивості яких забезпечують достатній запас міцності та стійкості до впливу факторів навколишнього середовища, в тому числі й в умовах пожежі. Як правило, трубопроводи установок виконують з сталевих труб за ГОСТ 8732-91, ГОСТ 8734-91 і ГОСТ 3262-75*.

Для роботи у корозійно-активному середовищі повинні застосовуватись відповідні конструкційні матеріали.

1.4.22 З'єднання трубопроводів можуть бути фланцеві та за допомогою фітингів.

1.4.23 Під час монтажу трубопроводів розподільної мережі установок горизонтальні ділянки трубопроводів повинні прокладатись з уклоном не менше 0,01 в напрямку розпилювачів.

Відстань від розпилювача до місця закріплення трубопроводу повинна бути в межах від 0,1 до 0,5м.

Відстань між засобами закріплення трубопроводів до будівельних конструкцій необхідно приймати згідно з СНіП 3.05.01-85 для неізольованих трубопроводів.