При транспортуванні вентиляторів без упаковки вхідний і вихідний патрубки повинні бути закриті дерев’яними або картонними щитами.
Умови транспортування вентиляторів у частині впливу механічних факторів – за ГОСТ 23170, у частині впливу кліматичних факторів – за ГОСТ 15150 (8 – для вентиляторів на внутрішній ринок і 9 – для поставки на експорт).
5.44. Умови зберігання і гарантійний термін експлуатації визначаються нормативно-технічною документацією на вентилятори.
5.45. Перелік вибухозахищених вентиляторів, які випускаються в Україні, наведений у додатку 4.
6. КОНСТРУКЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ, ПОКРИТТЯ І
КОМПЛЕКТУЮЧІ ДЕТАЛІ І ВИРОБИ
6.1. Всі матеріали і покриття для виготовлення вибухозахищених вентиляторів повинні вибиратися з урахуванням властивостей переміщуваної вибухонебезпечної парогазопилоповітряної суміші (склад, агресивність, температура, вологість) і навколишнього середовища.
Матеріали і покриття вентиляторів та комплектуючі повинні забезпечувати необхідну корозійну стійкість по відношенню до переміщуваного і навколишнього середовища із збереженням необхідної міцності і жорсткості всієї конструкції вентиляторів.
Рекомендовані матеріали і покриття для вентиляторів, які переміщують вибухонебезпечні суміші із вмістом агресивних компонентів, наведені у додатку 5.
6.2. Робочі колеса, корпуси і вхідні колектори вентиляторів повинні бути виготовлені з матеріалів, які не викликають іскор тертя або співудару при зіткненні один з одним.
Рекомендовані пари матеріалів у зростаючому ступені небезпечності виникнення механічних іскор:
– нержавіюча сталь/латунь, бронза, електропровідна пластмаса;
– вуглецева сталь/латунь, бронза, електропровідна пластмаса;
– нержавіюча сталь/нержавіюча сталь;
– алюмінієвий сплав/алюмінієвий сплав.
6.3. Забороняється використовувати вуглецеві сталі і чавун у парі з алюмінієвим сплавом у вузлах проточної частини вентиляторів.
6.4. Не допускається використання міді та мідних сплавів із вмістом міді вище 70%, а також алюмінієвих сплавів із вмістом магнію більше 2,6% для виготовлення деталей і вузлів проточної частини вентиляторів.
6.5. Деталі і вузли проточної частини вентиляторів, які переміщують вибухонебезпечні суміші категорії IIC (ГОСТ 12.1.011), повинні бути виготовлені з матеріалів, електростатична іскробезпечність яких повинна відповідати класу Э1 за ГОСТ 12.1.018.
Питомий об’ємний опір таких матеріалів не повинен перевищувати 105ОмЧм
Для переміщення вибухонебезпечних сумішей категорії I, IIА, IIВ матеріали за електростатичною іскробезпечністю повинні відноситись до класу не нижче Э2 та мати питомий об’ємний опір від 105 до 107 Ом·м.
6.6. Проточна частина вентиляторів із різнорідних металів і алюмінієвих сплавів, які переміщують вибухонебезпечні суміші категорії IIC із домішками агресивних речовин, повинна мати полімерне електропровідне покриття, стійке до середовища. Товщина покриття повинна бути не менше 0,25 мм.
6.7. Для переміщення вибухонебезпечного середовища, яке містить абразивний пил, корпус і робоче колесо вентиляторів повинні бути виготовлені із зносостійких матеріалів або із зміцнюючими покриттями.
6.8. Деталі і складальні одиниці проточної частини вентиляторів із вуглецевої сталі повинні мати лакофарбове покриття, стійке до переміщуваного середовища. Не допускається використання фарб, що містять легкий метал. Захист від корозії зовнішніх поверхонь вентиляторів, окрім таблички, стрілок, знака заземлення, деталей із пластмас і гуми, двигуна, повинен здійснюватись лакофарбовими покриттями:
– для помірного клімату за ГОСТ 9825;
– для тропічного клімату за ГОСТ 9.401;
– підготовка поверхні за ГОСТ 9.402.
Контроль якості покриття:
– зовнішній вигляд – за ГОСТ 9.032;
– товщина – за ГОСТ 9.105.
6.9. Покриттю не підлягають посадочні поверхні, таблички, а також покупні (комплектуючі) вироби, які мають пофарбування і розміщені поза проточною частиною вентиляторів.
7. ВИПРОБУВАННЯ І КОНТРОЛЬ ВИБУХОЗАХИЩЕНИХ ВЕНТИЛЯТОРІВ
7.1. Всі види випробувань вентиляторів проводяться у випробувальних центрах (лабораторіях), акредитованих національними органами із стандартизації на право проведення відповідних видів випробувань обладнання для кондиціонування повітря і вентиляції ( ОКПВ ).
7.2. Випробування вентиляторів проводять за затвердженими робочими програмами – методиками випробувань на атестованих випробувальних стендах із використанням перевірених або атестованих засобів вимірювань згідно з вимогами ГОСТ 15.001.
Рекомендований перелік засобів вимірювань для проведення випробувань наведений у додатку 6.
7.3. Приймальні випробування вентиляторів повинні проводитись на дослідних зразках (дослідній партії) у відповідності до вимог технічного завдання, діючої нормативної документації на цей вид вентиляторів, ДСТУ 3067, ГОСТ 15.001, ГОСТ 15.009.
7.4. Для приймальних випробувань вентиляторів подаються згідно з ГОСТ 15.001:
– дослідні зразки;
– технічне завдання, або контракт, протокол, та інше;
– конструкторська документація;
– експлуатаційна документація (паспорт, інструкція по експлуатації, технічний опис);
– проект технічних умов;
– програма і методика випробувань.
7.5. Вентилятори, подані до приймальних випробувань, повинні бути укомплектовані вибухозахищеними віброізоляторами необхідної жорсткості із паспортом на них.
7.6. Результати приймальних випробувань оформлюються згідно з ГОСТ 15.001 протоколом, на підставі якого складається акт приймання дослідних зразків, що дозволяє виробництво вентиляторів або зазначає напрямок подальших робіт і умови повторних випробувань.
7.7. В процесі серійного виробництва згідно з вимогами ГОСТ 15.001 вентилятори повинні підлягати приймально-здавальним і періодичним випробуванням у відповідності до діючої на них нормативно-технічної документації.
7.8. Приймально-здавальні випробування вентиляторів здійснюють за альтернативною ознакою у відповідності до ГОСТ 18242.
Плани контролю для конкретних типорозмірів повинні бути зазначені у технічних умовах на вентилятори.
За партію приймають вентилятори одного типорозміру і модифікації за діаметром робочого колеса, укомплектовані двигунами одного типорозміру.
7.9. У відповідності до вимог ГОСТ 15.001, нормативних документів на вентилятори для періодичних випробувань промислових зразків вентиляторів подаються:
– зразки вентиляторів (не менше 2-х);
– технічні умови;
– експлуатаційна документація;
– програма і методика випробувань.
7.10. Періодичні випробування вентиляторів проводять із періодичністю, зазначеною в діючій на цей виріб нормативно-технічній документації.
7.11. Вентилятори, випуск яких не відбувався більше одного року, перед початком серійного випуску повинні пройти випробування в обсязі періодичних випробувань у випробувальному центрі.
7.12. Результати періодичних випробувань оформляються протоколом у відповідності до порядку, діючого в акредитованому випробувальному центрі (лабораторії), які проводили випробування.
7.13.Обсяг, порядок і періодичність технічного нагляду встановлюються у відповідності до вимог нормативно-технічних документів на вентилятори.
7.14. В процесі експлуатації вентиляторів після реконструкції або капітального ремонту систем вентиляції необхідно проводити випробування вентиляторів на відповідність вимогам ДСТУ 3251–95.
8. МОНТАЖ ВИБУХОЗАХИЩЕНИХ ВЕНТИЛЯТОРІВ
8.1. Монтаж і наладка вентиляторів повинні провадитись у відповідності до вимог ГОСТ 12.4.021, СНиП 2.04.05, технічних умов, паспортів і цих Правил.
8.2. Монтаж вентиляторів на новозбудованих виробництвах повинен здійснюватись спеціалізованими монтажними організаціями або підприємствами, які мають на це дозвіл (ліцензію) органів державного нагляду за охороною праці на початок роботи.
Монтаж вентиляторів на діючих підприємствах після ремонту або їх заміни повинен виконуватись спеціальною бригадою, призначеною наказом по підприємству.
8.3.Навантажувально-розвантажувальні роботи повинні виконуватись відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.03–93, ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.3.009, ГОСТ 12.3.020.
8.4. Установлення вентиляторів на об’єктах, які зазнають коливань з віброшвидкістю більше 2 мм/с, не допускається.
8.5. Розміщення вентиляторів має забезпечувати їх зручний і безпечний монтаж, експлуатацію і ремонт.
8.6. Органи керування вентиляторами повинні бути обладнані засобами, що запобігають при вимиканні електроенергії самоввімкненню двигунів при відновленні подачі електроенергії.
8.7. Монтаж вентиляторів, поставлених виготівником у розібраному вигляді, повинен здійснюватись лише після їх збирання і перевірки працездатності у робочому режими.
Складання і кріплення вентиляторів до фундаменту повинні забезпечувати необхідну міцність, яка виключає їх деформацію і зміщення.
8.8. Перед початком монтажу повинні бути здійснені:
– огляд вибухозахищеного вентилятора і двигуна та вивірення місця їх установлення і фундаменту під монтаж згідно з проектною документацією;
– перевірка опору ізоляції двигуна і затягання болтових з’єднань (кріплення двигуна і корпусу вентилятора до станини або фундаменту, робочого колеса на валу приводу, корпусів підшипників тощо);
– перевірка осьового і радіального проміжків між робочим колесом і колектором (для радіальних вентиляторів) і робочим колесом і обичайкою корпусу (для осьових вентиляторів);
– перевірка якості гумових пружних елементів віброізоляторів.
8.9. При виявленні пошкоджень, некомплектності поставки вибухозахищених вентиляторів їх введення в експлуатацію не допускається, при цьому має бути складений акт – рекламація, який направляється заводу-виготівникові або постачальнику.
8.10. Розпаковувати і розконсервовувати вентилятори, які підлягають монтажу, в умовах діючих вибухонебезпечних виробництв необхідно у спеціально відведених місцях поза вибухонебезпечною зоною.
8.11. Перед входом газопароповітряної суміші у вентилятор, вмонтований у технологічну схему виробництва, повинен бути встановлений сигналізатор довибухонебезпечних концентрацій з виводом сигналу у місце з постійною присутністю персоналу.
8.12. Припливні вентилятори необхідно встановлювати у місцях, які виключають попадання у систему вентиляції вибухонебезпечних парів, газів, пилу в усіх режимах роботи виробництва.
8.13. Вентилятори місцевих відсмоктувань повинні бути обладнані блокіровками, що виключають пуск і роботу конструктивно пов’язаного з ними технологічного обладнання при непрацюючому вентиляторі.
8.14. У вибухонебезпечних зонах класів В–I, В–Iа, В–Iб вентилятори повинні встановлюватись на віброізолятори у вибухозахищеному виконанні типу ВРВ, ВМВ.
Віброізолятори постачаються разом із вентиляторами (за замовленням) або закуповуються окремо.
Допускається комплектування вентиляторів іншими типами віброізоляторів за висновками організацій у відповідності до вимог п.4.4. цих Правил і узгоджені з органами державного нагляду за охороною праці.
8.15. Віброізолятори необхідно встановлювати таким чином, щоб навантаження на кожний віброізолятор розподілялось рівномірно.
8.16. При монтажі вибухозахищених вентиляторів в умовах діючих вибухонебезпечних виробництв необхідно застосовувати інструмент, пристрої і оснащення, які виключають можливість іскроутворення.
8.17. Повітряводи зі сторони нагнітання і зі сторони всмоктування повинні бути з’єднані з вентилятором через м’яку вставку. З’єднання повинно забезпечувати герметичність. Вентилятор і повітряводи повинні складати замкнутий електричний ланцюг.
8.18. Підключати повітряводи до вентилятора необхідно лише після перевірки легкості обертання робочого колеса, відсутності дисбалансу за допомогою нанесення крейдою рисок на робочому колесі і вхідному патрубку (при дво- триразовому прокручуванні робоче колесо не повинно зупинятись на одному й тому ж місці).
8.19. Для виключення попадання у вентилятор сторонніх предметів на всмоктувальній ділянці повітряводу, в окремих випадках, повинна бути передбачена “кишеня” (вхід переміщуваного середовища знизу) або встановлення загороджувальних ґраток (сіток) із розміром чарунки не вище 12х12 мм.
8.20. При встановленні вентиляторів поза приміщенням для них необхідно улаштовувати спеціальні укриття. При цьому повинна бути забезпечена зручність монтажу і технічного обслуговування при експлуатації.
8.21. Всі частини вентиляторів, що обертаються, повинні мати огородження, які виключають можливість травмування персоналу.
8.22. Заземлення вибухозахищених вентиляторів повинно бути виконане у відповідності з вимогами ПУЭ.
8.23. Після монтажу повинні бути проведені пробний пуск і обкатні випробування вентиляторів на атмосферному повітрі.
8.24. Перед пуском вентиляторів необхідно перевірити:
– наявність мастила у підшипниках двигунів і вузлах вала робочих коліс;
– відсутність льоду на робочому колесі і обледеніння на м’якій вставці вентиляторів у зимову пору;
– надійність заземлення корпусів вентиляторів, двигунів і, у разі необхідності, відведення статичної електрики від вала привода.
8.25. В процесі пробних пусків і обкатних випробувань слід перевірити якість монтажу вентиляторів, двигунів та інших вузлів і деталей, температуру нагрівання підшипників, вібрацію та інші параметри.
8.26. Вибухозахищені вентилятори підлягають вимиканню при підвищеній вібрації, виникненні ударів, зайвого шуму, вогню або диму, підвищенні температури корпусу двигуна, корпусів підшипників та інших частин вентилятора вище допустимої.
8.27. Вентилятори здаються в експлуатацію після закінчення передпускових випробувань і оформлення акту приймання та іншої документації у відповідності до чинних нормативних актів (додаток 7). 8.28. Не допускається встановлювати вентилятори, а також двигуни до них, які не відповідають вимогам вибухозахищеності для даного класу вибухонебезпечної зони і цих Правил.
9. ЕКСПЛУАТАЦІЯ І ТЕХНІЧНЕ ОБСЛУГОВУВАННЯ
