---

Якщо вимагають детальну градацію робочих положень (конфігурацію стріли), мають бути підго­товлені декілька аналогічних таблиць. У цьому разі конфігурації ПТЗ, які відповідають зазначеній номінальній вантажопідіймальності, повинні бути чітко визначені у відповідній таблиці, щоб запо­бігти помилкам оператора.

Усі троси та ланцюги повинні мати марковання згідно з чинними стандартами, а якщо з яких- небудь причин це неможливо, то бірку чи кільце із зазначенням виробника та його адреси, а також номерів сертифікатів.

Сертифікат має бути складений відповідно до чинних стандартів та містити як мінімум таку інформацію:

• назву виробника або його офіційного представника;

• адресу виробника або його офіційного представника;

• характеристики ланцюга або троса;

• матеріали;

• тип;

• стандартний розмір;

• обмеження на використовування зварювальних операцій (відповідно до зазначеного мате­ріалу, з якого трос/ланцюг виготовлені);

• стандарт, згідно з яким проводили випробовування виробу;

• граничну навантагу згідно з гарантією виробника.

На усіх використовуваних вантажозахоплювальних пристроях повинна бути показана відповід­ним маркованням така інформація:

• назва виробника;

• тип матеріалу (за міжнародною класифікацією) у всіх випадках, коли від цього залежить вибір розмірів використовуваних пристроїв;

• величина максимальної вантажопідіймальності;

• маркування знаком СЕ (для машин і комплектувальних, призначенихдля реалізації на рин­ку Європейського співтовариства);

• дата виготовляння.

Компоненти, на яких марковання не може бути нанесено (троси, канати) повинні мати прикріплену до них плату чи бірку.

Марковання повинно бути чітке і розміщено так, щоб була забезпечена його збережність під час експлуатації.

Якщо вантажозахоплювальні пристрої виготовлено з матеріалів, які руйнуються внаслідок ста­ріння, це повинно бути вказано в інструкції з експлуатації.

8.4 Використовування попереджувальних сигналів та індикаторних пристроїв

Під час експлуатації машин в умовах недостатньої видимості чи за неможливості забезпечити адекватний сектор оглядання, спеціальні аудіо/відео сигнали повинні забезпечити попередження оточуючих про небезпеку.

Коли візуальне контролювання не може забезпечити достатній сектор оглядання, треба вста­новлювати пристрої, які забезпечують належний рівень безпеки.

Прикладами таких пристроїв є:

• пристрої непрямого оглядання (оптичні та електронні);

• сенсорні пристрої, які дозволяють фіксувати появу людей і/або небажаних об’єктів у контро­льованій зоні обов’язково сумісно з пристроями подавання попереджувальних сигналів і/або аварійного зупинення.

Регулювання пристроїв непрямого оглядання може здійснювати безпосередньо оператор.

Сенсорні пристрої повинні бути захищені від несанкціонованого доступу, щоб запобігти їхньому розрегулюванню.

Якщо такі міри є технічно нездійсненні, див. 8.1.1.

Покажчики або інші індикаторні пристрої можуть бути використані, щоб показувати оператору:

• номінальну вантажопідіймальність;

• масу;

• час;

• радіус;

• нахил.

Покажчики та індикаторні пристрої треба встановлювати так, щоб їх було добре видно або чути з кожної позиції, з якої можна здійснювати керування вантажною операцією.

Примітка. Це не завжди можливо здійснити в ситуаціях, коли використовують дистанційне керування.

9 ДОДАТКОВІ ЗАХОДИ ЩОДО УБЕЗПЕЧНЮВАННЯ ПТЗ.

ПРАВИЛА ПРОВЕДЕННЯ ПЕРЕВІРЯНЬ

Для одержання дозволу на продаж ПТЗ чи вантажопідіймальних пристроїв на ринку виробник повинний гарантувати виконання спеціальних вимог до вантажопідіймальних механізмів.

У цьому разі виробник повинен проводити всі необхідні перевіряння, а саме:

• перевіряння на відповідність вимогам проекту і комплектності;

• визначання показників, які гарантують якість виробу;

• регулярні інспекції;

• випробовування пристроїв безпеки;

• контрольне перевіряння;

• випробовування на перевантаження.

Примітка. Під час проведення випробовувань на перевантаження можливі порушення функціювання пристроїв безпеки.

• цьому випадку потрібно провести їхнє повторне регулювання і знову випробувати.

Виробник має гарантувати те, що нормативні характеристики пристроїв безпеки та всього ви­робу у цілому відповідають тим, що закладені у проекті.

Якщо виріб мають експлуатувати під час встановлення на іншій машині чи споруді, виробник забезпечує власника інформацією про спосіб монтування підіймального пристрою. Повинні бути опи­сані усі виникаючі навантаги на конструкцію, які можуть призвести до небезпечних деформацій, зни­ження експлуатаційниххарактеристик і рівня безпеки, особливо за граничнихдинамічних переван­тажень.

Приклади змішаної конфігурації:

• підіймальний кран на вантажівці;

• мостовий кран на будівлі.

Регулярні інспекції треба проводити, щоб переконатися у тому, що функціональні характерис­тики виробу відповідають нормативним вимогам.

Нормативною документацією має бути визначений порядок проведення перевірянь, які прово­дять перед початком роботи, щодо готовності до виконання робочих функцій вантажопідіймальни­ми пристроями та ходовою частиною машини.

Виробник повинен гарантувати відсутність дефектів у виробі, які можуть бути виявлені на стадії виробництва, й те, що усі елементи виробу та матеріали, з яких вони виготовлені, задовольняють вимогам проектувальника.

Випробовування пристроїв безпеки полягають у перевірянні відповідності їхніххарактеристик нор­мативним вимогам. У цьому разі треба дотримуватися спеціальних заходів, які забезпечують нор­мальне функціювання пристроїв безпеки після випробовувань.

У випробовуваннях на перевантаження перевіряють функціювання устатковання в умовах мак­симальної робочої навантаги для того, щоб з’ясувати як матеріали конструкції витримують граничне перевантаження.

Компоненти ПТЗ повинні обов’язково бути досліджені перед тим, як піддати їх дії сили, еквіва­лентної за вагою максимального перевантаження. Після закінчення випробовувань проводять обо­в’язкове повторне досліджування на предмет виявлення пошкоджень чи деформацій, викликаних пе­ревантаженням.

Розрізняють три основних типа випробовувань на перевантаження.

Випробовування проводять прикладенням статичної навантаги з метою перевіряння потрібної міцності усіх складових частин вантажопідіймального пристрою за мінімальної швидкості пересу­вання вантажу в усіх можливих позиціях.

Стандартний коефіцієнт статичної навантаги дорівнює 1,25 для вантажопідіймальних механізмів з машинним приводом та 1,5 — для таких, що мають ручний привод.

Для допоміжних підіймальних пристроїв коефіцієнт статичної навантаги дорівнює 2.

Примітка. У деяких випадках модулювання ситуацій перевантажень потрібно спеціальне обладнання додатково до встановленого на ПТЗ.

Динамічне випробовування проводять з метою перевірити механічну міцність вантажопідіймаль­ного пристрою за прикладення динамічної навантаги. Пересування вантажу та гальмування під час випробовувань виконують на максимальних швидкостях, припустимих відповідно до умов проекту для різноманітних режимів функціювання.

Коефіцієнт перевантаження дорівнює 1,1.

Випробовування проводять з метою перевірити вантажопідіймальний пристрій на необхідний запас стійкості за експлуатації у найменш стійкій позиції. Вантаж, що перевищує стандартний на величину, яку задають коефіцієнтом статичної навантаги, має бути достатньо високо піднятим і у такому стані залишатися не менше ніж 10 хв. Коефіцієнт навантаги визначають відповідним стан­дартом типу С, а якщо такий відсутній, то він має бути не менше ніж 1,5.

Примітка. Випробовування на збережність стійкості проводять тільки під час типових випробовувань виробу.

ДОДАТОК А

(обов’язковий)

ВИЗНАЧАННЯ КОЕФІЦІЄНТІВ ДИНАМІЧНОЇ
ТА СТАТИЧНОЇ НАВАНТАГИ ПІД ЧАС ПРОЕКТУВАННЯ
ВАНТАЖОПІДІЙМАЛЬНИХ ПРИСТРОЇВ

(Витяг із збірки «Офіційні документи співдружності щодо машин —
Коментарі до директив 89/392/ЕЕС та 91/368/ЕЕС»)

Цей документ підготовлено відділами комісії після консультацій з постійно діючим комітетом, створеним згідно з директивою 89/392/ЕЕС § 2 стаття 6.

Він може бути використаний проектувальниками та органами наглядання у випадку відсутності відповідних стандартів.

Значення коефіцієнтів, наведені у цьому розділі стандарту, є базисними, на основі яких визна­чають нормативні коефіцієнти для конкретних випадків.

Зокрема, якщо інші значення коефіцієнтів подають у стандартах, що входять до переліку, який публікує офіційний журнал Європейського Союзу, то перевагу буде мати стандарт конкретнішого змісту.

Зміни до цього документа можуть бути внесені комісією з метою вдосконалення та більшої відповідності накопиченому досвіду у створенні нових матеріалів, технологій та стандартів, але обов’язково з проведенням консультацій із спеціальним комітетом, створеним згідно з директивою 89/392/ЕЕС.

А.1 Підіймальне приладдя

А.1.1 Знімні вантажозахоплювальні пристроїдля закріплення вантажів:

• скоби;

• гаки з вушками;

• болти з вушками;

• ланцюги зі зварними вушками;

• кільця тощо.

Коефіцієнт статичної навантаги мусить бути щонайменше:

• 2, якщо максимальна вантажопідіймальність не перевищує 30 т;

• 1,5 за максимальної вантажопідіймальності більше ніж 30 т;

• 1 за максимальної вантажопідіймальності 100тта більше за обов’язкової умови, що в най­важливіших місцях конструкції будуть вимірювати напруження, що виникають під навантагою з ме­тою порівняння їх з проектними значеннями.

У цьому разі для всього підіймального приладдя, крім металевих тросів, використовуваних як стропи, коефіцієнти динамічної навантаги мають бути не менше ніж 4, а для металевих тросів — не менше ніж 5.

А.1.2 Металеві троси, не призначені для закріплення вантажів

Для даного класу тросів проектувальник має взяти до уваги:

• значення відношення діаметра троса до діаметра блока намотувального барабана або блоків;

• загальне число тросів, які використовують для підіймання вантажу;

• особливості технології виготовляння;

• тип підіймального пристрою, у якому використовують троси;

• змащення;

• періодичність перевірянь тощо.

Наприклад, якщо вдається оцінити величини максимальних механічних напружень для окре­мих дротових ниток, що складають трос, тоді коефіцієнт динамічної навантаги обирають у першому наближенні так, щоб механічні напруження не перевищували 1/3 межі міцності на роз­рив. Згодом коефіцієнт динамічної навантаги може бути визначений точніше або зниженим, прий­маючи до уваги деякі інші фактори.

Якщо такі або подібні скрупульозні оцінки не можуть бути зроблені (наприклад, на основі про­ведених випробовувань чи нормативних значень, що містяться у стандартах), коефіцієнт динаміч­ної навантаги приймають 5 та вище.

Значення цього коефіцієнта, як правило, менше для допоміжних тросів, для яких він дорівнює 4 і для яких не проводять періодичні випробовування.

Значення коефіцієнта статичної навантаги, звичайно, вибирають близьким до того, що обрано для випробовувань усього вантажопідіймального пристрою у цілому.

Для тросів, використовуваних епізодично для допоміжних цілей, таких як транспортування ван­тажів за напрямними, коефіцієнт динамічної навантаги приймають рівним 3,5.

А.1.3 Металеві ланцюги, не призначені для закріплення вантажу

Безпосередньо для підіймання вантажу можуть бути використані зварні та механічні ланцюги (наприклад, пластинчаті ланцюги).

Коефіцієнт динамічної навантаги дорівнює 4 для ланцюгів зі зварними ланками та5 — для інших типів ланцюгів.

Коефіцієнт статичної навантаги приймають такий само, що й для усього вантажопідіймально­го пристрою у цілому.

А.1.4 Гаки однорогі та дворогі, блоки та поліспасти, підіймальні балки тощо

Коефіцієнт статичної навантаги під час проведення статичного випробовування у лаборатор­них або заводських умовах приймають рівним 1,5.

Періодичність проведення динамічного випробовування обумовлюється в основному типом ван­тажопідіймального пристрою, для функціювання якого необхідні гаки тощо.