Підготування металевої поверхні труб та трубних секцій для нанесення стрічкового покриву проводять відповідно до розділу 6 цього стандарту та чинних НД на відповідний матеріал.
Нанесення захисного покриву
Полімерну стрічку і обгортку наносять на труби або трубні секції, що обертаються і поступально переміщуються по лінії, методом спірального намотування. Полімерний стрічковий покрив потрібно наносити на суху попередньо очищену і заґрунтовану поверхню труб.
Захисну обгортку наносять одночасно з полімерною стрічкою поверх стрічкового шару. Зусилля натягу повинне складати від 1,5 Н/мм до 3,0 Н/мм ширини стрічки і обгортки.
При використанні нелипкої захисної обгортки будь-якого типу кінці повинні закріплюватися від розмотування двома витками липкої стрічки.
Кінці труб і трубних секцій довжиною від 150 мм до 200 мм повинні залишатися без покриву.
Ізолювання зовнішньої поверхні фасонних елементів трубопроводів у базових умовах
Для протикорозійного захисту фасонних елементів (цокольних виводів, кутів відводів, колін, конденсатозбірників, кранових вузлів тощо) підземних трубопроводів можна застосовувати епоксидні та поліуретанові покриви (конструкції 3, 4 згідно з ДОТУ 4219), з урахуванням рекомендацій, наведених в додатку В (таблиця В.1). Допускається застосовувати будь-які інші конструкції покривів, що за своїми характеристиками не поступаються вищенаведеним.
Протикорозійний захист кутів відводів можна виконувати термоусадковими стрічками або стрічково-мастиковими покривами (конструкція 15 згідно з ДОТУ 4219).
Покриви, наведені в додатку В, наносять на фасонні елементи трубопроводів у базових умовах згідно з спеціально розробленими та затвердженими в установленому порядку технологічними інструкціями на кожний вид покриву. Ці покриви допускається наносити у трасових умовах при дотриманні технологічних параметрів нанесення та твердіння покривів, а також контролю якості застосовуваних композицій і нанесеного покриву.
РЕМОНТ ПОШКОДЖЕНЬ ЗАХИСНИХ ПОКРИВІВ
Загальні вимоги до ремонту захисного покриву
Всі дефекти на ділянках захисного покриву треба виправляти відразу після їх виявлення.
Ремонт заводського чи базового захисного покриву треба проводити на трубозварювальній базі після зварювання труб у секції, а також на трасі після зварювання труб або секцій до опускання трубопроводу в траншею.
Ремонту підлягають всі наскрізні пошкодження захисного покриву, виявлені дефектоскопом, а також пошкодження на трубі з шаром поліетилену товщиною менше ніж 2,0 мм.
Покрив, що відшарувався від металу в зоні дефекту, видаляють. Краї залишеного покриву зачищають шліфувальною машиною з круглою металевою щіткою. Перехід від металу до покриву повинен мати кут скосу не більше ніж 30°. Дозволяється виконувати зачищення піскоструминним апаратом.
Ділянку навколо дефекту потрібно очистити від забруднень, іржі, льоду, вологи на відстані не менше ніж 20 см від краю залишеного покриву за допомогою сталевих дротяних щіток. Дозволяється виконувати зачищення піскоструминним апаратом.
Поверхня трубопроводу, що підлягає ремонту, повинна бути підготовлена відповідно до розділу 6 цього стандарту.
До початку ремонту пошкодження і за температури трубопроводу нижче ніж 10 °С очищену поверхню заводського покриву та металу трубопроводу рівномірно нагрівають до температури від ЗО °С до 40 °С. При використанні газового пальника полум’я (колір полум’я має бути жовтим) спрямовують ближче до центра пошкодження, при цьому потрібно уникати перегрівання (коробления, відшарування, плавлення) покриву.
Місця пошкоджень захисного покриву ремонтують у трасових умовах, за можливості, тими самими матеріалами, що нанесені на трубопроводи, або іншими, які за своїми захисними властивостями не поступаються покриву лінійної частини труби та сумісні з покривом трубопроводу. Критерієм сумісності двох покривів із різнорідних матеріалів є показник адгезії між ними, який повинен бути не нижчим ніж адгезія покриву, що наноситься, до сталі або в напустку. Відремонтована поверхня повинна бути перевірена на суцільність.
Результати ремонтних робіт повинні бути зафіксовані в "Журналі ізоляційних та ремонтних робіт" (додаток Е).
При усуненні пошкоджень заводської ізоляції на місці укладання трубопроводу повинно бути забезпечено дотримання технології та технічних вимог нанесення покриву, а також контролювання його якості. Всі роботи з ремонту ізоляційного покриву повинні бути занесені також до паспорта трубопроводу.
Ремонт пошкоджень поліетиленового покриву
Ремонт локальних або вузьких протяжних дефектів проводять з використанням комплекту для ремонту виробника термоусадкової муфти, термоплавильної стрічки або стрижня та поліетиленових липких стрічок з використанням відповідних ґрунтівок.
Очищену і підігріту зону дефекту ґрунтують та заповнюють на рівні з заводським покривом термоплавильною стрічкою, попередньо звільнивши її від паперу та полотна.
Поверхню наповнювача з ремонтного матеріалу вирівнюють за допомогою шпателя. Наповнювач притискають для повного прилипання до металу трубопроводу і до країв непошкод- женого покриву по периметру дефекту. На заповнену термоплавильною стрічкою поверхню дефекту та заводський покрив наносять термоусадковий матеріал або ремонтний матеріал виробника.
За наявності дефектів великого розміру, що мають протяжність у вузькій частині не менше ніж ЗО см, стрічку допускається наносити тільки в зоні переходів від заводського покриву до оголеної поверхні трубопроводу у вигляді смуги від 40 мм до 60 мм, яку накочують і розрівнюють таким чином, щоб кут переходу від металу до поверхні заводського покриву був не більше ніж 30°. Після цього виконують ремонт липкими стрічками по заґрунтованій поверхні, як це вказано в пункті 9.2.3 цього стандарту.
Якщо на окремих ділянках наявна велика кількість дрібних наскрізних пошкоджень покриву (15 % та більше від загальної площі кільцевої ділянки), рекомендується після заповнення зон дефектів термоплавильною стрічкою наносити липку стрічку на заґрунтовану поверхню не у вигляді латок, а у вигляді кільцевого (у 2 шари) або спірального (з 50 % напусткою плюс ЗО мм) намотування на трубу. Замість липкої стрічки у цих випадках можна застосовувати термоусадкові манжети. Напустка на неушкоджений покрив в будь-якому випадку повинна бути не меншою ніж 75 мм.
Якщо пошкодження заводського покриву становить більше ніж 50 % загальної площі однієї труби, покрив бракується і підлягає повторному нанесенню.
При заповненні бітумно-полімерною мастикою великої кількості дефектів (більше 15 % площі) на окремих ділянках рекомендується наносити на трубу термоусадкові муфти.
Матеріали для ремонту покривів повинні забезпечувати збереження властивостей поліетиленових покривів відповідно до ДОТУ 4219. Захисний покрив відремонтованих ділянок повинен відповідати вимогам чинних НД.
Ремонт пошкоджень епоксидних та поліуретанових покривів
Ремонт пошкоджень епоксидного та поліуретанового покривів виконують переважно композиціями з аналогічного матеріалу основного покриву або термоусадковими манжетами.
Поверхня дефектної ділянки повинна бути зачищена шліфувальною машинкою або ручним струминним апаратом по площі на 50 мм більше по периметру пошкодження, звільнена від пилу, мастила та його залишків, знежирена розчинником.
Нанесення захисного епоксидного або поліуретанового покривів на підготовлену поверхню пошкоджених ділянок виконують за допомогою валика, пензля, металевого шпателя або ручного пістолета системи безповітряного нанесення.
При ремонті пошкоджень епоксидного покриву епоксидною смолою типу ЭД-20 згідно з ДОТУ 2093 рекомендується вводити в її склад наповнювачі: тальк, кварц, доломіт тощо в кількості від ЗО % до 40 % (від об’єму). Дозволяється вводити в смолу як наповнювач порошкову фарбу типу П-ЭП-534 згідно з чинною нормативно-технічною документацією в кількості від ЗО % до 40 %.
Епоксидну композицію наносять на очищену і підігріту газовим пальником (від 40 °С до 50 °С) поверхню металу металевим шпателем.
Ремонт пошкоджень стрічково-мастикових захисних покривів (холодного нанесення)
Захисний покрив ремонтують тими самими матеріалами, які застосовували для виконання покриву.
Для усунення невеликих пошкоджень площею не більше ніж 0,1 м2 накладають латки з перекриттям пошкодження не менше ніж на 100 мм по всьому периметру. При цьому виконують такі операції:
дефектне місце попередньо підігрівають газовим пальником до температури від 40 °С до 50 °С;
попередньо приготовану латку з полімерно-бітумної стрічки розігрівають до температури від 60 °С до 70 °С;
приготовану латку накладають на покрив з дефектом, щільно притискають та прокатують масивним валиком. Не дозволяється утворення складок і зморщок.
У разі, якщо площа дефекту перевищує 0,1 м2, ремонт покриву виконують шляхом нанесення рулонного матеріалу спіральним намотуванням навколо труби. Перекриття дефекту має становити не менше ніж 100 мм від його краю в обидва боки.
Ремонт пошкоджень комбінованих захисних покривів на основі мастики та полімерної стрічки
Захисний покрив, як правило, ремонтують тими самими матеріалами, які застосовували для виконання покриву. Якщо покрив має зовнішню обгортку, то перед ремонтом її видаляють. Наносити мастику по обгортці забороняється.
Захисний покрив у місцях ремонту повинен бути очищений від бруду та залишків пошкодженого покриву. Для усунення невеликих пошкоджень та дефектів накладають латки. Дефектне місце попередньо підігрівають. Для виправлення неякісного або пошкодженого покриву та усунення пропусків накладають смуги з бітумно-полімерної мастики та склотканини, а за потреби - захисну обгортку по всьому діаметру трубопроводу. Можна також місця пошкодження захищати полімерною липкою стрічкою.
Ремонт пошкоджень стрічкового полімерного покриву
Пошкоджену ділянку покриву звільняють від обгортки, захисної стрічки та гострим кінцем ножа вирівнюють краї захисного покриву. Тканиною, змоченою циклогексаном або бензином згідно з ГОСТ 26377, з пошкодженої ділянки видаляють пил, бруд, жирові плями та вологу. Потім на ділянку, що ремонтується, наносять відповідну клейову ґрунтівку та латку з липкої стрічки, пригладжуючи її валиком або рукою до повного зчеплення; латка повинна перекривати дефект не менше ніж на 150 мм в кожну сторону.
Значні пошкодження захисного покриву, місця накладень, вставок, котушок тощо ремонтують, наносячи липку стрічку спірально по клейовій ґрунтівці. При цьому її наносять, захоплюючи на 150 мм захисний покрив, що є на суміжних ділянках, з напусткою 50 % ширини рулону плюс ЗО мм.
НАНЕСЕННЯ ЗАХИСНИХ ПОКРИВІВ НА ЗВАРНІ СТИКИ У БАЗОВИХ ТА ТРАСОВИХ УМОВАХ
Загальні вимоги до нанесення покривів на зварні стики труб при будівництві трубопроводу
Для захисту зварних стиків застосовують захисні покриви посиленого та дуже посиленого типу відповідно до вимог ДОТУ 4219.
Нанесення покривів на стики виконують після одержання висновків про якість їх зварювання та очищення.
Захисні покриви зварних стиків труб із заводським або базовим покривом, а також кранових вузлів та фасонної арматури повинні мати характеристики не гірші ніж у захисного покриву основної споруди і матеріал захисного покриву повинен бути сумісним з покривом основної споруди.
Оптимальним способом захисту зварних стиків труб з заводським покривом є використання термоусадкових муфт та манжет.
Нанесення захисних покривів на зварні стики виконують як у стаціонарних умовах (на трубозварювальних базах після зварювання труб у секції), так і на трасі - після зварювання секцій або окремих труб механізованим способом.
При механізованому способі робіт з очищення та захисту стиків на трасі потрібно, щоб трубопровід був піднятий над землею на висоту, що забезпечує їх виконання.
При ручному способі очищення та нанесення покривів на стики зазор (проміжок) між трубопроводом і дном траншеї повинен бути не менше ніж 0,5 м.
Перед нанесенням покриву на зварні стики труб потрібно провести такі підготовчі роботи:
встановити відповідність ізоляційних матеріалів технічним умовам;
підготувати потрібне устаткування і засоби механізації робіт, перевіривши їх працездатність, забезпечити виконання вимог інструкції для експлуатації.
За потреби різання та подальшого зварювання труб із заводським покривом захисний покрив у цих зонах треба видалити: поліетиленовий - підплавляють газовим пальником, підрізають та знімають шпателем, епоксидний та поліуретановий - видаляють електрошліфмашинкою із круглою металевою щіткою не менше ніж на (120 ±20) мм.
Краї поліетиленових покривів товщиною більше ніж 1 мм повинні мати плавний перехід від металу трубопроводу під кутом не більше ніж 30°.
Товщина покриву над посиленням зварного шва має бути не менше ніж 2,0 мм для труб діаметром до 1020 мм та не менше ніж 2,5 мм - для труб діаметром 1020 мм та вище. Напустка захисного покриву стику на заводський покрив повинна бути не менше ніж 75 мм.
Ізолювання зварних стиків термоусадковими муфтами, манжетами та стрічками
Для ізолювання стиків застосовують радіаційнозшиті термоусадкові манжети (муфти), які відповідають вимогам ДОТУ 4219 та таблиці 9 цього стандарту.
