ДСТУ-Н Б В.2.6-205:2015 сторінка 5 з 5
-
Розрахунок несучої здатності колон виконують за нормальними перерізами на дію згинальних моментів і поздовжніх сил і по похилих перерізах на дію поперечних і поздовжніх сил, отриманих з розрахунку конструктивної системи (рисунок 8.1).
Розрахунок за несучою здатністю колон за нормальними перерізами рекомендується проводити за граничним зусиллям або з використанням деформаційної моделі згідно з ДСТУ Б В.2.6-156.
Вплив поздовжнього вигину враховують множенням згинальних моментів, отриманих з розрахунку конструктивної системи за недеформованою схемою.
Рисунок 8.1 - Схема зусиль, що діють на виділений стержневий елемент
-
Розрахунок конструкції плити має враховувати додаткові зусилля, які виникають в результаті різниці вертикальних деформацій в стінах і колонах (пілястрах) при їх розміщенні в безпосередній близькості, і зусилля, які можуть виникнути у разі аварійної ситуації.
Міцність бетону плити на стиск призначають з урахуванням вимог опору на продавлювання в місцях обпирання, як правило, без використання поперечного армування.
Деформативність (прогини) плит слід обмежувати згідно з ДСТУ Б В.1.2-3 з урахуванням конструктивних, фізіологічних та естетико-психологічних вимог.
Для забезпечення опору місць обпирання плит на крайні вертикальні несучі конструкції при крутінні каркаса висотного будинку рекомендується в створі вертикальних несучих конструкцій по зовнішньому периметру влаштовувати ребра.
-
Розрахунок за несучою здатністю плоских плит перекриттів, покриттів і фундаментних плит рекомендується виконувати як плоских виділених елементів на спільну дію згинальних моментів в напрямку взаємно перпендикулярних осей і крутних моментів, прикладених по бічних сторонах плоского виділеного елемента, а також на дію поздовжніх і поперечних та зсувних сил, прикладених по бічних сторонах плоского елемента, отриманих з статичного розрахунку конструктивної системи методом кінцевих елементів (рисунок 8.2).
Крім того, при закріпленні плоских плит на колони виконують розрахунок плит на продавлювання на дію зосереджених нормальних сил і моментів згідно з ДСТУ Б В.2.6-156.
Рисунок 8.2 - Схема зусиль, що діють на виділений плоский елемент одиничної ширини
-
Розрахунок за несучою здатністю плоских плит в загальному випадку можна виконувати шляхом поділу плоского елемента на окремі шари стиснутого бетону, розтягнутої і стиснутої арматури і розрахунку кожного шару окремо на дію нормальних і зсувних сил в цьому шарі, отриманих від дії згинальних і крутних моментів і нормальних сил (рисунок 8.3).
Рисунок 8.3 - Схема зусиль, що діють у бетонному і арматурному шарах виділеного плоского елемента плити (зусилля на протилежних сторонах умовно не показані)
-
Розрахунок за несучою здатністю стін в загальному випадку рекомендується виконувати як плоских виділених елементів на спільну дію нормальних і зсувних сил, згинальних моментів, крутних моментів, поперечних сил, прикладених по бічних сторонах плоского виділеного елемента і отриманих з розрахунку конструктивної системи методом скінченних елементів (рисунок 8.4).
Рисунок 8.4 - Схема зусиль, що діють на виділений плоский елемент одиничної ширини стіни (зусилля на протилежних сторонах умовно не показані)
-
Розрахунок стін в загальному випадку рекомендується проводити шляхом поділу плоского елемента на окремі шари стиснутого бетону і розтягнутої і стиснутої арматури та розрахунку кожного шару окремо на дію нормальних і зсувних сил в цьому шарі, отриманих від дії згинальних і крутних моментів, спільних нормальних і зсувних сил.
Допускається проводити розрахунок без поділу на шари бетону і розтягнутої арматури окремо з площини стіни на спільну дію згинальних моментів, крутних моментів і нормальних сил і в площині стіни на спільну дію нормальних і зсувних сил.
Розрахунок з площини стіни виконують аналогічно розрахунку плоских плит перекриттів, визначаючи значення граничних згинальних моментів з урахуванням впливу нормальних сил.
Допускається застосовувати і інші методи розрахунку за несучою здатністю плоского виділеного елемента, отримані на основі рівноваги зовнішніх зусиль, що діють по бічних сторонах виділеного елемента, і внутрішніх зусиль в головному діагональному перерізі виділеного елемента.
-
-
Розрахунок за несучою здатністю плоских виділених елементів стін на дію поперечних сил виконують аналогічно розрахунку плит, але з урахуванням впливу поздовжніх сил.
-
Розрахунок за тріщиностійкістю плит (за виникненням та розкриттям тріщин, нормальних до поздовжньої осі елемента) слід виконувати на дію згинальних моментів (без урахування крутних моментів) згідно з ДСТУ Б В.2.6-156.
-
-
При використанні в розрахунках об’ємних скінченних елементів (наприклад, в товстих фундаментних плитах) розтягувальні зусилля повинні бути сприйняті поздовжньою, поперечною або фібровою арматурою, а стискальні зусилля - бетоном.РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО КОНСТРУЮВАННЯ МОНОЛІТНИХ ЗАЛІЗОБЕТОННИХ БУДІВЕЛЬ
-
При конструюванні несучих елементів конструктивної системи (колон, стін, плит перекриттів і покриттів, фундаментних плит, паль) слід дотримуватися загальних вимог щодо конструювання залізобетонних конструкцій ДСТУ Б В.2.6-156, а також вимог розділу 7.
-
Мінімальні розміри перерізів конструкцій приймають з урахуванням їх вогнестійкості та протипожежних вимог.
-
Колони армують поздовжньою, як правило, симетричною арматурою, розташованою по контуру поперечного перерізу і, у разі необхідності, всередині поперечного перерізу, і поперечною арматурою по висоті колони, що охоплює всі поздовжні стрижні, що розташовані по контуру і всередині поперечного перерізу. Конструкцію поперечної арматури в межах поперечного перерізу та максимальні відстані між хомутами і зв’язками по висоті колони приймають такими, щоб запобігти випинанню стиснутих поздовжніх стрижнів і забезпечити рівномірне сприйняття поперечних сил по висоті колони.
-
Підвищення несучої здатності вертикальних конструкцій з урахуванням поступового зростання навантаження від верхніх до нижніх поверхів забезпечують:
-
-
збільшенням вмісту поздовжнього армування;
-
підвищенням міцності бетону на стиск;
-
збільшенням геометричних розмірів перерізу елементів з урахуванням планувальних обмежень;
-
використанням "жорсткої" арматури. В якості "жорсткої" арматури рекомендується використовувати прокатні сталеві профілі (двотаври, вт.ч. широкополичкові, кутові елементи, швелери, листову сталь та труби).
-
Стіни рекомендується армувати, як правило, вертикальною та горизонтальною арматурою, розташованою симетрично біля бічних сторін стіни, і поперечними в’язями, що з’єднують вертикальну і горизонтальну арматуру, розташовану біля протилежних бічних сторін стіни.
Максимальна відстань між вертикальними і горизонтальними стрижнями, а також максимальна відстань між поперечними зв’язками приймають такими, щоб запобігти випинанню вертикальних стиснутих стрижнів і забезпечити рівномірне сприйняття зусиль, що діють в стіні.
-
Товщина стін ядер жорсткості, а також несучих простінків, діафрагм жорсткості може прийматися змінною по висоті. Гнучкість колон та стін (відношення /0/і, де 10- розрахункова довжина, і - радіус інерції поперечного перерізу) приймають не більше ніж 60.
-
В несучих залізобетонних конструкціях - ростверках, колонах, стінах та ядрах жорсткості - як правило, застосовують важкі бетони, а в перекриттях - важкі і легкі бетони класів за міцністю на стиск не менше ніж С20/25.
-
На торцевих ділянках стіни по її висоті встановлюють поперечну арматуру у вигляді П-подібних або замкнутих хомутів, що створюють необхідне анкерування кінцевих ділянок горизонтальних стрижнів і забезпечують від випинання торцевих стиснутих вертикальних стрижнів стін.
-
З’єднання стін в місцях їх перетину армують по всій висоті стін П-подібними або гнутими хомутами, які забезпечують сприйняття концентрованих горизонтальних зусиль у з’єднаннях стін, а також забезпечують вертикальні стиснуті стрижні в з’єднаннях від випучування і забезпечують анкерування кінцевих ділянок горизонтальних стрижнів.
-
Армування пілонів, що займають за своїми геометричними характеристиками проміжне положення між стінами і колонами, виконують, як для колон або як для стін в залежності від співвідношення довжини і ширини поперечного перерізу пілонів.
-
Кількість вертикальної і горизонтальної арматури в стіні призначають відповідно до діючих в стіні зусиль, але не менше ніж мінімальна величина армування згідно з ДСТУ Б В.2.6-156 та ДБН В.1.1-12. При цьому рекомендується передбачати рівномірне армування по площі стіни зі збільшенням армування біля торців стіни й у прорізів.
-
Перекриття виконують у вигляді нерозрізної монолітної залізобетонної плити. При розмірах комірок плити більше ніж 6 м х 6 м товщину плити рекомендується приймати не менше ніж 200 мм. При відстанях між опорами плити понад 7,2 м плиту перекриття рекомендується підсилювати балками (ребрами). Не слід влаштовувати вентиляційні шахти та інші отвори у зонах умовних (арматурних) балок плоских перекриттів.
-
Армування плоских плит здійснюють поздовжньою арматурою в двох напрямках, що розташовується на нижній і верхній гранях плити, а у разі необхідності (згідно з розрахунком) і поперечною арматурою, що розташовується біля колон, стін і по площі плити з урахуванням вимог та заходів щодо її анкерування.
-
На кінцевих ділянках плоских плит встановлюють поперечну арматуру у вигляді П-по- дібних хомутів, розташованих по краю плити, які забезпечують сприйняття крутних моментів біля краю плити і необхідне анкерування кінцевих ділянок поздовжньої арматури.
-
Кількість верхньої та нижньої поздовжньої арматури в плиті перекриття (покриття) встановлюють відповідно до діючих зусиль. При цьому рекомендується для нерегулярних конструктивних систем з метою спрощення армування використовувати нижню арматуру однаковою по всій площі розглянутої конструкції відповідно до максимальних значень зусиль у прольоті плити; основну верхню арматуру приймати такою ж, як і нижню, а у колонах і стінах встановлювати додаткову верхню арматуру, яка в сумі з основною повинна сприймати опорні зусилля в плиті. Для регулярних конструктивних систем поздовжню арматуру рекомендується встановлювати по над- колонних і міжколонних смугах у двох взаємно перпендикулярних напрямках відповідно до діючих в цих смугах зусиллям.
Для зменшення армування можна також рекомендувати укладання по всій площі плити нижньої і верхньої арматури, що відповідає мінімальному відсотку армування, а на ділянках, де діючі зусилля, що перевищують зусилля, які сприймаються цієї арматурою, і встановлювати додаткову арматуру, що в сумі з вищевказаною арматурою сприймає діючі на цих ділянках зусилля. Такий підхід приводить до більш складного армування перекриттів, що вимагає більш ретельного контролю арматурних робіт.
Армування фундаментних плит виконують аналогічно.
-
У масивних фундаментних плитах, крім поздовжньої арматури, яку встановлюють на верхній і нижній гранях плити, передбачають поздовжню арматуру, розташовану в середній зоні по товщині плити, та хомути, які об’єднують верхню і нижню сітки.
-
Для сталезалізобетонних конструкцій в якості жорсткої арматури рекомендується застосовувати прокатні сталеві профілі та інші елементи, марки сталі яких приймають відповідно до чинних нормативних документів.
-
Для зниження витрати сталі і полегшення бетонування в колонах, балках і фундаментних плитах замість з’єднання стрижневої арматури діаметром 20 мм і більше шляхом перепуску рекомендується її зв’язувати відповідно до вимог 4.20.
-
В монолітних залізобетонних будівлях у зовнішніх стінах для огороджувальних конструкцій використовують важкий або легкий конструкційний бетон.
ДОДАТОК А
(довідковий)
ОРІЄНТОВНИЙ АЛГОРИТМ СКЛАДАННЯ РОЗРАХУНКОВОЇ СХЕМИ
Код УКНД 91.080.40
Ключові слова: монолітні залізобетонні конструкції; конструктивна система, розрахунок несучих конструктивних систем, розрахунок несучих залізобетонних конструкцій, конструювання основних несучих залізобетонних конструкцій; вимоги до арматури; розрахунок бетонних та залізобетонних елементів за несучою здатністю, утворенням тріщин та деформаціями; захист конструкцій від несприятливих дій навколишнього середовища.
Побачили розбіжність з офіційним текстом?
Дивіться також
Сборник ГОСТ ЕСКД
Збірник із 154 стандартів