Двері та вікна у кабіні або перегородці мають бути відчиненими або зачиненими під час ви­мірювання шуму залежно від того, що передбачено у правилах дослідження шуму для конкрет­них машин чи устатковання.

Примітка 10. Відповідно до вимог до вимірювальних приладів та рівня фонового шуму, які висуває цей стандарт, вимірювання відповідатимуть технічному ступеню точності (див. ISO 11201).

Якщо робоче місце або сусіднє місце поблизу машини обладнано у кабіні чи будці, у мето­диці дослідження шуму потрібно зазначати додаткове «умовне» робоче місце або сусіднє робо­че місце за межами кабіни чи будки поблизу від випробної машини (наприклад, для технічного обслуговування).

  1. Показники фонового шуму

У точці розміщення мікрофона величина фонового шуму (зокрема, шуму вітру в мікрофоні), виміряна як зважений рівень звукового тиску, або визначена у частотних смугах діапазону вимі­рювань, має бути як мінімум на 6 дБ (а краще — більше ніж на 15 дБ) нижче за рівень шуму ви­пробної машини. Поправки на фоновий шум у децибелах визначають за формулою:

К5 =-10Ід(і-10-лл),дБ, (3)

де ДЕ — різниця рівнів звукового тиску в конкретній точці під час роботи машини і після її зупинення, відповідно.

Згідно з цим стандартом, якщо AL > 15 дБ, приймають = 0; якщо А/.. < 6 дБ (тобто К > 1,3 дБ), результат вимірювання вважають таким, що не відповідає вимогам цього стандарту.

визначають для кожної точки розміщення мікрофона.

  1. Умови середовища вимірювання

Умови середовища вимірювання можуть негативно вплинути на мікрофон, який використо­вують для вимірювання. Вплив таких умов, як, наприклад, сильні електричні або магнітні поля, вітер, висока або низька температура, дія повітряного струменя, створюваного випробною ма­шиною, можна усунути відповідним вибором мікрофона або точки його розміщення.

  1. Локальна поправка на середовище

У додатку А наведено методику визначання локальної поправки на середовище, яка враховує вплив відбитого звуку на рівень тиску випромінюваного звуку у характерній точці.

Методика, наведена у додатку А, вимагає наявності показників для кількох точок вимірюван­ня навколо випробної машини, а також інформації про акустичні властивості випробувальної камери. Вимірювання, виконані відповідно до цього стандарту, є вірогідними, якщо КЗА не перевищує 7 дБ. Якщо А'зд менша або дорівнює 2 дБ, ступінь точності відповідає технічному методу. Якщо Кзл більше ніж 2 дБ, але менше чи дорівнює 7 дБ, ступінь точності відповідає наближеному методу.

7 ВИМІРЮВАНІ ВЕЛИЧИНИ

Основними величинами, які треба виміряти у кожній конкретній точці протягом визначено­го робочого часу або циклу роботи випробної машини, є:

— A-зважений рівень звукового тиску Z/pA (позначка «штрих» означає, що цю величину отри­мано вимірюванням);

•— С-ЗВаЖЄНИЙ ПІКОВИЙ рівень ЗВУКОВОГО ТИСКу БрС.пік-

Примітка 11. Можна вимірювати рівні звукового тиску зі зважуванням за іншими частотними характеристиками, або у октавних чи третинооктавних смугах частот, а також визначати інші величини, пов’язані з характеристикою непостійного звуку (імпульсність, залежність звукового тиску від часу тощо), якщо це потрібно згідно з вимогами проектування машин із низьким рівнем шуму.

Примітка 12. У деяких випадках може виявитись необов’язковим визначання С-зваженого пікового значення рівня звукового тиску (див. ISO 4871, розділ 5, примітка 4).

8 РОЗРАХУНКОВІ ВЕЛИЧИНИ

Під час визначання рівнів тиску випромінюваного звуку у характерних точках виміряні значен­ні звукового тиску коригують поправкою на фоновий шум /А та локальною поправкою на середо­вище К3, винятком є пікові значення рівня звукового тиску АрС піК, які не коригують.

Поправки Кі та К3 застосовують під час зважування за частотою, яке проводили під час ви­мірювання звукового тиску. У випадку А-зважування:

^-рА - ^-рА “ ^1А “ АзЛ> (4)

де позначка «штрих» означає, що цю величину визначено вимірюванням; розрахункова величи­на рівня тиску випромінюваного звуку такої позначки не має.

Для характерних точок у кабіні (див. 6.3) поправку на середовище не застосовують.

Примітка 13. Якщо машина випромінює окремі дискретні звуки, треба вимірювати миттєвий рівень звукового тиску фу визначених точках (див. 3.3.3).

0 УСТАНОВЛЕННЯ І РОБОТА МАШШИ ПІД ЧАС ВИПРОБОВУВАННЯ

  1. Загальні положення

Спосіб установлення і режим роботи машини під час випробовування можуть значно впли­вати на рівень тиску випромінюваного звуку у визначених точках. У цьому розділі викладено умови, які дають змогу звести до мінімуму зміни випромінюваного шуму, зумовлені способом установлен­ня і вибором режиму роботи досліджуваної машини. Необхідно дотримуватися відповідних правил дослідження шуму, якщо вони існують, для того типу машин чи устатковання, до якого належить досліджувана машина. Під час визначання рівнів тиску випромінюваного звуку і рівнів потужності звуку розміщення і режими роботи досліджуваної машин не повинні змінюватись. Правила досліджен­ня шуму досліджуваного устатковання мають містити детальний опис способів його розміщен­ня, кріплення і роботи.Примітка 14. Як виняток із загального правила цодо ідентичності розміщення, кріплення і роботи устаткований можна розглядати випадок випробовування такого устатковання, яке у звичайних умовах працює на столах. Для вимірювання звукової потужності таке устатковання треба встановлювати на підлозі.

Для машин великого розміру необхідно попередньо визначити, які компоненти, складанні части­ни, допоміжне обладнання, джерела живлення тощо мають входити в комплект випробної машини.

  1. Розміщення джерела

Досліджувану машину має бути встановлено з урахуванням наявності звуковідбивальної по­верхні у місці, яке максимально відповідає умовам нормальної експлуатації. Випробну машину має бути віддалено від стінок, стелі та інших об’єктів, що відбивають звук.

Примітка 15. Типові умови розміщення деяких машин передбачають наявність двох або більшої кількості звуковідби- вальних поверхонь (наприклад, для побутових приладів, які встановлюють біля стінки), або вільного простору (наприклад, для лебідки), або отвору у поверхні, яка зазвичай може відбивати звук (з тим, щоб звукове випромінювання поширювалось з обох боків вертикальної площини). Детальна інформація про умови розміщення має базуватись на загальних вимогах цього стандарту і відповідних правилах дослідження шуму конкретної машини (за їх наявності).

  1. Кріплення джерела

У багатьох випадках випромінювання шуму в конкретних точках випробної машини залежить від того, на чому і як машину закріплено. Якщо відомі типові умови кріплення машини, треба їх дотримуватись або моделювати, якщо це доцільно.

За відсутності інформації про типові умови, або якщо неможливо створити типові умови під час випробовування, треба забезпечити, щоб спосіб кріплення машини під час випробовування не став причиною зміни випромінюваного звуку. Необхідно також забезпечити зниження звукового випромінювання, створюваного конструкцією, на якій закріплено машину.

Велика кількість дрібних машин, які випромінюють слабкі низькочастотні звуки, через неправиль­ний спосіб закріплення можуть стати джерелом сильніших низькочастотних звуків, якщо енергія їхньої вібрації передається на площини, досить великі для того, щоб стати ефективними випроміню­вачами звуку. Треба використовувати пружне кріплення між випробною машиною і поверхнею, на якій її встановлене, з тим, щоб звести до мінімуму передавання енергії вібрації від джерела зву­ку до конструкції, на якій воно встановлено. У такому випадку конструкція, на якій встановлено машину, має бути жорсткою (тобто мати досить високий повний механічний опір) з тим, щоб уникну­ти надмірної вібрації і випромінювання звуку. Однак пружним кріпленням можна користуватись лише тоді, коли таке кріплення застосовують у типових умовах експлуатації.

Примітка 16. Умови з’єднання елементів також можуть значно впливати на випромінювання звуку випробною маши­ною (наприклад, спосіб з’єднання двигуна з машиною, яку він приводить у дію).

  1. Ручні машини й устатковання

Такі машини й устатковання мають бути підвішеними або утримуватись у руках так, щоб створюваний ними звук не передавався через кріплення, яке не є частиною випробної машини. Якщо для встановлення машини необхідна підпора, вона має бути невеликою, або бути частиною самої випробної машини і відповідати вимогам правил дослідження її шуму, якщо такі існують.

  1. Машинм й устатковання, які встановлюють на опорі або стінці

Такі машини й устатковання треба закріплювати на акустично твердій звуковідбивальній пло­щині (підлозі або стінці). Закріплені на опорі машини й устатковання, призначені для встановлен­ня біля стінки, треба встановлювати на акустично твердій поверхні біля акустичне твердої стінки. Настільні машини й устатковання треба встановлювати на столі або підставці згідно з вимога­ми правил дослідження шуму того типу машин або обладнання, до якого належить випробна машина. Стіл або підставку треба встановлювати не ближче ніж на 1,5 м від звукопоглинальної поверхні випробувального приміщення. Такі машини й устатковання треба встановлювати у центрі поверхні стандартного випробувального стола, конструкцію якого наведено в додатку В.

  1. Допоміжні пристосований

Необхідно вжити заходів, щоб електричні проводи, трубопроводи, повітропроводи, з’єднані з випробною машиною, не випромінювали значної звукової енергії у середовище випробування.

За можливості, всі допоміжні пристосовання, необхідні для роботи машини, які не є її час­тинами (див. 9.1), треба розміщувати за межами середовища випробування. Якщо це практич­но неможливо, допоміжні пристосовання треба долучати до складу машини, а характер їхньої дії описати у звіті про випробування.



  1. Робота машини під час випробовування

Для вимірювання шуму треба створити умови роботи машини, наведені у правилах досліджен­ня шуму для типу машин або устатковання, до якого належить випробна машина. За відсутності таких правил досліджувана машина має працювати так, як вона працює в звичайних умовах експлуатування. Для досліджень треба вибрати один з наведених нижче режимів роботи:

  1. машина працює з характерним навантаженням у робочому режимі;

  2. машина працює з повним навантаженням (якщо воно відрізняється від характерного);

  3. машина працює без навантаження (у режимі неробочого ходу);

  4. машина працює у режимі, за якого випромінювання звуку за звичайних умов експлуату­вання є найсильнішим;

  5. машина працює з моделюванням навантаження за спеціально підібраних умов експлуатування;

  6. машина працює у режимі характерного робочого циклу.

Рівні тиску випромінюваного звуку у характерних точках треба визначати для кожного зада­ного комплексу умов роботи (наприклад, температури, вологості, швидкості двигуна тощо).

Зазначені умови проведення випробовування,визначають заздалегідь і підтримують не­змінними протягом випробовування. Досліджувана машина має перебувати у заданих умовах до початку вимірювання.

Якщо випромінювання шуму залежить також від інших параметрів роботи (наприклад, від типу оброблюваного матеріалу або типу інструмента), з усієї сукупності можливих параметрів вибирають ті, які дали б змогу максимально, наскільки це можливо, знизити відхили від величини випромінюва­ного шуму, яку вважають типовою.

Для спеціальних цілей вибирають один або кілька режимів роботи з тим, щоб забезпечити не лише високу відтворюваність випромінювання шуму, а й також найзагальніші і типові режими роботи конкретних типів машин чи устатковання. Ці режими роботи мають бути вказані в конк­ретних правилах дослідження шуму.

Під час моделювання умов роботи ці режими треба вибирати так, щоб рівні тиску випромінюваного звуку у характерних точках відповідали їх значенням за звичайного режиму ро­боти випробної машини.

В окремих випадках результати вимірювання за різних режимів роботи можуть бути об’єднані усередненням енергії, у тому числі з урахуванням часових показників, у результаті чого можна визначити типові режими роботи (див. 10.1).

Режими роботи досліджуваної машини під час вимірювання мають бути повністю відображені у звіті про випробування.

  1. ВИМІРЮВАННЯ

    1. Тривалість вимірювання

      1. Загальні положення

Тривалість вимірювання вибирають так, щоб забезпечити можливість вимірювання рівня тиску випромінюваного звуку і, за необхідності, часових характеристик випромінюваного звуку у характерних точках за вибраних режимів роботи машини.

Для цього досліджуваного джерела тривалість вимірювання Т може складатися із суми ок­ремих часових інтервалів 7), кожен з яких входить до характерного часу роботи джерела. У цьо­му випадку необхідно визначити одне узагальнене значення рівня звукового тиску. Його визнача­ють усередненням окремих A-зважених значень рівнів звукового тиску за формулою: де Т — загальна тривалість вимірювань

/-рА=юід


7" /=1


(5)



І, — окремі часові інтервали вимірювання;

А' — загальна кількість часових інтервалів вимірювання;

— A-зважений рівень тиску звуку, випромінюваного протягом окремого часового інтервалу ThДля машин й устатковання, що мають визначений робочий цикл, тривалість вимірювання має включати ціле число послідовних ро’бочих циклів.