• при розконсервації труб, деталей, арматури та інших виробів;

  • перед захистом від корозії зовнішніх поверхонь труб, вузлів і секцій ґрунтовками та ізоля­ційними матеріалами;

  • при підготовці кінців труб і деталей під зварювання, склеювання і нарізку різьбленням;

  • при підготовці до монтажу або в процесі монтажу трубопроводів спеціального призначення (очищення внутрішніх поверхонь).

  1. Перед очищенням труб і виробів під ґрунтування і ізоляцію їх слід попередньо витримати в сухому (опалюваному) приміщенні або піддати обдуванню стислим (гарячим) повітрям.

  2. В результаті оброблення (очищення труб І виробів під ґрунтування) забезпечується очищення не нижче третього ступеня відповідно до ГОСТ 9.402, який визначає, що не більше ніж на 5 % поверхні можуть бути плями і смуги міцно зчепленої окалини і точки іржі, видимі неоз­броєним оком.

  3. Для підготовки зовнішніх поверхонь труб і виробів під ґрунтування рекомендується застосовувати механічні способи очищення (дробометний, дробоструминний, голкофрезерний, металевими щітками, шліфувальними шкурками і кругами), при цьому для очищення труб і секцій бажано використовувати спеціалізовані механізовані лінії, а для вузлів - механізований інструмент.

  4. Очищення під зварювання крайок кінців труб, деталей І прилягаючих до них поверхонь спід виконувати відповідно до 8.6.3 даного стандарту.

  5. Очищення від забруднень поґрунтованих труб і виробів перед фарбуванням слід вико­нувати обдуванням стисненим повітрям, протиранням серветками або м’якими щітками, змоченими розчинником, а також іншими способами, що не ушкоджують покриття або неметалеві деталі.

Для видалення дефектів лакофарбових покриттів рекомендується застосовувати змивки типу СД, СП-7, АФТ-9, СБН-9, УПС-2. Змивки слід наносити пензлем або розпилювачем, після відшаро­вування лакофарбове покриття видаляють щіткою або шпателем, потім поверхні протирають розріджувачем типу 645, водяним мийним засобом типу КМ-2 або бензином-розчинником.

  1. Хімічні способи очищення (знежирення і травлення) слід застосовувати за наявності вказівок проекту щодо високого ступеня очищення поверхонь І проводити відповідно до вимог розділу 13 даного стандарту. Знежирення застосовують для видалення жирових забруднень, консерваційних масел і змащень, а травлення - за наявності окалини, Іржі.

  2. Розконсервацію труб, деталей, арматури І інших виробів з нанесеними на їх поверхні консерваційними матеріалами слід здійснювати у відповідності з ГОСТ 9.014 залежно від методу консервації І виду захисних покриттів, використовуючи способи, наведені в таблиці 8.

Таблиця 8 - Способи розконсервації

Консерваційне покриття*

Способи розконсервації

Консерваційні мастила (типи):

ДО-17, АУ, НГ-203, НГ-208, НГ-204в

Промивання гарячою водою або миючими розчинами для пасивування І наступним сушінням

Робочі мастила з олієрозчинними інгібіторами (типи): АКОР-1, КП

Протирання серветками, змоченими малов’язкими масти­лами або розчинниками з наступним обдувом теплим повітрям або протиранням насухо

Змащення (типи): ПВК, АМС-3, ГОИ-54П

Занурення в розчинники з наступним сушінням і протиран­ням насухо. Оплавлення змащень у камерах або ваннах з мінеральними мастилами за температури від110°С до 120 °С з протиранням (за необхідності) серветками, змоче­ними розчинником, І наступному обдуванні теплим повітрям або протиранням насухо

Змивані інгібовані покриття (типи): НГ-216 марок А, Б, В; ИС-1

Протирання серветками, змоченими розчинником з наступ­ним сушінням. Змивання гарячими водно-лужними розчи­нами з наступним сушінням

Контактний інгібітор корозії - нітрит натрію (загущені і водяні розчини)

Промивання у водно-лужних розчинах з додаванням не більше ніж 1 % нітриту натрію з наступним сушінням. Протирання серветками, змоченими в 2-5 % розчині нітриту натрію

Леткі інгібітори корозії: інгібований папір типів НДА, УНИ, МБГИ; розчини і порошок Інгібітору НДА; линапон (з інгібітором НДА або Г-2); линасиль (з інгібітором ИФХАН-1)

Розгерметизація тари, зняття чохла, видалення паперу, мішечків з порошком інгібітору, пористих матеріалів з Інгібітором, продування порожнин теплим повітрям. Видалення водно-спиртових розчинів інгібітору, порошку інгібітору, напиленого на поверхню виробу, виконують, за необхідності, промиванням водою з наступним сушінням

* У таблиці надані довідкові марки матеріалів, які є на ринку. Можливі до застосування інші консерваційні покриття, не обумовлені цим документом.

Примітка. Горючі розчинники застосовують у випадках, коли інші засоби не забезпечують усіх вимог до якості поверхні виробів після розконсервації.



    1. При розробці, організації і виконанні конкретних операцій розконсервації слід суворо виконувати вимоги охорони праці відповідно до ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.1.005, а протипожежної безпеки - відповідно до ГОСТ 12.4.009.

    2. Відходи консерваційних засобів слід збирати в ящики, що закриваються, для наступної утилізації. Горючі розчинники слід зберігати в спеціальних безпечних каністрах на складі.

    3. Особам, зайнятим на ділянках розконсервації, бажано користуватися засобами інди­відуального захисту.

  1. Ґрунтування труб, деталей І трубопроводів

    1. Ґрунтування труб і виробів слід проводити з метою захисту від корозії їх зовнішніх поверхонь на міжопераційний період зберігання і транспортування тривалістю 6 місяців (помірний клімат) і 12 місяців (помірний і холодний клімат) при впливі сукупності кліматичних факторів на відкритому повітрі.

    2. Поверхні, підготовлені до ґрунтування відповідно до 7.1.2, 7.1.3, 7.1.4 даного стандарту, мають бути сухими, знепиленими, без забруднень мастилами або змащенням. Тривалість перерви між підготовкою поверхні і ґрунтуванням має бути більше ніж 24 год при зберіганні виробів у приміщенні і не більше ніж б год - на повітрі в умовах, що виключають попадання атмосферних опадів на поверхню грунтування.

За наявності на поверхнях жирових забруднень слід робити їх знежирення розчинниками, наведеними в розділі 13 цього стандарту.

  1. Ґрунти на поверхню труб, деталей І вузлів слід наносити переважно пневматичним або безповітряним розпиленням, розпиленням в електростатичному полі, а за відсутності умов і тех­нічних засобів для застосування зазначених способів - струминним обливанням, зануренням, пензлем (щіткою). Вибір ґрунтів слід здійснювати у відповідності з чинною нормативною та проект­ною документацією. Приклади грунтовок, які можуть застосовуватися для виконання робіт, наве­дені в таблиці 9.

Таблиця 9 - Перелік грунтовок для різного клімату

Лакофарбовий матеріал

Розчинник при нанесенні пневматичним або безповітряним розпиленням

Робоча в’язкість за ВЗ-4, с, при нанесенні

Режим сушіння кожного шару

пневма­тичним розпи­ленням

безпо­вітряним розпи­ленням

в елек­троста­тичному ПОЛІ

темпе­ратура, °С

трива­лість, год

Помірний клімат (протикорозійний захист протягом 6 місяців;


Ґрунтовка ГФ-021 (за ГОСТ 25129)

Суміш уайт-спіриту Із сольвентом або ксилолом (1:1), сольвент, ксилол

16-24

18-25

15-18

18-22

48

100-110

35 хв

Помірний клімат (протикорозійний захист протягом

2 місяців)

Ґрунтовка ГФ-021 (за ГОСТ 25129) в один шар + емаль ПФ-115 (за ГОСТ 6465) в один шар

Для Пф-115: сольвент, уайт-спірит, скипидар або їх суміш

25-30

30-45

15-20

18-22

24

80

1,5

100-110

0,5

Холодний клімат (протикорозійний захист протягом 12 місяців)

Ґ рунтовка ВЛ-02

(за ГОСТ 12707)з алюмінієвою пудрою в один шар + емаль ПФ-115 (за ГОСТ 6465) у два шари

Для ВЛ-02: Р-6, РФГ-1, N648

16-20

16-20

18-22

0,25

Для Пф-115: сольвент, уайт-спірит, скипидар або їх суміш

20-30

30-45

15-20

15-25

24

100-110

1

Примітка 1. У таблиці наведені довідкові марки грунтовок та мастильних матеріалів. Можливе застосування інших грунтовок та мастильних матеріалів, не обумовлених цим документом.

Примітка 2. При повторному посиланні на лакофарбовий матеріал розчинники І режими не зазначені, вони вибираються ідентичними вищенаведеним.

    1. При нанесенні ґрунтовок різними методами рекомендується використовувати спеціалі­зоване устаткування для пневматичного та безповітряного розпилювання, розпилювання в елек­тростатичному полі високої напруги.

    2. Нанесення ґрунтів на зовнішні поверхні труб рекомендується здійснювати на спеціальних механізованих лініях, як правило, перед їх подачею на трубозаготівельну дільницю або на монтаж.

    3. Ґрунти доцільно наносити в один шар товщиною не менше ніж 20 мкм або в кілька шарів (при комплексному захисті) загальною товщиною не менше ніж ЗО мкм - 40 мкм для помірного клімату і не менше ніж 50 мкм - 75 мкм для холодного клімату із вживанням заходів для виклю­чення технологічних дефектів-пропусків, підтікань, пузирів тощо.

    4. Роботи Із ґрунтування зовнішніх поверхонь труб і виробів слід здійснювати за плюсової температури навколишнього повітря І його відносної вологості не вище ніж 75 %.

    5. В умовах монтажного майданчика, коли є труднощі з підготовки зовнішніх поверхонь під ґрунтування традиційними способами, рекомендується використовувати в якості захисного покриття ґрунтовки перетворювачі іржі.

  1. ВИГОТОВЛЕННЯ ТРУБОПРОВОДІВ

    1. Загальні вимоги

      1. Виготовлення технологічних трубопроводів бажано проводити індустріальними мето­дами, що дозволять забезпечити зростання продуктивності праці, скорочення строків монтажу, поліпшення якості І зниження вартості робіт за рахунок монтажу трубопроводів готовими вузлами, секціями і блоками з максимальною механізацією робіт.

      2. Індустріальне виготовлення трубопроводів (вузлів, секцій) слід здійснювати на заводах монтажних заготовок, виробничих базах або механізованих майстернях монтажних організацій, оснащених механізованими лініями зі спеціалізованим устаткуванням і засобами механізації.

      3. При індустріальному виготовленні трубопроводів слід передбачати переважне засто­сування стандартизованих деталей. Виготовлення фасонних зварених деталей слід робити тільки у випадках відсутності деталей заводського виготовлення (наприклад, для трубопроводів з лего­ваної сталі, а також з вуглецевої сталі з Dy більше ніж 500 мм) за галузевими стандартами, технічними умовами або конструкторською документацією, розробленою у складі проекту.

      4. При індустріальному виготовленні трубопроводів слід дотримуватись наступних положень:

  • технологічний процес доцільно розділити на визначені операції;

  • переміщення труб, деталей І виробів у процесі виготовлення доцільно проводити меха­нізованими засобами міжопераційного транспорту, уникаючи зустрічних вантажопотоків;

  • кількість устаткування для виконання кожної операції доцільно встановлювати з урахуванням оптимальної продуктивності;

  • в технологічному процесі бажано передбачити можливість об’єднання операцій, наприклад, операцій кисневого різання і зачищення крайок, складання і прихватки стиків тощо.

  1. При індустріальному виготовленні трубопроводів бажано використовувати технологічну документацію, розроблену на підставі деталювальних креслень, що включає:

  • специфікації комплектуючих виробів на весь обсяг замовлення (об’єкта) або його частину;

  • вибірки з деталювальних креслень однотипних елементів і вузлів з метою зменшення кількості переналагоджень устаткування;

  • ескізи, таблиці або іншу документацію для виконання робітниками окремих операцій (для різання, згинання труб; складання І зварювання елементів; складання і зварювання елементів у вузли тощо).

  1. Комплектування замовлень на виготовлення трубопроводів (трубами, деталями трубо­проводів, арматурами і іншими виробами і матеріалами) слід здійснювати згідно зі специфікаціями в складі деталювальних креслень трубопроводів.

  2. Трубопроводи з Dy 50 мм І більше слід виготовляти відповідно до деталювальних креслень та нормативної документації (ДСТУ ГОСТ 17375 - на відводи крутовигнуті; ДСТУ ГОСТ 17376 - на трійники; ДСТУ ГОСТ 17379 - на заглушки еліптичні тощо).

  3. Трубопроводи з Dy менше ніж 50 мм можуть виготовлятися відповідно до наявних деталювальних креслень, а за їх відсутності окремі елементи виготовляються відповідно до робочих креслень.