Ь = а xLx(f„ -tM),
де а - температурний коефіцієнт лінійного розширення металу трубопровода, ’С-1, який приймається для вуглецевих та низьколегованих сталей 0,012 і для високопегованих сталей 0,017;
L - розрахункова довжина ділянки трубопроводу, м;
- температура повітря під час монтажу, яка прийнята в проекті, °С;
tM - фактична температура повітря під час монтажу, °С.
Розтягання компенсаторів до монтажної довжини слід здійснювати за допомогою пристосувань, передбачених конструкцією компенсатора або натяжними монтажними пристроями.
При підйомі стропування П-подібного компенсатора слід здійснювати в трьох точках, а сильфонного і лінзового - тільки за патрубки. Стропування за розпірне пристосування не рекомендується.
При монтажі сальникових компенсаторів слід забезпечити вільне переміщення рухомих частин і збереження набивання.
Монтаж односекційних осьових сильфонних, лінзових, сальникових і П-подІбних компенсаторів із пристосуваннями для розтягання виконують у такій послідовності (рисунок 15,а):
компенсатор однією стороною приєднується зварюванням або на фланці до трубопроводу;
ділянка трубопроводу із приєднаним компенсатором встановлюється в напрямних і в ковзних опорах та закріплюється в нерухомій опорі.
Примітка. Залежно від умов монтажу (наприклад, для П-подібних компенсаторів) може проводитися спочатку встановлення трубопроводу в напрямних і в ковзних опорах і закріплення його в нерухомій опорі, а потім приєднання до цієї ділянки компенсатора;
за допомогою розпірних пристосувань компенсатор розтягується на проектну величину. Допускається здійснювати попереднє розтягування компенсатора до його приєднання до трубопроводу;
ділянка трубопроводу, що вільно лежить у напрямних і в ковзних опорах, підтягується до вільного стику компенсатора і приєднується до нього зварюванням або на фланці;
ділянка трубопроводу, що приєднується, закріплюється в іншій нерухомій опорі;
з компенсатора знімається пристрій для попереднього розтягування.
Монтаж осьових сильфонних компенсаторів без пристосування для розтягування виконують у такій послідовності (рисунок 15,6);
ділянка трубопроводу з однієї сторони від компенсатора встановлюється в напрямних і в ковзних опорах і закріплюється в нерухомій опорі;
ділянка трубопроводу з протилежної сторони від компенсатора встановлюється так, щоб відстань між торцями ділянок трубопроводу дорівнювала монтажній довжині компенсатора, і закріплюється в іншій нерухомій опорі. Монтажна довжина компенсатора має дорівнювати його будівельній довжині (компенсатор розвантажений) плюс попередній натяг (стиск);
компенсатор приєднується до однієї з ділянок трубопроводу;
за допомогою монтажних пристосувань компенсатор розтягується і приєднується до іншої ділянки трубопроводу;
монтажні пристосування знімаються.
Рисунок 15 - Послідовність операцій (1-5) при монтажі компенсаторів:
а - П-подібних, осьових сильфонних односекційних, лінзових і сальникових із пристосуванням для розтягування; б - те саме без пристосування для розтягування; в - П-подібного компенсатора при груповому прокладанні
При груповому розташуванні П-подібних компенсаторів (рисунок15,в) трубопроводів, що прокладаються паралельно, розтягування компенсаторів слід виконувати натягуванням трубопроводу в холодному стані. У цьому випадку розтягування П-подібного компенсатора слід виконувати після закінчення монтажу трубопроводу, контролю якості зварних стиків (крім замикаючого, використовуваного для натягування) і закріплення трубопроводу в нерухомих опорах.
Зварний стик, біля якого слід робити розтяжку компенсатора, вказують у проекті. Якщо такої вказівки нема, то щоб уникнути зниження компенсаційної здатності компенсатора і його перекосу, слід використовувати стик, розташований на відстані не менше ніж 20£>н від осі симетрії компенсатора.
Як стяжний пристрій для натягування використовують знімні або приварні хомути з монтажними подовженими шпильками і гайками.
При груповому розташуванні П-подібних компенсаторів застосовується наступна послідовність монтажу:
ділянки трубопроводу і П-подібний компенсатор встановлюють на опори. У зазор, залишений для натягування стику, робиться дерев’яна вставка шириною, що дорівнює величині розтягування;
компенсатор за допомогою зварювання обома сторонами приєднується до відповідних ділянок трубопроводу;
ділянка трубопроводу закріплюється в нерухомих опорах;
дерев'яна вставка видаляється, здійснюється попереднє натягування компенсатора, стик з’єднується зварюванням;
монтажні пристосування видаляються.
Для трубопроводів теплових мереж згідно з вимогами СНиП 3.05.03 розтягування компенсатора натягуванням слід виконувати одночасно із двох сторін у стиках, розташованих на відстані не менше ніж 20DH і не більше ніж 40DH від осі симетрії компенсатора.
Про розтяг (стиск) компенсатора має бути складений акт у відповідності з чинною нормативною документацією.
П-подібні компенсатори слід установлювати з дотриманням загального ухилу трубопроводу, зазначеного в проекті.
Лінзові, хвилясті і сальникові компенсатори рекомендується встановлювати у вузлах І блоках трубопроводів при їх складанні, застосовуючи при цьому додаткові елементи жорсткості для запобігання деформацїї І ушкодження компенсаторів під час транспортування, підйому І установки. Після закінчення монтажу тимчасово встановлені елементи жорсткості видаляють.
При монтажі вертикальних ділянок трубопроводів спід виключити можливість стиснення компенсаторів під дією маси вертикальної ділянки трубопроводу. Для цього паралельно компенсаторам на трубопроводах слід приварювати по три скоби, які зрізують після закінчення монтажу.
Для визначення правильного положення арматури, що встановлюється на трубопроводі, слід керуватися вказівками каталогів, технічних умов і робочих креслень. Положення осей штурвалів визначається проектом.
Трубопровідну арматуру слід монтувати в закритому стані. Фланцеві і приварні з’єднання арматури повинні бути виконані без натягування трубопроводу. Під час зварювання приварної арматурнії затвор слід відкрити повністю, щоб запобігти заклинюванню його при нагріванні корпусу.
12.6 Монтаж надземних міжцехових трубопроводів
Монтаж надземних (міжцехових) трубопроводів, що прокладаються по стояках, які стоять окремо, одно- і багатоярусних естакад рекомендується виконувати відповідно до ПВР секціями, довжина яких визначається за можливістю їх транспортування і установки в проектне положення, блоками (трубопровідними або комбінованими).
Примітка 1. Трубопровідний блок - це складена до підйому І установки в проектне положення: пряма ділянка трубопроводу (одна або кілька секцій Із труб) або П-подібний компенсатор у межах температурного блока; вузол трубопроводу із трубопровідною арматурою, лінзовими, сильфонними або сальниковими компенсаторами, опорами і теплоізоляційним покриттям.
Примітка 2. Комбінований блок - це складена до підйому прогінна будова металевої естакади із установленими і закріпленими трубопровідними блоками.
Види монтажних блоків і ступінь їх укрупнення визначаються при розробці ПВР.
Розбивання на блоки ліній трубопроводів, що прокладаються по стояках, які стоять окремо, а також поза контуром поперечного перерізу естакад, спід виконувати виходячи з наступної оптимальної довжини блоків: для трубопроводів Dy £ 150 мм і Dy > 400 мм - не більше ніж 36 м - 40 м; для трубопроводів Dy = 200 мм - 400 мм - не більше ніж 60 м.
Укрупнювальне складання блоків слід виконувати на стаціонарних складальних або монтажних майданчиках (безпосередньо в монтажній зоні). Складальний майданчик розбивається на зони: складання, складування матеріалів, руху вантажопідйомних машин І транспортних засобів. Приклади схем організації складальних майданчиків наведені на рисунках 16 і 17.
1 - блоки, що укрупнюються; 2 - складовані секції; 3 - естакада; 4 - кран; 5 - шпали
Рисунок 16 - Схема організації майданчика для складання трубопровідних блоків у зоні дії
монтажних кранів:
а — зона складання; б - зона руху вантажопідіймальних і транспортних засобів; в - зона
складування
24,0.1,5 18,0
1 - ферма; 2-труби; 3-балки; 4-зв’язки; 5-стояки; 6-містки та огорожі; 7 - підвіски і опори трубопроводів;
8 - Ізоляційні матеріали
Рисунок 17 - Схема організації стаціонарного майданчика для складання блоків будівельних
конструкцій і комбінованих блоків металевих фермових естакад:
а - зона складання; б - зона руху вантажопідйомних машин; в - зона складування;
г- зона руху автотранспорту і вантажопідйомних машин
Тип, розміри і місце розміщення складальних майданчиків визначаються ПВР в залежності від типів блоків, обсягів робіт, наявності вантажопідйомних машин і транспортних засобів та конкретних умов виробництва.
Укрупнювальне складання нетранспортабельних блоків будівельних конструкцій, а також трубопровідних блоків довжиною більше ніж 40 м слід здійснювати тільки в зоні дії мон тажного крана.
Приймання елементів будівельних конструкцій прогінних будов естакад, що укрупнюються в блоки, слід виконувати відповідно до вимог СНиП 3.03.01 та ДБН В.2.6-98 - по залізобетонних естакадах і за ДСТУ В.2.6-199:2014 - по металевих естакадах.
Трубопровідні І комбіновані блоки металевих естакад слід установлювати поґрунто- ваними.
Трубопровідні блоки допускається складувати не більш ніж у три яруси в штабелі висотою не більше ніж 1,7 м. У ПВР слід передбачати заходи, що забезпечують стійкість кожного окремого блока і штабеля в цілому.
Теплоізоляція трубопровідних блоків до установки на проектні відмітки допускається, у відповідності з ДСТУ-Н Б А.3.1-23, за узгодженням з організацією, що монтує трубопроводи, при обґрунтуванні економічної доцільності і наявності необхідних умов.
Ізоляція трубопроводів до їх монтажу і випробування допускається з дотриманням вимог, зазначених у розділі 14 даного стандарту. При теплоізоляції трубопровідних блоків у місцях стиків трубопроводу мають залишатися неізольовані ділянки довжиною не менше ніж 500 мм, а на кінцях блоків - не менше ніж 250 мм і, як правило, кратні довжині застосованих теплоізоляційних виробів. Розриви теплоізоляції для стропування блоків залишаються тільки у випадках неможливості стролування в неізольованих місцях (недостатня довжина стропів, недопустимі прогини тощо).
Попередня теплоізоляція І встановлення опор трубопровідних блоків, що входять до складу комбінованих блоків, проводяться відповідно до передбаченого в ПВР розподілу ліній трубопроводів на блоки.
Попереднє закріплення трубопровідних блоків у комбінованих блоках слід здійснювати за допомогою хомутів у місцях обпирання трубопроводу на будівельні конструкції, але не менше ніж у двох точках.
Блоки всіх видів, вузли І секції трубопроводів, виготовлені за межами монтажного майданчика, слід маркувати. На готових монтажних блоках доцільно вказувати місця стропування шляхом нанесення незмивною фарбою умовного знака.
При складанні трубопровідних блоків на монтажному майданчику, а також у всіх випадках при складанні комбінованих блоків якість їх виготовлення контролюється на проміжній і заключній стадіях складання.
При проміжному контролі якості виконується перевірка виробів, що входять до складу блока. При заключній перевірці блоків проводяться:
зовнішній огляд блока для визначення його комплектності І ступеня завершення складальних, зварювальних та Інших операцій, а також наявності кріплення і елементів жорсткості;
контроль якості зварних швів;
перевірка основних розмірів блока;
перевірка якості очищення внутрішньої порожнини трубопроводів, ґрунтування і фарбування зовнішньої поверхні, теплоізоляції та інших видів антикорозійного захисту,
Перевезення монтажних блоків слід здійснювати на спеціальних транспортних засобах: автомобільних І тракторних поїздах, причепах, санях із пристроями, що забезпечують проектне обпирання блоків І надійність їх кріплення при транспортуванні. Вибір транспортних засобів проводиться зіставленням техніко-економічних показників можливих варіантів.
Під час перевезення покладених у кілька рядів трубопровідних блоків висота штабеля має бути не більше ніж 1,5 м і не більше ніж 3,8 м від рівня дорожнього покриття. Трубопровідні блоки діаметром 500 мм і більше під час перевезення по ґрунтових дорогах рекомендується укладати у два ряди, по дорогах із твердим покриттям - у три. Під час перевезення блоків слід дотримуватись обмеження швидкості, які передбачені ПВР і правилами перевезення крупно- габаритних вантажів,
На монтажному майданчику блоки слід розміщати в зоні дії монтажних кранів, у місцях, передбачених ПВР.
Блоки укладають на спланованих майданчиках з використанням жорстких інвентарних переставних стелажів, дерев’яних підкладок, а також інших пристроїв і пристосувань. Відстані між опорами мають відповідати зазначеним у проекті.
