Примітка. У більшості випадків останні операції і умови потребують більшого залучення оператора, ніж звичайні сталі умови роботи.
Результатами кроку 2 є: ергономічно пов’язані функції і вимоги до робочих характеристик системи разом із загальними експлуатаційними цілями і підцілями.
Можна застосовувати один або більше видів аналізування:
наскрізного контролю/зчитування запропонованих робочих режимів;
вимог до експлуатаційної безпеки і надійності;
схематичного зображення функційного процесу «знизу-вгору»;
вивчення зв’язків заводу, комплексу, процесу тощо.
3 Крок 3. Розподіл функцій між людьми і/або машинами
У цьому кроці вимоги до робочих характеристик і функцій, визначені у кроці 2, потрібно розподілити між людьми і/або машинами.
Примітка 1. Прийнята методика передбачає розроблення початкових гіпотетичних завдань після проведення низки оцінювань. Це потрібно застосовувати у функційному проектуванні, де є усі ресурси для задоволення необхідних функцій, тобто машини або машини і людини (для детальнішого інформування див. [6]).
Примітка 2. Певні рішення щодо початкового розподілу функцій можна ухвалювати відповідно до обов’язкових вимог законодавства (наприклад щодо забезпечення надійності).
Процес розподілу має враховувати сильні сторони і недоліки сучасних проектів машин, досвід операторів і минулий досвід виконання проекту, а також наслідки для безпеки, продуктивності і самопочуття.
Цей крок розглядає змінюваність потенційного користувача. Серед змінних чинників такі, як вік, пізнавальні можливості, стать, досвід, розмірні і фізіологічні чинники, чинники, пов’язані з виконанням завдань, наприклад пильність, нудьга чи робота в команді.
Гіпотетичний розподіл потрібно визначити як за критеріями, що характеризують оператора, так і за технічними критеріями, проводячи за необхідності подальші перегляди та ітерації.
Результатами кроку 3 є:
набір функцій, які повинен виконувати оператор;
набір функцій, які мають виконувати машини, і відповідні вимоги до проектування машин, стійких до помилок;
комплекс взаємодій між операторами і машинами.
Коротке викладення методу наведено нижче, посилання на інші методи розподілу функцій наведено в додатку В.
Експлуатаційні характеристики
Для щоденного моніторингу і для виконання точніших і повторюваних завдань більше підходять машини, тоді як людина більше підходить для виконання завдань, які потребують адаптації, інтеграції та узагальнення. Люди — найкращі планувальники стратегій і тактик (див. також [2]).
Розподіл функцій між людьми і машинами має сприяти створенню перспективних, цікавих робіт, які приносять задоволення, з дотриманням усіх вимог щодо надійності тощо.
Примітка. Необхідно усвідомлювати, що розподіл функцій між людьми і машинами може потребувати даних, отриманих під час перевіряння і підтвердження. Тому остаточне рішення щодо розподілу функцій не треба ухвалювати на ранніх стадіях проекту.
Когнітивна та емоційна підтримка
Когнітивна підтримка стосується вимог операторів до інформації, яка дає їм можливість ухвалювати рішення тощо. Автоматизація збільшує ризик того, що оператор не зможе визначити, що робить система. Може статися, що розумову модель процесу краще усвідомить оператор, якщо йому дати можливість виконувати певні функції, які може бути автоматизовано. Так само певні функції можна надати оператору, щоб він підтримував навички ручної роботи або певного когнітивного характеру, які потрібні нечасто. Крім того, необхідно враховувати такі чинники, як пильність, нудьга і втома, а результати записувати в документацію.
До емоційного підтримання належать мотиваційні потреби людини. Важливо, щоб оператор розумів, що він зберігає контроль над системою. Також оператор повинен відчувати, що працює продуктивно і відіграє важливу і корисну роль. Якщо ці потреби не задоволено, тоді існує можливість зменшення загальної продуктивності праці.
Під час розподілу функцій для людини необхідно враховувати такі критерії когнітивної і емоційної підтримки:
забезпечення можливості підтримувати загальну компетенцію (наприклад вибір режиму);
допомога у кращому розумінні стану машини (наприклад зміна режиму керування);
розвиток почуття корисності в межах усієї системи;
підтримка високого рівня ситуативної обізнаності;
задоволення потреби у додатковому навчанні і підготовці.
Під час розподілу функцій для машини необхідно враховувати такі критерії когнітивної і емоційної підтримки:
уникнення нудних і повторюваних завдань;
удосконалення надійності та ефективності системи.
Етапи розподілу
Альтернативою фіксованого розподілу усіх функцій між людиною і/або машиною є динамічний розподіл, за якого інтерфейс системи дозволяє розподіляти певні функції відповідно до доміну- вальної робочої навантаги. Динамічний розподіл дає можливість оператору підтримувати навички експлуатації, а у разі несправності брати на себе виконання функцій машини. У разі динамічного розподілу необхідно забезпечити оператора додатковою інформацією або системами забезпечення, щоб він міг брати на себе функції машини.
По суті, процес розподілу функцій є ітеративним і містить низку етапів. Остаточний висновок роблять після процесу удосконалення. Усі етапи процесу розподілу функцій повинні мати відповідну документацію, щоб надати інформацію з метою активізації і підтримки наступних проектів. Опис процедур, яких необхідно дотримуватися на кожному етапі, подано в таблиці 1.
У таблиці 1 описано основні процедури розподілу функцій між людиною і/або машиною.Основна мета полягає в тому, щоб досягти такого розподілу функцій, коли повністю враховуватимуть такі ергономічні поняття, як можливості і властивості людини, почуття гідності. Спеціальну увагу необхідно приділити діапазону групи користувачів, охоплюючи такі характеристики, як рівень майстерності, різниця в культурі, освітньому рівні і непрацездатність. Процедури розподілу треба повторювати до отримання найвищої повноти розподілу функцій.
Таблиця 1 — Основні процедури розподілу функцій/завдань між людиною і/або машиною
|
Ч.ч. |
Крок |
Процедура |
|
1 |
Обов’язковий розподіл. Розподіл з метою виконання вимог щодо надійності і/або нормативних вимог |
|
Кінець таблиці 1
|
Ч.ч. |
Крок |
Процедура |
|
2 |
Спроба попереднього розподілу відповідно до особливостей людини, можливостей і характеристик для гарантування безпеки і надійності функціювання системи. Розподіл відповідно до робочих характеристик системи |
|
|
3 |
Розподіл функцій відповідно до критеріїв когнітивної і емоційної підтримки. Додатковий або гнучкий розподіл функцій з урахуванням ергономіки і продуктивності системи |
|
|
4 |
Установлення можливості автоматизації |
4.1 Визначають, чи функції/завдання, надані людині, можна ефективно реалізувати завдяки використанню відповідних автоматизованих технологій |
|
5 |
Установлення можливості виконання завдань людиною. Вибір завдання з виявлення сигналу, отримання інформації і ухвалення рішення, які можна підтримати системами забезпечення оператора |
5.1 Оцінюють, чи функції/завдання, надані людині, можна ефективно реалізувати, передбачаючи наявність систем забезпечення оператора. Визначають, чи такі системи можна впровадити завдяки використанню технології відповідного рівня |
|
6 |
Оцінка розподілу функцій. Визначення необхідності в ітерації і перегляді |
6.1 Повторюють процедури розподілу, якщо запропонований розподіл функцій/завдань непрактичний або вимагає подальшого удосконалення, або якщо кроки 5 і 6 виявили недопустимі технічні обмеження |
|
а Функції/завдання, які не пов’язані ні з людино, ні з машиною і які виконує незадовільно і людина, і машина. Система потребує перепроектування, щоб уникнути таких завдань. ь Функції/завдання, пов'язані з машинами. їх людина виконує настільки погано, що ці функції/завдання передано на виконання машині (автоматизовано). с Функції/завдання, пов'язані з людиною. їх машина виконує настільки погано, що ці функції/завдання передано на виконання людині (ручна робота). d Функції/завдання, під час виконання яких перевагу надано машині. їх краще виконують машини, якщо не надано інших критеріїв. е Функції/завдання, під час виконання яких перевагу надано людині. їх краще виконують люди, якщо не надано інших критеріїв. ' Функції/завдання без переваги. їх виконують задовільно і люди, і машини. Інші критерії можуть визначити завдання. |
||
Крок 4. Визначення вимог до завдань
Аналіз завдань потрібно проводити для визначення основних елементів завдань, наданих людині у кроці 3. Основні елементи завдань, які потрібно розглянути, це ручна і когнітивна діяльність, частота завдань, тривалість, складність, необхідний об’єм інформаційного обміну, вимоги до навколишнього середовища та інші окремі чинники, які потрібні одній людині чи більшій кількості людей для виконання поставленого завдання.
Запис ведуть за елементами завдань на підставі систематичного аналізування завдань. Серед цих елементів вимоги до ручної праці і когнітивні вимоги: тривалість завдання і частота, розподіл завдання, складність завдання, умови навколишнього середовища та інші окремі чинники, потрібні людині для виконання цього завдання.
Навчання, режими наскрізного контролю і зчитування, проведення опитування треба розглядати як засоби встановлення і визначення основних завдань і відповідних вимог щодо обмежень, часу і частоти, потенційного контролю взаємодії, передумов, питань безпеки, передбачених умов навколишнього середовища тощо. Необхідно також враховувати характер цільової системи, наприклад, кількість змінних величин, постійний або дискретний характер змін тощо.
Аналіз завдань має охоплювати попередні технічні рішення, що ґрунтуються на попередньому досвіді або на можливих інноваціях і винаходах.
Результат кроку 4: завдання, які необхідно виконувати для задоволення функційних вимог і відповідних ергономічних вимог щодо діяльності (наприклад швидкість, точність, логічність).
Для отримання довідок щодо методики проведення офіційного аналізу завдань див. [11].
Крок 5. Проектування і організація роботи
Відповідно до планованої роботи необхідно виконати проектування робіт і розподіл завдань для виконання конкретних робіт.
Вихідними даними кроку 5 є:
результати кроку 4 (тобто завдання, які повинна виконувати людина);
вимоги користувачів (наприклад стратегія організації роботи);
нормативні вимоги (наприклад вимоги до організації роботи). Результатами кроку 5 є:
розподіл робіт для кожного оператора;
організація роботи (структура і кількість операторів);
вимоги щодо зв’язків між операторами, між приміщеннями керування і окремими постами керування;
вимоги до експлуатаційних процедур;
вимоги до навчання;
вимоги до інформації і контролю.
Методика кроку 5:
визначають організацію експериментальної роботи для уточнення нормативних вимог і вимог користувача;
виконують розподіл робіт;
визначають критерії робочих завдань;
визначають обсяг робіт, який повинен виконати кожен оператор.
Розподіл робіт треба проводити відповідно до фізичних даних оператора, когнітивних і аналітичних здібностей, організаційних і лідерських навичок, соціально-системних чинників.
Розподіл робіт має враховувати не лише офіційні завдання для людини, описані в кроці 4, а й соціальні аспекти організації роботи та індивідуальні потреби у задоволенні роботою, можливості оцінювання цілей і збільшення винагород за працю.
Процесом розподілу робіт керують два основних моменти:
Які і скільки конкретних завдань і робіт доручають окремій людини (її роль)?
Як внутрішня організація об’єднуватиме окремих людей для створення збалансованої робочої команди?
