---

К.12.2 — К.12.6 Не застосовують.

К.13 Сила струму спливу

Не застосовують.

К.14 Вологостійкість

Не застосовують.

К.15 Електрична міцність

К.15.1 Матеріали, що запезпечують ізоляцію від ураження електричним струмом, повинні мати достатню електричну міцність.

Відповідність вимозі перевіряють прикладанням до ізоляційного матеріалу протягом 1 хв напруги, що становить 750 В, майже сінусоїдальної форми, частотою 50 Гц чи 60 Гц. Однак це не виключає випробування матеріалу, розміщеного всередині інструмента, із заувагою, що матеріали, які не піддають цьому випробуванню, не повинні потрапити під випробовувальну напругу.

Це випробування стосується лише матеріалів, які в разі пошкодження ізоляції здатні підда­ти користувача ризику ураження електричним струмом від небезпечної напруги. Це випробу­вання не стосується матеріалів, що становлять лише фізичну перепону для контакту. Так не- ізольована струмопровідна частина має перебувати в межах 1,0 мм від поверхні матеріалу, що відповідає цим вимогам.

К.15.2 Не застосовують.

К.16 Захист від перевантаження трансформаторів та з’єднаних із ними кіл

Не застосовують.

К.17 Зносостійкість

Не застосовують.

К.18 Аномальний режим роботи

К.18.1 Акумуляторні інструменти й акумулятори має бути сконструйовано так, щоб унемож­ливити виникнення займання та ризику ураження електричним струмом унаслідок аномальної роботи.

Відповідність вимозі перевіряють такими випробуваннями:

Інструмент й акумулятор розміщують на поверхні з деревини м'яких порід, покритій двома шарами тонкого паперу; зверху накривають одним шаром необробленої 100 % бавовняної медичної марлі. Випробовують до виходу з ладу або стану повернення температури випробного зразка до кімнатної температури. Новий зразок можна використовувати для кожного ново­го випадку ненормальної роботи з означних нижче. Мас бути забезпечено відповідний рівень захисту від ураження електричним струмом згідно з К.9.4, не має бути виявлено жодного підгоряння чи обвуглення тканини або паперу під час випробовування акумуляторних інстру­ментів й акумуляторів за умов ненормальної роботи, наведеними у випробуваннях від а) до f).

Обвуглення визначає почорніння марлі, спричинене горінням. Знебарвлення марлі, спричи­нене димом, припустимо.

Термовимикачі та пристрої захисту від температурних перевантажень можуть спрацьо­вувати. У разі їхнього спрацьовування випробування повторюють ще тричі, застосовуючи З додаткові зразки. Опір закорочування в переліку a), b), d), е), f) не повинен перевищувати 10 мОм.

2. Контакти знімного акумулятора з оголеними контактами закорочують. Контакти акумулятора, до яких є можливість доступу випробувальними пристроями згідно з рисунком 1 або 2, вважають відповідно оголеними. Під час короткого замикання контактів акумулятора пристрій замикання не повинен надмірно нагріватися, щоб не спричинити'обвуглення чи зай­мання марлі або паперу.

3. Контакти двигуна закорочують.

4. Ротор двигуна заблоковують.

5. Шнур, передбачений між окремо розміщеними акмуляторами й акумуляторним інстру­ментом, закорочують у точці, у якій є можливість найнесприятливішого впливу.

6. Шнур, передбачений між інструментом і зарядним пристроєм, закорочують у точці, в якій є можливість найнесприятливішого впливу.

7. Для акумуляторного інструменту роблять закорочення між будь-якими двома неізольо- ваними частинами протилежної полярності, для яких відстані не відповідають наведеним у К. 28.

К.18.2 — К.18.9 Не застосовують.

К.18.12 Не застосовують.

К.19 Механічні небезпечні чинники

К.19.201 Якщо інструмент помарковано напрямком руху, то треба унеможливити таке при­єднання акумулятора, яке б не відповідало маркованню.

К.20 Механічна міцність

К.20.1 Акумуляторні інструменти й акумулятори повинні мати достатню механічну міцність і бути сконструйованими так, щоб вони витримували недбале поводження з ними, можливе за нормальних умов експлуатації.

Відповідність вимозі перевіряють випробуванням згідно з 20.2 та К.20.3.

Після випробування акумуляторні інструменти й акумулятори мають відповідати вимогам згідно з К.9, К.19 та/або К.18.1 f) або К.28.1.К.20.3 Акумуляторний інструмент із приєднаним акумулятором має витримувати трира­зове падіння на бетонну поверхню з висоти 1 м. Зразок розміщують так, щоб точка ударного зусилля під час падіння змінювалася.

Для акумуляторного інструменту зі знімними акумуляторами чи окремими акумуляторами випробування повторюють ще тричі без приєднання акумулятора до інструмента.

Додатково для знімних чи окремих акумуляторів випробовування повторюють ще тричі окремо із самим акумулятором.

Для кожної серії з трьох падінь допустимо використання нових зразків.

К.20.4 Не застосовують.

К.21 Конструкція

К.21.5, К.21.6, К.21.8, К.21.16, К.21.21, К.21.25, К.21.34 Не застосовують.

К.21.201 Не допустимо застосовувати в інструменті батареї звичайної призначеності (буде те первинного чи перезаряджуваного типу).

Примітка. Приклади таких батарей: АА, С, D тощо.

К.22 Внутрішня проводка

К.22.3 Застосовують тільки до небезпечних значень напруги.

К.22.4 Не застосовують.

К.23 Комплектувальні вироби

К.23.1.10 Вимикачі живлення повинні мати належну перемикальну здатність.

Відповідність вимозі перевіряють 50-разовим спрацьовуванням на вмикання та перериван­ня живлення інструмента з блокованим вихідним механізмом та повністю зарядженим акуму­лятором. Кожен період «УВІМКНЕНО» не повинен перевищувати 0,5 с, а кожен період «ВИМ­КНЕНО» не повинен бути менше ніж 10 с.

Після випробування вимикач не повинен мати жодних електричних або механічних пошко­джень.

Якщо наприкінці випробування він належно працює в обох положеннях, вважають, що елек­тричні та механічні пошкодження відсутні.

К.23.1.11 Вимикачі живлення мають витримувати без надмірного зносу або інших шкідливих ефектів механічні, електричні й теплові навантаження, що відбуваються за нормальних умов ек­сплуатації.

Відповідність вимозі перевіряють випробуванням вимикача на 6000 робочих циклів, пода­ючи та перериваючи струм від повністю зарядженого акумулятора за режиму холостого ходу інструмента. Вимикач випробовують у рівномірному темпі: ЗО спрацьовувань на хвилину. Під час випробовування вимикач має функціювати без збою. Після випробування огляд вимикача має показати відсутність надмірного зносу, відсутність розбіжності між положенням робочих при­строїв та рухомих контактів, відсутність послаблення електричних або механічних з’єднань, відсутність просочування герметика.

К.23.5 Не застосовують.

К.24 Приєднання до джерела живлення та зовнішні гнучкі шнури

Не застосовують, за таким винятком:

К.24.201 Для акумуляторних інструментів з окремими акумуляторами зовнішній гнучкий кабель або шнур необхідно зафіксувати у спосіб, що запобігає виниканню в ньому натягу та скру­чуванню в місцях приєднування до інструмента, а також забезпечує захист ізоляції проводів від стирання.

Відповідність вимозі перевіряють огляданням.

К.25 Затискачі для зовнішніх проводів

Не застосовують.

К.26 Уземлення

Не застосовують.

К.27 Гвинти та з'єднання

К.27.1 Цей підрозділ застосовують, за таким винятком: шостий абзац та відповідну примітку, що стосується з’єднань проводу уземлення, не застосовують.

К.28 Повітряні проміжки, довжини шляхів спливу та тверда ізоляція

К.28.1 Довжини шляхів спливу та повітряні проміжки не повинні бути менше ніж значення, на­ведені в міліметрах у таблиці К.2. Наведені значення не поширюються на повітряні проміжки між контактами терморегулювальних пристроїв, пристроїв захисту від перевантаження, мікровими- качів тощо або на повітряні проміжки між струмопровідними частинами таких пристроїв, повітряні проміжки яких змінюються в разі переміщення контактів.

Шляхи спливу та повітряні проміжки також не застосовують до конструкцій елементів аку­муляторів або з'єднань між елементами акумуляторів. Значення, наведені в таблиці К.2, не за­стосовують до точок з’єднання обмоток двигуна.

Для частин, між якими є небезпечна напруга, загальна сума виміряних відстаней між кожною з таких частин та найближчою до них доступною поверхнею не повинна становити менше ніж 1,5 мм для повітряного проміжку та 2,0 мм для довжини шляху спливу.

Примітка Рисунок К.1 дає пояснення методу вимірювання.

Відповідність вимозі перевіряють вимірюванням.

Методи вимірювання довжин шляхів спливу та повітряних проміжків наведено в додатку А. Для частин різної полярності допустимо менші значення довжин шляхів спливу та повітряних проміжків, ніж наведено в таблиці К.2, за умови, що в разі закорочення двох частин не вмикається інструмент.

Примітка. Стосовно ризику пожежі, спричинюваного скороченням належних відстаней, див. вимоги 18.1.

Таблиця К.2 — Мінімальні довжини шляхів спливу та повітряні проміжки між частинами різної полярності

Розміри в міліметрах

Відстані через прорізи чи отвори в зовнішніх частинах ізоляційного матеріалу вимірюють до металевої фольги, що контактує з доступною поверхнею; фольгу проштовхують у куточки та подібні місця із застосуванням випробовувального пальця згідно з рисунком 1, але не вдав­люючи в отвори.

Загальну відстань, виміряну між частинами, що працюють за небезпечних напруг та до­ступними поверхнями, визначають вимірюванням відстані від кожної частини до доступної по­верхні. Виміряні відстані складають для визначення загальної суми. Див. рисунок К. 1.

Для цього визначення одна з відстаней має бути 1,0 мм чи більше. Див. додаток А, при­клади 1 — 10.

За потреби прикладають зусилля до будь-якої з точок неізольованих проводів та зовніш­ньої поверхні металевих кожухів, намагаючись зменшити довжини шляхів спливу та повітряні проміжки.

Значення сили, яку прикладають із застосуванням випробовувального пальця, кінчик якого має форму згідно з рисунком 1, становить:

• 2 Н — для неізольованих проводів;

• ЗО Н — для кожухів.

За наявності перегородки, що складається з двох несклеєних між собою частин, довжи­ни шляхів спливу вимірюють через місце з’єднання.

За наявності перегородки повітряний проміжок вимірюють над перегородкою, або якщо вона складається з двох несклеєних між собою частин, повітряний проміжок вимірюють через місце з’єднання.

Під час визначання довжин шляхів спливу та повітряних проміжків ураховують ізоляційний покрив металевих кожухів та кришок.

Засоби кріплення інструмента на опорі вважають доступними частинами

.

К.28.2 Не застосовують.

К.29 Теплотривкість, вогнетривкість та трекінгостійкість

К.29.1 Зовнішні частини з неметалевих матеріалів, пошкодження яких може призвести елек­троінструмент чи акумуляторну батарею до невідповідності вимогам цього додатка, мають бути достатньо теплотривкими.

Відповідність вимозі перевіряють, піддаючи відповідну частину випробування вдавлюван­ням кульки відповідним пристроєм, зображеним на рисунку 5.

Перед випробуванням витримують частину (зразок) протягом доби в атмосфері за тем­ператури 15 °С — 35 °С та відносної вологості 45 % — 75 %.

Зразок розташовують так, щоб його верхня поверхня була горизонтальною, а сферична частина пристрою притискалася до цієї поверхні із силою 20 Н. Товщина випробовуваного зраз­ка має бути не менше ніж 2,5 мм.

Необхідної товщини можна досягти, задіявши два чи кілька фрагментів випробної частини.

Випробовують у термошафі за температури (40 ± 2 )°С плюс максимальне перевищення температури, визначене під час випробовування згідно з розділом К12, але не менше:

• для зовнішніх частин — (75 ± 2) °С.

Перед випробуванням випробовувальний пристрій треба довести до зазначеної вище температури.

Через 1 год випробовувальний пристрій видаляють, а випробовуваний зразок одразу за­нурюють у холодну воду так, щоб він протягом 10 с досяг кімнатної температури. Діаметр ум’ятини не повинен перевищувати 2 мм.

Частини, виготовлені з керамічних матеріалів, цьому випробуванню не піддають.

• .29.2 Цей підрозділ стосується лише зовнішнього корпусу, ідо огороджує струмопровідну частину інструмента чи акумулятора.

К.29.3

Н
е застосовують.

Познаки:

а — відстань від неізольованого позитивного провідника до зовнішньої поверхні натягнутої фольги, установленої через отвори.

Ь — відстань від неізольованого негативного провідника до зовнішньої поверхні натягнутої фольги, установленої через отвори.

а + Ь — загальна сума значень згідно з K.28.1.

Рисунок К.1 — Вимірювання повітряних проміжківДОДАТОК L
(обов'язковий)