Ґвинти й гайки не має бути використовувано для кріплення інших елементів, за винятком внутрішніх проводів, якщо ці проводи розміщено так, що їхній зсув під час приєднання проводів живлення малоймовірний.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням.
Для інструментів із кріпленням типу X паяні з'єднання можуть бути застосованими для приєднання зовнішніх проводів за умови, що провід установлено чи зафіксовано у спосіб, коли міцність монтування залежить не тільки від паяного з’єднання; а також коли застосовані перегородки, що запобігають скороченню довжин шляху спливу та повітряних проміжків між підна- пруговими частинами й іншими металевими частинами до значення менше ніж 50 % від наведеного у 28.1, у разі випадкового вивільнення проводу з місця паяного з'єднання.
Для кріплення типу Y або кріплення типу Z для приєднання зовнішніх проводів можна використовувати паяння, зварювання, обтискання чи аналогічні з’єднання. У приладах класу II провід має бути встановлено чи зафіксовано у спосіб, коли міцність монтування залежить не тільки від паяного з’єднання, зварювання чи обтискання; якщо лише не застосовано перегородок, що запобігають скороченню довжини шляху спливу та повітряних проміжків між піднапру- говими частинами та іншими металевими частинами до значення менше ніж 50 % від наведеного у 28.1, у разі випадкового вивільнення проводу з місця паяного з’єднання, зварювання чи обтискання.
Вважають, що одночасне вивільнення двох незалежних з’єднань малоймовірно.
Проводи, з'єднані тільки пайкою, не вважають достатньо зафіксованими, якщо їх не закріпили поблизу місця пайки у спосіб, незалежний від паяного з'єднання. Проте закріплення перед місцем пайки вважають відповідним способом закріплення проводів шнура живлення (окрім багатожильного проводу підвищеної гнучкості) у потрібному положенні за умови, що отвір, через який проходить провід, не є надмірно великим.
Затискачі комплектувальних виробів (наприклад вимикача), можуть бути застосованими для приєднання зовнішніх проводів.
Проводи, приєднані до затискачів або клемних виводів в інші способи, не вважають належно зафіксованими, якщо не застосовано додаткове кріплення поряд із затискачем; так у разі багатожильних кабелів додаткова фіксація означає затискання як самого проводу, так й ізоляційної оболонки проводу.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням та вимірюванням.
Затискачі для кріплення типу X для приєднання до стаціонарної проводки мають допускати приєднання проводів, що мають номінальні площі перерізу, зазначені в таблиці 8. Однак, якщо використовують спеціально підготовлений шнур, затискачі мають бути придатними для приєднання тільки цього шнура.
Таблиця 8 — Номінальні площі лерерізў проводів
|
Номінальна сила струму інструменту, А |
Номінальна площа перерізу гнучких кабелів або шнурів живлення, мм} |
|
До 6 включно |
0,75 та 1 |
|
Понад 6 до 10 включно |
1 та 1,5 |
|
» 10 » 16 » |
1,5 та 2,5 |
|
» 16 » 25 » |
2,5 та 4 |
|
» 25 » 32 » |
4 та 6 |
|
» 32 » 40 » |
6 та 10 |
|
» 40 » 63 » |
10 та 16 |
Відповідність вимозі перевіряють огляданням, вимірюванням та приєднанням кабелів чи шнурів з найменшою й найбільшою із зазначених площ перерізу.
Затискачі проводів живлення мають відповідати їхній функційній призначеності.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням та застосуванням тягового зусилля 5 Н до з'єднання.
Після випробування з’єднання не має бути пошкоджено, що може призвести до недотримання вимог цього стандарту.
Для інструментів із кріпленням типу X затискачі має бути закріплено так, щоб унеможливлювати послаблення кріплення під час затягування або послаблення затискного пристрою, а внутрішні проводи не піддавалися перевантаженню і шляхи спливу та повітряні проміжки не скорочувалися нижче від наведених у 28.1.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням та випробуванням згідно з 9.6 ІЕС 60999-1; прикладене зусилля має становити дві третини від обертового моменту, зазначеного в таблиці 4 наведеного стандарту.
Запобігти послабленню затискачів можна фіксацією на два ґвинти під час заґвинчування одного з них у заглиблення так, щоб не було помітного зміщення, або в інший відповідний спосіб.
Вимога жорсткої фіксації затискачів не вилучає встановлення затискачів живлення на вимикачах або подібних пристроях у гнізді, якщо, після приєднання кабелю живлення та встановлення вимикача чи подібного пристрою у його гніздо, є можливість перевіряння, що після повторного монтування пристрою ці складники та кабель живлення займають правильне положення.
Не треба вважати достатнім покривання затискача герметиком без застосування інших засобів фіксації. Однак самозатвердні смоли допустимо використовувати для фіксації затискачів, які за нормальних умов експлуатації не піддаються крученню.
Затискачі для кріплення типу X має бути сконструйовано так, щоб провід був затисну- тим між металевими поверхнями з достатнім контактним тиском, але без пошкодження проводу.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням затискачів та проводів після випробування згідно із 25.3.
Затискачі для кріплення типу X, за винятком кріплень типу X, що мають спеціально підготовлений шнур, не повинні потребувати спеціального готування проводу. їх має бути сконструйовано або розміщено так, щоб провід не міг вислизнути під час затягування затискних ґвинтів чи гайок.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням затискачів та проводів після випробування згідно із 25.3.
Термін «спеціальне підготовлення проводу» стосується пропаювання жилок, застосування кабельних наконечників, формування петель тощо, але не зміни форми проводу перед його введенням до затискача чи скручування багатожильного проводу для утворення однорідного кінця.
Проводи вважають пошкодженими, якщо на них виявлено глибокі або гострі вм’ятини.
Затискачі колонкового типу має бути сконструйовано й розміщено так, щоб кінець проводу, уведеного в отвір, був видимим або міг проходити за межі отвору з наріззю на відстань, що дорівнює половині від номінального діаметра ґвинта, але не менше ніж 2,5 мм.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням та вимірюванням.
Затискачі для кріплення типу X мають бути легко розпізнаваними та доступними після зняття кожуха інструмента. Усі затискачі має бути розміщено біля однієї кришки однієї частини кожуха.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням.
Необхідно унеможливити доступ до затискачів без застосування спеціального інструменту, навіть якщо їхні струмовідні частини недоступні.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням та випробуванням уручну.
Затискачі для кріплення типу X має бути розміщено або захищено так, щоб, якщо під час приєднання багатожильного проводу до затискача одна з його жилок залишається вільною, не виникало загрози випадкового контакту між піднапруговими частинами та доступними металевими частинами, а для інструментів класу II — між піднапруговими частинами та металевими частинами, відокремленими від доступних металевих частин тільки додатковою ізоляцією.
Відповідність вимозі перевіряють таким випробуванням:
Видаляють ізоляцію завдовжки 8 мм із кінця гнучкого проводу, що має номінальну площу перерізу, наведену у 24.5.
Одну жилку багатожильного проводу залишають вільною, а інші повністю вводять до належного отвору й зафіксовують у затискачі.
Вільну жилу відгинають назад, не розриваючи ізоляцію в усіх можливих напрямках, але без різких вигинів навколо перегородок.
Вільна жила проводу, приєднаного до затискача під напругою, не має торкатися жодної доступної металевої частини, або — для інструменту класу II — металевої частини, відокремленої від доступних металевих частин лише додатковою ізоляцією. Вільна жила проводу, приєднаного до клеми уземлення, не має торкатися піднапругових частин.
УЗЕМЛЕННЯ
Доступні металеві частини інструментів класу І, які можуть опинитися під напругою в разі пошкодження ізоляції, мають бути постійно й надійно з'єднаними із затискачем уземлення всередині інструмента чи з контактом уземлення приладового вводу.
Не допустимо застосовувати провідники друкованих плат як засіб з’єднання захисного кола уземлення.
Затискачі та контакти уземлення не повинні мати електричних з’єднань із затискачем нейтралі.
Інструменти класу II та III не повинні мати засобів для уземлення.
Якщо доступні металеві частини екрановано від піднапругових частин металевими частинами, з'єднаними із затискачем уземлення або з контактом уземлення, то вважають, що вони не можуть опинитися під напругою в разі пошкодження ізоляції.
Якщо доступні металеві частини відокремлено від піднапругових частин, із застосуванням подвійної ізоляції або посиленої ізоляції, то вважають, що вони не можуть опинитися під напругою в разі пошкодження ізоляції.
Металеві частини, розміщені за декоративними панелями, що не витримали випробування згідно з розділом 20, вважають доступними металевими частинами.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням.
Затискачі для приєднання уземлення має бути надійно зафіксовано від випадкового послаблення та вивільнення без застосування спеціального інструменту. Гвинтові затискачі згідно з розділом 25 або безґвинтові затискачі згідно з ІЕС 60998-2-2 вважають такими, що відповідають вимогам цього підрозділу.
Для спеціально підготовлених шнурів затискачі згідно з ІЕС 60760 вважають такими, що відповідають вимогам цього підрозділу.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням, випробуванням уручну та, для затискачів безґвинтового типу, випробуванням згідно з ІЕС 60998-2-2.
Якщо знімна частина має уземлення, то з’єднання уземлення треба виконувати раніше від струмопровідних з’єднань під час встановлення знімної частини на місце. Струмопровідне з’єднання має роз'єднуватися раніше роз’єднання уземлення. В інструментах зі шнурами живлення розміщення затискачів чи довжина проводів між вузлом кріплення шнура й затискачами мають бути такими, щоб натягування струмопровідних проводів відбувалося раніше, ніж натягування проводу уземлення в разі вислизання шнура з вузла кріплення.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням та випробуванням уручну.
Усі частини затискача уземлення, призначені для приєднання зовнішніх проводів, мають бути такими, щоб не виникала небезпека корозії через контакт між цими частинами й міддю проводу уземлення чи будь-яким іншим металом, що контактує з цими частинами.
Частини, які можуть передавати струм у разі пошкодження ізоляції, окрім частин металевої рами чи корпусу, мають бути з металевим покривом, що має відповідну стійкість до корозії. Якщо такі частини виготовлено зі сталі, то вони повинні мати значну площу з гальванічним покривом завтовшки не менше ніж 5 мкм.
Частини із плакованої чи неплакованої сталі, призначені тільки для забезпечення або передачі контактного тиску, повинні мати відповідний захист від корозії.
Приклади частин, що забезпечують безперервність уземлення та частин, призначених тільки для забезпечення чи передавання контактного тиску, зображено на рисунку 8.
Якщо корпус затискача уземлення є частиною рами чи корпусу, виготовленого з алюмінію або алюмінієвого сплаву, то має бути вжито заходів для захисту від корозії через контакт між міддю й алюмінієм або їхніми сплавами.
Частини з міді або мідних сплавів, що містять не менше ніж 58 % міді для частин, що працюють у холодних умовах, і не менше ніж 50 % міді — для інших частин, і частини з нержавкої сталі, що містить не менше ніж 13 % хрому, вважають достатньо стійкими до корозії.
Частини, що піддають обробленню, наприклад хромуванню, не вважають достатньо захищеними від корозії, однак депустимо їхнє використання для забезпечення або передавання контактного тиску.
Значна поверхня сталевих частин визначається проходженням крізь них струму. Під час визначання таких поверхонь беруть до уваги відношення товщин покриву до форми частини. У разі сумніву товщину покриву вимірюють згідно з ISO 2178 або ISO 1463.
Відповідність вимозі перевіряють огляданням, випробуванням уручну та випробуванням згідно з 30.1.
З’єднання між затискачем або контактом уземлення та частинами, які має бути приєднано до уземлення, повинні мати малий опір.
Відповідність вимозі перевіряють таким випробуванням:
Струм, одержуваний від джерела, напруга холостого ходу якого не перевищує 12 В (змінного чи постійного струму) і становить 1,5 від номінальної сили струму припаду або 25 А залежно від того, що більше, пропускають почергово між затискачем уземлення чи контактом уземлення й кожною з доступних металевих частин.
Вимірюють величину падіння напруги між затискачем уземлення приладу чи контактом уземлення уводу приладу й доступною металевою частиною та обчислюють опір за величиною падіння напруги й сили струму.
У жодному разі опір не повинен перевищувати 0,1 Ом.
У разі сумніву випробовують до досягнення сталого стану.
