---

Для установок регенерування теплоти категорії II, які не мають загальної розділової стінки між сторонами повітря, яке подається, та відпрацьованого повітря, падіння тиску можна визначати для кожної сторони теплообмінника без повітряного потоку на іншій стороні.

5. МЕТОДИ ВИПРОБОВУВАННЯ ТА ВИМОГИ

ДО ПОХИБОК ВИМІРЮВАННЯ

Для перевіряння зовнішнього витоку всі канали слід закривати глухим фланцем та гермети­зувати, а сторону повітря, яке подається, як і сторону відпрацьованого повітря установки регене­рування теплоти слід підмикати до вентилятора як це показано на рисунку 1.

Статичний тиск в корпусі установлюють як середнє значення для обох сторін. Тому відвідні трубопроводи для вимірювання статичного тиску установлюють на глухі фланці кожної сторони, і обидва місця з’єднують з одним і тим самим вимірювачем тиску. Масовий потік зовнішнього ви­току q_mep визначають за умови підвищеного тиску, a q_men — за умови зниженого тиску в корпусі за допомогою відповідного пристрою для вимірювання масового потоку повітря.

Похибка вимірювання значень не може перевищувати для масового потоку ± 5 %, а для ста­тичного тиску корпуса ± 3 %.

Для перевіряння внутрішнього витоку всі канали слід закривати глухим фланцем і гермети­зувати, а до сторони відпрацьованого повітря установки регенерування теплоти слід підмикати на­пірний вентилятор і до сторони повітря, що його подають, — всмоктувальний вентилятор згідно з рисунком 2. Надлишковий тиск на стороні відпрацьованого повітря визначають за допомогою встановленого на глухому фланці відгалуження для вимірювання статичного тиску, а тиск 0 Па — на відповідному відгалуженому трубопроводі на стороні повітря, що його подають. Масовий потік витоку q_mi, визначають за допомогою приладу для вимірювання масового потоку повітря, підімкне- ного на стороні повітря, що його подають.

Похибка вимірювання значень не може перевищувати для масового потоку — ±5 %, а для різниці статичного тиску між обома сторонами установки регенерування теплоти — ±3 %.

Перевіряння витоку відпрацьованого повітря треба проводити за допомогою інертного міче­ного газу, який вводять у потік відпрацьованого повітря. Проби відпрацьованого повітря беруть для визначання швидкості передавання з секторів каналу 11-22 і для підтвердження чистоти повітря, що його подають, із сектора 21.

Масовий потік відпрацьованого повітря, що його передають, q_mco, розраховують як відсоткову долю масового потоку повітря, що його подають, q_m2 за такою формулою:

,Ю0% = ^-100%

Ят2 ^а11 ’

де а₂₂і а_п — середні значення концентрації міченого газу в секторах 22 та 11 відповідно.

Швидкість, із якою інертний газ вводять в сектор 11, достатня з урахуванням передумови, що швидкість передавання 0,1 % перебуває в межах діапазону вимірювання індикаторного пристрою, що його застосовують. Пристрій і метод відбирання проб мають бути придатні для визначання се­редніх значень концентрації з похибкою не більше ніж ± 10 % і визначання значень концент­рації а₂₂ з такими допустимими похибками:

Температурний коефіцієнт та коефіцієнт вологості визначають за середнім значенням тем­ператури сухої і вологої кулі в секторах 11-22. Температури, наведені в 5.5, слід установлювати безперервними вимірюваннями, щонайменше через ЗО хв на ± 0,5 К. Коефіцієнти обчислюють за формулами:

^11 “^21

_п _^Х,?2.-^Х21 .

Хц -х₂₁

Коефіцієнт вологості т|_х слід визначати за виміряними температурами сухого термометра, вологого термометра або за температурою точки конденсації.

У кожному з’єднаному з установкою регенерування теплоти каналі площину вимірювання (див. рисунок 4) для визначання температури повітря слід налагоджувати за п’ятьма рівномірно розподіленими в поперечній площині перетину точками.

Похибка вимірювання температури повітря не може перевищувати ± 0,2 К (температури сухої кулі термометра) або ± 0,3 К (температури вологої кулі термометра). Повітряний потік достатньо перемішують перед площиною вимірювання, щоб запобігти нерівномірному розподіленню темпе­ратури. Максимальний допустимий відхил у площині вимірювання складає 0,05 (t₂₂- *21)-

Під час вимірювання температури вологої кулі швидкість руху повітря має бути між 3,5 і 10 м/с (переважно 5 м/с). Слід використовувати окрему вимірювальну трубу.

Інтервал між функціональним блоком і площиною вимірювання має бути таким, щоб середнє коливання температури в каналах складало максимально 0,1 К.

Похибка вимірювання масового потоку повітря q_m1 і q_m2 не повинна перевищувати ± 3 %.

Такі похибки вимірювання, за умови коефіцієнта корисної дії більшого ніж 0,5, призводять до похибки визначання температурного коефіцієнта менше ніж ± 0,03 і до похибки визначання кое­фіцієнта вологості менше ніж ± 0,05.

Для установок регенерування теплоти категорії На, що їх виробник постачає як повні функ­ціональні вузли, слід вимірювати споживану потужність циркулювального насоса і зазначати в про­токолі випробування. Якщо обидва з’єднання труб випробовують на стороні рідини з даними, заз­наченими виробником, то слід вимірювати масовий потік рідини, відсоткову долю антифризу і па­діння статичного тиску на стороні рідини і зазначати це в протоколі випробування.

Для установок регенерування теплоти категорії III треба вимірювати і зазначати в протоколі випробування споживану потужність привідного двигуна ротора обертового регенератора.

Споживану потужність насоса, привідного двигуна або вентилятора слід враховувати під час розраховування температурного коефіцієнта та коефіцієнта вологості. У протоколі випробування треба зазначати, які вимірювання та розрахунки було проведено.

Слід вказувати вплив заморожування і відтаювання на теплову потужність.

Падіння тиску Др₂ і Ap_v які відповідають різниці загального тиску між входом і виходом на сто­роні повітря, що його подають, і на стороні відпрацьованого повітря, слід визначати з виміряних статичних тисків і розрахункових динамічних тисків виміряних масових потоків повітря (q_m1 і q_m2) на стороні користувача разом з площею поперечного перетину з'єднання каналу повітря.

Потрібно щоб підімкнені до функціонального вузла канали мали такі самі розміри, що і відповідні з’єднувачі.

Вимірювання слід проводити за постійної температури, а падіння тиску слід перераховувати на еталонні умови за такою формулою:

Відвідні трубопроводи для визначання статичного тиску слід виконувати так, щоб похибка вимірювання складала не більше ніж + 3 %. Масові повітряні потоки q_m1 і д_т2слід вимірювати з похибкою не більше ніж ± 3 %.

Для установок регенерування теплоти, оснащених одним або декількома вентиляторами, слід вимірювати споживану потужність вентилятора за того самого падіння тиску, що і для масового потоку повітря.

Для кожного випробовування слід розраховувати тепловий баланс, і під час вимірювання відношення змін кількості теплоти потоку між обома текучими середовищами має дорівнювати 1 з похибкою ± 5 %.

Зміну кількості теплоти потоку визначають за такими формулами:

- ^ср ‘Q/піГ △^12-11.

?2 = ^ср' Чт22' ^Д?22-11 •

Відношення зміни кількості теплоти потоку дійсне, якщо

0,95 < — <1,05.
р₂

5. ПРОТОКОЛ ВИПРОБУВАННЯ

Слід подавати такі результати випробування:

Слід вказувати всі основні показники для установок регенерування теплоти.

Номінальний масовий потік повітря q_mn = кг-с^-1

Номінальна швидкість обертання ротора л_п= хв^-1

(категорія III)

q_mep/q_mn-100 % ⁼ % ^за надлишкового тиску, Па

q_menlq_mn-W0 % = % за зниженого тиску, Па

q_mi|/q_mn-100 % ⁼ % ^за різниці тисків, Па

q_mco/q_m2’’'00 % = % за різниці тисків, Па

Дані кута сектора зони продування (у градусах)

Категорія з теплоізолівним корпусом або нетеплоізолівним корпусом. Застосовування:

В

°С °С

°С

°С

хідні температури без конденсації:

^11

^w11

^21

^w21

Вхідні температури з конденсацією: — для категорій І та II

Категорія Па, постачає виробник у вигляді повного функціонального блока:

Споживана потужність насоса: Вт

Категорія Па, з даними виробника для сторони рідини: Тип антифризу:

Масова доля антифризу: %

Масовий потік рідини: 1-е^-1

Падіння статичного тиску на стороні рідини: кПа Категорія III: Споживана потужність двигуна: Вт

7.6 Падіння тиску — для еталонних умов повітря

Наприклад:

опис типу монтажу під час випробовування ступеню зміни з конденсацією;

спостереження під час додаткового випробовування для холодного клімату.

Сторона
відпрацьованого
повітря

р > 0 Па
(р < 0 Па)

Вентилятор,
що його регулюють

Прилад для вимірювання
масового потоку повітря

Сторона
повітря,
яке подається

Прилад для
вимірювання
тиску

Установка регенерування теплоти

Рисунок 1 — Розташування для випробовування витоку

Сторона
відпрацьованого
повітря

УтіІ

р < 0 Па

р > 0 Па

Вентилятор, Прилад для вимірювання

що його регулюють масового потоку повітря

Сторона
повітря,
яке подається

Прилад для
вимірювання
тиску

Установка регенерування теплоти

Рисунок 2 — Розташування під час випробовування внутрішнього витоку

Вимірювання температури

Вимірювання статичного тиску

Вимірювання масового потоку повітря

21 Вхід повітря, яке подається ¹

22 Вихід повітря, яке подається *

11. Вхід відпрацьованого повітря *

Вихід відпрацьованого повітря

*

Допоміжний вентилятор

Дросельний клапан

Рисунок 3 — Розташування під час випробовування зміни і падіння тиск

у

Рисунок 4 — Площина вимірювання температури

27.060.30

Ключові слова: теплопередавання, теплообмінник, регенератори теплоти, визначення, ви­пробовування, вимірювання, термодинамічні властивості.

1 Відноситься до функціонального вузла