---

Дозволено захист головки одного з гвинтів свинцевою накладкою, вставленою в пристрій, який не може бути демонтовано. Діаметр головки заклепки або свинцевої накладки повинні бути такими, щоб була можливість наносити відтиск тавра діаметром 4 мм.

Табличка може бути приклеєна або бути виконана у вигляді перевідної таблички за умови, що її зняття приводить до її руйнування.

4. Розміри літер: висота прописних літер повинна бути не менше ніж 2 мм.

Вимоги 7.1.1—7.1.3 у всій повноті поширюються на простий прилад, виготовлений одним виробником.

Коли виробник створює прилад, який складається з декількох окремих пристроїв, або коли декілька виробників беруть участь у створенні простого приладу чи приладу, який складається з декількох пристроїв, то необхідно застосовувати наведені нижче додаткові положення.

Кожний ваговимірювальний пристрій, з’єднаний або який може бути з'єднаний з одним або декількома вантажоприймальними пристроями, повинен мати відповідне марковання, а саме:

• ідентифікаційну позначку;

• найбільшу границю зважування;

• найменшу границю зважування;

• ціну повірочної поділки

і, за наявності, найбільше допустиме навантаження та максимальне значення компенсування маси тари.

Якщо основні частини не можуть бути замінені без зміни метрологічних характеристик всього приладу, то кожна окрема частина повинна мати ідентифікаційну позначку, яка повинна бути по­вторена в маркованні.

Прилад повинен мати місце для нанесення тавра, як це потрібно згідно з правилами краї­ни, у якій прилад буде розміщено на ринку або прийнято в експлуатацію.

Це місце повинно:

• бути таким, щоб та частина, на якій його розташовано, не могла бути видалена з прила­ду без пошкодження тавра,

• давати змогу легко наносити тавро без зміни метрологічних властивостей приладу,

• бути видимим під час використовування приладу без його переміщування.

Прилад, на який необхідно наносити повірочне тавро відповідно до 7.2.1, повинен мати в місці, передбаченому 7.2.1, деталь для нанесення повірочного тавра, яка повинна забезпечу­вати збереження тавра:

1. коли тавро наносять у вигляді відбитку, то ця деталь може складатися зі смужки свинцю або будь-якого іншого матеріалу з аналогічними властивостями, вставленої в пластину, закріп­лену на приладі, або в отвір, висвердлений в приладі;

2. коли тавро є клейкою етикеткою, то повинно бути передбачено місце на приладі для її нанесення.

На прилад можуть бути нанесені додаткові надписи, пов’язані з його особливим призначен­ням або з певними спеціальними характеристиками.

7. ПРОЦЕДУРА СЕРТИФІКАЦІЇ

   1. Випробовування типу

Прилад повинен піддаватися процедурам випробовування, наведенням у додатку А, і, якщо можливо, у додатку В. Якщо проведення випробовувань комплектного приладу неможливо, то за узгодженням між уповноваженою метрологічною організацією і заявником випробовування можуть виконуватися:

• на імітаційній установці;

• на модулях або основних пристроях окремо.

Це особливо доречно в таких випадках:

• коли проведення випробовування приладу в цілому ускладнено або неможливе;

• коли модулі виготовлені і (або) розміщені на ринку як окремі одиниці, які будуть включені до складу комплектного приладу;

• коли заявник хоче мати різноманітність модулів, включених у випробний зразок.

Прийнятне рішення

Типові модулі:

• датчики;

• електронні індикатори;

• з’єднувальні механічні й електричні елементи.

Випробовування можуть провадити у приміщеннях, які не належать метрологічній організації.

Перед випробовуванням прилад має бути підданий візуальному контролю стосовно:

• метрологічних характеристик, тобто класу точності, Мах, Міп, е, сї,

• потрібних надписів і місць для контрольних позначок і повірочних тавр.

Якщо місце і умови використання приладу відомі, то необхідно розглянути, чи є вони відпо­відними.

Випробовування треба проводити для перевірки відповідності вимогам пунктів:

— 3.5.1, 3.5.3.3 і 3.5.3.4 — похибки показів (див. А.4.4—А.4.6, зазвичай достатньо п’яти на­вантажень);

— 4.6.2 і 4.7.3 — точність пристрою установлювання на нуль і пристрою тарування (див. А.4.2.3 і А.4.6.2);

— 3.6.1 — збіжність_(див. А.4.10, але зазвичай виконують не більше трьох зважувань для класів точності (jiT) і або шести зважувань для класів точності і

— 3.6.2 — похибка від розташування (див. А.4.7);

— 3.8 — роздільна здатність (див. А.4.8).

Інші випробовування можуть бути виконані в особливих випадках, наприклад, специфічна конструкція або сумнівні результати.

ДОДАТОК А
(обов'язковий)

МЕТОДИКИ ВИПРОБОВУВАНЬ НЕАВТОМАТИЧНИХ
ЗВАЖУВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ

А.1 Адміністративне оглядання

Розглядають документацію, що представлена, зокрема необхідні фотографії, креслення, відповідні технічні специфікації основних складових частин тощо, для визначення їхньої відпові­дності і правильності. Розглядають також експлуатаційну документацію.

А.2 Порівняння конструкції з документацією

Здійснюють оглядання окремо кожного пристрою приладу для перевірки його відповідності документації.

А.З Первинне оглядання

А.3.1 Метрологічні характеристики

Записують метрологічні характеристики відповідно до «Звіту про випробовування» (див. третій абзац 2.3).

А.3.2 Описове марковання (7.1)

Описове марковання перевіряють відповідно до контрольного переліку, наведеного в «Звіті про випробовування».

А.3.3 Таврування і захист (4.1.2.4 і 7.2)

Місця таврування і захисту перевіряють відповідно до контрольного переліку, наведеного «Звіті про випробовування».

А.4 Випробовування на працездатність

А.4.1 Загальні положення

А.4.1.1 Нормальні умови випробовування (3.5.3.1)

Похибки треба визначати за нормальних умов випробовування. Під час визначання впливу одного чинника інші чинники повинні підтримуватися приблизно постійними, а їхні значення по­винні бути близькі до нормальних.

А.4.1.2 Температура

Випробовування треба виконувати за стабільної температури навколишнього середовища, зазвичай за нормальної кімнатної температури, якщо не зазначено інше.

Температуру вважають сталою, якщо різниця між крайніми значеннями температури, відміче­ними під час випробовування, не перевищує однієї п’ятої температурного діапазону даного при­ладу, але не більше ніж 5 °С (2 °С у разі випробовування на дрейф показів) і швидкість змінення температури не перевищує 5 °С/год.

А.4.1.3 Електроживлення

Прилади, що використовують електричну енергію, мають бути підключені до мережі живлен­ня і перебувати у ввімкненому стані протягом всього часу випробовування.

А.4.1.4 Вихідний стан перед випробовуваннями

Прилади, схильні до нахилів, мають бути виставлені за рівнем у вихідний стан.

А.4.1.5 Автоматичне установлювання на нуль і стеження за нулем

Під час випробовування пристрій автоматичного установлювання на нуль чи пристрій сте­ження за нулем може бути вимкнений або його дія виключена завдяки початку випробовувань із вантажем, маса якого дорівнює 10 е.

У певних випробовуваннях, коли операція з автоматичного установлювання нуля або сте­ження за нулем мають виконуватися (або ні), інформація про це має бути зазначена в програмі випробовування.

А.4.1.6 Покази з ціною поділки шкали менше ніж е

Якщо прилад із цифровою індикацією має пристрій для відображення показів із меншою ціною поділки шкали (не більше ніж 1/5 е), то цей пристрій можна використовувати, щоб визна­чати похибку. Якщо такий пристрій використовують, то про це повинно бути зазначено у звіті про оцінення приладу.

А.4.1.7 Використовування імітаторів для випробовування модулів (3.5.4 і 3.7.1)

Якщо для випробовування модуля використовують імітатор, то збіжність і стабільність іміта­тора має давати змогу визначати характеристики модуля, як мінімум, із такою самою точністю, з якою визначалася похибка комплектного приладу з використовуванням гир. Найбільша допус­тима похибка цього приладу може бути використана для модуля, що розглядається. Дані про використовування імітатора та його простежуваність мають бути зазначені у звіті про оцінення приладу.

А.4.1.8 Градуювання (4.1.2.5) _z

Напівавтоматичний градуювальний пристрій треба застосовувати лише один раз перед по­чатком випробовування.

Прилад класуякщо можливо, градуюють перед кожним випробовуванням згідно з вка­зівками настанови з експлуатування.

Примітка. Температурні випробовування А.5.3.1 розглядають як одне випробовування.

А.4.1.9 Повернення в початковий стан

Після кожного випробовування необхідно надати приладу можливість для відновлення пе­ред наступним випробовуванням.

А.4.1.10 Попереднє навантажування

Перед кожним випробовуванням, де використовують зважування, прилад заздалегідь має бути одноразово навантажено до Мах або Lim (якщо це зазначено), за винятком випробовуван­ня відповідно до А.5.2 і А.5.3.2.

У випадках, коли датчик випробовують окремо, попереднє навантажування виконують відпо­відно до рекомендації OIML R 60.

Посилання на OIML R 60: див. «Бібліографію» [6].

А.4.1.11 Багатодіапазонний прилад

Як правило, кожний діапазон випробовують як окремий прилад.

А.4.2 Контроль нуля

А.4.2.1 Діапазон установлювання на нуль (4.5.1)

А.4.2.1.1 Початкове установлювання на нуль

За відсутності навантаження на вантажоприймальному пристрої встановлюють на приладі нульові покази. Розміщують випробовувальні гирі на вантажоприймальному пристрої і вимика­ють, а потім вмикають прилад. Продовжують цей процес доти, поки після розміщення на ван­тажоприймальному пристрої наступної гирі, вимкнення і увімкнення приладу покази на приладі не будуть нульовими. Максимальне навантаження, за якого покази стали нульовими, є додатною частиною діапазону початкового установлювання на нуль.

Знімають гирі з вантажоприймального пристрою і встановлюють нульові покази. Знімають вантажоприймальний пристрій (платформу) з приладу. Якщо після цього на приладі встановлю­ються нульові покази після вимкнення і наступного увімкнення, то масу вантажоприймального пристрою вважають від’ємною частиною діапазону початкового установлювання на нуль.

Якщо після зняття вантажоприймального пристрою покази приладу не можуть бути встанов­лені на нуль, то додають декілька гир на будь-яку рухому частину приладу (наприклад, части­ну, на яку спирається вантажоприймальна платформа) доти, поки на приладі не будуть встанов­лені нульові покази.

Потім гирі послідовно знімають, і після кожного знімання вимикають і вмикають прилад. Зна­чення найбільшого вантажу, який може бути знятий із збереженням можливості встановлюван­ня нульових показів після вимкнення і наступного увімкнення приладу, вважають від’ємною час- ' тиною діапазону початкового установлювання на нуль.

Діапазон початкового установлювання на нуль — це сума додатної та від'ємної частин. Якщо ¹ вантажоприймальний пристрій не може бути повністю знятий, то визначають лише додатну ча­стину початкового установлювання на нуль.

А.4.2.1.2 Неавтоматичне і напівавтоматичне установлювання на нуль

Випробовування виконують так само, як описано в А.4.2.1.1, лише замість вмикання і вими­кання приладу використовують пристрої установлювання на нуль.

А.4.2.1,.3 Автоматичне установлювання на нуль

Знімають вантажоприймальний пристрій, як наведено в А.4.2.1.1, і додають гирі доти, поки на приладі не з’являться нульові покази.

Знімають невелику кількість гир і після кожного зняття гир протягом деякого часу чекають, доки спрацює пристрій автоматичного установлювання на нуль. Виконують цю процедуру доти, поки установлювання на нуль виконується автоматично.

Значення маси найбільшого вантажу, який може бути знятий за можливості автоматичного обнулення, вважають діапазоном установлення на нуль.

Якщо вантажоприймальний пристрій не може бути повністю знятий, то практичним методом для установлювання показів на нуль може бути додавання гир на прилад і використовування іншо­го пристрою установлювання на нуль, якщо він є. Потім гирі знімають і перевіряють функціюван- ня автоматичного установлювання на нуль. Значення найбільшого вантажу, який може бути зня­тий із приладу зі збереженням можливості установлювання на нуль, вважають діапазоном ус­тановлювання на нуль.

А.4.2.2 Пристрій індикації нуля (4.5.5)

Для приладу з цифровою індикацією, що не має пристрою стеження за нулем, встановити покази на одну поділку (одиницю дискретності відліку) менше нуля; потім додати гирі масою рівною, наприклад, 1/10 від ціни поділки, та визначити діапазон, в якому пристрій індикації нуля вказує на відхил від нуля.

А.4.2.3 Точність установлювання на нуль (4.5.2)

А.4.2.3.1 Неавтоматичне і напівавтоматичне установлювання на нуль

Точність пристрою установлювання на нуль визначають установлюванням показів приладу на нуль і визначенням значення маси додаткового вантажу, за якого покази змінюються на одну поділку шкали більше нуля. Похибку приладу за нульового навантаження визначають, як наве­дено в А.4.4.3.