6.11. Засоби індивідуального захисту (спецодяг, спецвзуття, рукавиці, рукавички гумові, захисні окуляри, респіратори, протигази тощо) повинні відповідати характеру та умовам роботи, забезпечувати безпеку праці і закріплюватися за кожним працівником. Підбір засобів індивідуального захисту проводять індивідуально для кожного працівника.
6.12. До респіраторів і протигазів видають інструкції з їхнього використання та паспорти на протиаерозольні і газові фільтри, в яких відмічається тривалість їх роботи й найменування пестициду тощо.
6.13. Працівники лабораторії повинні знати правила користування засобами індивідуального захисту та найпростіші методи перевірки їх справності.
6.14. Спецодяг необхідно зберігати окремо від особистого одягу працівників.
6.15. Після закінчення роботи засоби індивідуального захисту підлягають очищенню, знезараженню чи знешкодженню.
6.16. Прання, хімічне чищення, знезараження, знешкодження та ремонт спецодягу необхідно проводити централізовано. Не допускається виносити його з лабораторії та брати додому для прання й ремонту.
6.17. Не допускається вихід працівників із приміщень лабораторії у захисному одязі.
6.18. Відповідно до Інструкції про протиепідемічний режим роботи з матеріалом, зараженим або підозрілим на зараження збудниками інфекційних захворювань I - II груп, для забезпечення протиепідемічного режиму в лабораторіях кожний працівник повинен бути забезпечений піжамами (три комплекти), халатами протичумними (шість), халатами медичними (два), косинками (шість), тапочками шкіряними (дві пари) та іншими видами спеціального та санітарного одягу, передбаченого нормами.
6.19. Згідно з цією ж Інструкцією для попередження зараження персоналу, який працює з мікроорганізмами I - II груп, або матеріалом, підозрілим на інфікованість цими мікроорганізмами, застосовують захисні (протичумні) костюми I, II, III та IV типів, складові яких передбачені ДНАОП 0.00-3.01-98 та Нормами санітарно-гігієнічного одягу, взуття та запобіжних пристосувань, які підлягають безплатній видачі працівникам ветеринарних науково-дослідних інститутів і станцій системи Міністерства сільського господарства СРСР.
6.20. Тип захисного костюма та частота його зміни визначається залежно від характеру виконуваної роботи.
6.20.1. Костюм I типу (піжама або комбінезон бавовняний, велика косинка або капюшон, халат протичумний, ватно-марлева маска або протипиловий і протиаерозольний респіратор, окуляри захисні, рукавички гумові, шкарпетки, тапочки шкіряні, чоботи (гумові або кирзові), фартух прогумований з нагрудником, нарукавники прогумовані, рушник) застосовують під час роботи з патматеріалом, підозрілим на інфікованість сапом, сказом, меліоїдозом, із лабораторними тваринами, зараженими вказаними збудниками, і при всіх маніпуляціях із ними, а також під час роботи з матеріалом, який може містити пріони.
6.20.2. Костюм II типу (піжама або комбінезон бавовняний, велика косинка або капюшон, протичумний халат, ватно-марлева маска або протипиловий і протиаерозольний респіратор, гумові рукавички, шкарпетки, тапочки шкіряні, чоботи (гумові або кирзові), рушник) застосовується при зараженні лабораторних тварин, під час роботи з культурами бруцельозу та з матеріалом, підозрілим на зараженість сибіркою.
6.20.3. Костюм III типу (піжама, велика косинка, протичумний халат, гумові рукавички, шкарпетки, тапочки шкіряні або калоші, рушник) застосовується під час роботи із збудниками хламідіозів, Ку-гарячки.
6.20.4. Костюм IV типу (піжама, ковпак медичний або мала косинка, халат протичумний або хірургічний, шкарпетки, тапочки шкіряні, рушник) застосовується під час роботи з матеріалом, підозрілим на зараженість мікроорганізмами III - IV груп.
6.21. Комбінезон повинний бути з цупкої тканини (полотна, бязі), із глухою застібкою спереду на гудзики із зав'язками на кінцях холош і рукавів.
6.22. Протичумний халат повинен бути за типом хірургічного, але значно довший (до нижньої третини гомілки), при цьому поли його повинні глибоко заходити одна на одну, а пояс, який складається з двох частин, пришитих кожна до окремої поли, повинен бути ширшим і довшим звичайного, щоби його можна було зав'язати петлею. Зав'язки високого коміра роблять такого самого типу, як і пояс. Для зав'язування рукавів пришивають одну довгу тасьму.
6.23. Протичумну косинку виготовляють з полотна розміром 90 х 90 х 125 сантиметрів.
6.24. Ватно-марлеву маску виготовляють із шматка марлі розміром 125 х . У середній частині шматка у поздовжньому напрямку вкладають суцільний рівний шар вати розміром 25 х (вага вати , товщина шару 1,5 - ). Краї марлі загортають і під зовнішній її край закладають три шматочки вати. Довгі марлеві кінці розрізують уздовж, не доходячи до ватного прошарку (довжина розрізу ). Після цього маску складають, загортають у папір і стерилізують.
6.25. Захисний костюм одягають до входу в приміщення, де працюють з заразним матеріалом, або на території осередку зарази. Костюм одягають у встановленій послідовності, ретельно, щоб у ньому було зручно і безпечно працювати.
6.26. Послідовність одягання костюма: піжама (комбінезон), шкарпетки (бахили), чоботи або калоші чи тапочки, капюшон (велика косинка), протичумний халат, фартух, ватно-марлева маска або протипиловий і протиаерозольний респіратор, окуляри, нарукавники, гумові рукавички.
Тасьму на комірі халата та пояс халата зав'язують спереду на лівому боці, після чого зав'язують тасьму на рукавах.
Маску одягають на обличчя так, щоб закрити рот і ніс, для чого верхній край маски повинен бути на рівні нижньої частини орбіт очей, а нижній - під підборіддям. Верхню тасьму маски зав'язують на потилиці, а нижній - на тім'ї (за типом пращеподібної пов'язки). Після одягання маски по обидва боки крил носа закладають ватні тампони і вживають заходів для запобігання проходженню нефільтрованого повітря.
Усі зав'язки роблять тільки петлею.
6.27. Захисний костюм знімають після роботи у спеціально відведеному для цього приміщенні (передбокснику тощо), в якому повинні бути:
- бачок з дезрозчином для обробки зовнішньої поверхні чобіт або калош;
- місткість з дезрозчином для обробки рук в гумових рукавичках;
- банка з притертою пробкою з 70 % етиловим спиртом для знезараження окулярів;
- металевий бак з дезрозчином для знезараження халата, маски, косинки, рушника;
- ємкість з дезрозчином для знезараження знятих гумових рукавичок.
6.28. Захисний одяг знезаражують після кожного використання шляхом кип'ятіння або автоклавування.
6.29. Під час знімання захисного костюма руки в гумових рукавичках занурюють у дезрозчин після зняття кожної частини костюма. Знімання костюма проводять в такій послідовності:
- чоботи або калоші протирають зверху донизу тампонами, добре змоченими дезрозчином;
- тампоном з дезрозчином протирають фартух і знімають його, складаючи зовнішньою стороною всередину;
- знімають нарукавники і верхню пару рукавичок, якщо вони були необхідні під час роботи;
- знімають окуляри, відтягуючи їх обома руками вперед, догори і назад за голову;
- ватно-марлеву маску розв'язують і знімають, не торкаючись обличчя зовнішнім її боком;
- розв'язують зав'язки коміра халата, пояс і, опустивши верхній край рукавичок, розв'язують зав'язки рукавів, знімають халат, загортаючи зовнішній бік його всередину;
- знімають косинку, обережно збираючи всі кінці в одну руку на потилиці;
- знімають чоботи;
- знімають рукавички.
При зніманні костюм складають у бікси або баки.
Після зняття захисного костюма руки обробляють 70 % етиловим спиртом, після чого ретельно миють з милом і приймають душ.
6.30. Під час проведення хімічних досліджень необхідно використовувати відповідний спецодяг - халат, ковпак, прогумований або поліетиленовий фартух, нарукавники, окуляри, гумові рукавички, а при роботі з концентрованими кислотами та лугами - окуляри захисні, гумові рукавички, нарукавники, гумовий фартух.
6.31. Для роботи в боксі крім спецодягу працівники повинні мати санітарний одяг (халат бавовняний, ватно-марлеву маску, окуляри захисні, рукавички хірургічні), а для роботи в боксі вірусологічного відділу, крім того, необхідно мати бахили водонепроникні, клейонковий фартух та клейонкові нарукавники. Санітарний одяг необхідно зберігати в передбокснику.
6.32. У лабораторіях під час роботи з відкритою ртуттю слід користуватися спецодягом та взуттям, призначеним тільки для роботи зі ртуттю.
6.33. Працювати зі ртуттю необхідно в наглухо зав'язаному халаті, який не має кишень, білій косинці або шапочці. Шкіряне або гумове взуття рекомендується захищати полівінілхлоридними бахилами. Не можна працювати у м'якому суконному взутті.
На робочих місцях необхідно мати кисневі ізолювальні прилади або фільтрувальні протигази з коробкою марки "Г" чорно-жовтого кольору.
6.34. Під час ліквідації аварій з леткими хімічними речовинами або сполуками необхідно користуватися респіраторами універсальними типу РУ-60М або протигазовими - РПГ-67 з протигазовими патронами або фільтрувальними протигазами з коробками відповідних марок. Для захисту від ртутєорганічних препаратів використовують патрони марки "Г", від хлор- і фосфороорганічних пестицидів - марки А і В, кислих парів і газів - марки В, від аміаку, сірководню, бензойної кислоти, двовуглекислого карбаміду, сульфату амонію та піросульфіту натрію - марки "КД".
Якщо концентрація шкідливих речовин у повітрі перевищує гранично допустиму концентрацію (ГДК) в 5 - 10 разів необхідно застосовувати фільтрувальні протигази із відповідними коробками.
6.35. При використанні засобів захисту органів дихання необхідно враховувати час захисної дії фільтрувальних пристроїв і забезпечувати своєчасну їх заміну. Поява під маскою справного респіратора або протигаза запаху речовини, що застосовується, свідчить про непридатність фільтрувальних пристроїв і вимагає негайної їх заміни.
6.36. Розміри шолом-маски протигаза підбирають з урахуванням розміру обличчя працюючого. Правильність вибору шолом-маски перевіряють герметичністю. Для цього її одягають на голову, закривають отвір у дні коробки рукою і роблять 3 - 4 вдихи. Якщо при цьому не спостерігається надходження повітря, протигаз підібраний правильно.
6.37. Для захисту очей працівників необхідно забезпечувати окулярами закритого типу марки "Г" або типу 3п1, 3п2.
Окуляри повинні бути добре підігнані й перевірені на відсутність фільтрації повітря та міцність. Скло натирають від запотівання шматочком сухого мила. У місцях можливої фільтрації повітря закладають ватні тампони.
6.38. Під час роботи з посудинами Дьюара, наповненими рідким азотом, працівники повинні бути в халаті. Одяг повинен бути підібраний по зросту, без кишень, повністю заправлений і застібнутий. Штани повинні бути без манжет і закривати верх взуття. Рукавиці повинні бути сухими і вільно одягатися на руки. На обличчя необхідно одягати щиток з органічного скла або захисні окуляри.
7. Режими праці та відпочинку
7.1. Тривалість робочого часу працівників лабораторії встановлюється згідно з Кодексом законів про працю України та Списком виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на додаткову відпустку й скорочений робочий день.
7.2. Відповідно до Інструкції про протиепідемічний режим роботи з матеріалом, зараженим або підозрілим на зараження збудниками інфекційних захворювань I - II груп, час безперервної роботи з інфікованим або підозрілим у зараженні матеріалом обмежується 3 - 4 годинами, після чого встановлюється годинна перерва у роботі з цим матеріалом. За потреби проведення екстрених досліджень (у разі виникнення особливо небезпечних хвороб), ця перерва скорочується до 30 хвилин.
Дослідження у нічний час здійснюється тільки в екстрених випадках.
Дослідження зараженого або підозрілого в зараженні матеріалу після закінчення робочого дня може бути продовжено тільки з дозволу керівника лабораторії за умови присутності не менше двох осіб (лікаря та лаборанта).
7.3. Забороняється застосування праці вагітних жінок для роботи з отруйними речовинами, живими вірусами, радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань на весь період вагітності, а з радіоактивними речовинами у відкритому вигляді - і на весь період годування дитини груддю, відповідно до ДНАОП 0.03-1.72-87 та НАОП 9.1.50-1.09-81.
7.4. Для запобігання перевтомі та пошкодженню зору під час роботи з мікроскопом та іншими оптичними приладами необхідно:
- забезпечити правильне освітлення поля зору, передбачене для даного мікроскопа або приладу;
- робити перерви на п'ять хвилин через кожні півгодини роботи.
8. Вимоги до професійного підбору, навчання та перевірки знань правил безпеки
8.1. Вимоги до професійного підбору
8.1.1. До роботи у відділах лабораторії допускаються особи, які досягли 18-річного віку, пройшли попередній медичний огляд, відповідну спеціальну підготовку і детально ознайомлені з правилами роботи з культурами бактерій, вірусів та інших мікроорганізмів, з інфікованим або підозрілим на інфікованість матеріалом, з хімічними речовинами, а також навчені методам роботи з лабораторними тваринами та експлуатації лабораторного обладнання.
8.1.2. Попередні та періодичні медичні огляди працівників проводять відповідно до ДНАОП 0.03-4.02-94.
8.1.3. До роботи, пов'язаної із зберіганням, відпуском і застосуванням лікарських засобів, допускаються особи, які мають вищу або середню спеціальну ветеринарну або фармацевтичну освіту.
8.1.4. До експлуатації автоклавів та балонів із стиснутими або зрідженими газами можуть бути допущені працівники, які пройшли попередній медичний огляд, навчання за відповідною програмою, атестовані і мають посвідчення на право обслуговування автоклавів чи балонів.
8.1.5. Навчання та атестація персоналу, який обслуговує посудини, що працюють під тиском, повинні проводитися у професійно-технічних училищах, в учбово-курсових комбінатах (курсах), а також на курсах, спеціально створених підприємствами за узгодженням з місцевими органами Держнаглядохоронпраці. Індивідуальна підготовка персоналу не допускається.
