Страница 5: ДСТУ Б В.2.7-306:2015. Суміші бітумомінеральні дорожні. Методи випробувань (62612)

Кількість промивних циклів встановлюється в залежності від стану матеріалу:

• для більш легкого розпушеного матеріалу - 4 цикли;

• для більш монолітного матеріалу - 5-6 циклів.

Якщо обладнання не прогріто, рекомендується добавити 1-2 промивних цикли.

Масову частку в'яжучого q₆ у відсотках обчислюють з точністю до другого десяткового знака за формулами:

• при дозуванні в'яжучого, що включене в 100 % складу суміші:

q₆=^тГ~Т2 .100, (18.5)

т₁-т

де т₁ - маса лотка з наважкою суміші до екстрагування, г;

т₂ - маса лотка з наважкою суміші після екстрагування, г;

т - маса ємності, г;

• при дозуванні в'яжучого понад 100 % мінеральної частини суміші

q'_{6 =}^mLZ..T..?...ioo, (18.6)

т₂-т

де т₁ - маса лотка з наважкою суміші до екстрагування, г;

т₂ - маса лотка з наважкою суміші після екстрагування, г;

т - маса ємності, г;

Масову частку в'яжучого визначають за результатами випробування трьох паралельних проб сумішей. Розходження між результатами паралельних визначень не повинно бути більше 0,2 % (за абсолютною величиною). Зерновий склад мінеральної частини суміші після екстрагування із неї в'яжучого визначають у відповідності з 18.2.

10. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

    1. Вимоги безпеки

       1. При приготуванні суміші та при визначенні її фізико-механічних властивостей необхідно вживати заходів щодо забезпечення умов правил пожежної безпеки, охорони праці робітників відповідно до вимог НАПБ А.01.001, ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.1.005 та санітарно-гігієнічних вимог до повітря робочої зони.

       2. Матеріали для приготування сумішей - мінеральні матеріали, бітум, бітумна емульсія - за ступенем шкідливої дії на організм людини відносяться до помірно небезпечних та малонебезпечних речовин II - IV класів небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.007. Роботи з використанням сумішей потрібно проводити згідно з НПАОП 63.21-1.01-09, крім загальноприйнятих. Під час роботи з ними необхідно керуватись загальними правилами техніки безпеки при роботі з нетоксичними та малотоксичними речовинами.

       3. Концентрація шкідливих речовин в повітрі робочої зони при приготуванні сумішей не повинна перевищувати гранично-допустимих концентрацій (ГДК) згідно з ГОСТ 12.1.007 (наведені у таблиці 19.1).

Таблиця 19.1 - Гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони

Порядок накопичення, транспортування, знешкодження та поховання розливів бітумів (бітумних емульсій), розсипаних сумішей бітумомінеральних дорожніх, цементу, некондиційних та інших відходів, що утворюються в процесі випробування суміші, повинен відповідати вимогам ДСанПіН 2.2.7.029

.ДОДАТОК А
(довідковий)

ВІДБИРАННЯ ПРОБ

А.1 Для контролю якості сумішей, що виготовляються у виробничих змішувальних установках, проби починають відбирати не раніше ніж через ЗО хв після початку випуску суміші. Для випробування необхідно використовувати об'єднану пробу, складену з трьох-чотирьох ретельно перемішаних між собою окремих проб, відібраних з сумішей одного складу, що випускаються на одному асфальтозмішувачі протягом зміни.

Проби відбирають з різних транспортних засобів безпосередньо після вивантаження в них суміші зі змішувача. Не допускається відбирати проби в місцях технологічної сегрегації, яка визначається візуально.

Маса об'єднаної проби визначається залежно від типу сумішей і повинна бути не менше вказаної у таблиці 5.2.

Об'єднану пробу поміщають у металеву ємність і витримують її при систематичному пере­мішуванні в сушильній шафі або на піщаній бані за температури, яка вказана в таблиці 5.1. Максимальний час витримування об'єднаної проби суміші за температури виготовлення зразків до його початку відповідно до розділу 5, таблиці 5.1, не повинен перевищувати 2 год. У разі виму­шеного збільшення вказаного терміну в журналі випробувань роблять відповідний запис.

А.2 Для відбирання кернів з конструктивних шарів дорожніх покриттів визначають ділянку покриття на відстані не менше ніж 1,0 м від краю покриття або осі дороги та не менше ніж 0,2 м від шва. Відбір проб виконують на всю товщину покриття з подальшим розділом шарів у лабораторії.

Вирубки прямокутної форми розміром не менше ніж 0,25 м х 0,25 м та не більше ніж 0,5 м х 0,5 м вирізають за допомогою наріжчика швів або мотоблоків з алмазним кругом. Циліндричні керни діаметром не менше ніж 100 мм висвердлюють за допомогою обертального керновідбірника.

Розміри вирубки і кількість кернів, які висвердлюють з одного місця, встановлюють, виходячи з кількості зразків, які потрібні для випробувань.

Пробу ідентифікують, оформлюючи акт відбору проб, в якому вказують дату та місце відбору проби, вид проби (керн або вирубка), розміри і загальну товщину проби та визначають зчеплю- ваність між конструктивними шарами.

Зчеплюваність вважають задовільною, якщо при вилученні проби з покриття вона зберігає монолітність та не розділяється на окремі частини в місцях контактних поверхонь при ударі молотком масою 1 кг. Вирубку встановлюють боковою поверхнею на дорожнє покриття, а керн укладають на дорожнє покриття по твірній так, щоб вертикальна вісь керна була паралельна поверхні покриття. Удар молотком наноситься в місці контакту поверхонь конструктивних шарів. Ступінь зчеплюваності конструктивних шарів оцінюється за характером їх відокремлення один від одного:

• руйнування по одному із шарів свідчить про якісну зчеплюваність;

• відокремлення шарів по межі їх контакту без налипання окремих часточок одного шару на другий свідчить про неякісну зчеплюваність.

Пробу упаковують в тару, яка запобігає її деформуванню та руйнуванню під час транспор­тування.

Товщину кожного шару проби і загальну товщину кожної проби вимірюють з точністю до 1 мм за допомогою штангенциркуля відповідно до ДСТУ ГОСТ 166 або металевої лінійки відповідно до ДСТУ ГОСТ 427.

Вимірювання товщини вирубки проводять на чотирьох протилежно розташованих торцевих поверхнях між верхньою і нижньою поверхнями проби або між межами шарів, якщо проба містить більше одного шару. Вимірювання довжини керна виконують на чотирьох протилежно розташованих бічних поверхнях циліндра, паралельних осі симетрії. Вимірювання виконують у

площині, перпендикулярній до верхньої площини проби (рисунок А.1). Для цього вирубку або керн встановлюють верхньою частиною на горизонтальну поверхню.

За результат визначення товщини шару приймають середнє з чотирьох вимірювань проти­лежно розташованих торців проби.

Керни або вирубки, що мають декілька шарів, розділяють на окремі шари і випробовують кожний шар окремо.

/?1, h₂, h₃, h₄ - товщина вирубки; Д , 1₂,1₃ , /₄ - довжина керна

Рисунок А.1 - Схема вимірювань товщини проби (вирубки та керна)

А.З 3 вирубки випилюють або вирубують три зразки з незруйнованою структурою для виз­начення середньої густини, водонасичення і коефіцієнта ущільнення бітумомінеральної суміші у конструктивних шарах дорожнього одягу.

Зразки повинні мати форму, що наближається до прямокутного паралелепіпеда з розмірами ширини та довжини (10 ± 1) см та висотою, що визначається розміром конструктивного шару. Наявність тріщин у зразках не допускається. Окремі шари зразків-кернів випробовують цілими. Допускається за необхідності керни розпилювати або розрубувати на частини.

Перед випробуванням зразки (за необхідності, миють), розміщують на плоских поверхнях та висушують за температури не вище 50 °С до постійної маси. Зразки вважаються придатними для випробування, якщо різниця їх маси після двох послідовних зважувань не перевищує 0,1 %. Перше зважування проводиться через (120 ± 2) хв висушування. Кожне наступне зважування про­водять після висушування протягом (45 ± 2) хв і охолодження за кімнатної температури (20 ± 2) °С не менше ніж ЗО хв.

ДОДАТОК Б

(довідковий)

ВИГОТОВЛЕННЯ ЗРАЗКІВ

Б.1 Вимоги до форм для виготовлення зразків

Б.1.1 Форми і розміри зразків

Фізико-механічні властивості сумішей бітумомінельних дорожніх визначають на зразках, що отримані ущільненням сумішей в сталевих формах.

Форми для виготовлення циліндричних зразків представляють собою сталеві порожнисті циліндри, які можуть виготовлятися у вигляді одиночних форм з постійною (рисунок Б.1) або ступінчатою (рисунок Б.2) товщиною стінок. Розміри форм (таблиця Б.1) визначають у відповідності з найбільшою крупністю мінеральних зерен суміші.

Для визначення злежуваності холодних сумішей використовують зразки циліндричної форми діаметром 71,4 мм, висотою 60 мм. Пристрій для ущільнення зразків для визначення злежуваності холодних сумішей включає: форму, верхній та нижній вкладиші, сталевий стрижень, вантаж та підставки. В центрі нижнього вкладиша закріплений сталевий стрижень, верхній вкладиш має в центрі наскрізний отвір. Пристрій для ущільнення зразка з холодних сумішей показано на рисунку Б.З.

Для визначення границі міцності на розтяг при вигині та для визначення модулів пружності сумішей бітумомінеральних дорожніх використовують форми-балки квадратного перерізу (рису­нок Б.4) з розмірами, що наведені в таблиці Б.2.

Т

Рисунок Б.1 - Форма одиночна звичайна

Рисунок Б.2 - Форма одиночна полегшена