Страница 3: ДСТУ EN 50014-2001. Апаратура електрична для потенційно вибухонебезпечних середовищ. Загальні вимоги (62533)

Цю вимогу треба виконувати:

• бо шляхом відповідного вибору матеріалу, поверхневий опір якого, виміряний способом, викладеним у 23.4.7.8 цього стандарту, не повинен перевищувати 1 ГОм за температури (23 ±2) °С і відносній вологості (50 ± 5) %;

• або 100 ГОм за максимально можливих у виробничих умовах температурі і вологості, припустимих під час використання конкретного електричного апарата; у цьому випадку символ «X» ставлять після номера сертифіката, як це передбачено в 27.2,9;

• або вибором розмірів, форми, компоновки або іншими запобіжними способами захисту. Відсутність накопичення небезпечних електростатичних зарядів повинна бути перевірена

практичними випробовуваннями на спалах у повітряно- метановій суміші з вмістом метану (8,5 ± 5) %.

Якщо, однак, цими способами не можна уникнути небезпеки спалаху, на попереджувальному щитку повинно бути зазначено запобіжні заходи, необхідні під час експлуатації.

Примітка 1. Під час вибирання електроізоляційних матеріалів необхідно звертати увагу на їх мінімальний електричний опір, щоб уникнути проблем, обумовлених можливістю контакту з пластмасовими вузлами , з'єднаними з деталями, що перебувають під напругою.

Примітка 2. У випадку застосування пластмасових оболонок у вибухонебезпечній газовій атмосфері, що існує постійно або тривалий час. необхідні додаткові обмеження.

Національна примітка

Текст 7.3.1 змінено відповідно до доповнення І до додатку ІІ до директиви Комісії 98/65/ЄС від 03.09.98 щодо адаптації до технічного прогресу директиви Ради В2/130/ЄЕС про зближення приписів держав- членів щодо електричного обладнання для потенційно вибухонебезпечних атмосфер шахт, небезпечних за газом.

Захисні оболонки повинні бути сконструйовані так, щоб за нормальних умов експлуатації, профілактики й очищення небезпека спалаху в результаті електростатичного заряду була унеможливлена.

Цю вимогу можна задовольнити одним з таких способів.

1. належним вибиранням матеріалу, опір ізоляції якого, виміряний за методикою 23.4.7.8 за температури (23 ±2) °С і відносної вологості (50 ± 5) %, не перевищував 1 ГОм;

2. скороченням площі поверхні пластмасових оболонок або їх частин (див, примітку 2) .

Для апаратів груп ІІА і ІІВ площа поверхні повинна складати максимум 100см², крім випадків, коли вона може бути збільшена до 400см за умови, що відкриті ділянки пластмасових оболонок захищені заземленими струмовідними рамками.

Для апаратів групи ІІС, у тому числі, їх світлопроникних деталей, максимальна площа поверхні не повинна перевищувати 20см², крім випадків, коли допускають її збільшення до 100см² за умови додаткового захисту пластмасових деталей від виникнення небезпечних значень електростатичного заряду;

3. за рахунок розмірів, форми, компонування або інших методів захисту, що унеможливлюють накопичення електростатичного заряду.

Якщо конструкція електричного апарата не дозволяє виключити небезпеку спалаху, на ньому закріплюють табличку з попередженням про заходи, необхідні для безпечної експлуатації.

Примітка 1. Під час вибирання електроізоляційного матеріалу необхідно звертати особливу увагу на мінімальне значення його опору для того, щоб не виникло проблем у випадку контакту з відкритими ділянками пластмасової оболонки, з'єднаної з вузлами, що знаходяться під напругою.

Примітка 2. Для пластмасових оболонок електричних апаратів, що працюють у атмосферах з постійною або тривалою наявністю вибухонебезпечних газів (зона «0») спід передбачити додаткові обмеження.

Нарізні отвори для кріпильних деталей, що кріплять кришки, які відкривають під час експлуатації для регулювання, огляду й інших потреб, можна нарізати в матеріалі пластмасових деталей тільки за умови, що крок нарізки відповідає властивостям матеріалу.

8. ОБОЛОНКИ, ЩО МІСТЯТЬ ЛЕГКИЙ МЕТАЛ

   1. Матеріал для виготовлення захисних оболонок апаратів групи І не повинен містити (за вагою) :

1. понад 15% сумарного вмісту алюмінію, магнію, титану і

2. понад 6% сумарного вмісту магнію і титану.

Матеріал для виготовлення захисних оболонок електричних апаратів групи II не повинен містити понад б% магнію (за вагою) .

8. 2. Нарізні отвори в оболонках, нарізані для кріплення кришок, що їх відкривають під час експлуатації для регулювання, огляду й інших потреб, можна нарізати безпосередньо в матеріалі оболонок, якщо в зазначеному матеріалі можлива нарізка з даним кроком.

   3. Положення 8.1 не стосуються переносних вимірювальних приладів групи І.

9. КРІПИЛЬНІ ДЕТАЛІ

   1. Загальні відомості

Деталі, необхідні для забезпечення типового (передбаченого стандартами) захисту або для запобігання доступу до вузлів, що перебувають під напругою, повинні бути такі, щоб їх було неможливо знімати або переміщувати без застосування спеціальних інструментів.

Затискні гвинти для оболонок, виготовлених з матеріалів, що містять легкі метали, можна виготовляти з легких металів або пластмас, якщо матеріал кріплення сумісний з матеріалом оболонки.

Якщо в одному з європейських стандартів на спеціальний тип захисту міститься вимога застосування спеціального кріплення, воно повинно відповідати таким параметрам;

• крок гвинтової нарізки повинен відповідати ISO 262 з допуском зазору рівним 6д/6Н згідно з ISO 965;

• головку гвинта або гайки вибирають згідно з ISO 4014, ISO 4017, ISO 4032 або ISO 4762, а для установлюваних гвинтів з шестигранним заглибленням «під ключ» ISO 4026, ISO 4027, ISO 4028 або ISO 4029;

• отвори для кріплення повинні відповідати вимогам 9.3.

Примітка. Голівки спеціального кріплення апаратів групи І, які за нормальної експлуатації можуть бути ушкоджені, що може негативно вплинути на захист певного типу, повинні бути захищені, наприклад, ковпачком або роззеткуванням отворів.

h > висота стандартної повної гайки з кроком різьби згідно з ISO 965 с < максимальна посадка, яку допускають для зазору H 13 згідно з ISO 286.

Рисунок 1 - Допуски і зазор для різьбових з'єднань

1. отвір під головкою гвинта повинен мати допуск на посадку не більше його середнього розміру і рівного Н 13 згідно з ISO 286 (див. рисунок 1 і ISO 273) , або

2. отвір під головкою гвинта (або гайкою) з гострим кінцем повинен відповідати типу цього гвинта, Розміри нарізного отвору повинні бути такі, щоб площа кільцевої поверхні, з якою контактує головка гвинта, була щонайменше рівною площі перерізу гвинта (у нарізній частині) , встановлюваного в отвір з гарантованим зазором (див. рисунок 2) .

X = ширина кільцевої поверхні контакту головки з поверхнею головки гвинта з гострим кінцем .

X > ширина кільцевої поверхні контакту стандартної головки стандартного гвинта з повною нарізкою на всю довжину гвинта при заданому кроці нарізки.

Рисунок 2 - Контактна поверхня під головкою гвинта з гострим кінцем

10 БЛОКУВАЛЬНІ ПРИСТРОЇ

Блокувальні пристрої, які застосовують з певним типом захисту, повинні бути сконструйовані так, щоб їх не можна було розблокувати за допомогою викрутки або плоскогубців.

11 ВВІДНІ ПРИСТРОЇ

Ввідні ізолятори, які використовують в якості з'єднувальних засобів, і на які можливий вплив крутного моменту під час з'єднання і роз'єднання, треба кріпити таким чином, щоб усі їх деталі були надійно закріплені і не прокручувались.

Необхідні випробовування на вплив крутного моменту викладено в 23.4.5.

12. ГЕРМЕТИЗУВАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

    1. Документація, яку подає виробник згідно з 23.2 цього стандарту, повинна засвідчувати, що герметизувальні матеріали, призначені для використання в конкретних умовах, і від яких залежить безпека, мають термостійкість, достатню для роботи за максимальної температури в межах режимів експлуатації електричних апаратів.

Термостійкість матеріалу вважають достатньою, якщо граничне значення температури перевищує максимальну робочу температуру щонайменше на 20 К.

Примітка. Якщо герметик повинен витримувати шкідливий вплив робочого середовища, виробник і замовник обумовлюють відповідні заходи (див. 6.1а) .

12. 2. Випробовувальна лабораторія не зобов'язана перевіряти відповідність дійсності характеристик, викладених у документації, про яку йде мова в 12.1.

13. ВИБУХОБЕЗПЕЧНІ КОМПОНЕНТИ

    1. ибухобезпечні компоненти повинні відповідати вимогам, наведеним у додатку С, і можуть являти собою:

1. порожні захисні оболонки;

2. деталі або зборки деталей, застосовувані в електричних апаратах, що відповідають вимогам одного або більше типів захисту, зазначених у 1.2.

1. цілком всередині захисної оболонки (наприклад, деталі з захистом типу «е»: кінцеві вимикачі, амперметри, нагрівачі, індикатори; деталі з захистом типу «d»: перемикачі, термостати; типу «і» - джерела живлення) , або

2. зовні (наприклад, деталі типу «е»: клеми заземлення, типу «і»: датчики) , або

3. частково всередині - частково зовні захисної оболонки (наприклад, деталі типу «d»: кнопкові перемикачі, граничні вимикачі, індикаторні лампочки; типу «е»: амперметри; типу «і»: індикатори) .

12. 1. У випадку розміщення компонентів цілком всередині захисної оболонки випробовуванням разом з основним апаратом піддають тільки ті деталі, які не можна перевірити або атестувати окремо (наприклад шляхом перевіряння або оцінювання температури поверхні, величин деформації і посадок, які проводять після завершення монтажу апарата) .

    2. У випадку зовнішнього монтажу компонентів або встановлення їх частково всередині оболонки , а частково зовні, необхідно перевірити поверхню розділу між вибухобезпечними компонентами і захисною оболонкою з тим, щоб установити відповідність передбаченому типу захисту, відповідність результатам механічних випробовувань, проведених за методикою 23.4.3.

13. З'ЄДНУВАЛЬНІ ПРИСТРОЇ) КІНЦЕВІ ВІДСІКИ

    1. Якщо електричний апарат повинен бути підключений до зовнішнього кола живлення, він повинен бути обладнаний з'єднувальними пристроями, за винятком випадків, коли кабель живлення приєднують під час монтажу апарата. Всі апарати, обладнані постійно приєднаним кабелем з вільним кінцем повинні мати напис із символом «X», який вказує, що кінець кабелю мусить бути обладнаний відповідним рознімним пристроєм .

    2. Відсіки з клемами й отвори для підключення до них повинні мати розміри , зручні для приєднання до них проводів.

    3. Відсіки з клемами повинні відповідати вимогам європейських стандартів, наведених у 1.2.

    4. Відсіки з клемами повинні мати таку конструкцію, щоб після належного приєднання проводів величини деформації і зазори відповідали вимогам (якщо вони є) конкретного європейського стандарту на застосовуваний тип захисту.

14. З'ЄДНУВАЛЬНІ ЗАСОБИ ДЛЯ ЗАЗЕМЛЕННЯ ЧИ З'ЄДНУВАЛЬНІ ПРОВІДНИКИ

    1. Всередині відсіку з клемами електричного апарата повинен бути розміщений з'єднувальний засіб для заземлення апарата, або еквіпотенціальний провідник. Вони повинні розміщуватися поруч з іншими з'єднувальними засобами.

    2. Електричний апарат у металевій оболонці повинен бути додатково обладнаний зовнішнім з'єднувальним засобом для його заземлення, а також еквіпотенціальним з'єднувальним провідником. Зазначений зовнішній з'єднувальний засіб повинен мати електричний контакт зі з'єднувальним засобом, згаданим у 15.1 Якщо електричний апарат є переносний і має заземлений кабель або еквіпотенціальний з'єднувальний провідник, зовнішнього з'єднувального засобу не потрібно.

Примітка. Вираз «мати електричний контакт» не обов'язково означає, що треба використовувати спеціальний провід.

Таблиця 3 - Мінімальна площа перетину проводів захисту

Крім відповідності вказаним вимогам, заземлювальні і з'єднувальні засоби, закріплені зовні електричного апарата повинні забезпечити надійне підключення провідника перетином не менше ніж 4 мм².