---

Згинальний і крутильний моменти, наведено у ньютон-метрах.

У тому випадку, коли спеціальні методи випробовування не наведено, відповідність цим вимогам повинна бути перевірена і/або виміряна.

Випробовування проводять за температури повітря (20 ± 5) °С і температури довкілля (20 ± 5) °С, якщо іншого не вказано.

Всі заміряні величини корегують до нормальних умов: 15 °С, 1013 мбар, сухий газ.

У пристроях контролювання, які можуть бути переведені на гази іншого сімейства зміною компонентів, додатково піддають випробовуванню змінені компоненти.

Випробовування проводять в установлених умовах, вказаних виробником.

У тому випадку, якщо є декілька установлених умов, випробовування проводять за якнай­менше сприятливих.

Де це можливо, випробовування можна комбінувати в тому разі, якщо ці випробовування обумовлюються іншими стандартами (наприклад, серії стандартів EN 60730).

Примітка. Спеціальний стандарт щодо контролювання визначає дані випробовування.

4. КОНСТРУКТИВНІ вимоги

   1. Загальні вимоги

Пристрої контролювання повинні бути розроблені, виготовлені і складені так, щоб різні функції були виконані правильно, якщо вони встановлені і їх використовують відповідно до інструкцій ви­робника.

Всі герметичні частини пристрою контролювання повинні витримувати механічні і термічні навантаги, яким їх піддають, без будь-якої деформації.

Загальну відповідність вимогам, указаним у цьому стандарті, перевіряють методами випро­бовувань, вказаними у цьому стандарті або у спеціальному стандарті щодо контролювання.

Пристрої контролювання не повинні мати гострих крайок і кутів, які можуть бути причиною збитків, пошкоджень або неправильного функціювання. Всі частини повинні бути чистими все­редині і зовні.

Отвори для гвинтів, штифтів тощо, які використовують для складання частин пристрою контролювання або для установлювання, не повинні проникати в газові канали. Товщина стінки між цими отворами і проходами газу повинна бути не менша ніж 1 мм.

Отвори, необхідні під час виготовляння, які з’єднують газові канали з атмосферою, але які не впливають на функціювання пристрою контролювання, повинні бути ущільнені металевим засобом. Відповідні з’єднувальні суміші можна використовувати додатково.

Вентиляційні отвори в пристрої контролювання з діафрагмами, які не забезпечені зв’язком з вентиляційною трубою, повинні бути розроблені у такий спосіб, щоб за максимального тиску на вході витік повітря не перевищував 70 дм³/год, коли діафрагма пошкоджена.

Відповідність потрібно перевіряти методом, вказаним у 6.2.4.

Для максимального тиску на вході нижче за ЗО мбар ця вимога вважається виконаною, якщо діаметр вентиляційного отвору не перевищує 0,7 мм.

Якщо використовуть обмежувач норми витоку, він повинен витримувати триразовий макси­мальний тиск на вході. Якщо діафрагму безпеки використовують як обмежувач норми витоку, вона не повинна займати місце робочої діафрагми у разі її несправності.

Вентиляційні отвори повинні бути захищені від блокування або повинні бути розміщені так, щоб легко не блокувалися. Вони повинні бути розміщені так, щоб діафрагма не ушкоджувалася гострим виступом через вентиляційний отвір.

Якщо динамічна частина робочої діафрагми розірвана, необхідно упевнитися, що всі еле­менти перекриття пристрою контролювання, якщо такі є, перебувають у відкритому положенні.

Необхідно піддати всі газонесівні відсіки (відділення) максимальному тиску на вході і вимі­ряти рівень витоку.

Гвинтові кріплення, які можуть бути зняті для обслуговування або регулювання, повинні мати метричні нарізі, відповідні ISO 262, за умови, що інша нарізь не потрібна для правильного функціювання або регулювання пристрою контролювання.

Самонарізних гвинтів, які нарізують нарізь і створюють металеву стружку, не треба використо­вувати для з’єднування газонесівних частин або частин, які можна зняти для обслуговування.

Самонарізні гвинти, які формують нарізь і не створюють металевої стружки, можна вико­ристовувати, за умови їхньої заміни метричними кріпильними гвинтами, відповідними ISO 262.

Компаундні з’єднання для постійного складання повинні залишатися ефективними за нор­мальних умов функціювання.

З’єднувальний матеріал, який має точку плавлення нижчу ніж 450 °С, після паяння або інших процесів, не можна використовувати для з’єднування газонесівних частин, окрім додаткового ущільнення.

Функціювання рухомих частин (наприклад діафрагми, гофрованих мембран) не повинне порушуватися іншими частинами. Заборонена присутність відкритих рухомих частин, які можуть несприятливо впливати на функціювання пристрою контролювання.

Ущільнювальні накривки повинні зніматися і бути легко замінюваними загальнодоступними Інструментами, а також повинні бути ущільнені (наприклад лаком). Ущільнювані накривки не по­винні перешкоджати регулюванню в межах, вказаних виробником.

Частини, які потрібно демонтувати для обслуговування або регулювання, повинні бути демонтовані загальнодоступними інструментами. Вони повинні бути сконструйовані або помар­новані таким чином, щоб неправильне складання було неможливим у разі виконання інструкцій виробника.

Елементи перекриття, зокрема вимірювальні і випробовувальні точки, які можуть бути демонтовані для обслуговування або регулювання, повинні бути спроектовані так, щоб досяга­лася герметичність механічними засобами (наприклад, з’єднання метал по металу, О-подібні кільця) без використовування з’єднувальних елементів, таких як лак, мастики або стрічки.

Елементи перекриття, які не призначені для демонтування, повинні бути ущільнені додатко­вими засобами (наприклад лаком).

Якість матеріалів, робочі характеристики, конструкція, розміри і метод складання різних частин повинні бути безпечні. Робочі характеристики не повинні змінюватися істотно протягом строку служби, якщо вони встановлені і їх використовують відповідно до інструкцій виробника. За даних обставин всі складові частини повинні витримувати будь-які механічні, хімічні і термічні навантаги, яким вони можуть бути піддані під час експлуатування.

Частини корпусу, які безпосередньо або опосередковано відділяють газонесівні відділення від атмосфери повинні або бути виготовлені з металевих матеріалів, або витік повітря на неме­талевих частинах, які можна видалити, або тріснутих, окрім О-подібних кілець, сальників, ущільню­вальних прокладок і діафрагм, повинен бути не більше ніж ЗО дм³/год за максимального тиску на вході,

Видаляють всі неметалеві частини корпусу, які відділяють газонесівний компонент від атмо­сфери, зокрема О-подібні кільця, сальники і діафрагми. Входи і виходи пристрою контролювання піддають максимальному тиску на вході і вимірюють рівень витоку.

Цинкові сплави потрібно використовувати тільки для газонесівних частин пристроїв контролю­вання номінальним розміром до DN 50, з максимальним робочим тиском до 200 мбар і якістю сплаву ZnAI4, відповідно до ISO 301, де температура не перевищує 80 °С. Там, де головні вхідні або вихідні нарізеві з'єднання виготовлені з цинкових сплавів, нарізі повинні бути зовнішніми і відповідати ISO 228-1.

Пружини, що створюють силу ущільнювання для елемента перекриття пристрою контро­лювання, повинні бути виготовлені з корозійнотривких матеріалів і повинні бути розроблені так, щоб мати міцність від утомленості.

Запірна сила посадки і сила ущільнювання повинні створюватися дією пружини. Пружини, що створюють запірну силу ущільнювання, повинні бути розроблені для навантажувань коливання і міцності від утомленості.

Пружини з розміром діаметра дроту до 2,5 мм включно повинні бути виготовлені з корозій­нотривких матеріалів

Пружини, з розміром діаметра дроту більше ніж 2,5 мм, повинні бути виготовлені з корозійно- тривких матеріалів або повинні бути захищені від корозії.

Всі частини, які перебувають у контакті з газом або атмосферою і іншими пружинами, як вказано у 6.3,5, повинні бути виготовлені з корозійнотривких матеріалів або повинні бути відповід­но захищені. Корозійний захист для пружин і інших рухомих частин не повинен ушкоджуватися будь- яким рухом.

Там, де просочення є частиною виробничого процесу, його потрібно виконувати за допо­могою відповідної процедури (наприклад вакууму або внутрішнього тиску, у разі використовування відповідних ущільнювальних матеріалів).

Ущільнення для рухомих частин, які проходять через корпус в атмосферу, і ущільнення для елементів перекриття повинні бути виготовлені тільки з міцного, механічно тривкого матеріалу, який не деформується. Ущільнювальну мастику використовувати не можна.

Сальників, регульованих вручну, не можна використовувати для ущільнювання рухомих частин.

Примітка. Регульований сальник, встановлений виробником і захищений від подальшого регулювання, не є регульованим.

Сильфони (гофровані мембрани) не можна використовувати як основний ущільнювальний елемент від атмосфери.

Всі газові з’єднання монтують звичайними інструментами, наприклад відповідним гайковим ключем.

Розміри рівноцінних з’єднань наведено у таблиці 1.

Таблиця 1 — Розміри з’єднань

Пристрої контролювання, що мають номінальний розмір більше ніж DN 80, повинні мати фланці, відповідні ISO 7005.

Примітка. В деяких країнах існує вимога для фланцевих з’єднань, вони не повинні перевищувати розмір DN 50.

Вхідні і вихідні нарізі повинні відповідати ISO 7-1 або ISO 228-1 і повинні бути вибрані з іаведених у таблиці 1.

Примітка. Додаткова інформація щодо використовування цих нарізей наведена у додатку А.

Якщо з’єднання муфтові, то вони повинні бути долучені до пристрою контролювання, або скла- дані деталі потрібно постачати в тому разі, якщо нарізі не відповідають ISO 7-1 або ISO 228-1.

У тому випадку, коли використовують в пристрої контролювання фланці, що перевищують розмір DN 50, вони повинні підходити для з'єднання з фланцями, відповідними ISO 7005, PN 6 або 16.

У тому випадку, коли використовують в пристрої контролювання фланців розміром до DN 50 включно, які не підходять для з'єднування з фланцями, відповідними ISO 7005, то відповідні перехідники використовують для забезпечування з’єднання із стандартними фланцями і нарі- зями або постачають складані деталі з'єднувальних частин.

Ущільнювальні фітинги повинні бути придатні для використовування з трубами, зовнішній діаметр яких відповідає ISO 274, таблиця 2. Немає необхідності формувати труби перед вико­нанням з’єднань. Хомути повинні підходити до труб, для яких вони призначені. Несиметричні хомути можуть бути використані за умови їхнього правильного встановлювання.