---

Якщо випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 6.5, стійкість до згинання повинна бути згідно з таблицею 9.

Таблиця 9 — Стійкість до згинання

Якщо випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 6.6, і EN ISO 20344:2004, 6.8, паропроник­ність повинна бути не менше ніж 0,8 мг/(см²год), коефіцієнт парів води — не менше ніж 15 мг/см².

Якщо шкіру верху взуття випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 6.9, значення pH повинно бути не менше ніж 3,2 і, якщо значення pH нижче ніж 4, розходження між числами повинно бути менше ніж 0,7.

Якщо поліуретан верху взуття випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 6.10, не по­винно бути тріщин до 150 000 циклів згинання.

Якщо шкіру верху взуття випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 6.11, не повинно бути виявлено хрому VI.

Примітка. Наступні вимоги застосовні до підкладки союзки та підкладки халявки (берців).

Якщо визначено відповідно до EN ISO 20344:2004, 6.3, роздиральне зусилля підкладки повинне бути згідно з таблицею 10.

Таблиця 10 — Мінімальне роздиральне зусилля для підкладки

Якщо випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 6.12, на підкладці не повинно бути виявлено дірок раніше, ніж таку кількість циклів буде виконано:

сухе: 25 600 циклів;

вологе: 12 800 циклів.

Якщо підкладку випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 6.6, і EN ISO 20344:2004, 6.8, паропроникність повинна бути не менше ніж 2,0 мг/(см²год), і коефіцієнт парів води повинен бути не менше ніж 20 мг/см².

Примітка. Немає вимоги, щоб перевірити необлицьовану підкладку на жорсткість.

Якщо шкіряну підкладку випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 6.9, значення pH повинно бути не менше ніж 3,2 і, якщо значення pH нижче ніж 4, розходження між числами повинно бути менше ніж 0,7.

Якщо шкіряну підкладку випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 6.11, не повинно бути виявлено хрому VI.

Примітка. Язичок перевіряють тільки якщо матеріал, з якого він зроблений, або його товщина відрізняється ВІД матеріалу верху взуття.

Якщо визначено відповідно до EN ISO 20344:2004, 6.3, роздиральне зусилля язичка повинне бути згідно з таблицею 11.

Таблиця 11 — Мінімальне роздиральне зусилля для язичка

Якщо шкіряний язичок випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 6.9, значення pH повинно бути не менше ніж 3,2 і, якщо значення pH нижче ніж 4, розходження між числами повинно бути менше ніж 0,7.

Якщо шкіряний язичок випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 6.11, не повинно бути виявлено хрому VI.

Якщо визначено відповідно до EN ISO 20344:2004, 7.1, товщина основної устілки повинна бути не менше ніж 2,0 мм.

Якщо шкіряну основну устілку чи шкіряну вкладну устілку випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 6.9, значення pH повинно бути не менше ніж 3,2 і, якщо значення pH нижче ніж 4, розходження між числами повинно бути менше ніж 0,7.

Якщо випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 7.2, водопоглинальність повинна бути не менше ніж 70 мг/см², і водна десорбція — не менше ніж 80 % абсорбованої води.

Якщо нешкіряні основні устілки випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 7.3, пошко­дження від стирання не повинно бути серйозніше, ніж зазначене на контрольних випробних зраз­ках для того самого матеріалу до 400 циклів (див. EN ISO 20344:2004, 7.3.6).

Якщо нешкіряні вкладні устілки випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 6.12, на поверхні, що стирається, не повинно бути виявлено дірок раніше, ніж таку кількість циклів буде виконано:

сухе: 25 600 циклів;

вологе: 12 800 циклів.

Якщо шкіряні основні устілки випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 6.11, не повинно бути виявлено хрому VI.

Якщо випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 8.1, повна товщина нерифлених підошв повинна бути не менше ніж 6 мм.

Якщо нешкіряні підошви випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 8.2, розривальне зусилля повинно бути не менше ніж:

• 8 кН/м для матеріалу із щільністю вище ніж 0,9 г/см³;

• 5 кН/м для матеріалу із щільністю нижче або дорівнює 0,9 г/см³.

Якщо нешкіряні підошви, але не з взуття гумового або литого з пластичних мас, випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 8.3, відносна втрата об’єму повинна бути не більше ніж 250 мм³ для матеріалів із щільністю 0,9 г/см³ або менше, та не більше ніж 150 мм³для матеріалів із щільністю більше ніж 0,9 г/см³.

Якщо підошви з взуття гумового або литого з пластичних мас випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 8.3, відносна втрата об’єму повинна бути не більше ніж 250 мм³.

Якщо нешкіряні підошви випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 8.4, розріз не по­винен збільшитися більше ніж на 4 мм після ЗО 000 циклів згинання.

Якщо підошви із поліуретану та підошви із зовнішнім шаром з поліуретану випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 8.5, розріз не повинен збільшитися більше ніж на 6 мм після 150 000 циклів вигинання.

Якщо випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 5.2, міцність кріплення між зовнішнім або рифленим шаром і суміжним з ним повинна бути не менше ніж 4,0 Н/мм, за винятком, якщо розривається яка-небудь частина підошви. В такому випадку міцність кріплення повинна бути не менше ніж 3,0 Н/мм.

6. ДОДАТКОВІ ВИМОГИ ДО РОБОЧОГО ВЗУТТЯ

   1. Загальна інформація

Додаткові вимоги можуть бути необхідні для робочого взуття, залежно від ризиків, які трапля­ються на робочому місці. У таких випадках робоче взуття повинно бути пристосоване до відпо­відних додаткових вимог і відповідного марковання, поданого в таблиці 12.

Таблиця 12 — Додаткові вимоги для спеціальних застосувань з відповідними символами для марковання

Примітка. Застосування вимог до специфічної класифікації позначено в цій таблиці так: X— якщо властивість заявлено, вимогу треба виконати.

Якщо взуття випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 5.8.2, зусилля, необхідне для проходження через підошовний комплекс, повинне бути не менше ніж 1100 Н.

ПроколостІйку прокладку вставляють в основу взуття так, щоб її не можна було видалити, не пошкоджуючи взуття. Прокладка не повинна лежати вище за межу безпечного або захисно­го підноска і не повинна до нього кріпитися.

Розміри проколостійкої прокладки вимірюють відповідно до EN ISO 20344:2004, 5.8.1.

Проколостійка прокладка повинна мати такий розмір, щоб, окрім п’яткової ділянки, макси­мальна відстань між лінією, що позначає край виступу копила, і краєм прокладки (X), станови­ла 6,5 мм. У п’ятковій ділянці максимальна відстань між лінією, що позначає край виступу копила, і прокладкою (Y), повинна бути 17 мм (див. рисунок 4).

Проколостійка прокладка повинна мати не більше трьох отворів з максимальним діаметром не більше ніж 3 мм для кріплення її до деталей низу взуття.

Отвори не повинні розміщуватися усередині заштрихованої ділянки 1 на рисунку 4. Отво­ри в заштрихованій ділянці 2 повинні бути проігноровані (див. рисунок 4).

Познаки:

1 — лінія лівого краю виступу копила;

2 — можливі форми прокладок;

З — прокладка;

4 — п’яткова частина;

5 — заштрихована ділянка 1;

6 — заштрихована ділянка 2;

L — довжина внутрішньої частини підошви взуття.

Рисунок 4 — Положення проколостійкої прокладки

Якщо проколостійкі прокладки для усіх типів взуття випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 5.9, вони не повинні мати видимих ознак тріщин після зроблених 1x10⁶ згинань.

Якщо гумове взуття випробувано відповідно до EN ISO 20344:2004, 5.6.1, на проколостійкій металевій прокладці допустимо не більше п’яти корозійних ділянок, площа кожної з яких не повинна перевищувати 2,5 мм². Якщо проколостійкі металеві прокладки, застосовні для усіх інших типів взуття, випробувані відповідно до EN ISO 20344:2004, 5.6.3, вони повинні мати не більше п’яти ділянок корозії, площа кожної з яких не повинна перевищувати 2,5 мм².

Проколостійкі неметалеві прокладки повинні відповідати вимогам EN 12568:1998, 5.2, під час вимірювання максимальної сили після оброблень, як описано в EN 12598:1998, 7.1.5.

Якщо взуття виміряно відповідно до EN ISO 20344:2004, 5.10, після створення умов у сухому середовищі (EN ISO 20344:2004, 5.10.3.3 а)), електричний опір повинен бути не більше ніж 100 кОм.

Якщо взуття виміряно відповідно до EN ISO 20344:2004, 5.10, після створення умов у сухому та вологому середовищі (EN ISO 20344:2004, 5.10.3.3 а) і Ь)), електричний опір повинен бути більше ніж 100 кОм і менше або дорівнювати 1 000 кОм.

Якщо виміряно відповідно до EN ISO 20344:2004, 5.11, взуття має відповідати електрично­му класу О або електричному класу ОО.