В.6.18 Припиняють подавати горючий газ, коли полум'я буде погашене.

В.6.19 Перед подальшими випробовуваннями видаляють горючу речовину і будь-які інші залишки або сажу, які можуть бути присутні в «чашці».

В.6.20 Визначають мінімальну вогнегасну концентрацію вогнегасної речовини відповідно до В.7.

В.6.21 Повторюють дії, наведені в В.6.13-В.6.20 чотири рази.

В.6.22 Визначають мінімальну вогнегасну концентрацію вогнегасної речовини для випадку ненагрітої горючої речовини відповідно до В.7 обчислюванням середнього арифметичного результатів п'яти випробувань.

В.7 Мінімальна вогнегасна концентрація вогнегасної речовини

В.7.1 Прийнятніший метод

Прийнятніший метод визначання концентрації вогнегасної речовини в її суміші з повітрям, яка вже спричинює гасіння полум'я, полягає у використовуванні пристрою для газового аналізу, який калібровано в діапазоні вимірюваних концентрацій у сумішах вогнегасної речовини з повітрям. Пристрій може бути безперервної дії (наприклад газоаналізатор безперервної дії) або дискретного типу, що аналізує окремі зразки (наприклад газовий хроматограф). Засоби безперервного вимірювання прийнятніші.

Замість цього може бути виміряна залишкова концентрація кисню в суміші повітря з вогнегасною речовиною в газоході нижче «чашки» за допомогою кисневого газоаналізатора безперервної дії. Величина концентрації кисню залежить від концентрації вогнегасної речовини. Концентрацію вогнегасної речовини в цьому випадку розраховують так:

де

с

-

концентрація вогнегасної речовини, об'ємна частка %;

О2

-

концентрація кисню в суміші повітря з вогнегасною речовиною в газоході, об'ємна частка %;

О2 (sup)

-

концентрація кисню в повітрі, що подається, об'ємна частка %.

В.7.2 Альтернативний метод

Концентрація вогнегасної речовини в суміші повітря з вогнегасною речовиною може також бути розрахована за виміряними витратами вогнегасної речовини і повітря. У випадку, якщо застосовують масові витратоміри, одержані величини масової витрати необхідно перевести в об'ємні витрати так:

,

де

Vi

-

об'ємна витрата газу, л/хв;

mi

-

масова витрата газу, г/хв;

-

густина газу, г/л.

Треба бути уважним, щоб використовувати дійсну густину пари. Густина пари багатьох галогеновуглеців за температури і тиску довкілля може відрізнятися на декілька відсотків від відповідних значень, розрахованих за законом ідеальних газів.

Примітка. Густина пари HFC-227ea за тиску 101,3 кПа і температури 295 К приблизно на 2,4 % більша, ніж розрахована для ідеального газу. Однак за тиску 6,7 кПа (6,6 %) різниця між фактичною густиною пари і розрахованою для ідеального газу становить менше ніж 0,2 %.

У разі потреби, треба використовувати опубліковані дані щодо властивостей речовин. Якщо опублікованих даних недостатньо, можна використовувати оцінювальні методи. У протоколі випробовування треба зазначати джерело даних щодо значень фізичних властивостей.

Концентрацію вогнегасної речовини, об'ємну частку %, с, розраховують так:

де

c

-

концентрація вогнегасної речовини, об'ємна частка %;

Vair

-

об'ємна витрата повітря, л/хв;

Vext

-

об'ємна витрата вогнегасної речовини, л/хв.

В.8 Вимоги до протоколу випробовування

Протокол випробовування повинен містити таку інформацію:

  1. принципову схему установки, в тому числі її розміри і опис використовуваних матеріалів;
  2. джерело і показники якості вогнегасної речовини, горючої речовини і повітря;
  3. для кожного випробовування температуру горючої речовини на початку випробовування, температуру горючої речовини в момент погашення і температуру суміші повітря з вогнегасною речовиною в момент погашення;
  4. витрати вогнегасної речовини, газоподібної горючої речовини і повітря в момент погашення; якщо використовують метод, зазначений у В.7.1, – концентрацію вогнегасної речовини або кисню замість витрати вогнегасної речовини;
  5. метод, використовуваний для визначання вогнегасної концентрації;
  6. концентрацію вогнегасної речовини в момент гасіння для кожного випробовування;

g) мінімальні вогнегасні концентрації для ненагрітої горючої речовини і горючої речовини, нагрітої на 5 °С нижче її температури кипіння або до 200 °С, залежно від того, яка з цих температур нижча;

h) аналіз похибки вимірювання;

і) графік залежності мінімальної вогнегасної концентрації від витрати повітря і концентрації вогнегасної речовини в момент погашення для випробовування відповідно до В.5.9-В.5.11 і В.6.10-В.6.12.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

В Україні чинний ДСТУ 3412, який деталізує вимоги до оформлювання протоколів сертифікаційного випробовування.

Додаток С

(обов'язковий)

Вогневі випробування і визначання захищуваного простору для проектованих і питових систем пожежогасіння

С.1 Вимоги

С.1.1 Проектована або типова система пожежогасіння повинна забезпечувати змішування і розподіляння вогнегасної речовини і повинна забезпечити повне заповнювання простору під час випробовування відповідно до цього методу за максимальних проектних обмежень і найжорсткіших інструкцій з монтування (див. також С.1.2.).

С.1.2 Під час випробовування відповідно до С.5, С.6.2 і С.6.3 система пожежогасіння повинна погасити все видиме полум'я протягом 30 с після закінчення випускання вогнегасної речовини. Під час випробовування відповідно до С.6.1 система пожежогасіння повинна запобігти повторному займанню штабеля з дерев'яного брусу після витримування протягом 10 хв.

С.2 Види випробовувань

Наведені випробовування враховують призначене використовування і обмеження для системи пожежогасіння, особливо стосовно таких пунктів:

  1. захищуваний простір для кожного типу насадка;
  2. діапазон робочих температур системи;
  3. розташовання насадків у захищуваній зоні; насадок, що його використовують під час цих випробовувань, не повинен подавати вогнегасну речовину прямо на модельне вогнище пожежі;
  4. максимальна довжина, розміри трубопроводу і кількість з'єднань до кожного насадка або мінімальний тиск у насадку;
  5. максимальна тривалість випуску;
  6. максимальна щільність завантаження вогнегасної речовини;
  7. вогнегасні концентрації для конкретних горючих речовин.

Перелік випробовувань, які треба проводити, наведено у таблиці С.1.

Таблиця С.1 – Випробовування, які треба проводити

Мета

випробовування

Розмір простору

Тип модельних вогнищ пожежі

Пункт

Мінімальна висота розташування насадка/максимально захищуваний простір

Відповідно до типу насадка

Випробовувальні пальники з гептаном

С.5

Максимальна висота розташування насадка/вогнегасна концентрація

а) штабель із дерев'яного брусу

С.6.1

Горизонтальні розміри не менше ніж

b) деко, заповнене гептаном

С 6.2

Висоту обирають відповідно до типу насадка (не менше ніж )

с) випробовувальні пальники з гептаном

С.6.3

Примітка. Усі випробовування треба проводити з насадками одного і того самого типу і виконання.

С.3 Система пожежогасіння

С.3.1 Система пожежогасіння повинна бути змонтована так:

  1. система пожежогасіння «типова» – з використовуванням максимальних обмежень до трубопроводу, в частині кількості з'єднань, довжини труби до насадків і щодо конструкції (конфігурацій) насадків, згідно з інструкціями виробника щодо проектування і монтування;
  2. проектована система пожежогасіння – з використовуванням схеми трубопроводу, що дає мінімальний розрахунковий тиск у насадку за температури 20+2 °С.

С.3.2 За винятком випробовування з гасіння дека з гептаном і дерев'яного штабеля, резервуари з вогнегасною речовиною повинні бути доведені до мінімальної робочої температури, встановленої в інструкціях виробника щодо монтування.

С.3.3 У випадках проведення випробовування з гасіння дека з гептаном і дерев'яного штабеля резервуари з вогнегасною речовиною повинні бути витримані за температури (20 ± 2) °С протягом не менше 16 год до проведення випробовування. Під час цих випробовувань енергія струменів від насадків не повинна впливати на розвиток процесу горіння.

С.3.4 Система пожежогасіння повинна бути влаштована і виконана відповідно до заданих розмірів з урахуванням нижченаведеного:

  1. для зріджених вогнегасних речовин тривалість випускання передрідинної газової фази і двофазового потоку повинна становити від 8 с до 10 с;
  2. для незріджених вогнегасних речовин тривалість випускання повинна бути від 50 с до 60 с.

С.4 Вогнегасна концентрація

С.4.1 Вогнегасна концентрація для кожного випробовування повинна становити 76,92 % (тобто 100 % поділені на коефіцієнт безпеки, який дорівнює 1,3) від проектної концентрації, зазначеної в інструкціях виробника щодо проектування і монтування за температури довкілля в захищуваному просторі приблизно 20 °С. Концентрацію в межах цього простору для всіх вогнегасних речовин треба розраховувати з використовуванням рівнянь (1) і (2), які наведено в 7.6. Якщо є суттєві витікання з модельної споруди, то формули, використовувані для визначання концентрації вогнегасної речовини в модельній споруді, можуть бути змінені з урахуванням виміряних витікань.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ

Термін «проектна концентрація для об'ємного гасіння» має відповідник англійською мовою «end-use design concentration».

С.4.2 Для перевіряння фактичної концентрації вогнегасної речовини треба провести «холодні» випробовування з випусканням тієї самої кількості вогнегасної речовини.

С.5 Випробовування з визначання мінімальної висоти розташування насадка і максимального захищуваного простору

С.5.1 Випробовувальне устатковання

С.5.1.1 Конструкція

Випробовувальне устатковання повинне відповідати таким вимогам:

  1. площа (а b) і висота (H) модельної споруди (див. рисунок С.1) повинні відповідати максимальному захищуваному простору насадка і мінімальній висоті розташування насадка, зазначеним виробником;
  2. модельна споруда повинна бути виготовлена з відповідного матеріалу; якщо це фанера, то її товщина повинна становити не менше ніж ;
  3. повинні бути передбачені засоби для скидання тиску;
  4. повинні бути передбачені отвори, що закриваються безпосередньо над пальниками, щоб мати можливість вентилювання перед пуском системи;
  5. екрани повинні бути встановлені між підлогою (а, b) і стелею (Н) посередині між положенням насадка і стінами приміщення. Екран повинен бути перпендикулярний до напрямку випускання з насадка. Його розмір повинен становити 20 % довжини або ширини модельної споруди, залежно від розташування насадка.

С.5.1.2 Апаратура

С.5.1.2.1 Концентрація кисню

Концентрацію кисню треба вимірювати повіреним кисневим аналізатором, придатним до вимірювання відсоткового вмісту кисню з точністю принаймні до 0,1 %. Вимірювальне устатковання повинне забезпечувати безперервне вимірювання і реєстрування концентрації кисню всередині модельної споруди протягом усього часу випробовування. У приміщенні мають бути встановлені не менш як три давача (див. рисунки С.2 і С.3).

Ці три давача повинні бути розташовані на відстані від центру модельної споруди по горизонталі в межах від до і на таких висотах від рівня підлоги (Н – висота модельної споруди): 0,1Н, 0,5Н і 0,9Н.

С.5.1.2.2 Концентрація діоксиду вуглецю і газової вогнегасної речовини

Крім концентрації кисню, необхідно також контролювати концентрацію діоксиду вуглецю і, у разі потреби, концентрацію газової вогнегасної речовини. Продукти горіння не повинні впливати на точність вимірювальних приладів.

С.5.1.2.3 Тиск перед насадками

Необхідно реєструвати тиск перед насадками протягом випускання вогнегасної речовини з системи.

С.5.1.2.4 Температура в модельній споруді

Щонайменше температура повинна реєструватися на відстані від центру модельної споруди по горизонталі в межах від до і на висоті від рівня підлоги 0,5Н (Н – висота модельної споруди) (див. рисунки С.2 і С.3). Рекомендовано використовувати термопари типу К (Ni-CrNi) діаметром .

Процес гасіння рекомендовано спостерігати через кінокамеру інфрачервоного діапазону.

1 – випробовувальний пальник; 2 – насадкок; 3 – екран;

4 – отвір, що закривається, розташований над випробовувальним пальником;

Н – мінімальна висота розташування насадка, вказана виробником для даного насадка;

a b – максимальний захищуваний простір для даного насадка.

Рисунок С.1 – Приклад складу і розташовування випробовувального устатковання

з визначання мінімальної висоти розташування насадка і максимального

захищуваного простору (вид зверху)

Рисунок С.2 – Розташовування випробовувальної апаратури мінімальної висоти

розташування насадка і максимального захищуваного простору (вид зверху)

Точки вимірювання:

М1 – Реєстрація концентрації О2.

М2 – Реєстрація концентрації О2 та температури.

М3 – Реєстрація концентрації О2.

Рисунок С.3 – Розташовування по висоті випробовувальної апаратури

з визначання мінімальної висоти розташування насадка

і максимального захищуваного простору (вигляд збоку)