Страница 6: ДСТУ Б В.2.6-187:2013. Теплогідроізоляція монолітна пінополіуретанова, що напилюється. Загальні технічні умови (62383)

Не дозволяється проводити випробування на об'єкті під час атмосферних опадів.

Суть методу полягає у визначенні проміжку часу від початку змішування складових компонентів А і В до початку спінювання.

Для визначення часу старту використовують:

• верхньопривідний лабораторний змішувач із швидкістю обертання насадки не менше 2000 об/хв;

• ваги аналітичні з найбільшою межею зважування 200 г;

• стакан циліндричної форми з прозорими стінками місткістю від 200 мл до 300 мл;

• секундомір або годинник з секундною стрілкою.

Випробування проводять в такій послідовності:

• у стакан наливають проби складових компонентів (співвідношення компонентів А і В прийма­ють згідно з рекомендаціями постачальника компонентів); об'єм суміші компонентів А і В не повинен перевищувати однієї третини об'єму стакана;

• вмикають змішувач і швидко підставляють стакан під насадку змішувача, одночасно вмикаю­чи секундомір;

• змішують компоненти протягом (2-3) с;

• визначають час старту секундоміром від початку змішування компонентів до моменту збіль­шення об'єму композиції.

За час старту приймають середнє арифметичне значення проміжків часу від початку змішуван­ня до моменту збільшення об'єму трьох проб композиції.

Суть методу полягає у визначенні проміжку часу від початку змішування складових компонентів до того моменту, коли на скляній палочці після її занурення в композицію утворюється тягуча нитка з композиції.

Для випробування використовують обладнання та вимірювальні засоби, що вказані в 12.2.1.1.

Випробування проводять відповідно до 12.2.1.1.

У процессі випробування візуально контролюють наростання в'язкості композиції шляхом до­торкання до композиції скляної палички.

Доторкання скляної палички до композиції проводять до того моменту, коли на палочці після її виймання з композиції не утвориться нитка із композиції.

Секундоміром визначають час в секундах, що пройшов від моменту початку змішування компо­зиції в ємності до початку витягування ниток при доторканні скляної палички до композиції, що спінюється, з частотою 1 с.

За час гелеутворення приймають середнє арифметичне значення трьох результатів випробувань.

Суть методу полягає у визначенні проміжку часу від початку спінювання до моменту припинен­ня збільшення об'єму композиції.

При випробуванні використовують обладнання і вимірювальні засоби згідно з 12.2.1.1.

Випробування проводять в такій послідовності:

• у стакан наливають проби складових компонентів композиції, заповнюючи його не більше ніж наполовину;

• вмикають змішувач і швидко підставляють стакан під насадку змішувача;

• змішують компоненти протягом (2-3) с;

• фіксують початок спінювання, одночасно вмикаючи секундомір;

• через кожні 3 с фіксують цифрові значення висоти підйому композиції за поділками на стакані.

Випробування проводять до моменту припинення видимого збільшення висоти композиції, що відповідає закінченню процесу підйому.

За час підйому приймають середнє значення проміжків часу від початку спінювання до моменту припинення збільшення висоти підйому трьох проб композиції

Для проведення випробувань безпосередньо на будівельному майданчику під час улаштування напилювальної теплогідроізоляції виготовляють фрагменти розмірами (1500±10) мм х (1500±10) мм в такій послідовності:

• металевий лист товщиною не менше 2 мм або скло товщиною не менше 4 мм розмірами (1500±10) мм х (1500±10) мм (підкладка для виготовлення фрагмента теплогідроізоляції) вклада­ють горизонтально;

• поверхню металевого листа або скла очищають від бруду, пилу, висушують, а потім обробля­ють антиадгезійним матеріалом;

• на поверхню підкладки наносять напиленням пінополіуретанову композицію.

Із фрагментів отверділої пінополіуретанової композиції виготовляють шляхом механічної об­робки згідно з ГОСТ 26277 зразки для випробування таких розмірів:

• зразки-куби з довжиною ребра (50±1) мм - для визначення густини, міцності на стиск при 10%-й лінійній деформації та для визначення водопоглинання;

• зразки-балочки, що мають розміри (160 ± 1) мм х (40 ± 1) мм х (40±1) мм, - для визначення гра­ниці міцності при вигині;

• зразки-паралелепіпеди, що мають довжину і ширину - (250±1) мм, висоту - (50±1) мм, або циліндричні зразки діаметром (250±1) мм і висотою (50±1) мм - для визначення теплопровідності;

• зразки-паралелепіпеди, що мають довжину та ширину - (100+1) мм, висоту - (50±1) мм, - для визначення опору паропроникності;

-.зразки-паралелепіпеди, що мають довжину і ширину - (1000±10) мм, висоту - не менше (30±1) мм, - для визначення індексу зниження приведеного рівня ударного шуму.

Зразки для визначення терміну ефективної експлуатації пінополіуретану приготовляють згідно з ДСТУ Б В.2.7-182.

Кількість зразків для кожного випробування повинна бути не менше п'яти. Для визначення терміну ефективної експлуатації пінополіуретану повинно бути виготовлено не менше ніж 21 зразок.

Приведений опір теплопередачі конструкції з напилювальною теплогідроізоляцією визначають згідно з ДСТУ Б В.2.6-101.

Допускається приведений опір теплопередачі встановлювати розрахунком згідно з ДБН В.2.6-31 з урахуванням конкретних конструктивних рішень, прийнятих для кожного об'єкта, та коефіцієнта термічної неоднорідності конструкції з теплоізоляцією, що визначається випробування­ми згідно з ДСТУ Б В.2.6-101 або розрахунками згідно з ДБН В.2.6-31.

Кількість циклів при випробуванні напилювальної теплогідроізоляції на стійкість до дії кліматич­них факторів встановлюють:

1. для теплогідроізоляції цоколю з опорядженням декоративними штукатурками - не менше 75;

2. для теплогідроізоляції цоколю з опорядженням лакофарбовими матеріалами - не менше 25;

3. для теплогідроізоляції покрівлі з опорядженням декоративними штукатурками - не менше 15;

4. для теплогідроізоляції покрівлі з опорядженням лакофарбовими матеріалами - не менше 15.

Стійкість напилювальної теплогідроізоляції до дії кліматичних факторів оцінюють за зміною опору теплопередачі та за зміною зовнішнього вигляду захисного покриття .

При цьому зниження термічного опору конструкції не повинно бути більше 10 %, а на захисному покритті не повинно бути пошкоджень у вигляді тріщин або змін кольору

Для проведення випробувань зразки виготовляють в такій послідовності:

• із фрагмента, виготовленого згідно з 12.2.2.1 на будівельному майданчику, вирізають зраз- ки-куби з довжиною ребра (50 ± 1) мм;

• верхні (фронтальні) грані зразків покривають захисним матеріалом;

• торцеві грані та нижні грані зразків обробляють водонепроникним матеріалом;

• витримують зразки протягом 7 діб за температури (20 ± 2) °С та відносній вологості повітря не вище 60 %.

Зразки поміщають у ванну з водою верхньою (фронтальною) частиною до низу на глибину 10 мм і витримують в такому положенні протягом 3 хв, виймають із води і зважують на аналітичних вагах з найбільшою межею зважування 200 г. Перед зважуванням зразки протирають зволоженою тканиною. Відразу після зважування зразки поміщають у ванну з водою на глибину 10 мм і витриму­ють в такому положенні протягом 24 год, потім виймають з води, протирають зволоженою тканиною і зважують.

Температура води у ванні повинна бути (20 ± 2) °С.

Водопоглинання (W) у грамах на один квадратний метр площі напилювальної теплогідроізо­ляції обчислюють за формулою:

w = ^m2~^m (1)

S

де т₁ - маса зразка після занурення у воду на 3 хв, г;

т₂ - маса зразка після занурення у воду на 24 год, г;

S - площа зразка, м².

Зразки для випробування готують шляхом напилювання пінополіуретанової композиції на одну поверхню зразків-кубів із бетону, клас міцності якого на стиск не нижче С 20/25 згідно з ДСТУ Б В.2.7-176, та наступним нанесенням захисного матеріалу на затверділий пінополіуретан.

Після набору міцності захисного покриття до зразків приклеюють відривні елементи (по центру зразків).

Для приклеювання відривних елементів використовують поліуретановий або ціанакрилатний клей.

З’єднання витримують протягом 48 год за температури (20 ± 2) °С.

Напилювальну теплогідроізоляцію прорізають на всю її товщину (до поверхні основи) по пери­метру відривного елемента.

Випробування та оцінку результатів випробування з визначення міцності зчеплення піно­поліуретану з основою та міцності зчеплення захисного покриття з пінополіуретаном проводять згідно з ДСТУ Б ГОСТ 28574.

Характер руйнування зразків визначають візуально.

Міцність зчеплення пінополіуретану з основою та міцність зчеплення захисного покриття з піно­поліуретаном на об'єкті слід визначати згідно з ДСТУ Б В.2.6-36.

Випробування проводять тільки при улаштуванні напилювальної теплогідроізоляції перекрит­тів в тому випадку, коли на поверхні напилювальної теплогідроізоляції улаштовують бетонну, це­ментно-піщану стяжку або прошарок із розчинових сумішей, виготовлених із сухих сумішей та води.

Зразки для випробування являють собою теплоізоляційний шар із пінополіуретану, на поверхні якого улаштована стяжка. Для виготовлення зразків використовують зразки-паралелепіпеди із піно­поліуретану довжиною і шириною (1000 ± 10) мм, виготовлені на будівельному майданчику згідно з 12.2.2.1, і цементно-піщаний розчин марки за міцністю на стиск не нижче М 150. Товщина піно­поліуретану повинна бути не менше ЗО мм. Товщина стяжки повинна бути не менше ЗО мм.

Зразки повинні бути витримані протягом 28 діб за температури (20 ± 2) °С та відносній вологості повітря не менше 95 %.

До початку випробувань зразки повинні бути витримані протягом 7 діб за температури (20±2) °С та відносної вологості повітря не більше 60 %.

Випробування зразків слід проводити згідно з ДСТУ Б В.2.6-86, а оцінку результатів випробу­вання - згідно з ДСТУ Б В.2.6-85.