Страница 8: ДСТУ 7113:2009. Вибухонебезпечні середовища. Частина 0. Електрообладнання. Загальні вимоги (62355)

Для установлення Ex-компонента повністю всередині оболонки оцінюють або випробовують тільки ті його частини, які не можуть бути випробувані та (або) оцінені, як окремі компоненти (наприк­лад випробування або оцінювання температури поверхні, шляхів струму спливу по поверхні діелект­рика й електричних зазорів).

Для установлення Ex-компонента поза або частково всередині й частково поза оболонкою елек­трообладнання необхідно випробувати або оцінити на відповідність конкретному виду вибухозахисту, згідно з 26.4, поверхню розподільника між Ex-компонентом й оболонкою.

9. ВВІДНІ ПРИСТРОЇ ТА З’ЄДНУВАЛЬНІ КОНТАКТНІ ЗАТИСКАЧІ

   1. Загальні положення

Електрообладнання, призначене для приєднування до зовнішніх кіл, повинно мати засоби для приєднування, за винятком електрообладнання з постійно приєднаним кабелем.

Ввідні відділення і їхні монтажні прорізи мають забезпечувати зручне приєднання провідників.

Ввідні відділення мають відповідати вимогам одного з видів вибухозахисту, перелічених у розділі 1.

Ввідні відділення треба конструювати так, щоб після належного приєднання провідників елект­ричні зазори та шляхи спливу струму відповідали стандарту для конкретного виду вибухозахисту.

9. З’ЄДНУВАЛЬНІ ПРИСТРОЇ ДЛЯ УЗЕМЛЮВАЛЬНИХ ПРОВІДНИКІВ АБО ПРОВІДНИКІВ ВИРІВНЮВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ

   1. Електрообладнання, яке потребує уземлення

      1. Внутрішні

Усередині ввідного відділення поруч із іншими приєднувальними затискачами треба розташову­вати пристрій для приєднування уземлювального провідника.

Електрообладнання з металевою оболонкою треба забезпечити додатковим зовнішнім з’єдну­вальним пристроєм для уземлювального провідника або провідника вирівнювання потенціалу, за ви­нятком електрообладнання:

1. переміщуваного під напругою та живленого через кабель, що містить уземлювальний або ви- рівнювальний потенціал провідник; або

2. стаціонарного, призначеного для використання тільки з електропроводкою, що не потребує зов­нішнього з’єднання із землею, наприклад у металевій трубі або за допомогою броньованого кабелю.

Виробник повинен подати в інструкції вичерпну інформацію щодо будь-якого уземлювального або вирівнювального потенціалу з’єднання згідно з ЗО а) та Ь).

Додатковий зовнішній засіб приєднання має бути в електричному контакті з засобом, вказаним у 15.1.

Примітка. Вираз «у електричному контакті» не обов’язково означає використання провідника.

Електрообладнання, що не потребує уземлення та вирівнювання потенціалу, наприклад, що має подвійну або посилену ізоляцію або не потребує додаткового уземлення, може бути без внутрішніх або зовнішніх з’єднувальних контактних затискачів для уземлення або вирівнювання потенціалу.

Примітка. У обладнанні з подвійною ізоляцією, що не забезпечує небезпеки ураження електричним струмом, може виникнути необхідність в уземленні або вирівнюванні потенціалу для зменшення небезпеки займання.

Захисні з’єднувальні контактні затискачі мають забезпечувати ефективне приєднання принаймні одного провідника із площею поперечного перерізу, наведеного у таблиці 9

тин виконана з матеріалу, що містить легкий

метал, тоді треба вживати спеціальних заходів, наприклад, використання проміжного елемента зі сталі.

Конструкція з’єднувальних пристроїв має унеможливлювати ослаблення та скручування про­відників. На контактний тиск в електричних з’єднаннях не мають впливати зміни ізоляційних матері­алів через вплив температури або вологи під час експлуатування. Неметалеві оболонки із внутріш­ньою уземлювальною пластиною треба випробовувати згідно з 26.12.

Примітка. Матеріал і розміри уземлювальної пластини мають відповідати очікуваному струму замикання на землю.

15. ВВОДИ В ОБОЛОНКУ

Вводи в оболонку можна виконувати через звичайний або нарізевий отвір, розташований у:

• стінці оболонки; або

• перехідній плиті, призначеній для установлювання в(на) стінці оболонки.

Примітка. Більш докладну інформацію з установлювання труб або додаткових пристосувань у нарізеві та звичайні отвори ви­кладено в ІЕС 60079-14.

Виробник має зазначити в документації, згідно з розділом 24, всі вводи, їхнє розташовання на виробі та максимально допустиму кількість. Для нарізевих вводів на обладнанні має бути помаркова- ний вид нарізі (наприклад метрична, нормальна, трубна) або її треба вказувати в інструкції з монту­вання (див. розділ ЗО).

Примітка 1. Це не означає, що маркують окремі вводи, якщо цього не вимагає конкретний вид вибухозахисту.

Примітка 2. Якщо передбачено велику розмаїтість можливих місць розташовання вводів, то обумовлюють типові області їхнього розташовання, розміри і відстані.

Кабельні вводи, установлені відповідно до вимог, зазначених у розділі ЗО, не мають погіршувати параметри виду вибухозахисту електрообладнання, на якому їх монтують. Це відноситься до всього діапазону розмірів кабелів, зазначених виробником, які застосовують для використання із зазначени­ми кабельними вводами. Кабельні вводи можуть становити невід’ємну частину оболонки електрооб­ладнання, тобто один їхній основний елемент або частина утворюють нерознімну конструкцію з обо­лонкою. У таких випадках вводи треба випробовувати разом з електрообладнанням.

Примітка. Кабельні вводи, що є окремими (незалежними), але використовувані в конкретному електрообладнанні, як правило, випробовують і сертифікують окремо, але на прохання виробника можуть бути випробувані разом з електрообладнанням.

Усі кабельні вводи мають відповідати вимогам додатка А.

Заглушки, призначені для закривання невикористовуваних отворів у стінках оболонок електро­обладнання, мають відповідати вимогам відповідного виду вибухозахисту. Заглушки можна знімати тільки за допомогою інструментів.

Якщо за номінальних умов температура в точці вводу провідників перевищує 70 °С або в точці розгалуження — 80 °С (рисунок 3), то в інструкції з експлуатування має бути інформація, що дає змогу користувачеві зробити правильний вибір кабелю і кабельного вводу або провідників, які прокла­дають в трубі.

a) — кабельний ввід

(у місці ущільнення, якщо воно є)

Ь) — трубний ввід

1 — точка введення кабелю (у місці ущільнення, якщо воно є); 2 — точка розгалуження кабелю.

Рисунок 3 — Місця введення і розгалуження кабелю

Оболонки кабелів, використовуваних для приєднання зовнішніх кіл, не вважаються неметалевими оболонками або їхніми частинами і не мають відповідати вимогам розділу 7.

Примітка. Електростатична небезпека кабелів зазначена у ІЕС 60079-14.

16. ДОДАТКОВІ ВИМОГИ ДО ОБЕРТОВИХ

ЕЛЕКТРИЧНИХ МАШИН

Вентилятори охолодження обертових електричних машин, установлені на зовнішній частині вала, треба закривати кожухом, що не є частиною оболонки електрообладнання. Такі вентилятори і кожухи мають відповідати вимогам 17.2—17.5.

Ступінь захисту вентиляторних отворів для зовнішніх вентиляторів обертових електричних машин мають бути не нижче:

• ІР20 з боку надходження повітря,

• ІР10 з боку виходу повітря згідно з ІЕС 60034-5.

Для вертикальних обертових електричних машин має бути відвернено влучення у вентиляторні отвори сторонніх предметів. Для обертових електричних машин групи І ступінь захисту ІР10 достатній тільки в разі, якщо отвори сконструйовані та розташовані так, що під час вертикального падіння або вібрації сторонні предмети розміром понад 12,5 мм не можуть потрапити на частини машин, що руха­ються.

Вентилятори, їхні кожухи та вентиляторні жалюзі мають витримувати випробовування на уда- роміцність, згідно з 26.4.2, і відповідати критеріям, наведеним в 26.4.4.

За нормальних умов роботи, з урахуванням конструкторських допусків, зазор між зовнішнім вен­тилятором і захисним кожухом, вентиляторними жалюзі і їхніми кріпильними елементами має бути не менше ніж 1/100 максимального діаметра вентилятора. Допустимо не збільшувати зазор більше ніж на 5 мм. Зазор може бути зменшений до 1 мм, якщо протилежні частини виготовляють з контрольо­ваною розмірною концентричністю і точністю. У кожному випадку зазор має бути не менше ніж 1 мм.

Неметалеві частини зовнішніх вентиляторів, їхніх кожухів і вентиляторні жалюзі повинні мати електричний опір, що не перевищує 10⁹ Ом, вимірюваний згідно з 26.13. Ця вимога не поширюється на електричні машини групи II, вентилятори яких мають лінійну швидкість менше ніж 50 м/с.

Теплотривкість неметалевих матеріалів є достатньою, якщо вони встановлені виробником у разі запропонованих умов експлуатування, їхня тривала робоча температура перевищує принаймні на 20 К максимальну температуру, для якої призначений матеріал.

Зовнішні вентилятори, кожухи та вентиляторні жалюзі обертових електричних машин, виготовлені з матеріалів, що містять легкі метали, мають відповідати вимогам розділу 8.

Виробник має указати, залежно від конструкції та номінальних параметрів електричної машини, площу поперечного перерізу та конструкцію провідників вирівнювання потенціалу, яку треба під’єднати до оболонки в місцях, що розташовані симетрично відносно осі вала. З’єднання має відповідати вимо­гам 6.4.

Примітка. Сторонні магнітні поля можуть спричинити значні струми, що протікають в оболонках великих обертових електрич­них машин, особливо під час їхнього запуску. Тому важливо не допускати іскріння під час періодичного переривання цих струмів.

16. ДОДАТКОВІ ВИМОГИ ДО КОМУТАЦІЙНИХ АПАРАТІВ

    1. Горючий діелектрик

Застосування комутаційних апаратів з контактами, зануреними в горючий діелектрик, не допустиме.

Якщо комутаційний апарат містить роз’єднувач, то він має від’єднувати всі полюси та бути скон­струйованими так, щоб:

• положення контактів, що роз’єднують, було видимим; або

• розімкнуте (від’єднане) положення контактів було надійно позначене (ІЕС 60947-1).

Блокування між роз’єднувачем і накривкою або дверима вимикача має давати змогу відкривати накривку або двері тільки за повного роз’єднання контактів роз’єднувача.

Роз’єднувачі, що не призначені для комутації кіл під навантаженням, мають бути:

• електрично або механічно зблокованими з відповідним вимикачем навантаження;

• тільки для електрообладнання групи II мати біля приводу роз’єднувача згідно з 29.11 с) попе­реджувальний напис про операцію під навантаженням.

Руків’я роз’єднувачів комутаційних апаратів групи І у вимкненому положенні має забезпечувати можливість її закривання висячим замком. Реле захисту від короткого замикання та замикання на зем­лю (якщо вони є) не має бути пристроєм самоповернення. Якщо комутаційний апарат має доступний зовні оболонки пристрій повернення, то його накривка має бути забезпечена спеціальними кріпильними елементами згідно з 9.2.